Георгій Манчуленко: «Я памятнік сєбє воздвіг (нє)рукотворний…»… у Чернівцях

«Я памятнік сєбє воздвіг нєрукотворний…»… у Чернівцях" – таким би був оригінальний заголовок, якби дозволяли технічні можливості сайту.

Написати про це я збирався ще 12 вересня 2023 року, одразу після того, як зі ЗМІ та соцмереж стало відомо, що 11 вересня 2023 року в Ізраїлі помер уродженець Чернівців, народний артист України відповідно до підписаного Леонідом Кравчуком 22 березня 1994 року Указу Президента України № 105/94 "Про присвоєння почесних звань України працівникам культури та мистецтва", учитель музики і співу згідно даних ЦВК про парламентські вибори 2006 року, акордеоніст – соліст-інструменталіст Ян Петрович Табачник, а насправді – Яків Піневич Табачнік, котрий свого часу був народним депутатом України 5, 6 й 7 скликань, обраним як член Партії регіонів за її списком відповідно під № 20, знову під № 20 та під № 18 – партії проросійських мерзотників на чолі з Віктором Януковичем і Миколою Азаровим, гниле нутро й усю антиукраїнську сутність яких – цих двох покидьків – розкривають мої роботи "Пакт Мєдвєдєва – Януковича, або Харківська змова" + P. S. і P. P. S.: Зе жжот, "За мову солов'їну! За Україну!", "Без коментарів…", "Віктор Янукович і сліди спецслужб…", "Досить!", "Межигірський "аскет", "Діалог" з Україною", "За ЄС! Українці – на Київському Євромайдані", "Український Євромайдан діє!" (+ на вебсайті "ВКУРСІ.КОМ") + P. S. та "Боротьба і єдність протилежностей…", – майбутніми зрадниками України, завдяки котрим – усім януковичівським регіоналам – "героям" моїх праць "12 "апостолів", "А що сталося з першою леді України?", "Чорна бухгалтерія" реґіоналів як чорна мітка… Тільки чия?", "Згадаємо всіх зрадників поіменно!", "Оце "життя", або Інтеграція від інтеграції різниться" (розділ "Так, урок 2004 й 2014 років має бути пересторогою всім українцям, включаючи владу: Майдан, Євромайдан…"), "Цим та їм подібним людським тварюкам – не місце в цьому світі!" і "Зелена" влада "слуг народу" – Зе-слуг злигАлася з біло-синьою нечистю – "слугами народу" Януковича!", – РоССія у 2014 році безпричинно розпочала вооружонную агрєSSію проти України, окупувавши українські Крим та ОРДЛО, яка уже в 2022 році переросла у повномасштабну загарбницько-неоколоніальну імперіалістичну антиукраїнську війну, про котру й про те, як діяли/діють українська влада та ті чи інші західні партнери України, розповідають мої аналітично-дослідницькі матеріали "Два чоботи – пара", "Навіщо це Україні?", "Листи небайдужого… Або перемога, або наша смерть!", "Доступ к тєлу продолжаєтся…", "Україна – не Кувейт", "Не ваше собаче діло!", "Ето радость со слєзамі на глазах…", "Від Парижа до Києва! Від Вашинґтона до Канберри!", "Мюнхен 1938 – Мюнхен 2015", "Подякуймо Путіну…", "Кримінь", "Як російський офіцер у своїх батьків-українців стріляв…", "Росія аплодує!", "Чи шльондра, чи імпотент – все одно біда!", "Liberté, Égalité, Fraternité", "Хто найбільше любить Путіна?", "Горбатого могила виправить? Щодо візитів в Україну Джорджа Буша і Джозефа Байдена", "Незалежна Україна? Маячня!", "Крим… Аляска…", "Ave