Читайте початок статті. 

                                                                                     ІІІ

   24 листопада 2022 року о 06:30 «ЄП» опублікувала інтерв'ю «Ваша перемога – це повернення кордонів 1991 року. Про інші деталі маєте домовитися з РФ»: «Ян Маріан – спецпосланник МЗС Чехії, відповідальний за Східне партнерство і за політику щодо Східної Європи загалом, а отже – і за відносини з нашою країною…

   А що таке „Україна переможе“?

   Це питання передусім до вас і до керівництва України. Я з повагою поставлюся до будь-якого рішення України (виділено Г. М.) про те, що буде вашою перемогою. Але особисто для мене це – відновлення повного контролю  України над кордонами, як це було від 1991 року. Звісно, включно з Кримом (якщо лише така перемога, то років через 8 – 10 РоССія може знову напасти на Україну – Г. М.). А вже інші подробиці вам треба буде обговорювати з Росією». Й тут немає відповіді на питання «А що далі?» в контексті моїх приміток у розділі ІІ.

                                                                                      ІV

   Вебсайт МЗС України 25 листопада 2022 року о 22:07 розмістив публікацію «Дмитро Кулеба в інтерв'ю Le Parisien: справедливий мир починається з повного відновлення територіальної цілісності України»: «Кілька видатних генералів за Атлантикою та в Європі твердо вірили, що Росії знадобиться щонайбільше тиждень, щоб окупувати Київ і взяти під контроль Україну в лютому. Тому коли я чую песимістичні оцінки сьогодні, я прошу всіх спрямувати свою енергію на те, щоб сприяти перемозі, а не шукати причини можливих невдач», – зауважив він…

   «Якою б не була відданість наших партнерів, яку ми дуже цінуємо, саме Україна платить найвищу ціну в цій війні, втрачаючи життя, зазнаючи страждань на своїй землі, захищаючи свою свободу. Цю жертву треба поважати. Хочете допомогти? Допоможіть. Але не намагайтеся переконати нас, що ми можемо програти. Я не знаю жодного прикладу в історії, коли песимісти перемагали у війнах», – наголосив Міністр…

   «Президент України Володимир Зеленський на саміті „Групи двадцяти“ (G20 – Г.М.) говорив про мир та представив шлях до нього. Але для досягнення миру Росія повинна перестати плутати переговори з ультиматумами. Поки Росія не готова до серйозної та щирої розмови, немає сенсу сідати за стіл (виділено Г. М.)„, – зазначив він.

   Міністр наголосив, що жоден світовий лідер не підштовхує Україну до переговорів супроти її інтересів: «Всі розуміють, що мир має бути справедливим. А справедливий мир починається з повного відновлення територіальної цілісності України (виділено Г. М.). Ця мета є цілком досяжною». На жаль, навіть і цілий Міністр закордонних справ України, деталі діяльності котрого розкривають мої дослідницькі праці «Зе-ідіотизм – він і в МЗС України – Зе-ідіотизм!», «Зе плює на Український народ, зневажає українців і продовжує витирати об нас ноги!» та «Це ж треба Міністру закордонних справ України умудритися написати таке, що противно читати!», не дає відповіді на питання «А що далі?» (для усвідомлення його надважливості читачам необхідно завжди пам'ятати зроблені у розділах ІІ й ІІІ мої примітки) після «повного відновлення територіальної цілісності України» і встановлення справедливого миру, то ж шукаємо її далі…

                                                                                       V

   28 листопада 2022 року о 20:15 МЗС України на своїй інтернет-сторінці оприлюднило Спільну заяву міністрів закордонних справ Естонії, Фінляндії, Ісландії, Латвії, Литви, Норвегії, Швеції та України (у скороченому варіанті): «Ми… рішуче засуджуємо агресивну війну Росії проти України, яка завдала величезних страждань українському народові. Це також підірвало безпеку та стабільність у Європі та є серйозним нападом на заснований на правилах міжнародний порядок.

