«Чому протиповітряна оборона України схожа на діряву парасолю, яка не рятує від дощу? Чому радіолокаційне поле над територією нашої держави є дискретним, а не суцільним? Чому тодішній Міністр оборони у надісланій відповіді від 24 вересня 2005 р. № 220/3555 на моє (депутатське – Г. М.) звернення № 3104 від 12 вересня 2005 р. вказує, що „створення суцільного радіолокаційного поля та системи зенітного ракетного прикриття усієї території держави, як це запропоновано, потребуватиме значних обсягів фінансових і ресурсних витрат, що не обумовлено стратегічною доцільністю та обмежується економічними можливостями держави“? Чому не вказані обсяги витрат? Чому на репресивний апарат гроші є, а на ЗСУ нема? Чому бере гору військово-політична короткозорість, за яку тепер, можливо, доведеться українським громадянам заплатити надто дорогу ціну?», – оцей мій крик душі про «компетентність» зазначеного високопосадовця держави – глави українського оборонного відомства і її очільників того часу я виклав в оприлюдненій ще на початку березня 2014 року своїй праці «Чому?»!  

   Оскільки віз  і до того часу перебував там, де й знаходився на початку 2014 року, то цю ж проблему ППО України я знову підняв через 6 років, на початку серпня 2020 року, у своїй аналітичній роботі «Пряма чи крива збройна агресія РоССіі проти України, або Ось – й ще один з результатів того, що дебіли обирають ідіотів!», наголосивши, що «…радіолокаційне поле над Україною є дискретним, а на мою, як народного депутата України, вимогу від 12 вересня 2005 року створити суцільне радіолокаційне поле тодішній Міністр оборони Анатолій Гриценко відповів, що це „не обумовлено стратегічною доцільністю“, чим залишив Україну… відкритою перед потенційними ударами російської авіації„ (ще один яскравий приклад його «компетентності» я навів у своїй статті «Про колізії з Державною прикордонною службою України і не тільки…» кінця квітня 2015 року: «10 січня 2008 року була спроба відновити НГУ, коли Президент України вніс до Верховної Ради України відповідний законопроект… Але це починання за надуманими аргументами „про створення окремої армії“ успішно поховав політичний соратник Глави держави 2005 – 2010 років (Віктора Ющенка – Г. М.), завдяки котрому він (Анатолій Гриценко – Г. М.) був Міністром оборони України та й став, зрештою, народним депутатом України, тодішній голова парламентського комітету з питань національної безпеки і оборони (у березні 2014 року при відновленні НГУ він вже не говорив „про створення… фактично ще одних збройних сил“), якого згодом підтримала Верховна Рада України, відхиливши згаданий законопроект»), бо ж сподівався, що новий Міністр оборони України Андрій Таран, котрий закінчив Київське вище зенітне ракетне інженерне училище за спеціальністю «Військовий інженер-радіотехнік» і потім служив заступником командира зенітної ракетної батареї, начальником штабу – заступником командира зенітного ракетного полку в ВС СССР, а у 1987 році здобув фах «Управління бойовими діями» після навчання в Військовій академії ППО Сухопутних військ у Києві, розуміє вразливість української ППО та візьметься за її посилення, але він виявився взагалі нікудишнім, недолугим, себто «компетентним» (цим славляться й багато інших членів Зе-ко), главою оборонного відомства, як свідчить моя дослідницька публікація «Зе плює на Український народ, зневажає українців і продовжує витирати об нас ноги!», й про зміцнення ППО навіть не думав та і взагалі майже ні про що не дбав.