vita!", "Вчімося у маршала Маннергейма перемагати Россію!" + Ч. 2 + P. S. + P. P. S., "Вперед – у минуле!", "Окупація без зазначення окупанта, або Зе продовжує українцям пудрити мізки після заглядання в очі Путіну…", "Who are you, Mister чи все ж таки господін Єрмак, або Протоколи нєукраінскіх мудрєцов", "Брехуни – у владі, або Зе не виконав одну з найважливіших своїх обіцянок!", "Попередження з минулого. Уроки для України" + Ч. 2 + Ч. 3 + Ч. 4, "РоССія, Путін і "руССкій мір", ПНХ та здохніть уже нарешті!" + Ч. 2 + Ч. 3, "Миротворець" РоSSія повинна зникнути з карти світу, або РоSSійскійРайх має бути зруйнований! Смерть роSSійскім/руССкім агрєSSорам-окупантам!" + Ч. 2 + Ч. 3, "Українським воїнам, українському війську, ЗСУ – слава!", "Все для фронту, все для перемоги України над націонал-шовіністичною (нацистською) РоССієй!", "Жахлива окопна правда про реалії загарбницької війни РоССіі проти України – її треба знати всім! І що необхідно робити…" + Ч. 2 + Ч. 3 + Ч. 4 + Ч. 5 + Ч. 6 + Ч. 7 + Ч. 8 + Ч. 9, "Це обов'язково треба знати всім українцям, бо ціною незнання може стати власне життя!", "Льод тронулся, нєгоспода руССкіє окупанти! Уже й Херсон звільнено від вас і все наше буде звільнено!", "РоССіянє – про українців: "Іх нужно убівать, рєзать, душіть". Усім москворуССкопоніматєлям присвячується…", "Відомий німець – про мавп, німців і французів… А що ж українці – на їхньому тлі?", "Росія ракетами порушує повітряний кордон НАТО, але Альянс закриває на це очі – схоже, що з переляку!", "Джо Байден і окремі ваші посадовці, перестаньте трястися від страху при слові РоССія!", "Україна переможе РоССію й вижене її зі своєї території! А що далі?" + Ч. 2 + Ч. 3, "Ось таким повинно бути рішення Вільнюського саміту НАТО 11 – 12 липня 2023 року щодо України!", "Ось таким є рішення Вільнюського саміту НАТО 11 – 12 липня 2023 року щодо України!", "Ось як Зе-влада готувалася обороняти Україну від неминучої повномасштабної збройної агресії РоССіі…", "Вашинґтон – Тель-Авів – Київ, або Красномовний крок Джо Байдена, яким усе сказано!", "Ще одне свідчення того, як США запобігають перед ворожою до них і всієї світової демократії РоССієй" та "Іран зневажає Україну, допомагає РоССіі вбивати українців, а ідіотська Зе-влада жує шмарклі" (це – далеко не весь перелік, а лише, на мій погляд, найбільш актуальні й гострі праці, у котрих є посилання й на інші роботи з цієї теми), але в той же час я паралельно працював і над своєю публікацією "Ось як Зе-влада готувалася обороняти Україну від неминучої повномасштабної збройної агресії РоССіі…" та слідом – над своїм матеріалом "Что, Нєтаньягу, помоглі тєбє твоі москалі? Або Про Україну, Ізраїль і злочинний удар ХАМАСу по ньому" й через це руки тоді так і не дійшли до висвітлення даної теми, ну, а зараз знову заговорили про Табачника, оскільки 31 липня йому б виповнилося 80 років (деталі розкривають параграфи 6 та 7), тому я й вирішив на тлі невтішних внутрішніх українських реалій, показаних у моїй статті "Нікчема Зе швидко перевзувся, коли дістав по писку від Українського народу і західних партнерів!", повернутися до неї ще раз…

