Це ж треба Міністру закордонних справ України умудритися написати таке, що противно читати!

   Але почну я не із цієї негідної й противної писанини, а з гідного слова…

   «Поки світ готується відзначити річницю жорстокого вторгнення Росії в Україну, я сьогодні перебуваю у Києві, щоб зустрітися із Президентом Зеленським і підтвердити нашу непохитну відданість демократії, суверенітету та територіальній цілісності України (виділено Г. М.).

   Коли Путін розпочав вторгнення майже рік тому, він вважав, що Україна слабка, а Захід розділений. Він думав, що зможе протриматися довше за нас. Але він глибоко помилявся.

   Сьогодні в Києві я зустрічаюся з Президентом Зеленським і його командою для розширеної дискусії щодо нашої підтримки України. Я оголошу про чергову поставку важливого обладнання, включаючи артилерійські боєприпаси, протитанкові системи та радари повітряного спостереження, щоб допомогти захистити український народ від повітряних бомбардувань. І я поділюся тим, що пізніше цього тижня ми оголосимо про додаткові санкції проти еліт та компаній, які намагаються ухилитися від санкцій і підтримати російську воєнну машину. За останній рік Сполучені Штати створили коаліцію країн від Атлантики до Тихого океану, щоби допомогти захистити Україну, надаючи безпрецедентну військову, економічну та гуманітарну підтримку й ця підтримка триватиме.

   Я також із нетерпінням чекаю поїздки до Польщі, щоб зустрітися з Президентом Дудою та лідерами наших союзників зі східного флангу (НАТО, тобто Бухарестської дев'ятки – Г. М.), а також висловити думки про те, як Сполучені Штати продовжуватимуть об'єднувати світ для підтримки народу України і зазначених у Статуті ООН основних цінностей, прав та гідності людини, які об'єднують нас в усьому світі (виділено Г. М.)„, – такою є Заява Президента Джо Байдена про поїздку до Києва, Україна від 20 лютого 2023 року, оприлюднена Офіційним вебсайтом Білого дому одразу після прибуття Президента США у столицю України.

