Ось тобі останнє моє слово,

                                                                                                         сину мій і наступнику:

                                                                                                         ніколи не довіряй росіянам.

                                                                                                               Абдуррахман, емір Афганістану 

                                                                                                                                  у 1880 – 1901 роках. 

   Абсолютно істинний і пророчий вислів цього колишнього афганського правителя (недарма ж легенда й ветеран Центрального розвідувального управління (ЦРУ) США з 32-річним стажем служби та вражаючим послужним списком, колишній заступник директора ЦРУ із операцій, тобто керівник усієї розвідувальної діяльності Управління в усьому світі, Джек Девайн зробив його епіграфом до своєї книги «Призма головного шпигуна. Боротьба з російською агресією»), але Президент України Леонід Кравчук (про нього розповідають мої дослідження «Меморандум — Резолюція — Постанова — Заява = ?», цитована нижче робота «Час показав…» і аналітичний матеріал «Й ще одне „нове“ обличчя нової влади Зе!»), який першим протоптав хибну стежку до підпорядкування України під виглядом СНГ (СНД) РоССіі, справжню сутність котрої демонструє моя публікація «Пам'ятайте, що Росія завжди була вашим ворогом», основою якої є інтерв'ю відомої російської опозиціонерки, та його наступник Леонід Кучма (ці КаКа ніяк не хотіли остаточно попрощатися/порвати із Москвою, тому ж і обплутували Україну СНГовскімі путамі, що певним чином були схожі з СССР, про страхіття котрого ідеться у моєму матеріалі «Чому я не хочу вертатись до СРСР?» + Ч. 2, та поступово ставали путамі «русского міра», як свідчить моя дослідницька робота «Золота Орда, Московська (урядова) православна церква і „русскій мір“, а сам Совєтскій Союз влучно характеризує анекдот того часу: „Де найкращий пансіонат для людей похилого віку у світі? В СССР – погляньте на наше Політбюро ЦК КПСС!“; про ЦК ж та Політбюро, що спочатку називалося Прєзідіумом, – компартійноє руководство СССР можна більше дізнатися із моєї праці „Хто править Україною, або Українці, ви здуріли?!“ + Ч. 2), при котрому й реалізовувався основний масив документів про затягування України до різноманітних структур СНГ, де головну роль відігравала РоССія (докази цьому у відповідних своїх працях я подаю далі), стояли на протилежній позиції, свідченням чого є наведені нижче документи…

                                                                                      1

   Досі чинна, оскільки ні Пе, про що йдеться в моєму аналітичному матеріалі „СКРІПАЛЬскоє дєло і двоякість дій Заходу. Так – правильній позиції Президента України! Ні – непрофесіоналізму його владних соратників!“ + Ч. 2 + Ч. 3 (параграфи „Чому Україна ще не «розлучилася» з СНГ?“ та „Ще деякі висновки…“, P. Р. S. і P. Р. P. S.), ні Зе, попри його слова „Я всім відрізняюсь від Порошенка…“ (ТСН: „Усім“: Зеленський розповів, чим відрізняється від Порошенка», 20 травня 2020 року, 12:44), її не денонсували, Угода про створення Співдружності Незалежних Держав від 8 грудня 1991 року (заУкраїну її підписали Президент України Леонід Кравчук та Прем'єр-міністр України Вітольд Фокін) гласить (подаю зі скороченнями): «Ми, Республіка Білорусь, Російська Федерація (РРФСР), Україна як держави-засновниці Союзу РСР, що підписали Союзний договір 1922 року, далі – „Високі Договірні Сторони“, констатуємо, що Союз РСР як суб'єкт міжнародного права і геополітична  реальність припиняє своє існування.

   Грунтуючись на історичній спільності наших народів (? – виділення й примітка Г. М.) і сформованих між ними зв'язках, враховуючи двосторонні угоди, укладені між Високими Договірними Сторонами,

   прагнучи побудувати демократичні правові держави,

   маючи намір розвивати свої відносини на основі взаємного визнання і поваги до державного суверенітету, невід'ємного права на самовизначення, принципів рівноправності і невтручання у внутрішні справи, відмови від застосування сили, економічних або будь-яких інших методів тиску, врегулювання спірних проблем погоджувальними засобами,  інших загальновизнаних принципів і норм міжнародного права (РоССія ж досить швидко наплювала на все це прийняттям 9 липня 1993 року Постановлєнія Вєрховного Совєта Россійской Фєдєраціі № 5359-1 „О статусє города Сєвастополя“ (результати голосування: за – 166, проти – 0, утримались – 1): „Верховный Совет Российской федерации, рассмотрев по поручению седьмого Съезда народных депутатов Российской Федерации вопрос о статусе города Севастополя (згідно стєнографічєского отчота сєдьмого С'єзда за 1 – 14 дєкабря 1992 года це поручєніє 7 дєкабря 1992 года отримало наступну підтримку депутатів: за – 793, проти – 25, утримались – 17, не голосували – 4, кворум для прийняття рішення – 521 – Г. М.), постановляет:

   1. Подтвердить российский федеральный статус города Севастополя в административно-территориальных границах городского округа по состоянию на декабрь 1991 года.

