Арт-оглядачка «Еспресо» Лєна Чиченіна запостила схвально-іронічний відгук про «Люксембург, Люксембург» Володимира Яценка/Антоніо Лукіча:
«Ох мені вже ці заголовки із зірочками) Номер один – це за результатами цього вікенду.
Але in my heart „Люксембург, Люксембург“ – ван лав в принципі. Разом із „Памфіром“.
І ще з парочкою.
Тому повторюся: досить знімати охуєнні фільми! У моєму серці нема стільки місця. Зав»язуйте".
Першим же вігукнувся продюсер стрічки Яценко:
"Де великий обіцяний текст? Я ж вже ні спати, ні їсти не можу без нього!"
У репліці явно вгадується очікування ще більшої похвали. І Чиченіна поквапилася його заспокоїти:
"дописую) скоро буде".
Потім понабігли фани стрічки, аби сказати, який "ахєрєнний" фільм вийшов, як там все весело, ржачно, а в кінці (чи після перегляду) — навіть гірко до сліз. Тобто, "супер"!
В нашій кінематографії, якщо читати коментарі під постами продюсерів, режисерів та оглядачок про чергову прем'єру, не суперових фільмів — взагалі не буває ! Отака вона унікальна в Україні, бо що не кіно — то "крутезне!", "ржачне!", "сильне!". За яке творців треба лише "вітати" й "дякувати" їм аж до усрачки. От і тут були коментарі в такому самому дусі. Поки не прийшов я... Завжди хмурий і токсичний.
Я: "Значить "Люксембург" випереджає "Памфір"? На сайті "Дзига MDB" вказано бюджет стрічки — ₴ 42 333 265. Чи можна дізнатися, скільки з цієї суми — від Держкіна? А ще завжди було цікаво довідатися у яку, бодай приблизно, суму оцінюють свої гонорари продюсери? Чи ця інформація під грифом "цілком таємно"? От яка взагалі частка від бюджету стрічки йде продюсерам? Може існує якийсь офіційний і типовий відсоток чи це ніяк не унормовано, а тому кожен продюсер може виписувати собі, скільки хоче?"
Я: "У кінематографії фільм вважається прибутковим, якщо касові збори утричі перевищують бюджет фільма. У "Люксембурга" є шанс стати таким? До того ж, згідно з підрахунками залежно від кількості кінотеатрів і місць у них, в Україні, подейкують, не можна зробити прибутковим кіно, чий бюджет перевищує 25 млн. У "Люксембурга" — понад 40 млн. Отже... стрічка апріорі не може бути прибутковою чи можливі якісь виключення?".
І тут на мої репліки відгукується продюсер "Люксембурга":
Володимир Яценко: "Шановний, бюджет 28 млн, частка Держкіно трішки менша за 20 млн. І це поки ще перший вік-енд. Продюсери працюють не те що без гонорару — а дивиться вище, сплачують СВОЇ кошти, вкладаючи їх у фільм. Прибуток (якщо він є) ділиться пропорцийно вкладу. Ще привіди для зради є?".
Я: "та чого ви відразу про зраду? Навіщо зайвого разу девальвувати слово, застосовуючи до оскоми набридлий штамп? А що, на "Дзизі MDB", що належить Українській кіноакадемії, вказана помилкова сума? звідки тоді вона там така взялася? Вам не цікаво дізнатися? Нехай так і лишається?".
Я: "Тобто від Держаави на кіно пішло 20 млн, а 8 ви доклали своїх? а звідки ж тоді ви отримуєте зарплату і за який рахунок живете, якщо доплачуєте за стрічку (на її виробництво) зі своєї кишені? А в Люксембургу є шанс на прибуток?".
Володимир Яценко: "все дуже просто. в мене 15 років є рекламний продакшен, де я заробляю кошти, сплачуючи міліони гривень податків. Чому на Дзизі така інфа і звідки вона в них — гадки не маю))".
Я: "А якщо прибутку у стрічки немає, то що, продюсери лишаються без копійки? А чому тоді вони такі багаті в Україні? Заробляють не на прибутках, а на самому виробництві за рахунок Держкіна, отримуючи фінансування на пітчингах?"