   Ми повністю солідарні з Україною. Ми ніколи не визнаємо незаконну спробу анексії територій України, включно з Кримом… Україна має невід'ємне право на самооборону для забезпечення своєї незалежності та суверенітету та відновлення своєї територіальної цілісності в межах міжнародно визнаних кордонів. Росія має припинити агресію та вивести війська з усієї території України (а що далі? – виділено Г. М.)…

   Агресія Росії завдала народу України величезних страждань. Це спровокувало гуманітарну катастрофу, а кілька мільйонів людей стали вимушеними переселенцями. Відповідальність за це несе лише Росія. Держави, які свідомо допомагають або надають сприяння іншій державі у вчиненні міжнародно-протиправних дій, несуть за це міжнародну відповідальність. …напади на цивільне населення є воєнним злочином. Росія має негайно припинити ці дії (виділено Г. М.)…

   Ми погоджуємося з необхідністю продовжувати накладати економічні витрати на Росію та інші країни, фізичних чи юридичних осіб, які підтримують агресивну війну Москви. Ми знову наголошуємо на необхідності посилення санкцій проти Росії та забезпечення жорсткості та ефективності цих заходів. Основні доходи Росії від експорту повинні бути припинені, щоб унеможливити фінансування її війни проти України. Ми маємо продовжувати підвищувати ціну для Росії, поки останній російський солдат не покине міжнародно визнану територію України і поки не припиниться російська агресія (а що далі? – виділено Г. М.)…

   Страждання, завдані Росією українському народу, є безпрецедентними, і ми вітаємо зусилля щодо забезпечення повної відповідальності осіб, винних у злочині агресії проти України, а також осіб, які вчинили воєнні злочини та інші звірства під час війни. Суверенітет і рівноправність усіх держав будуть під загрозою, якщо ми не дамо рішучої відповіді на агресію Росії…

   Це є частиною нашої колективної відповідальності за те, щоб справедливість, права людини та міжнародне право перемогли. Ми будемо продовжувати нашу тісну співпрацю в забезпеченні сильної політичної, фінансової та військової допомоги Україні стільки, скільки це буде потрібно. Ми повторюємо нашу вимогу щодо негайного припинення військової агресії проти України з боку Російської Федерації, а також повного, негайного та безумовного виведення її сил і військової техніки з території України (виділено Г. М.)». Заява – чудова, але й вона не дає відповіді на питання «А що далі?» в контексті моїх приміток у розділах ІІ – ІV.

                                                                                    VІ

   «ЄП» 9 березня 2023 року о 13:07 на своєму вебсайті розмістила публікацію «Як уникнути нової війни після перемоги України: стаття глави МЗС Чехії» з певними скороченнями: «Дедалі більше людей у Чеській Республіці та Європі закликають до миру, і я серед них. Але ми не прагнемо до мирного вирішення за будь-яку ціну, для нас це може мати непередбачувані наслідки (виділено Г. М.).

   Дехто вважає, що мир настане, якщо українці визнають претензії Росії на територію Криму та сходу України, якщо Україна відмовиться від вступу до ЄС і НАТО та виконає бодай деякі інші вимоги Кремля. Але ця гарна перспектива – лише пастка Путіна. Навіть якби українці скорилися, мир би не настав. Він не настав би тому, що Владімір Путін, якого підтримує його оточення і значна частина населення Росії (й доказом цих слів є мій матеріал „РоССіянє – про українців: «Іх нужно убівать, рєзать, душіть». Усім москворуССкопоніматєлям присвячується…“ – виділення та примітка Г. М.), не хоче миру. Владімір Путін хоче війни, він захоплюється війною і думає, що війна є способом відновити статус Росії як наддержави й змусити Україну, а з нею і увесь світ, пробачати йому порушення загальноприйнятих правил як завгодно й де завгодно.

