Моя робота «Боже, як же ж довго я цього чекав – фактично 30 років!» оповідає про багаторічні особисті вболівання та агітацію її автора за вступ України до Організації Північноатлантичного договору, і ця моя діяльність не припиняється, бо я її продовжив у своїх працях «Росія ракетами порушує повітряний кордон НАТО, але Альянс закриває на це очі – схоже, що з переляку!» (дивитись нижче) та «Україна переможе РоССію й вижене її зі своєї території! А що далі?„ і продовжуватиму до тих пір, поки Україна не стане членом Організації Північноатлантичного договору, де, в НАТО та у Західному світі загалом, ключову роль відіграють США, на чому я постійно наголошую, а тому майбутнє України в цій Організації переважною мірою залежить від їхньої позиції, котру уособлює Президент Сполучених Штатів Америки – на даний час ним є Джо Байден, про яких – США й Байдена – та їхню роль в новітній історії України розказують мої аналітичні матеріали, есе й дослідження:
«Обережно – Росія! 10 завдань українцям» (написано на початку квітня 2014 року: «НАТО та Євросоюз (ЄС) – єдині гаранти збереження української державності і запровадження гідного та заможного життя українців в умовах демократії, тому Україна має неодмінно поповнити їхні ряди у недалекій перспективі, пошвидше підтягуючись до їхніх стандартів; Україні до вступу в ці організації треба укласти двосторонні договори про оборону зі США і Великобританією, щоб вони надалі реально виконували Будапештський меморандум…»);
«Меморандум — Резолюція — Постанова — Заява = ?» (опубліковано у кінці квітня 2014 року: «…Будапештський меморандум – це декларація намірів для якнайшвидшого „облапошування“ України без конкретного механізму виконання написаних в ньому обіцянок');
«Ціна незалежності: 1240 чи 600 тисяч?» (оприлюднено наприкінці вересня 2015 року: «…весь Захід, включаючи США (Штати разом з Росією були основними нашими ядерними роззброювачами, викручуючи нам руки…), Великобританію, Францію (окремо підтримала Будапештський меморандум), і Китай (теж окремо підтримав цей меморандум) є в неоплатному боргу перед Україною, яка, позбувшись свого (фактично третього за потужністю) ядерного арсеналу, тим самим суттєво знизивши рівень ядерної загрози у світі, залишилась беззахисною перед Росією… Виходячи зі сказаного вище, я стверджую: українська незалежність коштує значно більше, ніж 1240 ракетних комплексів Javelin, щонайменше у 500 разів, тобто ми потребуємо тільки 600 тисяч таких комплексів лише за наші ядерні боєголовки й це є цілком справедливо!');
«Чи шльондра, чи імпотент – все одно біда!» (написано на початку жовтня 2015 року: «При такому розкладі сил Україні випала найважча роль – боронити свою територіальну цілісність і незалежність… від Росії та спонукати Європу відмовитися від ролі путінської шльондри (певний шанс на це є) і Захід активно лікувати свою імпотенцію, котра ще, як видається, не перейшла в невиліковну фазу, щоб не повторилися трагічні помилки Мюнхенської змови 1938 року… Інакше всім нам не уникнути повторення жахіть Другої світової війни…, але вже у вигляді сучасного армагеддону – Третьої світової війни»);
"Liberté, Égalité, Fraternité" (опубліковано в середині листопада 2015 року: «Росія – постійний член Ради Безпеки ООН, будучи державою-терористом (як всередині проти власних громадян – вбивство неугодних, підрив житлових будинків у російській глибинці російськими спецструктурами…, кавказька різня, так і зовні), хоче знищити (зараз їй ще бракує сил, але вона їх мобілізує на фоні аморфності світової демократії) європейську, всю Західну спільноту…');
«Горбатого могила виправить? Щодо візитів в Україну Джорджа Буша і Джозефа Байдена» (оприлюднено в середині грудня 2015 року: «США виправляються, хоча й не так, як мали б це робити принаймні в контексті Будапештського меморандуму щодо взятих на себе зобов'язань у відстоюванні незалежності та територіальної цілісності нашої Батьківщини…»);
