«22 січня 1919 року на багатолюдному Софіївському майдані у Києві урочисто на увесь світ було проголошено Акт злуки українських земель… Цим правовим актом було ліквідовано підступну несправедливість Московської держави, під протекцією якої Богдан Хмельницький сподівався захисту для України…
Понад 250 років український народ вів боротьбу проти цієї несправедливості, за єдність своїх земель. Особливо гострою була вона в кінці XVII ст. Першочерговим завданням було об'єднання штучно утворених Правобережної та Лівобережної України… Але царський уряд через своїх ставлеників уміло розпалював ворожнечу серед української спільноти, внаслідок чого часті зміни гетьманів та їхні дії привели до братовбивчих битв, виснаження збройних сил, а Україну – до руїни.
Проте Український народ мріяв мати свою соборну незалежну державу… 22 січня 1919 року це споконвічне прагнення було стверджене державним документом, доведеним до відома всьому світові…
Великої шкоди утвердженню державності завдали ідеї українських соціалістів різних відтінків, які… складали майже 90 % делегатів у Трудовому Конгресі (на той час – парламенті). Вони… вели міжфракційні суперечки… Для українського народу це… привело до втрати державності, до знищення Української Народної Республіки.
…ми повинні бути пильними до підступів українофобських елементів, не піддаватися на їхні провокації і облудні гасла. Знешкодити їх антидержавні й антинародні дії може тільки єдність і згуртованість усіх державницьких сил України…
„Злагода будує, незгода руйнує“, – каже буковинське прислів'я… Тільки за наявності злагоди можлива вільна, демократична, незалежна, соборна Україна. Тільки за умови суспільної консолідації в ім'я демократії і державної незалежності зможемо відкинути чергову спробу внутрішніх і зовнішніх сил повернути нас у вчорашній день, накинути нам старе ярмо…
Злагодою і єдністю згуртовані демократичні сили неминуче переможуть. І тоді для всіх синів і дочок незалежної соборної України, незважаючи на їх етнічне походження, день 22 січня стане великим державним святом возз'єднання віками розтерзаних загарбниками-чужинцями українських земель Наддніпрянщини, Галичини, Буковини і Закарпаття…
…дорожімо тим, що маємо, плекаймо свою державу…
Повноцінна соборність всіх українських земель можлива тільки за повної соборності наших (українських) душ!„, – так писав я у своїй праці «Від соборності українських земель до соборності наших душ!» ще в січні 2012 року.
А ось, що про цей знаменний день згідно оприлюдненої Офіційним інтернет-представництвом Президента України 22 січня 2023 року о 09:03 публікації «Україна єдина, бо сильна. Сильна, бо єдина – привітання Президента з Днем Соборності» сказав Зе: «Дорогий народе!
Сьогодні ми відзначаємо День Соборності України. Ця історична подія передала наступним поколінням українців дві мудрості. Якщо не припиняти боротьбу (це він зараз так каже, а до початку розв'язаної РоССієй неспровокованої загарбницької повномасштабної війни проти України Зе насправді цим не переймався, доказом чому є мої дослідження „Окупація без зазначення окупанта, або Зе продовжує українцям пудрити мізки після заглядання в очі Путіну…“, „Брехуни – у владі, або Зе не виконав одну з найважливіших своїх обіцянок!“, „Не просто ідіоти, а фактично злочинні ідіоти, або Зе-владі пора нагально повертатися в свій клоунський «95 квартал»!“, „Маразм української влади продовжується, а РоССія на цьому тлі готується до широкомасштабної війни проти України!“, „Коли Зе збрехав, кому вигідні його заяви та як після них виглядає Україна в очах цивілізованого світу…“ й „Попередження з минулого. Уроки для України“ – виділення і примітка Г. М.), рано чи пізно єдину й незалежну державу буде відновлено. Якщо не досягти справжньої єдності, незалежність буде втрачено (на чому я наголошував угорі ще 2012 року – виділено Г. М.). Ми завжди знали про першу мудрість. А 24 лютого (коли Путін почав повномасштабне російське збройне вторгнення до України, про котре йдеться у моєму аналітичному матеріалі „РоССія, Путін і «руССкій мір», ПНХ та здохніть уже нарешті!“ – Г. М.) довели, що засвоїли другу. Це стало новим відродженням нашої соборності України. І це не лише об'єднання двох берегів. Це єдність мільйонів людей. Це єдність усіх наших земель (виділено Г. М.). Усіх наших регіонів. Де всі – один за одного. Кожен регіон захищає кожен регіон.