Я: "Отже ви заробляєте на рекламі і вкладаєте гроші у кіно. А за ті 8 млн. своїх гривень ви би зняли "Люксембург"? Без Держкіна — ніяк не можна було обійтися? Значить ви продюсер лише на 8 млн., а на 20 млн продюсером стала Держава. Я правильно міркую?"
Володимир Яценко: "ні, ви неправильно міркуєте) продюсер це не тільки і не завжди людина яка дає гроші, це людина завдякі якій СТВОРЮЄТЬСЯ фільм — тобто був сценарій і хопа — фільм. Тут не в грошах тільки справа зовсім".
Я: "але хіба не вони (гроші) запускають і забезпечують виробництво?"
Володимир Яценко (про шанс на прибутковість "Люксембурга"): "так є шанс, але залежить не тільки від укр. прокату, а від продажів у всьому світі".
Я: "А "Люксембург" матиме світовий прокат? вже відомо де?"
Володимир Яценко: "Кітай, Індонезія, Тайвань, Люксембург — і зараз ще готує ться угода на декілька країн".
Я: "Ну, Люксембург — це "святе". Цікаво, скільки там кінотеатрів і на які касові збори можна розраховувати? А що, в інших перелічених країнах таке кіно може бути цікавим? Хіба там люди перебувають в українському контексті?"
На цьому Яценко втрачає інтерес до бесіди. Ну, вона відбувалася пізнім вечором, близько опівночі, тому, можливо, і мав всі підстави. Так чи інакше, це все, що мені вдалося вичавити з продюсера й далі продовжую лише я, ставлячи питання, на які б хотів отримати відповіді:
Я: "Якщо продюсер — це не тільки гроші, то без них — він точно не продюсер. То якби не ті 20 млн від держави, а лише ваші особисті 8 млн, чи було б тоді кіно? чи вдалося б його зняти таким, яким воно вийшло?".
Я: "От горезвісний Томі Вайсо заробив на курятині і зняв за визначенням критиків та й глядачів, найгірший фільм в історії кінематографу "Кімната", який став зразково-показовим в негативному смислі. І саме так увійшов в кінематографічні підручники. Він розібраний на цитати. Він вийшов настільки кричуще й безпрецедентно поганим, що аж став культовим. Але Томі Вайсо повністю сам спродюсував своє кіно. З власної кишені. Від і до. Він виступив продюсером на всі сто, а не на якусь частину від загального бюджету стрічки".
Я: "Шкода, що дискусію завершено. Так багато питань лишилося. Я хочу сказати, що якщо бюджет стрічки — 28 млн., з яких частка держкіно — 20 млн., то продюсер стрічки є продюсером лише на третину, на 30 відсотків. Оті мільйони гривень сплачених вами податків від рекламного бізнесу потім із надлишком вам же і повертаються від держави у вигляді фінансування фільмів. І стають запорукою вашого особистого успіху. Значить ви маєте його завдяки державному фінансуванню, а не власноруч залученим інвестиціям у своє кіно. Тому ви продюсер лише на третину. Інші ваші колеги — на одну десяту, двадцяту і так далі. Це я до того, що в Україні насправді професія "продюсер" є лише номінально. Бо головним для подюсерів стає не пошук інвестицій для фільму, а похід за ними на пітчинг держкіна. Бо без цього хрін би вони щось зняли. З пітчингом знімають на 28 млн, а без нього змогли б лише на 8 млн. Різниця — разюча. Отже, продюсери не здатні самостійно вишукувати гроші на виробництво, що має бути невід'ємною складовою їхньої професії. А живуть за отримані від Держкіна гроші на збиткові фільми так, що мама не горюй. Це — не чесно і не достойно. Не правильно, не справедливо".
Я: "А як до вас потрапив сценарій? його Антоніо Лукіч до вас заніс (поштою відправив)?"
Я: "якщо сценарист звертається на ФБ-сторінку "Форе-фільм" з заявкою, то йому автомат відповідає надіслати все на емейл [email protected] Після цього Форе-фільм дає обіцянку ознайомитися з матеріалами і надати відповідь. Тільки не уточнює, скільки потрібно чекати: тижні, місяці чи роки. А скільки чекав на відповідь Антоніо Лукіч? Чи він не через Фейсбук і загальну пошту "Форефільм" його надсилав? А як тоді? Є ще якісь адреси — для особливо посвячених?