Ось, що на той час зокрема повідомили: 1) "OBOZREVATEL" 11 вересня 2023 року о 21:37 – в дописі "Помер одіозний музикант і екснардеп Ян Табачник: чим він запам'ятався. Фото" (вступ угорі пояснює ким він був): "…у Facebook журналіст Михайло Маслій… зазначив, що Табачник помер… у Тель-Авіві. Там уродженця Чернівців і поховають. "Таким було його бажання, на землі його рідного народу" (виділено Г. М.), – зазначив Маслій…

Ян Табачник був близьким із другим Президентом України Леонідом Кучмою (про нього йдеться в моїх дослідженнях "Час показав…", "Дружбани!" й "Отаке воно "нове" обличчя нової влади Зе?!" – Г. М.) та президентом-втікачем Віктором Януковичем (котрий заслуговує того, на чому наголошує моя аналітична праця "Західно-російські топтання по українських кістках, включаючи Страсбурзьку змову, продовжуються, або Януковичу – смерть і Кучмі – тюрма!" + Ч. 2 + Ч. 3 (розділи "І ось, хто ще допомагає РоССіі та частині Заходу топтатися по українських кістках!" і "А хто ж привів до української влади Януковича?") – Г. М.)… Крім того, Табачник був відомий дружбою з українофобом та путіністом Йосипом Кобзоном, який підтримував створення "ДНР" та "ЛНР" (мої матеріали "Москва – Тель-Авів – Київ" і "Українські спецслужби провалилися!" – це відповідно про Кобзона й про Кучму та про Кобзона й Януковича – Г. М.). "Йосип Кобзон заслуговує на те, щоб пишатися дружбою з ним", – говорив музикант (виділено Г. М.)"; 2) співачка – солістка-вокалістка, народна артистка України відповідно до Указу Президента України № 829/2010 "Про відзначення державними нагородами України працівників підприємств, установ і організацій", підписаного Януковичем 20 серпня 2010 року, вдова Тетяна Недельська-Табачнік: "…Ян Петрович відійшов у вічність… Поховали Яна, за його бажанням, за еврейськими традиціями, в Тель-Авіві (виділено Г. М.)" (Facebook: Таня Недельская, 13 вересня 2023 року, 14:29).

А ось, що раніше говорив сам Яків Табачнік: 1) у своєму інтерв'ю "Ян Табачник: мой дом в два раза больше чем Межигорье" («Главком", 30 липня 2012 року о 10:00): "Вы называете Виктора Януковича своим другом…

Да (вступ та параграф 1 демонструють із ким він дружив – виділення й примітка Г. М.)… Я не могу сказать, что вижусь с ним часто – фактически мы видимся только на официальных событиях или вот, например, на его дне рождения. Мне была оказана такая честь: я поздравил его не только утром в этот день, но и потом, вечером, в кругу политиков, депутатов, других уважаемых людей, его семьи. Мне это было очень приятно…

Я – член партии. Причем, Партия регионов – это первая партия, куда я вступил за всю свою жизнь (виділено Г. М.). …давайте будем говорить откровенно: кто кроме "Регионов" за последние годы доказал, что может управлять страной?.. Здесь – директора крупнейших заводов Украины, Герои Украины, которые действительно заслуживают этого звания. Богуслаев (регіонал, зрадник України, російський колабораціоніст і колишній керівник ПАТ "Мотор Січ", котрий хотів його продати союзнику РоССіі Китаю, як показує моя фоторозповідь "Китай і Тайвань. Вибір Зе-ідіотів!": про Богуслаєва та передпродажні перипетії навколо ПАТ можна дізнатися із моєї статті "Брехуни – у владі, або Ось – ще, ще, ще й ще один з результатів того, що дебіли обирають ідіотів!" – Г. М.), Скударь (регіонал, що голосував за антиконституційний мовний акт авторства Калєснічєнко – Ківалова (КаКі), про котрий ідеться в уже вказаній вище моїй роботі "За мову солов'їну! За Україну!" – Г. М.), Звягильский (моя публікація "Тель-Авів – Москва – Київ" розказує й про цього регіонала також – Г. М.) – это же великие люди…

Я – патриот Украины!

…когда мы голосовали за отставку Шуфрича с поста министра. Я сказал на фракции: "Нестор – мой друг, я голосовать за это не буду" (Шуфрич – пророССійскій дєятєль, близький соратник російського колабораціоніста Медведчука і зрадника України Януковича, які знаходяться у РоССіі, котрий 15 вересня 2023 року отримав підозру в державній зраді – виділення та примітка Г. М.).

…Азаров (його характеризує вступ – Г. М.) – это очень опытный человек и найти ему замену будет очень и очень сложно. Хотя рядом с ним сегодня стоят очень и очень талантливые люди. Тот же Клюев (регіонал, який утік до РоССіі – Г. М.) и Левочкин (ще один близький до Януковича регіонал, котрий чомусь гуляє на свободі – Г. М.)...