У кожного з нас більше немає чужих міст, сіл, вулиць. Кожне місто – рідне. Кожне село – рідне. Кожна вулиця – рідна. Навіть якщо ми там ніколи в житті не були. І бійці з Києва, Львова, Кривого Рогу, Житомира, Луганська та багатьох інших міст б'ються за Маріуполь, Куп'янськ та Ізюм. А бійці з Ізюма, Куп'янська й Маріуполя та багатьох інших міст б'ються за Авдіївку, Бахмут і Соледар. І всі разом захищають Київ. І всі разом захищають Харків. І всі разом звільняють Херсон. І всі ми разом, хоч би де народилися й де зростали, кажемо сьогодні: я захищу мою Україну. Мою соборну. Моє Закарпаття, мою Волинь, моє Поділля, мою Таврію, мою Сіверщину, моє Полісся, мою Наддніпрянщину, мій Донбас, мою Галичину, моє Придніпров'я, мою Слобожанщину, моє Приазов'я, мою Буковину і, звісно, мій Крим. І ніякий він не „ваш“.
Наша соборність міцна. Мурами Аккермана, „Паланку“, Хотина й Кам'янця-Подільського, Меджибожа, замку Любарта, Генуезької фортеці. Наша соборність сяє золотоверхими лаврами. Києво-Печерська, Почаївська й Святогірська. Соборність – це Софія, собор Святого Юра, велика ханська мечеть Бахчисарая та синагога у Дніпрі.
Соборність закодована у візерунках нашої вишивки, сюжетах косівської кераміки, петриківському розписі та орнаменті орьнек. Соборність чутно в рокотанні кобзи, бандури, трембіти й кримськотатарської зурни. Соборність віртуозно лунає музикою Леонтовича, Скорика, Івасюка. Соборність заримована рядками Франка, Українки, Шевченка, Стуса, Симоненка й Костенко. Соборність змальована барвами у полотнах Примаченко, Білокур і Марчука.
Соборність величаво панує на Говерлі та Ай-Петрі. Соборність квітне буйним цвітом сакури, у Долині нарцисів, Софіївці, Асканії-Новій. Соборність загадково мовчить у скелях Довбуша, базальтових стовпах, Олешківській пустелі, Дністровському каньйоні, „тунелі кохання“, на чернігівських валах і схилах Витачева.
Соборність гримить на „Південмаші“, „Антонові“, ХТЗ та „Криворіжсталі“. Соборність добувають у шахтах Луганщини та Львівщини.
Соборність освітлює знаннями у Києві, Бердянську, Львові, Глухові, Острозі, Харкові та Чернівцях.
Соборність реве хвилями Дніпра, Дунаю, Південного Бугу, Тиси й Сіверського Дінця. У водах Світязя, Синевиру та Сивашу.