   А тепер читаємо, що пропонує перший заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки, оборони та розвідки Михайло Забродський: «Ідеальним варіантом мала б стати побудова суцільного радіолокаційного поля із перекриттям всього діапазону висот, включно з гранично малими. Це не дешево і не скоро, але така мета має бути поставлена. І нарікання на відсутність коштів не повинні завадити надійному захисту життя цивільних громадян в тилу і військовослужбовців на полі бою. Не кажучи вже про те, що економічні втрати від повітряних ударів можуть на порядок перебільшити вказані витрати» (Укрінформ: стаття «Михайло Забродський, перший заступник голови Комітету ВР з питань нацбезпеки, оборони і розвідки, генерал-лейтенант. Вітчизняна війна. Протиборство в повітрі», 16 грудня 2022 року; про його героїзм у 2014 році, коли він ще був командиром 95-ї аеромобільної бригади, вказано у моєму дослідницькому матеріалі «Крилатій піхоті» підрізали крила…“, а 23 серпня 2014 року був підписаний Указ Президента України № 672/2014 „Про присвоєння М. Забродському звання Герой України“). Як бачимо, Михайло Забродський пропонує те ж саме, що пропонував і я, будучи на той чассекретарем Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки й оборони, із однією лише різницею – моя пропозиція була зроблена 12 вересня 2005 року, а його – 16 грудня 2022 року. І нагло розпочата загарбницько-колоніальна війна РоССіі супроти України ще в лютому 2014 року, котра через 8 років набула вже повномасштабного характеру, тільки підтверджує правильність моєї позиції 17-річної давності й нинішньої позиції Михайла Забродського щодо запровадження над усією українською територією суцільного радіолокаційного поля, яке би

                                               Нікіта Тітов. ППО. Facebook, 17.12.2022.

зберегло десятки тисяч українських життів, сотні об'єктів критичної інфраструктури України, котрі забезпечують її життєдіяльність, надаючи усім споживачам електрику, тепло й воду, та вберегло би українську економіку і промисловість від страшної руйнації на сотні мільярдів $, але цьому, до прикрого, перешкоджали(ють?) „компетентні“ кадри на різних посадах у державі!

   Цікаво, що про необхідність створення над Україною суцільного радіолокаційного поля думає вагомий член Зе-ко (про яку, в тому числі, розповідає моя аналітична праця „Маразм української влади продовжується, а РоССія на цьому тлі готується до широкомасштабної війни проти України!“), юрист-правознавець за освітою, що за всю свою професійну діяльність від 1991 року до 4 березня 2020 року, коли він став Віцепрем'єр-міністром – Міністром з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, взагалі не стикався з безпеково-оборонними питаннями, Міністр оборони України із 4 листопада 2021 року Олексій Резніков, котрий у оприлюдненому 19 листопада 2021 року „Голосом Америки“ на своєму вебсайті інтерв'ю „Резніков: змінити розрахунки Кремля можуть лише рішучі кроки, включно з боку США, лише якщо війна коштуватиме РФ задорого“ сказав: „…Весняне дослідження російського дослідницького центру «Левада-Центр» про основні страхи росіян показало, що страх номер один – це страх війни… От чого бояться росіяни. Якщо більшість населення Росії боїться війни, то навіщо їх лідеру іти війною (хибна думка: боятися роSSіянам війни у себе й підтримувати війну проти когось на чужій землі, особливо проти нєнавістних абсолютній більшості руССкім хохлов – так вони нас – українців – принизливо називають, помилково вірячи своїй пропаганді про нєпобєдімость роSSійскіх войск, – це різні речі, що було відомо ще в 2014 році, коли той же «Левада-Центр» показував 74 % підтримки руССкімі збройної агресії РоSSіі проти України, як демонструє моя середньоберезнева 2014 року стаття «Захищай Україну зараз, щоб потім не було пізно!», тому висновок Резнікова є абсолютно неправильним і незрозуміло, на чому він ґрунтувався, а згодом, у березні 2022 року, ці ж 74 % руSSкіх підтримали спєціальную воєнную опєрацію, найменовану отакими маскувальними словами Путіним – антиукраїнським ху…лом, котрого я подібним чином заслужено обзиваю ще з червня 2014 року, що зафіксовано моїм матеріалом «Обережно – агенти Росії в Європі, або Зґвалтування – не найкращий спосіб отримання жертвою задоволення!», хоча ху…лом Путіна треба обзивати щонайпізніше із 24 вересня 2003 року, коли це ху…ло почало «будувати через Керченську протоку дамбу від своєї станиці Тамань Темрюкського району Краснодарського краю до українського острова Тузла, щоб з'єднати його з російським берегом» згідно моєї дослідницької роботи «Дружбани!», насправді ж – повномасштабну війну РоSSіі проти України, за що ху…ло Путін відправиться на концерт Кобзона, бо він його вже

