Західно-російські топтання по українських кістках тривають, або Януковичу–смерть і Кучмі–тюрма! Ч.3

   Читайте початок статті, ч.2 (через обмеження кількості знаків у заголовку змушений відмовитися від оригінальної назви «Західно-російські топтання по українських кістках, включаючи Страсбурзьку змову, продовжуються, або Януковичу – смерть і Кучмі – тюрма!„). 

                                                              Й що ж при цьому поробляє

                                        Вєрховний правітєль і самодєржєц всєя РоССіі Путін?

   А він на додачу до вже викладеного угорі фактажу про його та Московії злочинні дії у світі, зокрема в Україні, видав на гора ще одне, вкрай небезпечне, твердження. Ось воно…  

   18 жовтня 2018 року під час пленарної сесії XV засідання Міжнародного дискусійного клубу «Валдай» Владімір Путін, відповідаючи на різні питання, про застосування ядерної зброї сказав таке: «…агрєссор… должєн знать, что возмєздіє нєізбєжно… А ми – жєртви агрєссіі, і ми как мучєнікі попадьом в рай, а оні просто сдохнут…» (сайт Прєзідєнта РФ). Але ж так (про мучеників та рай) говорять джигадисти (згідно Вікіпедії джигад – це «зусилля арабською мовою – боротьба за те, що є для мусульманина найблагороднішою й найвищою метою… Кожен мусульманин зобов'язаний докладати зусиль для утвердження і захисту ісламу… У разі крайньої потреби мусульмани мусять підніматися на збройну боротьбу проти ворогів своєї релігії… Таким чином, джигад – це боротьба зі своїми пристрастями…, постійне зусилля у справі розповсюдження ісламу (великий джигад, за твердженнями багатьох відомих богословів, себто духовна боротьба – примітка Г. М.), й, нарешті, ведення війни з агресором в ім'я Аллага (малий джигад, хоча саме він є домінуючою складовою джигаду – виділення та примітка моя)… Поняття джигаду стосується не лише ведення війни, а у широкому сенсі означає постійні дії та зусилля задля панування ісламу») – мусульмани, котрі ведуть збройну боротьбу (військовий або малий джигад), тобто газават – священну війну за іслам (в даному контексті варто також звернутися до мого матеріалу «Вперед – у минуле!»).

   Як бачимо, всі дії всередині Росії, зокрема небувале зміцнення війська й інших силових структур, і на зовнішньому фронті та самі висловлювання Владіміра Путіна свідчать про його готовність розпочати Третю світову війну, атакуючи Захід усіма можливими гібридними методами (що на цьому фоні необхідно робити Україні, обгрунтовує моє дослідження «Чим Україна лякає Північну Корею? Або Україна має законне право на володіння ядерною зброєю та відновлення ядерного статусу!»), включаючи й уже згадуваний вгорі хімічний, котрий було застосованоу Солсбері 4 березня 2018 року (в моїй статті «Європа – у перехресті прицілу! Скріпальскоє продолжєніє…» про нього розказано), і підготовкою до неї він уже інтенсивно займається фактично із 31 грудня 1999 року, коли став ісполняющім обязанності Прєзідєнта Россійской Фєдєраціі й заявив про необхідність всебічного зміцнення Росії, а перед тим, коментуючи 24 вересня 1999 року в ранзі Прєдсєдатєля Правітєльства РФ стирання з лиця землі міста Грозний (Чечня) бомбардуванням російської авіації, сказав на кримінально-блатному жаргоні, що терористів – так московити називають чеченських борців за незалежність Ічкерії від Московії, – себто ворогів Росії у московитському розумінні, «ми і в сортірє… замочім».