   Росія напала на Україну торік у лютому, а до того ще у 2014 році, так само, як у 2008 році на Грузію, бо вважала ці країни слабкими, а в Кремлі панувала впевненість: ніхто не буде їх боронити, наступ російського війська не зустріне опору і їх ніхто не підтримає. Це вже сталося у Грузії у 2008 році і фактично у 2014 році в Україні, коли війська Путіна окупували Крим і розв'язали війну на сході країни. Україна була слабкою, наша реакція – непевною (ваша – європейська та загалом західна – реакція була відверто нікудишньою: мої роботи „Меморандум — Резолюція — Постанова — Заява = ?“, „Обережно – агенти Росії в Європі, або Зґвалтування – не найкращий спосіб отримання жертвою задоволення!“, „Доступ к тєлу продолжаєтся…“, „Україна – не Кувейт“, „Росія аплодує!“, „Ціна незалежності: 1240 чи 600 тисяч?“, „Чи шльондра, чи імпотент – все одно біда!“, 'Liberté, Égalité, Fraternité', „Хто найбільше любить Путіна?“, „Горбатого могила виправить? Щодо візитів в Україну Джорджа Буша і Джозефа Байдена“ (висновки й P. S.), „Незалежна Україна? Маячня!“, „Крим… Аляска…“, 'Ave vita!', „Чим Україна лякає Північну Корею? Або Україна має законне право на володіння ядерною зброєю та відновлення ядерного статусу!“, „Скріпальскоє дєло і двоякість дій Заходу. Так – правильній позиції Президента України! Ні – непрофесіоналізму його владних соратників!« та „Австрійсько-російські танці на українських кістках“ свідчать про це – виділення й примітка Г. М.), а санкції – недостатньо дієвими (фактично нікчемними, підтвердження чому наведені в моїй публікації „Отака справжня ціна західних антиросійських санкцій!“ – виділення та примітка Г. М.). Тоді більшість західних політиків вважала, що з Путіним потрібно мати справу і з ним можна домовитись.

   Кожну поступку і слабкість злочинець сприймає як заохочення до подальшої агресії та ескалації своїх вимог (виділено Г. М.).

   Наразі ми перебуваємо в такому ж становищі, як Чехословаччина перед Другою світовою війною. На зустрічі в Мюнхені європейські державні діячі віддали Гітлеру шматок нашої території й були переконані, що цим вони виторгували мир, принаймні на найближчий час. Проте менш ніж за пів року фашисти прийшли до влади у Словаччині, а нацистська Німеччина окупувала решту чеських земель. І знову менш ніж за пів року чеський військовий і промисловий потенціал дозволив нацистській Німеччині розпочати Другу світову війну (моя праця „Мюнхен 1938 – Мюнхен 2015“ проводить відповідні паралелі, про котрі говорить Міністр закордонних справ Чехії – Г. М.).

   Саме тому ми не можемо дозволити Путіну змусити Україну укласти мир, який буде для нього лише тимчасовим перепочинком і можливістю підготуватися до наступної, ще більш руйнівної війни. Тому ми підтримуємо Україну та її зусилля, спрямовані на звільнення сходу країни та Криму. Мир – це стан, коли кордони не змінюються силою.

   Мир настане тоді, коли Україна відновить контроль над своїми кордонами, а її армія і держава в цілому будуть настільки сильні, що Росія навіть не намагатиметься продовжувати війну (виділено Г. М.)…

   Переможена, зруйнована, недемократична і слабка Україна, про яку так мріє Владімір Путін, була б загрозою безпеці чеських громадян і всієї Європи. Тому ми маємо захистити Україну, щоб вона могла відновити свої кордони (виділено Г. М.), зміцнити ЄС і НАТО…». Але запропонованого Міністром закордонних справ Чеської Республіки Яном Ліпавським недостатньо, бо він теж не дає відповіді на питання «А що далі?» в ключі моїх приміток у розділах ІІ – V, тому її пошуки продовжуються…

