Спадщина. Київ. Церква Спаса на Берестові. Нартекс. Частина 2.

Продовження циклу фотооповідань про церкву Спаса на Берестові, яка склалась у 7 частин. Ви побачите її як зовні, так і в середині. Висловлюємо щиру подяку за надання можливості та допомогу в підготовці матеріалу Національному заповіднику «Києво-Печерська лавра» та його співробітникам, а також історикині у сфері історії православної церкви, кандидатці історичних наук Вері Ченцовій в допомозі атрибутировкі фотографій. Маємо надію що наші фотографії будуть корисні як науковцям, так і пересічним відвідувачам нашого блогу. Як завжди, тексти не дуже ретельно прив'язані до фоторяду, а мають більше пізнавальну сторону про історію та різні етапи в житті самої споруди. Отже, запрошуємо до цієї захопливій подорожі...

Продовжуємо екскурсію нартексом і публікуємо другу частину зі статті Кабанець Є. П.  «Петро Могила та історія архітектурної реставрації церкви Спаса на Берестові».

...Фактичний стан церкви у цей період можна простежити завдяки панорамному зображенню околиць Печерського монастиря на гравюрі з книги А. Кальнофойського «Тератургіма» 1638 року. На цій гравюрі Спаський собор показано з полуденного боку, оскільки не видно жодних ознак вхідного порталу, а праворуч від основного об'єму споруди проглядають обриси вівтарної апсиди. Із заходу до церкви примикає невеличкий каркасний дощаний будиночок із облаштованою в ньому грубою, на що вказує наявність димаря, з якого підіймаються пасма диму. Цілком вірогідно, що ця будівля слугувала житлом або постійно використовувалась для службових потреб як паламарка чи оселя кліру. Нартекс храму зафарбований штрихуванням, що, безумовно, імітує муровану кладку. Верхній ярус нартекса має непропорційну лапчасту конфігурацію. Очевидно, це ознаки хаотичного руйнування чи розбирання кладки стін до рівня підлоги хор (тобто «утилізації» нефункціональних частин церкви після падіння центральної бані та зруйнування основних опорних конструкцій) в межах рекомендованого церковною практикою замкненого просторового об'єму. Порушення при цьому естетичного вигляду храму, мабуть, і стало вирішальним чинником його подальшої відбудови. 

розгорнута панорама нартексу, вівтар. Фото 2017 року.


Підтримайте проект своїми лайками, поширенням та благодійною грошовою підтримкою. 

Дякуємо всім Вам за те що Ви з нами!
Нагадуємо, там де це можливо, по кліку дивимось великі картинки.

Фінансова допомога на підтримку нашого проекту: https://uaaheritage.blogspot.com/2022/07/blog-post_31.html

Пр-к Захарія. пр-к Овдій, пр-к Данііл, пр-к Ілля, пр-к Єлисей, зішестя Христа в Ад, поховання Хреста, воскресіння Христа, шлях на Голгофу, несення Хреста, св. Феодосій Великий, великомученник Євстафій Плакіда, архангел Міхаїл.

Шлях на Голгофу, несення Хреста, зішестя Христа в Ад, св. Феодосій Великий, великомученник Євстафій Плакіда, архангел Міхаїл.

Пр-к Аггей. пр-к Захарія. пр-к Овдій, Спас Нерукотворний, поховання Христа.

Пр-к Данііл, пр-к Ілля, пр-к Єлисей, воскресіння Христа.

Св. Єфрем Сірин

Східна частина споруди зображена на гравюрі дуже недбало і неохайно. Цьому враженню ще більше додає сили низька якість друку. Разом з тим на малюнку можна розпізнати дерев'яну опалубку, показану похилими горизонтальними лініями, яка нібито спирається на невеличкі підмурки (цокольний ярус вівтаря?). Принаймні пунктирне штрихування нижнього ярусу дуже нагадує муровану фактуру сусіднього нартекса, але має дрібніший і густіший малюнок, тобто відтворює інший тип кладки. Переважна більшість дослідників сприймала це зображення як доказ існування в церкві Спаса в 1638 році дерев'яного вівтаря. Насправді тут, мабуть, слід говорити про дерев'яну надбудову на кшталт односхилого ґонтового даху, яка вкривала зверху приземкуваті муровані апсиди храму і спиралася на східну стіну нартекса під зруйнованими хорами, урівноважуючи в такий спосіб за висотою обидві суміжні частини споруди. 

Св. Іоан Ліствичник

Преображення Господнє, Петро відрубає вухо Малху.

Воскресіння Христа, несення Хреста.

Орнаментальні розписи. Графіті.

Варто підкреслити, що лише за такої конструкції вівтарного перекриття могла вціліти майже до наших днів давньоруська фреска «Ангел зі сферою», розташована на зовнішній стіні нартекса під залишками мурування давньоруських хорів (її рештки можна зараз побачити на горищі храму). Крім того, на нижньому ярусі вівтаря зображено розпливчасту фігуру, яка нагадує невеличке дерево або кущ, що росте просто із стіни церкви. Звичайно, це могло статися лише у тому випадку, якби вівтарна апсида на цей час вже була кам'яною. Отже, буде цілком виправдано припустити, що у першій третині XVII століття церква Спаса вже мала мурований вівтар з дерев'яним перекриттям. 