   Хоча нічого дивного у цьому й немає, оскільки Путін є вихідцем із КГБ СССР (про них можна дізнатися багато чого цікавого із моєї праці «Москва – Тель-Авів – Київ»), і на каральній машині котрого й трималася совєтская імпєрія до того часу, коли вже ніщо, жодна силова структура включно з КГБ, військом та органами внутрішніх справ, не могли врятувати її від розвалу. Але попри неминучість смерті СССР та відродження незалежних держав на основі колишніх союзних, насправді утримуваних силою Московським Кремлем в складі імперії, республік, Владімір Путін все одно залишається великодержавним російським шовіністом-сталіністом і вірним ЧєКістом-КаГєБістом, доказом чому є його, як Президента РФ, Посланіє Фєдєральному Собранію Россійской Фєдєраціі від 25 квітня 2005 року, де він однозначно заявив: «Прєждє всєго слєдуєт прізнать, что крушєніє Совєтского Союза было крупнєйшєй гєополітічєской катастрофой вєка. Для россійского жє народа оно стало настоящєй драмой». Невже ці слова одразу не насторожили Захід (ті ж Німеччину, Францію та США), адже вони чітко демонструють, яким курсом далі рухатиметься Путін – курсом відродження  совєтской імпєріі СССР, а коли вигорить, у випадку імпотенції, яловості керівництва західних демократичних країн, то в певному наближенні – й Россійской імпєріі?!

                                           І ось, хто ще допомагає РоССіі та частині Заходу

                                                         топтатися по українських кістках!

   Недарма ж КаГєБіст Владімір Путін свого часу підтримував агєнта КГБ Януковича (моя публікація «Віктор Янукович і сліди спецслужб…„ приводить до відповідних висновків) під час президентських виборчих перегонів: йому потрібно було із допомогою даного агєнта повернути Україну під повний вплив Москви (що Московський Кремль й почав робити одразу ж після обрання Януковича Президентом України, докази чому можна знайти у моєму матеріалі «Пакт Мєдвєдєва – Януковича, або Харківська змова») – жодна імперія московсько-кремлівського зразка не може існувати без України. На щастя, завдяки жертовності українських патріотів на Майдані під час Революції Гідності та загалом національній свідомості значної частини Українського народу, котрі діяли всупереч позиції мерзотника Януковича і його бандитсько-владної кліки – промосковського внутрішньоокупаційного антиукраїнського режиму (про той буремний період кінця 2013 – початку 2014 років йдеться в моїх фоторозповіді «Український Євромайдан діє!», статті «Костянтин Боровой: „Розпад Росії неминучий“. Що робити українцям?„, програмній роботі «В Європу – без сміття! Про деякі першочергові кроки нової влади» та есе «Боротьба і єдність протилежностей…»), – Путіну не вдався його підступний план, тому він вирішив піти війною на Україну (мої аналітичні публікації «Захищай Україну зараз, щоб потім не було пізно!», «Поради провідникам…», «Обережно – Росія! 10 завдань українцям» й «Листи небайдужого… Або перемога, або наша смерть!» під час проведення АТО показували, що тоді українській владі потрібно було робити в першу чергу). І тут на допомогу правітєлю Россіі прийшов його вірний васал, проффесор Віктор Янукович, який 1 березня 2014 року написав зрадницькі слова в ЗАЯВЛЕНИИ ПРЕЗИДЕНТА УКРАИНЫ: «…обращаюсь к Президенту России В. В. Путину с просьбой использовать Вооруженные Силы Российской Федерации для восстановления законности, мира, правопорядка,стабильности и защиты населения Украины». Фотокопії цієї ганебної ЗАЯВИ-ЗАЯВЛЄНІЯ Януковича ООН офіційно передала Україні,

Світлина УНІАН. 

підтвердженням чому є ось цей, наведений нижче лист від 6 січня 2017 року, про котрий на своїй

Facebook-сторінці 17 січня 2017 року повідомив на той час Генеральний прокурор України Юрій Луценко: «…Головна військова прокуратура отримал через Постійне представництво України офіційний лист Секретаріату ООН з наданням українській стороні завіреної офіційною печаткою ООН фотокопії заяви Януковича від 01.03.2014 з проханням ввести війська Російської Федерації в Україну та всі офіційні матеріали, які були додані від РФ до заяви представника РФ в ООН Чуркіна! Всі отримані українським слідством матеріали визнані ООН офіційними документами, які надала РФ. Слідством військової прокуратури отримано беззаперечні документальні докази держзради Януковича„.