  Й ще одне гідне слово…

   «…Дякую, пане Президенте. Ви знаєте, рік тому ми говорили по телефону (прессекретар Президента України Сергій Никифоров 29 грудня 2022 року в своєму Facebook повідомив: „Перші розмови 24 лютого (хронологічно) – з Джозефом Байденом, Олафом Шольцом, Борисом Джонсоном…“ – Г. М.). У Вашингтоні була пізня ніч, а тут, у Києві, ранок. Російські літаки в повітрі, танки йдуть через ваш кордон. Ви сказали, що чуєте вибухи за вікном. Я ніколи цього не забуду. І світ ось-ось мав змінитися. Я добре це пам'ятаю. Бо далі я запитав вас: „Що, пане Президенте? Що я можу для вас зробити? Чим я можу бути корисним?“… Ви сказали: „Зберіть світових лідерів. Попросіть їх підтримати Україну“. Зберіть світових лідерів і попросіть їх підтримати Україну (але сам Зе належним чином не готував Україну до відбиття повномасштабної збройної агресії РоССіі – докази цьому є в моїй праці „Без назви, бо я не зміг її обрати…“, а якщо хтось забув, що казав Зе у своєму виступі „Без паніки. З вірою в Україну та мир – Президент Володимир Зеленський звернувся до громадян“, відео якого було оприлюднено Офіційним інтернет-представництвом Президента України 19 січня 2022 року, то я нагадаю: „Ці ризики існують не один день. І вони не стали більшими. Більшим став ажіотаж навколо них. І зараз активно нападають не на нашу землю, а на ваші нерви. Щоб у вас було постійне відчуття тривоги (виділено Г. М.). Всім нашим громадянам, особливо похилого віку, потрібно це зрозуміти. Потрібно видихнути. Заспокоїтися. Не бігти по гречку і сірники... Не накручувати самих себе… Не думати тривожно і постійно «Що ж буде завтра, що ж буде в майбутньому». А знати. Розповідаю (виділено Г. М.)… Будемо будувати дороги, мости, школи, стадіони, вагони, літаки і танки (на жаль, літаки й танки не будували та навіть навпаки збудований задовго до Зе унікальний літак Ан-225 не зберегли, про що йдеться у моїй дослідницькій роботі «Втрату української „Мрії“ українці не повинні простити нікому – ні роSSійскім/руССкім тварям-агрєSSорам, ні українським ідіотам!», а все інше, особливо дороги і мости, по яких роССійскіє окупанти дуже швидко вклинювалися углиб України, під назвою програми Зе «Велике будівництво», котре перетворилося на «Велике крадівництво», з яким читачів знайомить моя публікація «Не просто ідіоти, а фактично злочинні ідіоти, або Зе-владі пора нагально повертатися в свій клоунський „95 квартал“!», отримувало пріоритетне фінансування десятками мільярдів гривень із Державного бюджету замість того, аби найперше фінансування йшло на оборону й безпеку, і після цього Зе випрошує у всього Заходу танки, іншу бронетехніку, артилерію, протитанкові засоби, ракетні й системи ППО та літаки, яких катастрофічно не вистачає українському війську для звільнення тимчасово окупованих руССкімі варварамі українських територій, бо раніше він про це не дбав, не зважаючи навіть на все наростаючу загрозу повномасштабної війни зі сторони РоССіі, про що його заздалегідь неодноразово попереджали західні партнери й наше ГУР МОУ, і не помічати котру могли лише ідіоти й саме ними є Зе та майже все його близьке оточення, виходячи з результатів їхнього правління від самого початку приходу Зе-ко до влади – Г. М.). Вакцинуємо переважну більшість населення… В травні як завжди – сонце, вихідні, шашлики (виділено Г. М.)… А далі літо… А далі осінь… А далі зима. І будемо готуватись до новорічних свят. Як завжди, 31 грудня усією родиною зберемось за столом. І я впевнений, що у новорічному зверненні скажу: «Дорогі українці, ну я ж говорив! Ми молодці. Ми не панікували, не піддавались на провокації, ми були спокійними, сильними і зустрічаємо наступний Новий рік. Без паніки. Без страху. Сподіваюсь, без вірусів. І щиро вірю – без війни (виділено Г. М.)» («УП“: „Зеленський попросив українців не панікувати: Не бігти по гречку й сірники“, 19 січня 2022 року); але всі ці улесливі слова Зе виявилися геть брехливими, бо не лише віруси, боротьбу із якими показує мій аналітичний матеріал „Ідіоти!“, нікуди не зникли, а й на додачу до них 24 лютого 2022 року РоССія таки поперла на Україну неспровокованою повномасштабною імперіалістично-колонізаторською війною: українці не мають права забути цю Зе-брехню, бо її ціною є тисячі убитих роССійскімі агрєSSорамі жителів України, котрі могли залишитися живими, якби Зе сказав тоді правду, – отакий результат того, що описують мої статті „Дебіли обирають ідіотів!“ та „Ідіоти керують дебілами!“ – Г. М.). Ви також сказали, що не знаєте, коли ми зможемо поговорити знову. Тієї темної ночі рік тому світ буквально готувався до падіння Києва… можливо, навіть до кінця України. Здається, що це було набагато раніше, ніж рік тому. Рік по тому Київ стоїть. Україна стоїть (стоять завдяки героїзму українського війська, переважної більшості звичайних українців і волонтерів, про що розповідає моя праця „Льод тронулся, нєгоспода руССкіє окупанти! Уже й Херсон звільнено від вас і все наше буде звільнено!“, усупереч ідіотизму Зе-ко, котра вчасно не розгорнула Сили територіальної оборони (ТрО) ЗСУ, рух опору під командуванням Сил спеціальних операцій, тернистий шлях становлення яких демонструє моя аналітично-дослідницька робота „ССО ЗСУ – від моєї пропозиції до початку створення пройшло 15 років. Баггі для українського війська – від моєї пропозиції до волонтерської, не промислової, розробки теж пройшло 15 років чи навіть 21 рік. Це показує наскільки неякісною є влада України!“, й підготовку громадян України до національного спротиву, бо Закон „Про основи національного спротиву“ № 1702-IX був прийнятий 16 липня 2021 року, але вводився в дію аж з 1 січня 2022 року, і не дала команду встановити суцільні мінні поля та ешелоновані інженерні оборонні споруди на півночі, зокрема й для прикриття аеродрому „Антонов“ у Гостомелі, де, окрім інших літаків, базувався і найбільший в світі транспортний літак Ан-225 „Мрія“, й звісно ж – Києва, сході та півдні України, а на південному напрямку навіть не були підірвані мости, по котрих московити безперешкодно переправлялися із окупованого ними Криму й досить швидко захоплювали українську територію, оскільки там заздалегідь не була організована неприступна оборона через бажання Зе демонструвати кримським жителям лише здобутки свого „Великого будівництва“, а те, що в Криму руССкіє врагі сформували ударний кулак для збройного вторгнення на материкову Україну, не бралося до уваги – Г. М.). Демократія стоїть. Американці з вами, весь світ із вами.