«Незалежна Україна? Маячня!» (написано на початку лютого 2016 року: «…найцікавіше в Бухаресті відбувалося на закритому засіданні Ради Росія – НАТО. Коли мова зайшла про Україну, то Путін розлютився і, звертаючись до Президента США Джорджа Буша-молодшого, сказав: „Ты же понимаешь, Джордж, что Украина – это даже не государство! Что такое Украина? Часть ее территорий – это Восточная Европа, а часть, и значительная, подарена нами!“. Після цього він прозоро натякнув, що у випадку прийняття України до НАТО вона припинить існування як незалежна держава (схоже, що саме цієї пустої путінської лякалки продовжують боятися США та за їхнім прикладом/сигналом Німеччина, блокуючи політичне й відкладене в юридичній реалізації до того часу, коли дозволять умови, запрошення України вступити у Північноатлантичний Альянс на саміті НАТО в столиці Литви Вільнюсі (після політичного запрошення Україна одразу не стане де-юре членом Організації Північноатлантичного договору Україну, а лише тоді, коли парламенти всіх країн – членів НАТО його ратифікують, при чому процес ратифікації може бути досить тривалим), але оця нічого не варта погроза Путіна, адже розв'язана ним повномасштабна війна проти України це доказала, якраз і була та й є розрахована на те, щоби окремі члени Альянсу повелися на неї, цим самим даючи РоССіі можливість і далі тероризувати повномасштабною збройною агресією залишену навіть політично поза Організацією Північноатлантичного договору Україну – Г. М.)');
«Крим… Аляска…» (опубліковано у червні 2016 року: «…Президент США Барак Обама заступив на свою посаду 20 січня 2009 року, а вже 9 жовтня 2009 року він став лауреатом Нобелівської премії миру „за величезні зусилля зі зміцнення міжнародної дипломатії і співпраці між народами“…, тобто фактично авансом…
Цей американський голуб миру чи його наступник(хто зна, може більш радикальний), який стане на чолі США у січні 2017 року, буде діяти так само, як зараз відносно України, навіть коли російський агресор після Криму займеться „визволенням“ Аляски?! Не вірю в такі голубині дії!');
"Ave vita!" (оприлюднено в першій половині липня 2016 року: «Агов, Європо, демократичний світе, Америко, Заходе!..
Почуйте, побачте і нарешті зрозумійте, що Український народ прагне жити, жити, не посягаючи на чуже й не віддаючи своє, жити в колі вільних народів світу, набувши повноправного членства в НАТО та ЄС заради гідного, надійного майбуття…»);
«ЄС – Україна: безвіз, безліс чи безшанс? Український шанс – твердий курс на США і НАТО, як надвагому складову частину української мрії!» (написано у першій половині грудня 2016 року: «Домінуюча в Європі Московія буде страшною загрозою не лише для ЄС, а й для США…: такий стан справ не відповідає американським національним інтересам, тим паче – політика ізоляціонізму, як би вона не виглядала привабливо в світлі бажання республіканської команди більше зосередитись на вирішенні внутрішніх проблем для ще значнішого зміцнення могутності США (вказане зміцнення можливе лише при поєднанні ефективних внутрішніх і активних зовнішніх дій: зациклення тільки на перших завжди шкодило Вашинґтону, бо такою політикою одразу користалися його конкуренти, суперники, особливо Москва)…');
«США визначилися з окремими зовнішньополітичними пріоритетами?» (опубліковано наприкінці лютого 2017 року: «Московитській загрозі має протистояти об'єднаний Захід, до якого відносяться також НАТО та ЄС (до них в недалекій перспективі повинна вступити Україна), на чолі з надпотужними, включаючи воєнний компонент, США…');
«Нарешті дійшло!» (оприлюднено у кінці березня 2017 року: «До вступу України в НАТО…, американсько-українська оборонна угода буде гарантом збереження української державності…»);
«Чим Україна лякає Північну Корею? Або Україна має законне право на володіння ядерною зброєю та відновлення ядерного статусу!» (написано на початку листопада 2017 року: «…українська влада повинна чітко поставити перед західними гарантами-підписантами Будапештського меморандуму його проблематику: повну вартість ядерного роззброєння України (не тільки ціну боєголовок), невиконання ними Меморандуму та появу у зв'язку з цим невиконанням в Києва права на володіння ядерною зброєю і відновлення ядерного статусу.