   А ще до отримання документів від ООН 30 листопада 2016 року Юрій Луценко про Януковича сказав таке: «Він підозрюваний… Тому що Віктор Федорович... сам на прес-конференції заявив, що він підписав цей лист. Оригіналу листа немає, тому нам було потрібно його зізнання. Зараз проходять офіційні експертизи, що це він був у телевізорі, це його голос і він це заявив… Після цього ми перейдемо до пред'явлення обвинувального акта Януковичу' («112.ua': „ГПУ проводить експертизи запису прес-конференції Януковича із зізнанням про направлення листа Путіну“, 30 листопада 2016 року).

   Тобто, зізнання самого Януковича під час власної прес-конференції в Ростові-на-Дону (РоССія) плюс офіційні документи ООН ще раз підтвердили те, про що говорив Чуркін у березні 2014 року: „Виктор Янукович попросил Президента России Владимира Путина ввести войска в Украину. Об этом в ходе заседания Совета безопасности ООН заявил представитель России Виталий Чуркин.

   «Президентом России получено следующее обращение Президента Украины Виктора Януковича. Я цитирую:„Заявление Президента Украины. Как законно избранный Президент Украины заявляю: события на Майдане, незаконный захват власти в Киеве привели к тому, что Украина оказалась на пороге гражданской войны. В стране царят хаос и анархия. Жизнь и безопасность людей, особенно на юго-востоке и в Крыму, – под угрозой. Под воздействием западных стран осуществляются открытый террор и насилие. Люди преследуются по политическому и языковому признакам.

   В этой связи обращаюсь к Президенту России Владимиру Владимировичу Путину с просьбой использовать Вооруженные Силы Российской Федерации для восстановления законности, мира, правопорядка, стабильности, защиты населения Украины. Виктор Янукович, 1 марта 2014 года«, – говорится в письме, которое предоставил Чуркин' («112.ua': „Янукович попросил Путина ввести войска в Украину, – постпред РФ в ООН“).

   Також на додаток до повідомлення Луценка від 17 січня 2017 року інтернет-портал „Цензор.Нет“ 18 січня 2017 року оприлюднив інформацію „Лист Януковича до Путіна з проханням ввести війська. «Цензор.НЕТ„ публікує історичний документ“. У ній, крім всього іншого, продемонстровано також 

лист Чуркіна, яким він підтвердив справжність ЗАЯВИ-ЗАЯВЛЄНІЯ Януковича від 1 березня 2014 року.

   А УНІАН 2 березня 2018 року надрукувало замітку „З'явився повний текст звернення Януковича до Путіна про введення військ в Україну«, в котрій розміщено зазначене звернення і додатком до нього є

якраз ота наведена вище зрадницька ЗАЯВА-ЗАЯВЛЄНІЄ.

   Таким чином, наведені вище документи однозначно підтверджують, що Янукович – це зрадник України – своєї Батьківщини, зрадник Українського народу, роССійскій колабораціоніст, попихач-прислужник Путіна, негідник, як і абсолютна більшість його соратників в Україні, котрий разом із роССійской властью розпочав війну проти України, проти свого народу й приніс на українську землю горе, страждання, руїни, смерть,адже закликані ним роSSійскіє войска, здійснивши за наказом Путіна антиукраїнську збройну агресію, про що йдеться у моєму матеріалі „Як російський офіцер у своїх батьків-українців стріляв…“, вбили близько 15-ти тисяч жителів України та тимчасово окупували українські Крим, Севастополь і окремі райони Донецької й Луганської областей, і ці бандитські злодіяння Януковича та Путіна, котрі топчуться по українських кістках, без сумніву заслуговують смертної кари: Януковичу, як і Путіну, – смерть!!!

                                          А хто ж привів до української влади Януковича?

   Не пам'ятаєте, українці?!

   То я вам нагадаю!