                                     Художник Nugzar Metreveli, Грузія. Facebook, 23.07.2022.

давно чекає, й «собаці та його московітско-крємльовскім собачонкам буде собачий кінець!», як свідчить мій трактат «Московітскій дружбан – собача людина чи людина-собака, або Homo putinus», а ким насправді був Кобзон показують мої аналітичні праці «Москва – Тель-Авів – Київ» і «Українські спецслужби провалилися!» – виділення та примітка Г. М.)?.. Їм (роССійскім власть імущім господам – Г. М.) потрібен ворог (Захід – Г. М), вони розуміють, що налаштовувати росіян проти українців не так вже й просто (ще одна хибна думка – виділення і примітка Г. М.). Можна налаштовувати проти якоїсь «хунти», як вони кажуть, заколоту…, але народ проти народу налаштувати важко“? Підтримає Зе-Міністр оборони України Олексій Резніков побудову над Україною суцільного радіолокаційного поля та запропонує й переконуватиме Зе ухвалити відповідне позитивне рішення про це, чи залишиться „компетентним“, як і названі мною вище його – Резнікова – окремі попередники, додавши таким чином ще більше „компетентності“ й самому Зе?

   Щоб із суцільним радіолокаційним полем у Міністра оборони України не вийшло так, як з безпілотними літальними апаратами (БпЛА) того чи іншого типу, точку зору котрого на їхню (не)потрібність ЗСУ виклало 30 грудня 2022 року інтернет-видання 'LB.ua' в інтерв'ю „Олексій Резніков: «Війна не закінчилась, є ще велика загроза для нашої держави, і нам треба вижити»: «…не ідеалізуймо „Мавіки“. У мене в закупці „Мавіків“ немає, щоб ви розуміли. Військові не сприймають, вони називаються нашими генералами „весільні дрони“. Знімають весілля цими дронами. Те, що наші унікальні хлопці-креативники їх використовують для ведення, скажімо так, маленької окопної боротьби і знищення в тому числі ворогів, цьому – нашому креативу і винахідливості – аплодують. „Мавік“ живе добу-дві максимум, якщо його серйозно використовують. Але давайте без ілюзій: цей дрон не змінить ситуацію на полі бою. Нам потрібен дрон, який несе на собі навантаження не 300 грамів, а 30 кілограмів. Ну хоча б три, розумієте? Який літає не на 5 кілометрів, а на 50 хоча б. У мене самого був „Мавік“ у мирні часи… П'ять миль у нього відстань. Тому він не на озброєнні, його військові не замовляють». Й на ці слова Зе-Міністра Резнікова відреагував учасник бойових дій із каЦАПами Юрій Касьянов, котрого я вже неодноразово цитував раніше в багатьох своїх матеріалах та який за своєю військовою освітою добре розбирається у даній справі: «Разберу только те моменты, которые знаю, как профессионал… Вот вам и ответ на все вопросы. Наш Министр обороны и наши генералы до сих пор не знают, какую роль играют „Мавики“ (дроны короткой дистанции) на поле боя. Десять месяцев большой войны уже прошло, а они не знают, сколько жизней спас „Мавик“, сколько вражеской техники с его помощью спалили, насколько он необходим каждому бойцу, или, хотя бы, отделению солдат каждый день (виділено Г. М.). Для них – это „свадебный дрон“ для развлечений. Они переживают, что кто-то может ввозить и использовать их не ради победы, а для того, чтобы делать свой маленький свадебный бизнес. Поэтому они их не закупают, и ставят всевозможные препоны для ввоза дронов типа „Мавик“ в Украину. И относительно дрона, который может нести 30 кг. Почему тридцать, пан Министр?.. Кто считал, для чего?.. Где статистика использования ударных дронов?.. Где концепция использования ударных дронов?.. Не знаете?.. Обратитесь, хотя бы, ко мне. Помогу, подскажу. Потому, что сегодня мы, уж так случилось, в одной лодке. Без нас вы войну не выиграете» (Facebook: Юрий Касьянов, 31 грудня 2022 року). Не залишився байдужим до слів Олексія Резнікова й військовослужбовець Alex Charey: «Скажу чесно, моя перша реакція після прочитання цієї статті була вражаючою. Я відчув, ніби пропустив потужний джеб (боксерський довгий прямий удар – Г. М.) на рингу. Причому такий джеб, що прилетів не від супротивника, а від директора моєї команди, який з якоюсь метою заліз на ринг під час бою. Але потім я сів, трохи вгамував тремтіння рук і зрозумів, що зараз просто необхідно спокійно і зважено висловити позицію з боку військової аеророзвідки.