   2. Совету Министров – Правительству Российской Федерации в кратчайший срок разработать государственную программу обеспечения статуса города Севастополя, дав соответствующие поручения министерствам и ведомствам; провести переговоры с Правительством Украины о городе Севастополе как главной базе единого Черноморского флота. В состав российской делегации на переговорах включить от Верховного Совета Российской Федерации народных депутатов России Воронина Ю.М., Амбарцумова Е.А., Пудовкина Е.К., Саенко Г.В., Селиванова А.Г., Чеботаревского Р.З., Югина В.А.

   3. Центральному банку России предусмотреть финансирование соответствующих статей бюджета города Севастополя через свои отделения.

   4. Комитету Верховного Совета Российской Федерации по конституционному законодательству подготовить проект закона Российской Федерации о закреплении в Конституции Российской Федерации федерального статуса города Севастополя.

   5. В целях недопущения политической напряженности просить Правительство Украины отозвать передислоцированные в район города Севастополя подразделения спецчастей.

   Председатель Верховного Совета Российской Федерации Р.И. ХАСБУЛАТОВ“ – виділення та примітка Г. М.)…,

   домовилися про нижченаведене:…

   Стаття 5

   Високі Договірні Сторони визнають і поважають територіальну цілісність одна одної і недоторканність існуючих кордонів у рамках Співдружності (як РоССія визнає й поважає територіальну цілісність „і недоторканність існуючих кордонів“ України, показує розв'язана нею, як свідчать мої статті „Два чоботи – пара“, „Обережно – Росія! 10 завдань українцям“ та „Доступ к тєлу продолжаєтся…“, ще в 2014 році війна супроти моєї рідної Батьківщини, продовженням котрої є триваюче від 24.02.2024 року повномасштабне збройне вторгнення руССкой орди – роSSійскіх/руССкіх агрєSSоров на українську територію, про яке йдеться на сторінках моїх дослідницьких праць „РоССія, Путін і «руССкій мір», ПНХ та здохніть уже нарешті!“, „Миротворець“ РоSSія  повинна зникнути з карти світу, або РоSSійскій Райх має бути зруйнований! Смерть роSSійскім/руССкім агрєSSорам-окупантам!„ + Ч. 2 + Ч. 3, «Втрату української „Мрії“ українці не повинні простити нікому – ні роSSійскім/руССкім тварям-агрєSSорам, ні українським ідіотам!», «Жахлива окопна правда про реалії загарбницької війни РоССіі проти України – її треба знати всім! І що необхідно робити…» + Ч. 2 + Ч. 3 + Ч. 4 + Ч. 5 + Ч. 6 + Ч. 7 + Ч. 8 + Ч. 9, «Отака антиукраїнська гидота колись народилася на моїй рідній українсько-буковинській землі!', «Льод тронулся, нєгоспода руССкіє окупанти! Уже й Херсон звільнено від вас і все наше буде звільнено!», «РоССіянє – про українців: „Іх нужно убівать, рєзать, душіть“. Усім москворуССкопоніматєлям присвячується…», «Росія ракетами порушує повітряний кордон НАТО, але Альянс закриває на це очі – схоже, що з переляку!» та «Україна переможе РоССію й вижене її зі своєї території!А що далі?„ + Ч. 2 + Ч. 3 – виділення та примітка Г. М.)…

   Стаття 6

   Держави – члени Співдружності співробітничатимуть у забезпеченні міжнародного миру і безпеки, здійсненні ефективних заходів скорочення озброєнь і військових витрат.  Вони прагнуть до ліквідації всіх ядерних озброєнь, загального і повного роззброєння під суворим міжнародним контролем (невже в цю брехню РоССіі можна було повірити?! – виділення й примітка Г. М.).

   Сторони поважатимуть прагнення одна одної до досягнення статусу без'ядерної зони і нейтральної держави.