   Маю сказати, що Київ підкорив моє серце (виділено Г.М.). Я приїжджав сюди шість разів як Віцепрезидент, один раз як Президент. У 2009 році я вперше приїхав сюди як Віцепрезидент, потім, у 2014 році, я тричі приїжджав після Революції Гідності (котру Зе не підтримував, про що можна дізнатися із моєї праці „Де був Зе 18 – 19 лютого 2014 року?“ – Г. М.). 2015 року я знову приїхав виступити перед Радою, говорити про розбудову сильної демократії (моя груднева 2015 року публікація „Горбатого могила виправить? Щодо візитів в Україну Джорджа Буша і Джозефа Байдена“ містить повний текст того виступу, а початковолистопадовий 2016 року P. S. до неї вказує на погану політику Барака Обами по відношенню до України й на цьому ж наголошує моє дослідження „Крим… Аляска…“ від червня 2016 року: „Нагадаю одну деталь: Президент США Барак Обама заступив на свою посаду 20 січня 2009 року, а вже 9 жовтня 2009 року він став лауреатом Нобелівської премії миру «за величезні зусилля зі зміцнення міжнародної дипломатії і співпраці між народами» (? – запитання моє), тобто фактично авансом. Виглядає так, що ця премія стала гальмом для його жорсткішого ставлення до Росії після її вторгнення в Україну та плюндрування Московією міжнародного права.

   Але кому потрібен голуб миру зі своїми зусиллями щодо «зміцнення міжнародної дипломатії і співпраці між народами», коли його практичні дії не дають потрібного результату для належної відсічі знахабнілому кремлівському агресору — нєдорослю?

   Кому потрібна така його «співпраця між народами», коли один народ – російський, закоханий у свого фюрера Путіна, всупереч всім міжнародно-правовим нормам, вбиває інший народ – український, вторгнувшись на українську ж територію?

   Цей американський голуб миру чи його наступник…, який стане на чолі США у січні 2017 року, буде діяти так само, як зараз відносно України, навіть коли російський агресор після Криму займеться «визволенням» Аляски?! Не вірю в такі голубині дії!..

   Захід тільки тоді відповідатиме власним демократичним стандартам…, коли твердо та жорстко здійснить примушення Росії до миру і поваги міжнародного правопорядку та допоможе українцям… повністю відновити територіальну цілісність своєї Батьківщини… і прийме Україну до НАТО… та ЄС“ – Г. М.). Я знову приїхав у 2017 році, саме перед тим, як залишити посаду Віцепрезидента. Я знав, що повернуся, але хотів бути певним. Хоча вибори закінчилися і Барак і я мали залишити Білий дім, я вирішив ще раз з'їздити в Київ, поки новий Президент не склав присягу.