В усій нашій Україні. Влітку. Восени. Взимку. Навесні. Все це ми захищаємо. Разом. І переможемо (як каже моя дослідницька публікація „Миротворець“ РоSSія повинна зникнути з карти світу, або РоSSійскій Райх має бути зруйнований! Смерть роSSійскім/руССкім агрєSSорам-окупантам!„ – Г. М.). Разом. І звуки перемоги почує вся Україна (та для цього Зе-владі треба надолужувати згаяне нею й чимшвидше виправляти свої промахи, про що йдеться у моїх аналітичних працях «Все для фронту, все для перемоги України над націонал-шовіністичною (нацистською) РоССієй!», «ССО ЗСУ – від моєї пропозиції до початку створення пройшло 15 років. Баггі для українського війська – від моєї пропозиції до волонтерської, не промислової, розробки теж пройшло 15 років чи навіть 21 рік. Це показує наскільки неякісною є влада України!», «105 днів від початку російського широкомасштабного збройного вторгнення до України Зе ще хотів подивитися в очі Путіну, але той так і не оцінив його старання й „душі прєкрасниє пориви“*!», «Зе говорить одне, потім сам собі перечить, а заодно – й вагомому своєму посадовцю… Кому ж вірити та як це розуміти?', «Жахлива окопна правда про реалії загарбницької війни РоССіі проти України – її треба знати всім! І що необхідно робити…», «Зе, будучи Верховним Головнокомандувачем ЗСУ, не знає, ким він командує!», «Це обов'язково треба знати всім українцям, бо ціною незнання може стати власне життя!», «Перебування на посадах у державі „компетентних“ кадрів. Їхня „компетентність“ вилазить Україні боком!», «Порядку нема і незрозуміло, ким командувачі командують…», «Зе, перестань фантазувати, говорити маячню й дурити українців!» та «Хроніка одного дня антиукраїнського роССійского терору і українська реакція на нього…» – виділення й примітка Г. М.). Мої любі (виділено Г. М.) Закарпаття, Волинь, Поділля, Таврія, Сіверщина, Полісся, Наддніпрянщина, Галичина, Придніпров'я, Слобожанщина, Приазов'я, Буковина (відносно моєї рідної Буковини Зе покривив душею, бо Зе-ідіоти, як демонструє моя робота «Зе підтримує Москву!», свого часу дали їй назву «Чернівецька пустош» – Г. М.), Донбас і, звісно, Крим. Моя Україна. Наша Україна.
Єдина, бо сильна. Сильна, бо єдина.
З Днем Соборності, дорогий народе!
З Днем Соборності, непоборні!
Слава Україні!“. Повністю це підтримую й відзначаю, що сказано сильно, тому автору (авторам) написання даного Зе-вітання – респект і повага, а оцінка за 5-бальною шкалою – безумовно 5, але ці гарні слова Зе розходяться із його подальшими вчинками, доказом чому служать опубліковані Офіційним інтернет-представництвом Президента України 22 січня 2023 року матеріали:
1) о 09:50 – „Президент України вшанував пам'ять Героїв Небесної Сотні“: „У роковини трагічної загибелі активістів Євромайдану Сергія Нігояна та Михайла Жизневського покладено квіти від Президента України Володимира Зеленського до місць загибелі Героїв України на вулиці Грушевського в Києві.
Також у День Соборності від імені Глави держави до пам'ятного хреста на столичній Алеї Героїв Небесної Сотні встановлено кошик квітів“;
2) о 21:36 – „Сила суспільства й міцність держави поєднуються саме справедливістю – звернення Президента України“: „Сьогодні в Україні – в Києві, в Бучі, у Бородянці – побував наш друг Борис Джонсон … Ми разом із ним поспілкувалися зі студентами (Київського національного – Г. М.) університету Шевченка. Це теж усе доволі символічно – саме в наш день – День Соборності (цей визначний день Зе прирівнює до візиту Бориса Джонсона, котрого я дуже поважаю за його підтримку України, візиту потрібного, але все ж таки візиту вже колишнього Прем'єр-міністра Великої Британії, що є абсолютно неправильним та несправедливим, адже цим самим він применшує величність Дня Соборності України – Г. М.). Символічно, бо боротьба за свободу об'єднує різних людей, різні народи. І нашу українську соборність, наше історичне об'єднання, якого ми досягли у перші ж години 24 лютого, ми за минулий рік реально привнесли у міжнародні відносини“.
Й оце усе! Хоча, наприклад, 22 січня 2021 року Зе особисто покладав квіти до пам'ятника Михайлу Грушевському, правда, названому чомусь Зе-ідіотами Президентом УНР, яким він ніколи не був, та про що я написав тоді в P. S. до вже цитованої вище моєї праці „Від соборності українських земель до соборності наших душ!“. Й те, як Зе поступив 22 січня 2023 року, є неправильним, бо раз він сам персонально 22 січня 2021 року вшанував пам'ять Михайла Грушевського, то цим самим уже заклав певну традицію відзначення Дня Соборності України Президентом України, відмовлятися від котрої не слід, бо це можна потрактувати як зневагу Зе до усіх видатних діячів Української національно-визвольної революції 1917 – 1921 років, серед котрих вагоме місце посідав і Голова Центральної Ради Михайло Грушевський, та до всіх учасників тієї революції, але добре, що у День Соборності України Зе принаймні пошанував (хай це було й непрямо) Героїв Небесної Сотні Революції Гідності Сергія Нігояна та Михайла Жизневського, хоча міг зробити це й особисто, адже якби Євромайдан не переміг, то не бачити б Зе посади Президента України, як своїх вух без дзеркала, чого він, напевно, не усвідомлює, а може і не хоче усвідомлювати, оскільки не підтримував Революцію Гідності, про що можна дізнатися більше із моєї статті „Де був Зе 18 – 19 лютого 2014 року?“. То де ж та справедливість, котру Зе згадував в уже поданому угорі його звернені 22 січня 2023 року?!