   Держави-члени Співдружності зберігатимуть і підтримуватимуть під  об'єднаним командуванням загальний військово-стратегічний простір, включаючи єдиний контроль над ядерною зброєю, порядок здійснення якого регулюється спеціальною угодою.

   Вони також спільно гарантують необхідні умови розміщення, функціонування, матеріальне і соціальне забезпечення стратегічних збройних сил (отаке російське ярмо зі згоди Леоніда Кравчука планували одягнути на Україну – виділення й примітка Г. М.)…

   Стаття 7

   Високі Договірні Сторони визнають, що до сфери їхньої спільної діяльності, яка реалізується на рівноправній основі через спільні координуючі інститути Співдружності, належать:

   координація зовнішньополітичної діяльності;

   співробітництво у формуванні і розвитку спільного економічного простору (одного – попереднього – російського ярма для України видно було мало, то Кравчук вирішив надіти на неї ще одне російське ярмо – де-юре й де-факто передвісника Єдиного економічного простору: як бачимо, вже тоді зі згоди Леоніда Кравчука, підпис котрого стоїть під цією Угодою, закладалися підвалини майбутнього ЄЕП – виділення та примітка Г. М.)…

   Стаття 9

   Спори щодо тлумачення і застосування норм цієї Угоди підлягають вирішенню шляхом переговорів між відповідними органами, а при необхідності – на рівні глав Урядів і Держав.

   Стаття 10

   Кожна з Високих Договірних Сторін лишає за собою право припинити дію цієї Угоди або окремих її статей, повідомивши про це учасників Угоди за рік.

   Положення цієї Угоди можуть бути  доповнені або змінені за спільною згодою Високих Договірних Сторін.

   Стаття 11

   З моменту підписання цієї Угоди на територіях держав, що її підписали, не допускається застосування норм третіх держав, у тому числі колишнього Союзу РСР.

   Стаття 12

   Високі Договірні Сторони гарантують виконання міжнародних зобов'язань, що випливають для них із договорів та угод колишнього Союзу РСР…

   Стаття 14

   Офіційним місцем перебування координуючих органів Співдружності є міст Мінськ.

   Діяльність органів колишнього Союзу РСР на територіях держав – членів Співдружності припиняється…“.

                                                                                      2

   Стенограма „ЗАСІДАННЯ СОРОК П'ЯТЕ. Сесійний зал Верховної Ради України. 10 грудня 1991 року. 16 година. Головує Голова Верховної Ради України ПЛЮЩ І.С.“: „ГОЛОВА. Шановні народні депутати!.. У нас є проект постанови, де викладено всі застереження. Над ним працювали депутати цілий день вчора, півночі і сьогодні півдня. Проект обговорено з різними політичними силами. У нас установилася добра традиція: найважливіші рішення схвалювати голосуванням руками. Ви розумієте, є речі, які можна вважати до деякої міри святими. Такою є ця Угода (вважати її святою – це богохульство – виділення й примітка Г. М.). /Шум у залі/. Ми висловлюємо тільки  своє ставлення, а вирішуватимуть три держави і їхні лідери. Тому можна голосування руками замінити на поіменне. Так?

   Хто за те, щоб провести поіменне голосування за проект постанови, який вам розданий? Прошу проголосувати.

   За – 268. Приймається.

   Проект постанови Верховної Ради про ратифікацію Угоди про створення Співдружності Незалежних Держав ставиться на голосування в запропонованій редакції…

   Названий проект ставиться на голосування. Повторюю: голосування поіменне. Прошу голосувати.

   За – 288, Угода ратифікована (виділено Г. М.). /Оплески/…“. Але, на жаль, результатів цього поіменного голосування у базі даних Офіційного вебпорталу парламенту України немає!

   Прийнята 288 народними депутатами України Постанова Верховної Ради України „Про ратифікацію Угоди про створення Співдружності Незалежних Держав“ № 1958-XII від 10 грудня 1991 року каже таке: „Верховна Рада України   п о с т а н о в л я є:  

   Угоду про створення Співдружності Незалежних Держав, підписану від імені України 8 грудня 1991 року у м. Мінську, ратифікувати із застереженнями (додаються).

   Голова Верховної Ради України                                                                                 І. ПЛЮЩ“.