   Тому, Президенте Зеленський, сьогодні для мене було великою честю зустрітися тут, у Києві, з вашими військовими, розвідниками, вашими дипломатичними командами, громадськими лідерами, які виявили мужність і допомогли своїй країні. Вражає, як у найтемнішу годину всі виявили мужність. Усі – жінки, маленькі діти намагалися зробити хоч щось – витягували людей із будинків після обстрілів, які я вважаю воєнним злочином. Це жахливо. І весь світ це бачить, дивиться на це. Це найбільша війна в Європі за три чверті століття (виділено Г. М.). І ви перемагаєте всупереч очікуванням усіх, крім ваших власних (перемагають українці при великій допомозі перш за все США та їхніх західних союзників і партнерів із НАТО й ЄС, без котрої Україна, мабуть, не встояла б, а у вже згадуваній вище моїй праці „Без назви, бо я не зміг її обрати…“ я вказав, які власні помилки Зе-владі необхідно без зволікання виправляти аби перемога українців над своїм одвічним роССійскім ворогом стала близькою реальністю – Г. М.).

   Ми певні, що ви продовжуватимете перемагати. Ви знаєте, відколи я восени, близько року тому, отримав перший звіт розвідки, ми думали про те, як згуртувати решту світу. Як мені допомогти вам із обіцянкою, яку ви просили мене дати – згуртувати світ? Як змусити світ реагувати?.. Об'єднані американці незалежно від їхніх політичних поглядів вирішили, що вони вийдуть уперед. Американці знають, наскільки це важливо. Неприборкана агресія є загрозою для всіх нас. Ми створили коаліцію країн від Атлантики до Тихого океану по всьому світу. Понад 50 націй допомагають Україні захищатися безпрецедентною військовою, економічною і гуманітарною підтримкою (виділено Г. М.). Ми об'єднали провідні економіки світу, що змушують Росію платити величезну ціну і тиснуть на її економіку.

   Разом ми направили близько 700 танків, тисячі одиниць бронетехніки, тисячі артилерійських систем, понад 2 мільйони артилерійських боєприпасів, понад 50 найновіших ракетних систем, протикорабельні та системи ППО (виділено Г. М.)…

   Сьогодні й завтра ми оголосимо ще про пів мільярда доларів [допомоги]. І це лише те, що стосується США. Сьогоднішнє оголошення включає артилерійські боєприпаси для HIMARS і гаубиць, більше Javelin та протитанкової зброї, радари для спостереження за повітряним простором, які допоможуть захистити український народ від бомбардувань з повітря (виділено Г. М.). Пізніше цього тижня ми оголосимо про додаткові санкції проти еліт і компаній, які намагаються ухилитися від санкцій та підтримати російську воєнну машину. І завдяки двопартійній підтримці у Конгресі цього тижня ми надамо мільярди прямої бюджетної підтримки, яку уряд може використати одразу, щоб забезпечити основні потреби громадян (й уся ця американська визначна допомога для Українського народу, котру ми – українці – маємо із вдячністю пам'ятати завжди, вже далеко не вперше підтверджують правильність моїх настанов, які я виклав у своїй програмній роботі „ЄС – Україна: безвіз, безліс чи безшанс? Український шанс – твердий курс на США і НАТО, як надвагому складову частину української мрії!“ ще на початку грудня 2016 року: „Україна, крім Європи, має одночасно спрямувати свої надзусилля на Штати і не повинна зважати на жодні зовнішньополітичні нюанси в діяльності Адміністрації США (минулої…, нової… та всіх майбутніх), а вперто розширювати співпрацю з Вашинґтоном, демонструючи, що американці матимуть в особі українців… надійних друзів, без яких США не зможуть вести ефективну східноєвропейську, а звідси – і європейську загалом, політику, на котру Росія… хоче накласти свою імперську лапу. 

   Домінуюча в Європі Московія буде страшною загрозою не лише для ЄС, а й для США…: такий стан справ не відповідає американським національним інтересам, тим більше – політика ізоляціонізму, як би вона не виглядала привабливо в світлі бажання республіканської команди більше зосередитись на вирішенні внутрішніх проблем для ще значнішого зміцнення могутності США (вказане зміцнення можливе лише при поєднанні ефективних внутрішніх і активних зовнішніх дій: зациклення тільки на перших завжди шкодило Вашинґтону, бо такою політикою одразу користалися його конкуренти, суперники, особливо Москва), тому описаними розкладами зобов'язана скористатися в повній мірі Україна.