   Це зробив Леонід Кучма (доказом чого є вже цитована вище моя стаття „Віктор Янукович і сліди спецслужб…“), окремими прізвиськами котрого були, зокрема, „Гітарист“, „Кучмовоз“ та „Рижий тарган“ (про нього розповідають мої дослідження „Час показав…“ і матеріал „Отаке воно «нове» обличчя нової влади Зе?!“), незважаючи на добрячий бандитський шлейф проффесора, на який українські спецслужби, а саме СБУ, підпорядковані „Гітаристу“, не просто закрили очі, а й самі проштовхували Януковича до влади! Моя ж дослідницька робота „Українські спецслужби провалилися!“ детально показує, як дані спецслужби включно із СБУ „ефективно“ працювали вже після втечі приведеного свого часу до влади „Кучмовозом“ московитського поплічника-проффесора до Московії під час президентства По, а праця „СБУ – це Служба безпеки Вітчизни чи Служба безпеки олігархів, брехунів і шльондр?!“ – за часів ідіотської влади на чолі із Зе, про котрих розказують мої аналітичні публікації  „Окупація без зазначення окупанта, або Зе продовжує українцям пудрити мізки після заглядання в очі Путіну…", „Й ще одне «нове» обличчя нової влади Зе!“ та „Хто править Україною, або Українці, ви здуріли?!“.

   Це той „Гарант“ (Конституції України) – ще одне прізвисько Кучми, – який, будучи Президентом України, зробив „неморську Молдову морською державою, віддавши їй, всупереч статті 73 Конституції України (дана стаття гласить: «Виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України» – Г. М.), під порт у Джурджулештах 480 метрів українського узбережжя Дунаю (на шкоду українському порту Рені) орієнтовною площею 90 га в обмін на ділянку дороги Одеса – Рені площею приблизно 18 га біля села Паланка, котра проходить молдовською територією та може бути заблокованою в будь-який момент, що, на жаль, і траплялося. Цей злочинний кучмівсько-пустовойтенківський (ставленик Ку Пустовойтенко був тоді Прем'єр-міністром України – Г. М.) торг закінчився у 2012 році при Януковичу повною капітуляцією України, оскільки Республіка Молдова так і не віддала Україні рівнозначну площу за отриманий вихід до Дунаю, поступившись лише часткою вказаного вище дорожного полотна, використання якого повністю залежить від доброї волі молдовської сторони“, як розповідає моє дослідження „Друзі“ України?». Отак «Гарант» Кучма зі своїм учнем Януковичем «гарантували» дотримання Конституції України, згідно статті 102 котрої «Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина»!

   Це той «Кучмовоз», який здавав Україну Пу, що я скрупульозно висвітлюю, опираючись на відповідні документи, законодавство та факти, в своєму аналітично-дослідницькому матеріалі «Дружбани!», вказавши наступне: «Ці всі українські „здобутки“, коли Президентом України був любитель Московії та дружбан Владіміра Путіна Леонід Кучма, – це є політична короткозорість Кучми чи щось набагато гірше? На мій погляд – набагато гірше, оскільки його дії були свідомими й значить умисними, тому Леоніда Кучму… треба притягувати до кримінальної відповідальності за зраду Батьківщини згідно статті 111 («Державна зрада… карається позбавленням волі на строк від дванадцяти до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої» – Г. М.)… або… статті 110 («Посягання на територіальну цілісність і недоторканність України“ – Г. М.)… ККУ…

   Бандитсько-терористичні Росія, Путін пішли війною на Україну, окупували частину української території та вбили близько 11-ти (уже 15-ти – Г. М.) тисяч українських жителів і в цьому є й показана вище вина Леоніда Кучми!

   Додружився Кучма з Путіним…

   Дружбани х…рові!„.  Хоча мій трактат «Про дружбу…» наголошує: «Людині краще мати друга собаку, ніж –друга людину-собаку»!

   І взагалі моє фотоесе «Деякі люди ніколи не повинні були народитися» – це про Пу, а про титули, котрими він марить, йдеться у моїй роботі «Русофільство й москволюбство українців – це інфекційна хвороба!»!