   Я не бачу сенсу пояснювати очевидне, а саме те, що сьогоднішня війна – це війна дронів і артилерії… На сьогодні той, хто може піднятись в небо, знайти техніку супротивника та передати дані для ураження артою (артилерією – Г. М.), буде перемагати. І тут не стільки важливий сам інструмент, як своєчасність його використання (виділено Г. М.).

   По перше, казати що ми маємо на увазі тільки „Мавік 3“, це дуже серйозна неточність. „Мавік 3“ – один з мультикоптерів, які ми використовуємо для військових цілей. Але є ще „Матріси“, „Аутели“, „Перроти“, „Юнці“ та інші. Просто „Мавік 3“ є найкращим в балансі характеристик і є найбільш зручним для нашої армії… І той „Мавік“, який ми не встигнемо купити, попадає в руки ворога, який дуже ефективно використовує його проти нас. І тут ми знов маємо втрати серед наших військовослужбовців. Втрати, яким можна було запобігти… Треба… з вдячністю приймати… (волонтерську – Г. М.) допомогу і максимально сприяти, щоб вона якомога швидше попала у військо . Чи пан Міністр забув, що саме волонтери одягнули і прогодували армію, поки МО займалось вирішенням проблеми дефіциту необхідного майна (виділено Г. М.)?..

   Ніхто не ідеалізує „Мавіки“. Ми всі з радістю би використовували „Лелеки“, 'FlyEye', „Фурії“. Але їх навіть в штатних підрозділах аеророзвідки ми не бачимо. Я знаю хлопців, що є одним з топових окремих підрозділів сухопутки (СВ ЗСУ – Г. М.), яким по штату прописані „Лелеки“, але вони вже четвертий місяць літають на „Матрісах“… Люди не можуть купити „ФлайАй“ за пів мільйона доларів, але реально можуть собі дозволити „Мавіки“. Тож, так. Це не панацея. Це те, що ми можемо собі дозволити зараз, щоб ефективно виконувати свої функції.

   „В мене в закупці «Мавіків» немає, щоб ви розуміли“. Ну, це ми знаємо. І це не плюс Міноборони, яке не постачає війську найефективніший масовий засіб аеророзвідки, що чудово працює на рівні до взводу, а іноді й до роти. При цьому я не знаю чи це закупівля МО, чи волонтерка яку розподіляють, але в військо масово поступають трохи дешевші „Аутели“, які реально зовсім не підходять для військової мети (виділено Г. М.). Я от жодного разу не чув, щоб „Мавіки“ називали „весільними“, а „Аутели“ знаєте, як у нас називають? „Аутистами“…

    Читайте закінчення статті – ч. 2.