Ви чекаєте, поки якийсь сценарій напише відомий і знаний вами сценарист на зразок Лукіча, Васяновича тощо, а як ви працюєте зі сценаристами без фільмографії? чи вони вам апріорі не цікаві? А раптом там — якась "бомба", бо ж Тарантіно теж колись був без фільмографії? Як ви вшукаєте і відкриваєте нові імена?
Чи є у Форефільм рідери? Якщо так, то хто вони? У чиї руки потрапляє надіслана до продакшену заявка (логлайн + синопсис) і яким є її подальший шлях?
А якщо надіслана до "Форефільм" заявка супроводжена здобутим за сценарій дипломом професійного сценарного конкурсу — чи має це якесь значення? Чи нічого не важить? Якщо нічого, то для чого тоді ті конкурси й здобуті на них дипломи? Під конкурсами я маю на увазі: "Кіноскрипт", "Своє кіно", "Коронацію слова" в номінації "Кіносценарії". Якщо сценарист має дипломи всіх перелічених конкурсів, але й досі без фільмографії, то чи не є це ознакою ненормальності індустрії? Чому до неї не пробитися? чи вміють продюсери адекватно оцінювати драматургійну якість отриманого сценарію? Бо виходить дивна ситуація: сценарист шле продюсерам сценарій — і ніфіга, шле той самий сценарій на "Коронацію" — отримує диплом (не стає лавреатом, але дипломи там теж так просто і ні за що не видають — спробуте самі, хто захоче — і журі там сильне), потім знову шле той самий диплом продекшенам — і так само ніфіга! Щось тут не те. Я підозрюю, що з продюсерами і продакшенами, а не зі сценарієм і сценаристом".
Я: "А що би ви сказали на це: "Чи можливе українське кіно без руского матюччя?". А на це: "Як (НЕ!)працюють професійні "ліфти" в українській кінематографії".
Я: "А як щодо "елевейте пітч" ("пітчингу у ліфті") прямо тут? От вам збірка логлайнів до низки кінопроєктів. В кожному логлайні — лінк на синопсис (а деякі — короткометражні — подаються і зі сценаріями). Якщо логлайн зацікавлює — натискаєте і потрапляєте на синопсис. Зацікавлює синопсис — отримуєте сценарій. А якщо нічого не зацікавлює, то чому? Що там не так? Чому проєкт не підлягає екранізації вашим продакшеном? Які претензії? Яким критеріям чи вимогам, по-вашому, не відповідають пропоновані кінопроєкти? ".
Але... глухо. Продюсерів не вполюєш. Як не старайся. Не даються, вислизають. Ті, що самі на сценарії мають полювати. З розвинутим нюхом на них, як хижаки. А тут — і так, і сяк, а все одно марно. Що не роби, який креатив не проявляй не тільки в сценаріях, а й у способах їхнього просування... Що не вигадуй — все без толку. Залізобетонна стіна, яку нічим не прошибеш. Ото стій і бийся в неї бошкою, поки не трісне. Звісно, що бошка твоя.
Цікаво, а як би Тарантіно діяв в цих умовах — якби був сценаристом без фільмографії в українських реаліях. Скільки б він пробивав своє "Кримінальне чтиво" і чи екранізував би колись взагалі? Ну, відправив би на "Коронацію", ну отримав би диплом. А далі — шо б робив? Куди з ним? Чи не повісився б Квентін із тим дипломом ср@ним, нікому не потрібним. А в мене ж їх два. "Коронаційних". А ще від "Кіноскрипта" і "Свого кіна"...
P.S. Після прочитання тексту пан продюсер забанив автора у Фейсбуку. Молодець! Йому тільки компліменти потрібні, лестощі, схвальна критика. А за таке ось — бан! Дуже "по-українськи". Я ж і кажу: НЕДОпродюсери.
P.P.S. А щодо ₴ 42 333 265 Яценко просто збрехав, адже пречудово знав, звідки ця сума. Не міг не знати, бо вона вказана у документах з печаткою його продакшену, які він подавав на пітчинг Держкіна. А збрехав, що гадки не має, звідки ця цифра, бо я для нього — "ніхто і звати ніяк". А тому, хто тобі, ясновельможному, не рівня можна запросто брехати. Навіть без жодної на те мотивації, а просто так.