   А памятаєте, українці, що з дозволу «Рижого таргана» бандитська зграя Януковича разом із ще одним кучмівським викормишєм (вигодованцем) Медведчуком (про якого так само можна дізнатися багато чого цікавого з уже цитованої вгорі моєї роботи «Оце „життя“, або Інтеграція від інтеграції різниться») витворяла  під час президентських виборів 2004 року, користуючись, між іншим, люб'язно надаваними послугами сумновідомого телеканалу «Інтер» та ділячи за побажанням РоССіі Україну на «три сорти», цим самим намагаючись свідомо її розколоти, чого

так прагнула й прагне Московщина? Думаю, дане зображення освіжить вашу пам'ять! До речі, забігаючи наперед, треба сказати, що автором цієї провокації був громадянин України, політтехнолог Тімофєй Сєргєйцєв – один із керівників виборчих штабів зятя Кучми Віктора Пінчука на парламентських виборах 1998 року в Дніпропетровську, детальний портрет якого показує моя аналітична праця «Пінчук, ПНХ!», та самого Кучми під час президентських виборів 1999 року, консультант Януковича на той час й, на жаль, ідеолог президентської 2010 року виборчої кампанії Арсенія Яценюка, котрий є головним героєм мого есе «Щоб то означало?» («УП“: „Рецепт уничтожения Украины предложил автор плаката о «трех сортах украинцев», 4 квітня 2022 року; Telegram: BEREZOVIEW (Taras Berezovets) WAR IN UKRAINE, 5 квітня 2022 року; «УП»: «Як політтехнолог Кучми і Януковича вчить росіян ненавидіти „нацистів-українців“, 6 квітня 2022 року). Саме цей, з точки зору Москви, кучмівсько-медведчуківсько-януковичівський „третій сорт“ України намагалася тоді – 2004 року – і далі намагається відірвати від нашої Української Батьківщини РоССія, розв'язавши заради цього через 10 років – у 2014 році – проти України війну та тимчасово окупувавши українські Крим, Севастополь і ОРДЛО, почавши очевидну підготовку до агресії й окупації щонайпізніше 2004 року, хоча всім зрозуміло, що подібні плани не могли з'явитися зненацька, а почали вони готуватися Московським Кремлем без сумніву задовго до видимої спроби в 2003 – 2004 роках та швидше за все невдовзі після відновлення Україною своєї незалежності!

   І дійсно, Україно, Український народе, роззуйте тепер очі й подивіться, що ви наробили від 1991 року!

   Чому вами на перших президентських виборах був обраний Леонід Кравчук, а не В„ячеслав Чорновіл?!

   Чому під час других президентських виборів 1994 року ви обрали Леоніда Кучму, а не Володимира Ланового?!

   Моя совість чиста, бо в 1991 я голосував за Чорновола, а у 1994 році – в першому турі за Ланового і у другому вимушено – за Кравчука. Однозначно, що після обрання Чорновола або Ланового ви – Україна та Український народ, невід'ємною часточкою котрого я є, – ми би розвивалися європейським шляхом, якими пішли інші країни колишнього соціалістічєского лагєря – зокрема, ті ж країни Балтії чи Польща!

   Чому на виборах Президента 2010 року ви обрали Віктора Януковича, а не Юлію Тимошенко?!

   І тут моя совість чиста, бо я голосував за Тимошенко (мої статті «Меню для Януковича: на перше – Юля, на друге – демократія, а на десерт – Україна?!» й «Режим рулить: мучителям Юлії Тимошенко – високі посади» та роздуми-міркування «Шапка Мономаха» змальовують її портрет), котра, попри всі свої «мінуси», включно із російсько-газовими проблемами і часом зовнішньополітичною непослідовністю, як це було у випадку Грузії, коли на неї напала РоССія, була б кращим варіантом, ніж кримінальний бандит-проффесор.

   Чому під час президентських виборів 2019 року ви обрали Володимира Зеленського, а не Петра Порошенка?!

   Й на цей раз моя совість чиста, бо я підтримував Порошенка (моя робота «Зе чи Пе?» є цьому свідченням) навіть усупереч його певним недолікам, бо він усе одно був би ефективнішим Президентом України, ніж Зеленський!

   Свою ж підсумовуючу позицію щодо «Гаранта» я виклав у своєму інтерв'ю «Через те, що сьогодні коїться на Азові, Кучма мав би сидіти у тюрмі, – експерт», оприлюдненому веб-сайтом телеканалу "24" 13 листопада 2018 року: «Зараз продовжуються жваві дискусії щодо ситуації на Азовському морі… Ваша думка з цього приводу?

   Корінь цієї проблеми сягає часів сумнозвісного правління Леоніда Кучми, коли були підписані угоди про українсько-російський державний кордон і спільне використання Азовського моря. У цих документах була закладена міна сповільненої дії, там зафіксовано, що історично – море належить двом державам. Це стало поступкою частки українського суверенітету (виділено Г. М.).