…у меня дети разговаривают с мамой и с ее мамой, моей тещей по-украински, а со мной – по-русски… К тому же, у нас полстраны разговаривает на русском языке! Ну, что тут такого, если региональным языком где-то будет русский или какой-то

другой?.. Я считаю так: пусть все разговаривают, как хотят, главное – чтобы на человеческом языке между собой разговаривали (себто підтримував фактичну подальшу русифікацію України – виділення й примітка Г. М.).

…я как член Партии регионов желаю победы своей политической силе"; 2) в інтерв'ю "Ян Табачник: я бы сравнил Януковича с Моисеем" («Главком", 16 липня 2013 року о 10:00): "Моисей сорок лет вел народ по пустыне тоже через страдания. Так вот у Януковича сегодня очень нелегкая роль с таким скрежетом провести нас в Европу, и я лично бы сравнил его с Моисеем…

Вы считаете правильным подписывать петиции в Польский Сейм с просьбой фактически признать украинцев военными преступниками?

Здесь не идет речь об украинском народе. Не надо обобщать – речь идет о группе людей, которые совершали эти преступления…

Я не считаю, что виновата только одна сторона – и поляки тоже виноваты. Но польские кардиналы обратились к немцам и сказали: "Прощаем вас, и нас простите". А мы же не хотим так сказать, и считаем себя правее остальных (про всю цю маячню, сказану Табачніком щодо українців, та про тих, хто підписав оцю вказану мерзенну петицію включно із Яковом Піневичем Табачніком, де зазначено, що "Просимо вас, депутатів Сейму Республіки Польща… визнати Волинську різанину ОУН – УПА геноцидом щодо польського населення і засудити злочинні діяння українських націоналістів… Розвиток зміцнення українсько-польської дружби неможливий, якщо віддати забуттю пам'ять сотень тисяч ні в чому неповинних громадян – білорусів, поляків, євреїв, циган, росіян, українців, всіх тих, хто загинув у Волинській різанині", розповідає мій матеріал "148 зрадників України!", в якому я, зокрема, підкреслив: "…таким негідникам не повинно бути місця в українському суспільстві, бо вони вчинили державну зраду (ст. 111 Кримінального Кодексу України), а тим, хто їх обирає, має бути соромно. У любій поважаючій себе країні на подібних "діячах" ставлять хрест. І ми всі – українці, які поважають свою Батьківщину і себе, – маємо зробити те ж саме: повна обструкція та зневага будь-де і будь-коли. Україна повинна знати поіменно своїх "героїв" з їхніми домашніми адресами і телефонами…, а також "нагородити" їх кримінальним покаранням. Щоб іншим було не повадно. Зрада є найтяжчим злочином в усі часи!" – Г. М.)".

Й коли я прочитав, що померлий уродженець Чернівців Ян Табачник "за його бажанням, за еврейськими традиціями" буде похований у Тель-Авіві "на землі його рідного народу" (вступ і параграф 1), то як чернівецький житель одразу згадав про пам'ятний знак із надписом "Рідному місту від вірного сина Яна Табачника", котрий чернівчани ще називають пам'ятником Табачнику (подробиці про нього наведені в параграфах 4 та 5), тобто маємо те, що зроблене Яном Табачником можна назвати "Я памятнік сєбє воздвіг нєрукотворний…"… у Чернівцях (тут обіграно і трохи змінено – закреслено нє – рядок з вірша "Памятнік"/«Я памятнік сєбє воздвіг нєрукотворний…" авторства російського імперця Алєксандра Пушкіна, про якого та його вірша також згадується в моїй роботі "Китаєць, ні – калмик, або Хто кому Зе чи Пе…"), надпис на котрому говорить зовсім про інше, ніж сталося у реальності: як же ж вірний син рідних йому Чернівців і "патриот Украины" за його словами згідно інтерв'ю "Ян Табачник: мой дом в два раза больше чем Межигорье" (параграф 2) заповів себе поховати у Тель-Авіві "на землі його рідного народу" в Ізраїлі, а не у рідних Чернівцях в Україні, де поховані його батьки й де він сам народився, про що свідчить параграф 4?!

