Так він відреагував на пост «Кудерчук, Кудерчук». Продюсери Яценки демонструють прихильність одіозній очільниці Держкіно«, де на підтвердження тези були наведені фото, на яких Анна і Володимир Яценки були поруч з Мариною Кудерчук та головою ради з державної підтримки кінематографії при Держкіно Артемом Колюбаєвим.
Обидва є креатурами голови ОПУ Андрія Єрмака, а Колюбаєв (на фото праворуч) став фігурантом резонансного розслідування Вigus. іnfo, яке викрило його стрімке збагачення через близькість до Єрмака.
Фотографії з Мариною Кудерчук, проти якої через її кричущу некомпетентність рішуче й консолідовано виступає українська кіноспільнота, подружжя Яценків викладає на Фейсбуці, ніби хизуючись доступом до тіла керівниці. Вони з нею і на фестивалях, і на знімальному майданчику. Отже стосунки — дуже тісні, плідні. Корисні. Зокрема, на фінансування „Люксембургу“ від Держкіна Яценки отримали 20 млн. грн. А зі своєї кишені витратили на стрічку лише 8 млн., за які б „Люксембург“ точно не зняли б таким, яким він вийшов з двадцятьма мільйонами від держави.
Невідомо, що в публікації було не так, і що саме роздратувало Яценка, адже ці фото не якийсь монтаж, а натуральні — але у відповідь європейський кіноакадемік поцікавився в автора посту, чи він не „довбоYоб“:
Далі Європродюсер зажадав від'їб@тися від нього, згадавши, що він два місяці просидів у Бахмуті, чого, на його переконання, критику не зрозуміти.
Тоді критику стало цікаво, як Яценку-вісйськовослужбовцю вдалося так вдало поєднувати службу в ЗСУ з прем'єрними показами, промотурами його „Люксембургу“ та регулярним відвідуванням іноземних фестивалів.
От, скажімо, Юрко Сиротюк — той не два місяці, а вже чортзна скільки у самому пеклі в тому Бахмуті. І якщо вмикається для українського ТБ по скайпу — то з підвалу. В тому числі і під час обстрілів, від чого лягає зв'язок.
Яценко пише, що був на фестивалях три чи чотири рази. Тобто, він сам з ліку збився, скільки за час своєї служби в ЗСУ, що триває вже рік, був у відпустках на різних кінофестивалях. Якийсь специфічний режим служби.
Що ще прикметно, то як не вийдеш у Фейсбук, Яценко завжди там — це засвідчує зелене коло на його аватарці. Ну, в кожного своя служба.
Щодо Собчука (того, що Сухолиткий Дмитро), то Яценко має на увазі ось це.
Український продюсер спілкується суржиком навіть письмово, бо „кіноакадемік“ мав би знати, що замість „завісті“ краще вживати „заздрість“ чи „заздрощі“. Так само на рускій манер Яценко пише „воюєшЬ“ — з м'яким знаком. От, мабуть, звідки в його фільмах так багато суржику. Бо продюсер сам такий — суржиковий у скількох би академіях не був членом.
„Ненавість“ замість „ненависті“ — з тієї ж опери. З неналежного знання продюсером-євроакадеміком української.
Оскільки той критик, що „долбоYоб“, ще й сам сценарист, тільки без фільмографії, але з дипломами професійних сценарних конкурсів, зокрема „Коронація слова«-2020 і 2021, і надсилав свої сценарії в тому числі і Яценку, то він називає отримані сценарії „хYйовими“. Звісно, що без жодної аргументації і конкретних прикладів „хYйовості“ . Ну і, само собою, глузує з конкурсу:
Ну і правильно — так її, ту „Коронацію«з журі у складі кінознавців, кінокритиків, викладачів сценарної майстерності, навіть членів української кіноакадемії, які видають ср@ні дипломи за „хYйові“ сценарії жалюгідним авторам без жодного розуміння кіно, а тільки з „завістю“ і „ненавістю“.
Логлайн:
(синопсис — тут; сценарій готовий)
Кінопроєкт „Старий пердун“ — ігровий короткометражний.
Жанр: соціальне драмеді
Логлайн:
Сивочолого самотнього вдівця так часто у громадських місцях ображають за незграбність і неповороткість „старим пердуном“, що одного дня, той, зустрівши на лавці у парку незнайомго студента, пропонує зіграти у пердіж. А випадкову перехожу літню пані старий просить бути їм суддею. (синопсис — тут; сценарій готовий)
До речі, сам Яценко теж іноді засвічується у журі сценарних конкурсів. Зокрема, йдеться про „Кіноскрипт-V«, 2019. Тоді той критик-довбоYоб отримав два дипломи — спецвідзнаку від Національної спілки кінематографістів України і „вибір продюсерського журі“ за сценарій короткометражної драми „Доброволець“.
Разом з Яценком у тому журі була Вероніка Крижна — це був її вибір. Вочевидь, той сценарій теж „хYйовий“, але Крижна на відміну від Яценка до цього не допетрала. Разом із іншими членами журі „Кіноскрипту“, які оцінили сценарій спецвідзнакою.
Ну, то все, за визначенням європродюсера і євроакадеміка — „хYйня“. Не „хYйня“ — це захопливі відгуки кінокритиків і арт-оглядачок про його стрічки. Їх Яценку вистачає. Як і дружби з усілякими корисними для зйомок фільмів людьми. Щоби про них хто не казав, як би від них не потерпав, які б розслідування і дослідження не проводив.
P.S. А от як відреагував на один з останніх сценаріїв того самого „хYйового“ автора — короткометражну містичну драму „Блек“ — метр української кінематографії, режисер Михайло Іллєнко:
Але і цей сценарій, можна не сумніватися, Яценко назве таким самим „хYйовим“. Навіть не читаючи, як зробив це з іншими. Бо не з того входу автор зайшов. Не з похвалою, а з критикою. А це ж в українських реаліях у взаємостосунках між сценаристом (без фільмографії) та продюсером — категорично неприпустимо.
P.P.S. Контактний телефон продюсера Яценка наводиться у скриншоті його листа, позаяк сам продюсер його не приховує. Номер перебуває у публічному доступі, зокрема на сайті Європейського продюсерського клубу.
Також за темою:
Комунікації чи кумівство? Як сценаристу без фільмографії екранізувати свій сценарій в Україні
НЕДОпродюсери. Як я з Володимиром Яценком балакав та НЕДОбалакав
Як (НЕ!)працюють професійні „ліфти“ в українській кінематографії