                                                                                     VІІ

   Більшість українців напевно скаже, що відповіддю на питання «А що далі?» може бути демонтаж (розвал) нинішньої фактично імперської РоSSійской Фєдєраціі – РоССіі, котрого особисто я завжди прагнув, відколи почав боротися за незалежність України ще наприкінці 1989-го року (мої статті «Як російський офіцер у своїх батьків-українців стріляв…» та «Герої не вмирають!» це демонструють), і продовжую прагнути всім своїм єством, про що свідчать мої програмна робота «Наше майбутнє – в об'єднаній Європі, а не на руїнах Російської імперії» (у своєму дослідженні «Це теж нарешті дійшло!» я вже зазначав, що вперше дана робота була опублікована в газеті «Голос України» № 201 від 20 жовтня 1998 року й пізніше переробленою і доповненою – на сторінках електронних ЗМІ в грудні 2011 й у січні 2012 року), матеріал «Костянтин Боровой: „Розпад Росії неминучий“. Що робити українцям?„ та аналітична праця «Миротворець» РоSSія  повинна зникнути з карти світу, або РоSSійскій Райх має бути зруйнований! Смерть роSSійскім/руССкім агрєSSорам-окупантам!«.

   Про демонтаж РоССіі говорить і футуролог Віталій Кулик, який 19 квітня 2023 року о 16:09 на своїй блоговій сторінці інтернет-ресурсу 'site.ua' в співавторстві з політконсультантом Ігорем Душиним почав публікувати їхні міркування „КИЇВ МАЄ ЗАПРОПОНУВАТИ СВІЙ ПРОЄКТ КАРТИ ПОСТРОСІЇ“: „Війна Росії проти України закінчиться поразкою Москви і розпадом цієї імперії на нові незалежні держави. Такий сценарій уже не є фантазією, а розглядається як робоча модель перебудови Євразії після війни. 

   Ще в середині 2022 року мало хто очікував, що точку суперкрихкості Російської Федерації взагалі вдасться виявити. Йшлося про «примус до демократизації», «зміну режиму», «ізоляційний пресинг» тощо. Світова спільнота гнала від себе, як страшний сон, перспективу розпаду РФ (доказом даного твердження згідно оприлюдненої Укрінформом 21 лютого 2023 року о 20:04 інформації «Байден заявляє, що США не мають наміру розвалити росію» можуть слугувати слова Президента США, про котрого йдеться у моїй роботі «Джо Байден і окремі ваші посадовці, перестаньте трястися від страху при слові РоССія!», сказані ним під час перебування в Польщі, а конкретніше, коли він виступав у Варшаві: «…США та держави Європи не прагнуть… зруйнувати росію…» – виділення й примітка Г. М.).Тепер дедалі більше впливових гравців починають прикидати лінії розлому Постросії, малювати приблизні карти нових суб'єктів постросійського простору (виходячи зі слів Байдена, ця теза виглядає досить дискусійною, хоча поінформовані читачі повинні пам'ятати, як один із його попередників, змальований уже наведеним угорі моїм дослідженням «Горбатого могила виправить? Щодо візитів в Україну Джорджа Буша і Джозефа Байдена» так само противився демонтажу СССР, але його противлення все одно не врятувало СССР від розпаду, тому так само буде й з РоССієй, адже це – об'єктивний процес, якому не зможе запобігти навіть і Президент США – Г. М.). 

   Російська ліберальна еміграція намагається довести свою спроможність як суб'єкта проектування долі своєї колишньої батьківщини. Однак, їхні потуги зберегти імперію не знаходять підтримки як в Україні, так уже й на Заході (істине обличчя вагомих або може і головних представників російської ліберальної опозиції показує моя публікація «Яке їхало, таке й здибало!» – виділення та примітка Г. М.). 

   Світ, де можливе існування «єдиної і неподільної», хоча й формально демократизованої, Росії, – ось утопія, яку ми не повинні допустити. Росія як геополітичне явище, як єдина держава – імперія, повинна перестати існувати. Це головна умова безпеки поствоєнного світу. 

   Росія сама зруйнувала принцип недоторканності міжнародно визнаних кордонів і суверенітету держав. Одного разу окупувавши під виглядом напіввизнання, а потім анексувавши чужі території, Москва привела в рух кордони. Але тепер вони йтимуть не в додаток до імперії, а у відторгнення від імперії нових незалежних держав.