Чернівецька газета "Молодий буковинець" («МБ") 4 вересня 2008 року о 14:53 на своїй інтернет-сторінці розмістила замітку "Ян Табачник заплатив дуже дорого за ювілейний пам'ятний знак", де читаємо: "Як повідомив головний архітектор міста Сергій Гомонович, пам'ятний знак (параграф 3 – Г. М.) все ж таки буде встановлено у сквері на розі вулиць Головної та Шкільної… – Я дуже радий, що ювілейний знак стоятиме саме на цьому місці, – сказав у телефонній розмові "МБ" народний артист України Ян ТАБАЧНИК. – …Мені надзвичайно приємно, що мій подарунок рідному місту встановлять неподалік будинку, де я народився, і школи, де навчався. Ці місця мені знайомі й дорогі з дитинства. Тут я бігав маленьким хлопчиком і знаю кожну стежину, кожен камінчик. Колись я написав вірш, в якому пояснив, чому не виїхав в іншу країну. Мене завжди тримали вулиця, де я народився, школа, де навчався, могили моїх батьків. А все це – у Чернівцях (до речі, київська газета "ФАКТЫ" на своїй вебсторінці ще 31 липня 2003 року оприлюднила інтерв'ю "Народный артист Украины Ян Табачник: "Таня мне заменила и мать, и жену, и дочь, и… любовницу", в котрому є така його відповідь на питання: "Часто в родном городе бываете? Увы, нет. Никого из родных там не осталось"; але ж могили батьків треба регулярно провідувати допоки дозволяє здоров'я – виділення й примітка Г. М.)… Тут залишили свій слід всесвітньовідомі архітектори. Тому ювілейний знак міг виготовити лише такий скульптор, як Зураб Церетелі (більше про цих архітекторів та Церетелі сказано в параграфі 5 – Г. М.), з яким знайомий особисто. Він запитав у мене, як я уявляю собі цей пам'ятник. Моїм побажанням було зобразити на ньому герб міста і викарбувати слова вдячності мовами народів, які тут жили впродовж віків (незрозуміло, що за народи "тут жили впродовж віків", котрі спілкувалися російською та англійською мовами, відображеними на показаному нижче пам'ятному знаку – Г. М.)… Як запевнив Ян Петрович, коштує пам'ятник дуже дорого. Але висока ціна не зупинила почесного чернівчанина (прошу дивитися далі на цей дуже дорогий "шедевр" Зураба Церетелі – Г. М.)".

Чернівці, 27 грудня 2010 року (http://natalasseit.blogspot.com/).

Вікіпедія. Пам'ятники Чернівців.

"600 років. Моєму рідному місту (ця фраза подана 8-а мовами – українською, румунською, російською, німецькою, польською, угорською, англійською та ідиш (їдиш) – виділення й примітка Г. М.).

Рідному місту від вірного сина Яна Табачника (виділено Г. М.). 4 жовтня 2008 року".

Ще одна чернівецька газета "Погляд" № 49 (436) 10 жовтня 2008 року опублікувала статтю "Ян Табачник "подарував" собі пам'ятник" (вона, на жаль, зараз недоступна в електронному вигляді, оскільки газетна інтернет-сторінка припинила існування): "До ювілею Чернівців (4 – 5 жовтня 2008 року місто відзначало 600-річчя – Г. М.) мені хотілося зробити подарунок, який залишився б у місті на довгі роки, – каже Ян Табачник. – Коли з'явилася ідея створення цього знака, я відразу ж подумав про свого знайомого Зураба Церетелі (параграф 4: Зураб Церетелі – це російський художник і скульптор грузинського походження, котрий 20 вересня 2017 року був включений до Переліку осіб, які створюють загрозу національній безпеці України – Г. М.). Адже Чернівці проектували відомі в світі архітектори: Йозеф Главка (автор пам'ятки архітектури "Резиденція митрополитів Буковини і Далмації", у котрій зараз розміщені деякі корпуси Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича та яка 28 червня 2011 року була включена до списку Всесвітньої (або Світової) спадщини ЮНЕСКО – Г. М.), Фельнер і Гельмер (архітектурне бюро Фердинанда Фельнера та Германа Гельмера спроектувало Міський театр у Чернівцях – нинішній Чернівецький академічний обласний український музично-драматичний театр імені Ольги Кобилянської (Драмтеатр Кобилянської) – Г. М.). Тому доповнити архітектурний шарм Чернівців міг лише такий майстер, як Церетелі (прирівнювання його до світочів архітектури Главки й Фельнера і Гельмера є, м'яко кажучи, некоректним – Г. М.).