  До цього Україна стояла на позиції, що адміністративний кордон між Росією і Україною на момент розпаду Радянського союзу стає державним кордоном між двома державами. За нормами міжнародного морського права фактично дві третини акваторії Азовського моря мали б відійти Україні (виділено Г. М.)…

   Багато чинних високопосадовців, які на той час були народними депутатамиУкраїни, голосували за Договір про українсько-російський державний кордон. А що це означає? Це здача національного суверенітету і є кримінальним діянням (виділено Г. М.). Що потрібно було робити, щонайменше в 2015-му році? Як мінімум бити в усі дзвони на міжнародній арені і говорити, що ті ганебні Договори між Україною і Росією не виконуються, анексія Криму – це порушення всіх можливих домовленостей. На жаль, достатньо в дзвони не били і дочекалися…

   Для себе я не уявляю, як можна у стані фактичної війни з Росією не денонсовувати Договір про спільне використання Азовського моря (виділено Г. М.). Оскільки цей Договір базується на Договорі про дружбу між Україною і Росією (він втрачає силу 1 квітня 2019 року), залишається лише Договір про українсько-російський державний кордон. Котрий теж з часом доведеться денонсовувати, якщо виходити з українських національних інтересів і належного їхнього захисту, в тому числі через норми міжнародного права (виділено Г. М.). Але мені здається, що українська влада хоче піти тим шляхом, який свого часу започаткував Кучма.

   Про який саме шлях йдеться?

   Про намагання якимось чином домовитися з Росією про розмежування акваторії Азовського моря. Домовлятися про щось з Росією, на мій погляд, це тільки собі шкодити.

   Хотів би нагадати, що Договір про спільне використання Азовського моря з'явився після сумнозвісної історії, пов'язаної з островом Тузла (при відстоюванні даної української території Леонід Кучма повівся гідно, але, на жаль, багаторазово і до цього й одразу після цього, як бачимо, він діяв на шкоду Україні та на користь РоССіі – Г. М.). Через три місяці… з подачі Кучми відбулося підписання цього договору. Більшої ганьби і здачі національних інтересів навіть важко собі уявити… 

   Цими двома Договорами, про українсько-російський державний кордон і про спільне використання Азовського моря, Кучма довів до того, що в результаті Росія пішла на нас війною. За це Кучма мав би сидіти в тюрмі, а не ходити і розповідати, як він любить Україну і що нам робити далі.

   В політиці інколи потрібно приймати надзвичайно жорсткі і непопулярні рішення, а не з усіма домовлятися будь-якою ціною. Інакше ми можемо втратити державу. Росія сьогодні плює на всі домовленості і, проводячи свою тупу справу, пробує відновити імперію, принаймні у вигляді Радянського Союзу…

   Чи потрібно було, на вашу думку, скликати РНБО після загострення ситуації на Азовському морі?

   Відповім питанням на питання: а потрібно було вищому керівництву держави сидіти і чекати чотири роки для того, щоб перекинути кілька кораблів на Азовське море і почати створювати там військово-морську базу? Для цього потрібно було чотири роки війни? Не хочу вживати тут грубі слова, але вони так і крутяться на язиці.Це все потрібно було робити, хоча б у другій половині 2014 року (виділено Г. М.).

   Що стосується компетентності тих людей, які входять до складу РНБО, скажу наступне. Згадайте, коли був посилений контррозвідувальний режим в Україні. Я вам скажу, коли – післявбивства Аміни Окуєвої. Коли це сталося? Через скільки років війни (даний злочин був здійснений 30 жовтня 2017 року, через три з половиною роки від початку російської збройної агресії проти України, про що докладно розказує моя аналітична праця „І навіть це таки дійшло!“ – виділення та примітка Г. М.)? За таку „політику“ в умовах Другої світової війни розстрілювали без суду і слідства, як саботажників (виділено Г. М.)…

   Оскільки у нас велика протяжність чорноморського узбережжя, я ще в 2015 році звертався з листами-пропозиціями до високопосадовців вжити заходів для посилення його захисту, в тому числі за рахунок створення нових військово-морських баз і розширення чисельності морської піхоти ВМС ЗСУ України (детальніше про це йдеться у вже цитованому вище моєму дослідженні „Оце «життя», або Інтеграція від інтеграції різниться“ в розділі „Так, урок 2004 й 2014 років має бути пересторогою всім українцям, включаючи владу: Майдан, Євромайдан…“; до речі, у даному інтерв'ю я теж говорив, що за всі свої „здобутки“ проффесор заслуговує смерті, але ці слова, на жаль, чомусь не потрапили до його опублікованої версії – виділення та примітка Г. М.)».