Й тепер переходимо до 27 січня 2023 року, коли Офіційне інтернет-представництво Президента України о 10:49 розмістило на своїх сторінках „Звернення Президента України з нагоди Міжнародного дня пам'яті жертв Голокосту“: „Сьогодні, як і завжди, Україна вшановує пам'ять мільйонів жертв Голокосту. Ми знаємо й пам'ятаємо, що байдужість убиває разом із ненавистю. Байдужість і ненависть завжди тільки вдвох здатні творити зло. Тому так важливо, щоб кожен, хто цінує життя, проявляв рішучість, коли треба рятувати тих, кого ненависть прагне знищити.
Сьогодні ми згадуємо Праведників народів світу. Різних людей у різних країнах, які однаково рішучо рятували життя. Сьогодні ми згадуємо рішучість глобальної коаліції, яка зупинила нацизм. І сьогодні ми повторюємо ще вагоміше, ніж раніше: ніколи знову – ненависті; ніколи знову – байдужості. Що більше народів світу подолають байдужість, то менше простору у світі залишиться для ненависті.
Вічна пам'ять усім жертвам Голокосту!“. Підписуюся під кожним словом даного звернення, бо воно є правильним!
Так само є правильним й опубліковане Офіційним інтернет-представництвом Президента України 27 січня 2023 року о 13:34 повідомлення „Президент ушанував пам'ять жертв Голокосту“, в якому читаємо наступне: „Президент України Володимир Зеленський узяв участь у вшануванні пам'яті мільйонів жертв Голокосту. Глава держави встановив лампадку біля меморіального знака «Менора» на території Національного історико-меморіального заповідника «Бабин Яр»…
У церемонії також взяли участь… представники дипломатичного корпусу європейських країн, США та Канади. Володимир Зеленський подякував дипломатам за участь у вшануванні пам'яті жертв Голокосту“. Як бачимо, Зе зробив це особисто і поступив правильно!
Окрім цього, 27 січня 2023 року о 19:54 Офіційне інтернет-представництво Президента України оприлюднило матеріал „Будь-який нейтральний прапор російських спортсменів заплямований кров'ю – звернення Президента України“, де є й отакі правильні рядки: „Сьогодні вранці у Києві біля «Менори» в Бабиному Яру відбулася церемонія вшанування пам'яті всіх жертв Голокосту. Сьогодні – Міжнародний день пам'яті жертв Голокосту. І навіть у такий час, у час повномасштабної війни, Україна разом з усім цивілізованим світом відчуває й розділяє біль, який досі залишається у світі від злочинів нацизму. Ми пам'ятаємо. А отже, ми протидіємо намаганням зла повернутися“.
І все, що було сказано й зроблено Зе в Міжнародний день пам'яті жертв Голокосту, є правильним!
А те, що було сказано і зроблено Зе у День Соборності України, є лише частково правильним й мої пояснення, чому тільки частково, я навів вище, хоча все із його сторони мало би бути так, як було в Міжнародний день пам'яті жертв Голокосту (отакі різні підходи Зе до цих двох надзвичайно вагомих для України дат – це умисел чи ні, я не знаю, але, принаймні, недолугість Зе-ко, котра згадується у моєму дослідженні „Чи то Албанія догнала Україну, чи то Україна опустилася до Албанії…“, в даному випадку проявилася однозначно)!
Тому дана моя робота і вийшла без назви, бо я не зміг її обрати…