Якщо гаранти Будапештського меморандуму (Росія тут ні до чого) не погоджуються із тим, аби Україна знову стала ядерною державою (хоча чим ми гірші від тих же Ізраїлю, Індії, Пакистану?!), то добре, але мають за це заплатити належну ціну-борг, щоб наша Батьківщина… могла розвивати свою економіку, промисловість, підвищувати рівень життя Українського народу і будувати потужне військо, здатне захистити її та Європу загалом від ворожої Росії…, а також за їхнього сприяння в близькій перспективі стала членом НАТО і ЄС…');
«Західно-російські топтання по українських кістках, включаючи Страсбурзьку змову, продовжуються, або Януковичу – смерть і Кучмі – тюрма!» (опубліковано у середині січня 2021 року: «…ці Західні топтання по українських кістках, на жаль, продовжуються, крім, значною мірою Сполучених Штатів Америки, але не цілком через непослідовну позицію Президента США Дональда Трампа у ставленні до агресора, держави-терориста, загарбника чужих територій, імперського експансіоніста-шовініста, вбивці невинних людей, ворога Сполучених Штатів, ворога всього демократичного Заходу загалом РоSSіі на чолі із Всєя єйо правітєлєм, таким же, як і вся Московщина, бандитом Путіним, котрі – московити – вже сьомий рік топчуться по українських кістках…
…Президент Франції Еммануель Макрон та Президент США Дональд Трамп спокійно ручкаються з міжнародним злочинцем і Правітєлєм всєя РоССіі Путіним…');
«Від Трампа до Байдена, або Пєрєзагрузка чогось навчила?!» (оприлюднено в другій половині січня 2021 року: «…Спікер (Голова) Палати представників (третя людина в американській владно-політичній ієрархії після Президента та Віцепрезидента США) Конгресу Сполучених Штатів Америки… Ненсі Пелосі (обирається виборцями членом Палати із 1987 року): „На думку Пелосі, 6 січня (2021 року, коли трампісти штурмували Капітолій – Г. М.) Трамп «зробив найбільший з його численних подарунків Путіну… Цей Президент – інструмент Путіна… Іншого пояснення, крім того, що він… – слуга Путіна, просто немає…');
«Радник Президента США Джозефа Байдена з національної безпеки Джейкоб Салліван підтримує РоССію!» (написано на початку жовтня 2022 року: «…за різними оцінками вартість наявних тоді в Україні всіх інших компонентів атомної зброї, окрім ядерних боєголовок, складає близько $ 45 – 50 мільярдів. Таким чином, уся українська ядерна зброя вартувала орієнтовно $ 105 – 110 мільярдів і цю цифру навіть важко собі уявити, наскільки вона є величезною, й майже всі ці десятки мільярдів американських доларів у першу чергу США, Великобританія та Франція заборгували Україні! Й тому Джейкоб Салліван та йому подібні, перш ніж говорити про Україну, мають завжди пам'ятати про цей величезний борг Заходу перед моєю Батьківщиною!');
«Це ж треба Міністру закордонних справ України умудритися написати таке, що противно читати!» (опубліковано наприкінці лютого 2023 року: «…візит Президента США до Києва в настільки критично важливий і водночас складний момент війни хотілось би також розглядати й як готовність Байдена політично інвестувати у перемогу України. А враховуючи його намір переобиратися на ще один президентський термін, це була б неймовірно корисна інвестиція і для України, бо примусила б Білий дім працювати на реальну перемогу України (виділено Г. М.) більше, аніж на уникнення примарної Третьої світової війни (сприйняття війни Росії як боротьби демократії з авторитаризмом, звісно, мотивує, але боротьба за Білий дім здатна мотивувати не менше). Тим паче, що республіканці, в яких Байден викликає особливо гостре відчуття політичної алергії, давно не приховують у неформальних розмовах: перемога України буде перемогою й Байдена (виділено Г. М.). Сподіваюсь, це усвідомив і сам Президент США, й ми це відчуємо найближчим часом»);