   Реальне стратегічне партнерство, включаючи безпеково-оборонну сферу, та дружба України із США і вступ до НАТО…, а потім – до ЄС…, відповідає українським національним інтересам« – виділення й примітка Г. М.).

   Ціна, яку довелося заплатити Україні, є надзвичайно високою. І кількість жертв надзвичайно велика… Ми сумуємо разом із сім'ями тих, чиї життя забрала жорстока та несправедлива війна. Ми знаємо, що попереду дуже важкі дні, тижні та роки. Але метою Росії було стерти Україну з карти. Путінська загарбницька війна зазнає поразки. Російські військові втратили половину території, яку захопили (виділено Г. М.). Десятки тисяч молодих талановитих росіян тікають, не бажаючи повертатися до Росії. Тікають не просто від армії – тікають від самої Росії. Тому що вони не бачать майбутнього у своїй країні. Російська економіка зараз ізольована й занепадає.

   Путін вважав, що Україна слабка, а Захід роз'єднаний. Як ви знаєте – я казав вам на початку, пане Президенте, – він розраховує на те, що ми не триматимемося разом, на нездатність НАТО зберегти єдність. Він розраховує на те, що ми не зможемо залучити інших на підтримку України. Він думав, що зможе переграти нас. Я не думаю, що зараз він думає так само. Бог знає, про що він думає, але навряд чи про це. Але він повністю помилився. І рік по тому докази цьому – тут, у цій кімнаті. Ми стоїмо тут разом (виділено Г. М.).

   Пане Президенте, я радий можливості здійснити візит у відповідь після вашого приїзду в нашу країну, у Вашингтон. Нещодавно ви говорили Конгресу: „Ми не боїмося, і ніхто в світі не повинен боятися“. Ви та всі українці, пане Президенте, щодня нагадуєте світові, що означає слово мужність. Усі сектори вашої економіки, всі сфери життя… Це вражаюче. Це нагадує нам, що свобода безцінна. За неї варто боротися стільки, скільки потрібно. І саме стільки ми будемо з вами, пане Президенте, – стільки, скільки буде потрібно (виділено Г. М.)„, – йдеться у розміщеному інтернет-виданням "NV" 20 лютого 2023 року на своїх сторінках матеріалі «Свобода безцінна». Що сказав Байден під час свого історичного візиту в Київ – повний текст виступу“.

   А після цих гідних слів Президента США Джо Байдена знайомтеся, шановні читачі, із негідними словами, котрі Міністр закордонних справ України умудрився написати та які дійсно противно читати! Ось – скріншот даної противної писанини, зроблений мною з опублікованого Дмитром Кулебою 20 лютого 2023 року о 12:57 повідомлення:

   Звісно, що ті чи інші читачі можуть запитати, чому ж ці Кулебині рядки противно читати? Пояснюю… Ну, по-перше, відбувають повинність або покарання й тому виходить, що для Зе-ко візит Президента США був першим чи другим, а може тим та іншим разом узятими, бо у супротивному випадку мало би бути написано так: „Відбувся історичний візит“. І, по-друге, припУстимо, що оце читає пересічний громадянин, котрий не цікавиться політикою, то чи зможе він одразу збагнути Президент якої країни зустрівся із Зе: це ж треба було Міністру закордонних справ України умудритися написати так, щоби жодним словом не згадати Президента Джо Байдена під час його приїзду до України! Й по-третє, мистецтво підлабузництва Дмитро Кулеба опанував чудово, вилизавши Зе словами про його перемогу після візиту Президента США, і особливо гидко це підлабузництво виглядає на тлі того, що я сказав про Зе-ко вище під час її „підготовки“ до відбиття повномасштабної збройної агрєSSіі РоССіі проти України: слава любителю підлабузників Зе та Зе-підлабузнику Міністру Кулебі, котрого відповідним чином характеризує ще й не зовсім приваблива дійсність очолюваного ним Міністерства, показана в моїй статті „Оце «швидке» реагування Зе-МЗС України на дезінформацію про Україну!“! Ну, і по-четверте, навіть підпорядкована Міністру закордонних справ України Дмитру Кулебі Надзвичайний та Повноважний посол України у США Оксана Маркарова, цікаві перипетії призначення якої цим Послом висвітлює мій аналітичний матеріал „Зе-ідіотизм – він і в МЗС України – Зе-ідіотизм!“, висловилася інакше, ніж Міністр Кулеба, про візит Джо Байдена до України: „Й велика Team Ukraine, і наше посольство як маленька її частина, 24/7 працюють над тим, щоби допомога була більшою й надходила швидше. Стільки, скільки треба. Про це ще раз чітко і прямо заявив Президент США Джо Байден під час приїзду до Києва у понеділок. Цей візит є перемогою українського народу (без перемоги Зе згідно Дмитра Кулеби – Г. М.)… На такий жест спроможні тільки справжні друзі, й я щиро ним захоплююся, як і ми всі (виділено Г. М.)“ («ЄП»: «Не лише „до перемоги“. Як, чим та до якого часу США допомагатимуть Україні», 24 лютого 2023 року). І після цього мого пояснення я впевнений, що більше ніхто з притомних читачів не ставитиме питання, чому наведені угорі Кулебині рядки противно читати, бо воно отримало вичерпну й переконливу відповідь!

   І на завершення – й ще одне гідне слово чудового фахівця-міжнародника, директора Центру «Нова Європа» Альони Гетьманчук: «Президент США Джо Байден сьогодні, 20 лютого, був з п'ятигодинним візитом у Києві. Що значить для України та світу цей раптовий утаємничений приїзд.

   Президент США Джо Байден належить до тієї класичної школи американських політиків, які вважають візити президентів США страшенно дорогим політичним активом. Який тримають для особливо важливого моменту. Для решти випадків є візити інших представників Адміністрації. 

   Для політиків на кшталт Байдена – щоб візит Президента США відбувався – він має бути і символом, і сигналом, і результатом одночасно (виділено Г. М.). Такий візит сам по собі є самодостатнім та зазвичай не вимагає „навішування“ великих і малих deliverables (практичні результати – Ред.), без яких вже навіть в Україні серйозні урядовці за кордон не їдуть.

   Візит Президента Байдена до Києва сьогодні таким „три в одному“ й є: і символом, і сигналом, і результатом одночасно. Символом підтримки України та її демократії, про яку Байден окремо згадав. Сигналом того, що США націлені продовжувати і надалі підтримку України. Й результатом того, що українсько-американські відносини трансформуються у справжнє союзництво – ще не оформлене юридично, але вже з чіткими політичними контурами (виділено Г. М.).

   Понад те, візит Президента США до Києва в настільки критично важливий і водночас складний момент війни хотілось би також розглядати й як готовність Байдена політично інвестувати у перемогу України. А враховуючи його намір переобиратися на ще один президентський термін, це була б неймовірно корисна інвестиція і для України, бо примусила б Білий дім працювати на реальну перемогу України (виділено Г. М.) більше, аніж на уникнення примарної Третьої світової війни (сприйняття війни Росії як боротьби демократії з авторитаризмом, звісно, мотивує, але боротьба за Білий дім здатна мотивувати не менше). Тим паче, що республіканці, в яких Байден викликає особливо гостре відчуття політичної алергії, давно не приховують у неформальних розмовах: перемога України буде перемогою й Байдена (виділено Г. М.). Сподіваюсь, це усвідомив і сам Президент США, й ми це відчуємо найближчим часом» («Ліга.net“: „Джо Байден у Києві – візит «три в одному»: символ, сигнал та результат“, 20 лютого 2023 року о 17:50).

   І наостанок, шановні читачі, порівняйте зазначені вище негідну писанину Міністра закордонних справ України Дмитра Кулеби із гідним словом директора Центру „Нова Європа“ Альони Гетьманчук, і ви ще раз переконаєтеся, що Кулебині рядки таки противно читати!