Окрім того, невідомий наразі політик Ян Табачник зазначив, що коли робив замовлення російському скульптору, багато чого розповів йому про місто Чернівці. Добре обміркувавши попередню інформацію, Зураб Церетелі зателефонував панові Табачнику й запитав, що саме він хотів би бачити на скульптурі. Так народився недешевий "шедевр" з амбіційним підписом.

Про пам'ятний знак вустами людей мистецтва.

Артем Присяжнюк, художник, випускник Львівської академії мистецтв: "…Вважаю, що художній витвір російського скульптора Зураба Церетелі є непросторовим і одностороннім (виділено Г. М.). Однак і ця робота також має право на життя…".

Світлана Крачило, дизайнер, випускниця Санкт-Петербурзької академії мистецтв: "Вважаю, що заради цього витвору Церетелі особливо не переймався загальним духом міста, надто не напружував свою фантазію. У принципі, якщо йому не соромно за свого Петра І у першопрестольній (йдеться про розміщений в Москві потворний памятнік під офіційною назвою "В ознамєнованіє 300-лєтія россійского флота", котрий увійшов до списку найбільш потворних будівель світу під № 10 – Г. М.), то що тут казати про наше скромне місто. Вважаю, що треба було дати виготовити цей знак буковинському скульптору, який би зміг відтворити значимість цієї події для Чернівців. Тим паче, що у нас є цікаві й гідні особистості: Салевич, Гамаль, Присяжнюк… Але, мабуть, у пана Табачника немає друзів серед чернівецьких художників" (виділено Г. М.).

Іван Салевич, скульптор, випускник Московського вищого художньо-промислового училища (колишнє Строгановське): "…я зміг оцінити роботу Зураба Церетелі ще в проекті, коли його виносили на містобудівну раду. Тоді я і усі члени містобудівної ради одноголосно заявили, що саме у цьому місці встановлювати цей ювілейний пам'ятний знак не можна. Адже його розроблено лише для сприйняття із фасового боку (виділено Г. М.)".

Лариса Канюка, директор центру культури "Вернісаж": "…бачила пам'ятник лише в анфас ще до відкриття, зазираючи під полотно, яке його накривало. Думала, що згорток виконано в бронзі, а він – із гіпсу. Я навіть не знаю чи вартувало місту встановлювати саме цей пам"ятник, адже ми щороку святкуватимемо День міста. Вважаю, що було б актуальніше створювати щось подібне століття тому, коли місту було 500 років. А на 600-ліття Чернівців можна було б приурочити появу пам"ятника чернівчанам (виділено Г. М.)".

Що ж, аналізуючи сказане у вступі та в параграфах 1 – 5, все стає зрозуміло про вірного сина

Facebook: Дмитрий Гершензон, 12 вересня 2024 року.

рідних йому Чернівців і "патриота Украины" Яна Табачника, похованого за його заповітом у Тель-Авіві "на землі його рідного народу" в Ізраїлі, а не у рідних Чернівцях в Україні, де поховані його батьки й де він сам народився 31 липня 1945 року, а 2025 року у цей день йому би виповнилося 80 років, на що з'явилася гостра і правильна реакція, викладена в наступних параграфах 6 та 7.

Заступник директора Агентства моделювання ситуацій Олексій Голобуцький написав наступне: "Специфічні кола "патріотичної елітки" оплакують 80-річчя померлого 2023-го Яна Табачніка, улюбленого акордеоніста Януковича і Кучми: висловили співчуття "світлій, добрій пам'яті Яну Петровичу" Ольга Сумська (артистка театру та кіно, отримала почесне звання "Народний артист України" після підписання Віктором Ющенком Указу Президента України № 26/2009 "Про відзначення державними нагородами України" від 16 січня 2009 року – Г. М.) і Світлана Білоножко (співачка: для неї Леонід Кучма видав окремий Указ Президента України № 1090/99 "Про присвоєння С. Білоножко почесного звання "Народний артист України" від 27 серпня 1999 року – Г. М.), особисто припхався до Тель-Авіва поплакати на мармурову могилку (параграфи 3 й 5 – Г. М.) Віктор Павлік (він є головним персонажем параграфа 7 – Г. М.), про що звітував відео в коментах. Побиваються через "втрату легенди, патріота", чиї дії "вписані золотими літерами української еліти" колеги-нардепи з регіоналів: "Ян, нам тебе не вистачає" (виділено Г. М.).