«Росія ракетами порушує повітряний кордон НАТО, але Альянс закриває на це очі – схоже, що з переляку!» (оприлюднено в першій половині квітня 2023 року: «…на даний час факт залишається фактом: Росія ракетами порушує повітряний кордон НАТО (поки що – лише ракетами), але Альянс, дивлячись на нерішучу позицію США, з переляку закриває на це очі, хоча така його боягузлива поведінка тільки заохочуватиме РоССію до подальшої агресії – приклад Грузії 2008 та України 2014 років є цьому доказом і тільки дурень/ідіот або поплічник РоSSіі дотепер не зробив належних висновків із грузинсько-українських трагічних подій!»);
«Джо Байден і окремі ваші посадовці, перестаньте трястися від страху при слові РоССія!» (написано у середині травня 2023 року: немає «ні особисто обіцяних Джо Байденом американських танків „М1А2 «Абрамс» (будуть можливо десь наприкінці вересня – в жовтні 2023 року, але чомусь старішої модифікації М1А1 – Г. М.), без котрих звільнення загарбаних РоССієй українських земель значно ускладнюється, ні американських далекобійних ракет із мінімальною дальністю стрільби 150 та 300 км (ATACMS) для знищення роSSійскіх воєнних глибоких тилів на окупованій Московієй території України, включаючи й Керченський міст, з метою якомога швидшого визволення українським військом тимчасово окупованих руССкімі агрєSSорамі українських земель (поставки вказаних ракет українському війську теж залежать від позитивного рішення Президента США, яке, на жаль, ним досі не прийняте)«).
А тепер повернемось до останніх політичних реалій…
8 липня 2023 року „УП“ опублікувала замітку „Байден: зараз Україна не готова до членства в НАТО“: „Президент США Джо Байден заявив, що питання про приєднання України до НАТО може бути розглянуте лише після закінчення війни.
Джерело: Байден в інтерв'ю CNN.
Пряма мова: «Україна не готова до членства в НАТО зараз, у розпал війни. Серед членів Альянсу немає одностайності щодо прийняття України в НАТО зараз (це – відверті маніпуляції, оскільки фактично всі члени НАТО орієнтуються на позицію США, й махлювання визначеннями: 1) Україна устами своїх високопосадовців ніколи не заявляла про набуття членства у Північноатлантичному Альянсі під час війни, а тільки тоді, коли дозволять умови й 2) політичне запрошення України під час війни вступити до НАТО не означає, як я вже підкреслював угорі, де-юре одразу членство в Організації Північноатлантичного договору, адже воно наступить лише тоді, коли країни НАТО завершать ратифікацію запрошення – Г. М.). Але Україні потрібно запропонувати раціональний шлях кваліфікації для вступу до НАТО. А поки Україна не в НАТО, США нададуть їй такі гарантії безпеки, як Ізраїлю (тобто, Джо Байден вважає однаковими/рівносильними воєнні можливості ворогів Ізраїлю та ворога України РоССіі, але це виглядає смішно, несерйозно й по-дилетантськи – Г. М.)».