   Природно, розпад Росії не є процесом мимовільним. Йдеться про проведення цілого комплексу заходів військового характеру, спеціального економічного режиму впливу, політтехнологічних операцій, спрямованих спецоперацій, формуючих проєктів тощо. До досягнення мети мине ще певна кількість часу (виділено Г. М.). 

   Ми також усвідомлюємо, що нова карта постросійського простору з'явиться не в результаті мирних домовленостей або мирного «шлюборозлучного процесу» (повторення розвалу СРСР). Найімовірніше, карта формуватиметься внаслідок глибинної громадянської війни в Росії та боротьби акторів, що проявляються, між собою і за вплив на окремі території. Не останню роль у цій історії зіграють і нинішні сусіди, і позарегіональні гравці, які мають свої уявлення про землі та ресурси колишньої РФ… 

   Однак, ми як країна, що постраждала від агресії Москви, яка понесла весь тягар війни з рашизмом, маємо право на власне бачення перебудови Постросії (виділено Г. М.). Це бачення виходить із передумови: створити таку конфігурацію нових незалежних держав на построссійському просторі, яка через внутрішні суперечності і закладені від початку конфлікти перешкоджатиме будь-яким спробам відтворення імперії. 

   Після того, як громадяни РФ фактично стали співучасниками геноцидальної війни проти України

                                                           Нікіта Тітов. Facebook, 17.03.2023. 

(прямий доказ цієї співучасті наводить уже цитована вище моя стаття «РоССіянє – про українців: „Іх нужно убівать, рєзать, душіть“. Усім москворуССкопоніматєлям присвячується…» – виділення й примітка Г. М.), ми не бачимо необхідності зважати на думку мешканців тих чи інших територій Постросії щодо нової карти. Волевиявлення жителів на референдумах/плебісцитах – не принципове…

   Виходячи з цих передумов, ми пропонуємо вашій увазі наше бачення карти Постросії – Першу Київську карту Постросії. Це точка початку громадського обговорення і просування наративів антиколоніальної деконструкції імперії. Ми не виключаємо, що в процесі дискусії, а також із просуванням ЗСУ до кордонів України 1991 року, конфігурації цієї карти зміняться, з'являться пропозиції інших нових незалежних держав та їх кордонів (виділено Г. М.)…

   Запропонована вам карта є нашою візією майбутнього устрою построссійського простору. Ми не виключаємо, що кордони деяких нових незалежних держав будуть переглядатися в процесі дезінтеграційних змін у Постросії… Тому «Перша Київська карта Постросії» – це робочий документ, що потребує співтворчості зацікавлених сторін“. Такими є витримки з частини 1 задуму „КИЇВ МАЄ ЗАПРОПОНУВАТИ СВІЙ ПРОЄКТ КАРТИ ПОСТРОСІЇ“, а ще є частина 2, 3 і 4 міркувань Віталія Кулика та Ігора Душина про демонтаж РоSSійской Фєдєраціі, якого, звісно, повинні прагнути і сприяти йому тверезо думаючі люди всього світу, оскільки вона є величезною загрозою для його подальшого мирного існування, адже ж як тільки РоSSія кудись запускає свої брудні диявольські лапи, то там одразу виникають серйозні проблеми, а особливо має бажати Український народ, котрий натерпівся від РоССіі страшного горя, й тому демонтаж РоSSійского Райха найбільш потрібен українцям, бо він є суголосним зі взятими за епіграф словами Юрія Липи, але все ж таки невідомо, коли і з чого – якого підґрунтя – він може початися та як довго триватиме.

   Говорить про розвал РоSSіі й Секретар РНБО України Олексій Данілов: „Чому українці вважають, що росія має зникнути в її сучасному вигляді та в сучасних кордонах.