                                                                        Застереження

                                                               Верховної Ради України

                              до Угоди про створення Співдружності Незалежних Держав,

                               підписаної від імені України 8 грудня 1991 року в Мінську

                                       з моїми скороченнями мають наступний вигляд:

   „…2) згідно зі статтею 5 Угоди, Високі Договірні Сторони визнають і поважають територіальну цілісність одна одної і недоторканність існуючих між ними державних кордонів (а не «існуючих кордонів у рамках Співдружності», як було; про визнання ж та повагу їх зі сторони РоССіі я вже висловлювався вище – виділення та примітка Г. М.)…

   3) згідно з статтею 6, Держави – члени Співдружності, реформуючи розташовані на їхніх  територіях угрупування збройних сил колишнього Союзу РСР і створюючи на їх базі власні Збройні сили (цього не було – виділення й примітка Г. М.), співробітничатимуть у забезпеченні міжнародного миру та безпеки, здійсненні ефективних заходів щодо скорочення озброєнь і воєнних витрат. Вони прагнуть до ліквідації всіх ядерних озброєнь, загального і повного роззброєння під суворим міжнародним контролем.

   Сторони поважатимуть прагнення учасників Угоди, які бажають набути статусу без'ядерної чи нейтральної держави.

   До повного знищення ядерної зброї на їх територіях Держави – члени Співдружності зберігатимуть і підтримуватимуть під об'єднаним командуванням спільний воєнно-стратегічний простір і єдиний контроль над ядерною зброєю, порядок здійснення якого регулюється спеціальною угодою. Дія цього положення припиняється відносно тієї з Сторін, на території якої буде знищена ядерна зброя відповідно до міжнародної угоди і під міжнародним контролем (цим, на мій погляд, Україна сама загнала себе в пастку: погодившись на таке російське ярмо – спільний воєнно-стратегічний простір під об'єднаним командуванням і єдиний контроль над ядерною зброєю, – де, очевидно, РоССія відігравала ключову роль, офіційний Київ міг позбутися цього ярма лише після знищення наявної ядерної зброї на своїй території – виділення та примітка Г. М.).

   Вони також спільно гарантують необхідні умови розміщення, функціонування, матеріального і соціального забезпечення стратегічних збройних сил…

   4) згідно з статтею 7 Угоди, Високі Договірні Сторони визнають, що до сфер їх співробітництва, яке реалізується на рівноправній основі через (викинули слово «спільні» – Г. М.) координуючі інститути Співдружності, належать:

   Консультації (а було координація – виділення й примітка Г. М.) в галузі зовнішньої політики;

   (хоч позбулися словосполучення «формування і» – Г. М.) розвиток спільного економічного простору (але таке застереження є слабкою втіхою, оскільки російське ярмо – передвісник ЄЕП у вигляді «спільного економічного простору», – як бачимо, все одно залишилося – виділення та примітка Г. М.)…;

   розвиток власних систем транспорту і зв'язку;…

   Координаційні інститути створюються на паритетній основі і їх рекомендації приймаються консенсусом.

   5) згідно з статтею 9, спори щодо тлумачення і застосування норм цієї Угоди підлягають вирішенню шляхом переговорів на основі міжнародного права (істотне застереження – виділення й примітка Г. М.).

   6) згідно з статтею 10, кожна з Високих Договірних Сторін залишає за собою право призупинити (додано це вагоме слово – виділення та примітка Г. М.) або припинити дію цієї Угоди або окремих її статей, повідомивши про це учасників Угоди за рік.

   Положення цієї Угоди можуть бути доповнені або змінені за взаємною (замість спільною – виділення й примітка Г. М.) згодою Високих Договірних Сторін.

   7) стаття 11 Угоди як тавтологічна і підлягає вилученню.

   8) згідно з статтею 12, Високі Договірні Сторони гарантують виконання, відповідно до їх національного законодавства (цього, до прикрого, не було – виділення та примітка Г. М.), міжнародних зобов'язань, що випливають для них з договорів (викинули слова «та угод» – виділення й примітка Г. М.) колишнього Союзу РСР.

   9) ця Угода підлягає ратифікації і набирає чинності з моменту обміну ратифікаційними грамотами. Обмін ратифікаційними  грамотами відбудеться в м. Мінську. Депозитарієм Угоди буде Уряд Республіки Бєларусь.

   10) до абзацу 1 преамбули після слів «Союз РСР як» вставити слово «держава» –,

   11) до абзацу 3 преамбули після слова «побудувати» вставити слово «незалежні»,

   12) до абзацу 4 преамбули після слів «у  внутрішні  справи» вставити  слова «територіальної цілісності та недоторканності кордонів».  

   Голова Верховної Ради України                                                                                   І. ПЛЮЩ“. 

   Читайте продовження статті – ч. 2.