Як бачимо, оте все, що зображує з себе "українську еліту і патріотів", ледь притримують на собі хіба для годиться відповідну маску. А щойно кон'юнктура поміняється – моментально повернуться до звичного способу життя.

Цей весь парад лицемірства "патріотів" не мав би такого значення, якби Табачник був просто популярним акордеоністом, який їздив співати по колоніях і на вечірки до влади. Але Табачник – депутат 4, 5, 6 і 7 скликань ВР (у дійсності – 5, 6 та 7 скликань Верховної Ради України – Г. М.). Його сколупнула з теплого крісла майже в 70 років тільки війна і Революція Гідності (Український Євромайдан – Г. М.). Він з 2002 (насправді із 2006 – Г. М.) року займався не музикою (хай і специфічною), а політикою. Власними руками втілював те, що через 12 (точніше – 8 – Г. М.) років привело до нас війну 2014-го, а тоді Велику війну 2022 (як свідчать вступ, параграфи 1 та 2 – Г. М.). Але поплакати над "великим артистом" в момент, коли з завалів виносять тіла дітей і дорослих, вбитих наслідками діяльності цього "акордеоніста", – свята справа (виділено Г. М.).

Хоча варто визнати: в коментах до повідомлення жінки (Facebook: Таня Недельская, 31 липня 2025 року, 16:19 – Г. М.) позначились і ті, хто добре пам'ятає діяльність нардепа-регіонала Табачника" (Facebook: Олексій Голобуцький, 31 липня 2025 року, 21:56).

Співак та військовослужбовець Юрко Юрченко (Юрій Володимирович Нечистяк) припечатав: "Сьогодні видалив з друзів (фейсбук) Віктора Павліка (уже згаданого у параграфі 6 – виділення й примітка Г. М.). Так, того самого народного артиста (це почесне звання йому присвоєно Указом Президента України № 276/2016 "Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Конституції України" від 25 червня 2016 року за підписом Петра Порошенка – Г. М.)! Людину, яку я знаю з 1993 року. 32 роки!!! Прекрасного співака з неймовірною історією і репертуаром, на якому виросло вже не одне покоління!

Ой вей, скільки ж було цікавого в нас в житті! З людиною, з якою я пройшов буремні 90-ті і не тільки (виділено Г. М.).

Вітя завжди мені допомагав у дуже непрості часи мого життя, коли я і моя сім'я реально не доїдали. У нього завжди можна було позичити 100 баксів. Він не відказував. Я повертав. Дякую, Вітя! То є правда!..

А чому я видалив Павліка?

Бо хвате! Бо нєхуй лайкать пости з пам'яттю про галімого яна табачніка!!! Пса, що разом зі своїми опрічніками-регіоналами і накликав на нас цю війну (вступ та параграфи 1, 2 й 6 підтверджують сказане – Г. М.)!

Бо хвате бути слизьким равликом-павликом!

Бо скільки вже років бути ні нам, ні вам!..

Бо бути народним артистом України і водночас політичним бісексуалом в такі часи неможливо і неприйнятно! Кожен з нас має визначитись! Час був – він сплив!

Будь, сука, Українцем! Або не будь!

Бо ТАКА недопозиція і привела до нас ВІЙНУ!

ПЕРЕВІРЕНО!..

Або ТИ – НАШ! Або – пішов за Павліком! (виділено Г. М.)" (Facebook: Yurko-Yurcash Yurchenko, 1 серпня 2025 року, 01:59).

На цьому й варто покласти крапку у всьому викладеному вище про "героя" цього матеріалу Яна Петровича Табачника, а насправді – Якова Піневича Табачніка.