   Тому, що:

  1. Там, де доля України перетинається з росією, – це завжди історія мільйонів жертв, вбивств і страждань. Все, чого торкається росія, перетворюється на смерть, гниль і бруд.
  1. Протягом століть російське утворення реалізовувало продуману і цілеспрямовану політику нищення України – мови, культури, історії.
  2. Ненависть до всього українського лежить в основі людожерської ідеології «русского міра».
  3. «Остаточне вирішення» українського питання – це не що інше, як національна ідея росії.
  4. Незалежна і вільна Україна – це історичний вирок для росії як країни, держави, імперії, яка не змогла повноцінно стати ні першим, ні другим, ні третім.

   Мільйони ненароджених українських дітей, ненаписаних книг, непрочитаних віршів. Поламані долі, вкрадене минуле і спроба вкрасти наше майбутнє (виділено Г. М.)!

   Тому, що росія – це:

  1. Територія всеосяжного рабства і насильства як норми.
  2. Домінування покірного людського стада без почуття гідності та самоповаги.
  3. Утворення, яке всім своїм існуванням довело, що може жити тільки знаходячись по коліна у своїй або чужій крові.
  4. Те, що не реформується і не лікується.
  5. Рабство як норма, свобода як відхилення.
  6. «Еліта» в ролі дворових холопів у Господаря, без позиції, принципів і гордості.
  7. Керманичі з психічними розладами – комплексами неповноцінності, манії величі та переслідування.
  8. Поневолені країни і народи Кавказу, Сибіру, Уралу, Півдня, Далекого Сходу.
  9. Знищені мови і культури колонізованих народів. Стерта з пам'яті історія про спротив колонізації та зросійщенню.
  10. Колективна відповідальність і вина за злочини путінізму проти України (для того, аби додатково переконатися в істинності сказаного Олексієм Даніловим, достатньо звернутися хоча б до оцих кількох моїх статей та досліджень:  «Від соборності українських земель до соборності наших душ!», «Старі гримаси нового обличчя російської демократії», «Справа Троцького живе…», «За що Україні така кара?!», «Чи здатні ми бути вдячними?», «Туристична фірма „Таможєнний союз“ і брєд Брєдіхіна», «Татарам, щоб знали своє місце…», «Чому я не хочу вертатись до СРСР?», «Золота Орда, Московська (урядова) православна церква і „русскій мір“, „Європа – у перехресті прицілу!“, „Росіє, віддай вкрадені тобою українські гроші!“, „Умом Россію нє понять…“, „Пам'ятайте, що Росія завжди була вашим ворогом“, „Путінская «благодать» в тайожном союзє“, „Британець про росіян“, „Два чоботи – пара“, „Обережно – Росія! 10 завдань українцям“, „Подякуймо Путіну…“, „Вперед – у минуле!“, „Європа – у перехресті прицілу! Скріпальскоє продолжєніє…“, „Попередження з минулого. Уроки для України“ й „РоССія, Путін і «руССкій мір», ПНХ та здохніть уже нарешті!“ – Г. М.).

   Так виглядає справжнє обличчя російського нацизму! (виділено Г. М.)» (Facebook: Олексій Данілов, 1 травня 2023 року, 17:21). Повністю згоден із Секретарем РНБО України, а відкидати його аргументи можуть лише відкриті чи приховані москворуССкопоніматєлі різних мастей, але Олексій Данілов не вказує того, на чому я вже наголошував вище: коли та з чого – якого підґрунтя – може початися демонтаж (розвал) РоССійской Фєдєраціі (окрім цього, як і в випадку проєкту Віталія Кулика та Ігора Душина, треба пам'ятати контекст моїх приміток у розділах ІІ – VІ), хоча його очевидним підґрунтям, при чому, підкреслюю, не визначальним/не єдиним, звичайно, має бути перемога України над РоССієй в розпочатій останньою безпричинній загарбницькій неоколоніальній антиукраїнській війні, а чому українська перемога не є визначальним/єдиним підґрунтям для початку демонтажу РоSSійской Фєдєраціі, стане зрозумілим нижче… 

   Читайте закінчення статті – ч. 3.