   І як тут ще раз не згадати дєятєлєй Кравчука й Кучму, про котрих я вже говорив у наведеному вище своєму дослідженні «Чим Україна лякає Північну Корею? Або Україна має законне право на володіння ядерною зброєю та відновлення ядерного статусу!», адже це вони роззброїли Україну, віддавши РоССіі, окрім іншого, без належної фінансової компенсації, яка би відповідала їхній величезній вартості, літаки Ту-95, Ту-22М3, Ту-160 і ракети до них, на чому наголошує моя робота «Ціна незалежності: 1240 чи 600 тисяч?», та котрі за цю шкоду Україні не понесли ніякого покарання.  

   А 1 квітня 2022 року інтернетвидання "Gazeta.ua" опублікувало дуже цікаве й повчальне інтерв'ю «На 9 травня росіяни не матимуть техніки, щоб проїхала по Красній площі, якщо ще буде парад» – полковник Юлій Мамчур“: „Нам у спадок від Радянського Союзу залишилися елементи системи ППО. Але Янукович з 2010 року фактично зруйнував цю систему. У нас були зенітно ракетні системи С-200. Могли діставати стратегічні бомбардувальники на території Росії і в акваторії Чорного моря. Дальність пуску ракети була десь 250 кілометрів. Але 2012-го й 2013-го фактично всі ці зенітно-ракетні комплекси були зняті з бойового чергування (виділено Г. М.)…

   Ми мали час на створення своєї системи протиракетної оборони. Але фінансування було дуже маленьке. Тому не змогли вийти на якийсь експериментальний зразок, який конкурував би з іноземними аналогами.

   …1990-ті стали критичними для Збройних Сил і для авіації також. Скорочення й постійні організаційно-штатні зміни призвели до відтоку підготовленого льотного і технічного складу, зменшення кількості авіаційних частин (тоді Україною керував Кравчук, у моїй публікації «Меморандум — Резолюція — Постанова — Заява = ?» про нього також ідеться, а після нього – Кучма й це – їх обидвох «заслуги» – виділення та примітка Г. М.). А нищівного удару завдали з 2002-го по 2004 рік, коли фактично ударну авіацію України стерли в нуль (і це вже – «заслуга» лише Кучми – виділення та примітка Г. М.). Ми мали дві дивізії ударних літаків Су-24. У нас лишилася одна бригада. Мали також багато полків винищувальної авіації. Їх просто за ті два роки скоротили. Техніку або продали, або стоїть на стоянках досі й потребує ремонту. Не було системної роботи. Росію не вважали країною, яка нам загрожує. І це була… найбільша помилка (виділено Г. М.)…“. Хоча помилка – це надто м'яко сказано, виходячи з того, що натворили Кравчук та особливо Кучма й Янукович!

   Отож, як бачимо, Кучма зі своїм протеже Януковичем – це колишні натхненники і організатори російсько-путінського топтання по Україні, а їхні однодумці, включаючи Медведчука, залишаються такими й понині, оскільки, до прикрого, не було зроблено того, чого вимагають мої ще травнева публікація 2014 року '12 «апостолів», липнева 2014 року стаття «Нейтралізація спрута!» і також груднева 2014 року дослідницька робота «Тель-Авів – Москва – Київ».

   Тому однозначно після всього цього, що Кучма натворив, він не має права насолоджуватися життям на волі, а повинен сидіти в тюрмі!

   Узагальнюючий же висновок щодо проффесора, котрого «Рижий тарган» привів до влади, й Данілича такий: Януковичу – смерть і Кучмі – тюрма!

   Далі буде...