І в цьому ж інтерв'ю Президента США, виходячи із витримки з нього під назвою "CNN Exclusive: Biden says sending cluster munitions to Ukraine was 'difficult decision', but 'they needed them'/Ексклюзив CNN: Байден каже, що відправка касетних боєприпасів в Україну була „важким рішенням“, але „вони їм були потрібні“, говорилося ще й наступне: „У неділю Байден прямує до Європи для тижневої поїздки, включаючи саміт НАТО в Литві, де війна Росії проти України, а також прагнення Києва приєднатися до НАТО є ключовими питаннями саміту.
Перед цією поїздкою Байден сказав Закарії (це – журналіст – Г. М.), що війна Росії в Україні має закінчитися, перш ніж Альянс зможе розглянути питання про додавання Києва до своїх лав.
Байден заявив, що хоча членство України в НАТО є передчасним, США та їхні союзники по НАТО продовжуватимуть забезпечувати Президента Володимира Зеленського та його сили безпекою та озброєнням, необхідним для припинення війни з Росією. Намагання Зеленського вступити у НАТО буде одним із ключових питань, які виникнуть на зустрічі.
«Я не думаю, що у НАТО є одностайність щодо того, вводити чи ні Україну в сім'ю НАТО зараз, у цей момент, у розпал війни», – сказав Байден. «Наприклад, якщо ви це зробили, то ви знаєте – і я маю на увазі те, що я кажу – ми сповнені рішучості використати кожен дюйм території, яка є територією НАТО. Це зобов'язання, яке ми всі взяли, незважаючи ні на що. Якщо війна йде, то ми всі на війні. Ми воюємо з Росією, якби це було так».
Як бачимо, Московія й досі так лякає Байдена (хоча він не має жодних підстав її боятися, виходячи з переважаючої воєнної могутності США навіть без урахування спільного воєнного потенціалу Північноатлантичного Альянсу), що недарма своїй праці про 46-го Президента США я дав назву «Джо Байден і окремі ваші посадовці, перестаньте трястися від страху при слові РоССія!» – вона є абсолютно обґрунтованою й правильною.
І що ж попри це все-таки мав би зробити Альянс аби не продемонструвати своє безпідставне боягузтво перед РоSSієй, себто Московським Кремлем – агрєCCором, окупантом, тєррорістом, розплідником рашіZма, воєнним злочинцем, котрий відзначився безпрецедентними порушеннями міжнародного права включно зі Статутом ООН та який безпричинно розв'язав неспровоковану війну проти України, здійснювачем геноциду Українського народу й екоциду на українській землі, постійного й страшного ворога НАТО, ЄС і всього Заходу, до котрого, звісно належать США й Німеччина, про яку йдеться в моїй статті «Відомий німець – про мавп, німців і французів… А що ж українці – на їхньому тлі?» (коли б РоССія могла, то вона би з'їла весь Захід разом із усім його гі…ном)? Та от що…
Організація Північноатлантичного договору запрошує Україну стати її членом без ПДЧ (він їй уже не потрібен), що безвідклично й безповоротно політично підтверджує приналежність України до єдиного простору Організації та визнає її як фактичного ефективного оборонця східного флангу Альянсу, але юридично процес її вступу (набуття членства нею) почнеться тільки тоді, коли дозволятимуть зовнішньополітичні і внутрішньоукраїнські, зокрема здійснення необхідних реформ для зближення зі стандартами Організації, умови, й це виключає до юридичного вступу України в Альянс можливість застосування для неї статті 5 Північноатлантичного/Вашинґтонського договору, але не заперечує надання їй окремими членами Альянсу тих чи інших гарантій безпеки на період до набуття членства Україною в Організації – ось таким повинно бути рішення Вільнюського саміту НАТО 11 – 12 липня 2023 року щодо України, котре повністю відповідає усім документам (правовим нормам) Північноатлантичного Альянсу!