Фреска Моління. Композиція «Дар Петра Могили». Марія, лівий ангел, Христос, правий ангел, Петро Могила що приподносить Христу церву Спаса на Берестові, Іоан Предтеча(за деякими твердженнями — Св. князь Володимир чи цар Давид) 

Лівий ангел, Христос, правий ангел

Марія, лівий ангел, Петро Могила

Петро Могила що приподносить Христу церву Спаса на Берестові

правий ангел, Іоан Предтеча(за деякими твердженнями — Св. князь Володимир чи цар Давид)

Підсумовуючи сказане, слід додати, що теза про суцільну і повну перебудову вівтаря Спаського собору на початку 1640-х років ґрунтується лише на умоглядному припущенні П. Лашкарьова: «Приземкуваті, важкі, стрілчасті склепіння головного вівтаря, що цілком відповідають формі вікон, можна віднести до XIII або XIV століття у Західній Європі, де таке мурування було на той час розповсюджені повсюдно, але не у Києві, де вони могли з'явитися лише як пізня імітація». Або в іншому місці: «Петро Могила знайшов порівняно неушкодженим лише притвор (тобто нартекс) давньої церкви, і, розібравши решту її стін, виправив цей притвор і добудував до нього вівтар з давньої цегли». В той самий час сам дослідник застерігав від поспішних висновків: «ми не маємо змоги перевірити своє припущення дослідженням самого мурування цих вівтарів». Пізніше згадана гіпотеза була некритично засвоєна П. Покришкіним, який, реконструюючи план храму в 1913 році, датував усю східну прибудову до давнього нартекса 1643-м роком, хоча насправді головна апсида була зведена на повну висоту центрального ядра споруди лише в 1751– 1752 роках (ця помилка повторена у «Проєкті консервації церкви Спаса на Берестові» 2002 року).

Підніжжя престолу Христа з гербом митрополита Петра Могили

Іоан Предтеча(за деякими твердженнями — Св. князь Володимир чи цар Давид)

Христос Вседержитель (Пантократор)

Богородиця Всецариця (Пантанасса).

Св. Іоанн Предтеча Ангел Пустелі.

Які ж реставраційні роботи можна віднести до могилянської епохи? Меморіальний напис грецькою мовою на зовнішній стіні нартекса, на який зазвичай посилаються дослідники, пропонує дуже лаконічну і абстраговану інформацію з цього приводу: згідно з ним, Петро Могила відродив церкву (“вивівши її з небуття") та повелів розписати її (“перстами греків написав славу"), чим завершив опорядження споруди (“скінчив цей достославний і пріснопам'ятний дім"). Схожа церковнослов'янська посвята в самому нартексі обмежується згадкою про те, що Могила оновив (“обнови") церкву. Як бачимо, подібним свідченням бракує конкретики.

Успіння Богородиці.

...Виходячи з біблійного сюжету, можливо, що навколо Христа зображені апостоли. Христос тримає душу Богоматері. У одязі священнослужителів Діонісій Ареопагіт та Яків Брат Господній. Але з якого боку – невідомо. З іншого боку мають бути, напевно, символічні богослови, які внутрішнім поглядом бачили смерть Богоматері, але не були присутніми. Схоже, що підступного іудея, який хотів викрасти тіло, там немає...(В. Ченцова)

Успіння Богородиці. Фрагмент.

Успіння Богородиці. Фрагмент.

Успіння Богородиці. Фрагмент.

Набагато вагомішу інформацію можна знайти, аналізуючи ктиторську фреску "Моління" (“Дар Петра Могили") на склепінні нартекса, де вміщено зображення реконструйованого храму. Модель собору показано в руках київського митрополита у винятково реалістичній манері, зі скрупульозною фіксацією дрібних деталей: на малюнку відтворено вікна і позакомарні ніші на стінах, наріжні пілястри, що розчленовують фасад будівлі, і навіть карниз, який облямовує дах церкви. Це дозволяє з великою ймовірністю визначити всі складові етапи реставрації. З фрески видно, що Могила спорудив для церкви двосхилу ґонтову покрівлю (раніше дахом служила стеля нартекса), добудував до центрального порталу 2-поверхову дерев'яну дзвіницю, увінчав храм куполами-банями (раніше хрест був встановлений просто посеред залишків хор) і побілив стіни притвору. Таким чином, можна говорити про досить скромні масштаби здійснених робіт, аніж досі уявлялося – головні зусилля і ресурси Петра Могили, як відомо, були зосереджені на відбудові Софійського кафедрального собору. 

Поховання Христа

Поховання Христа. Фрагмент.

Поховання Христа. Фрагмент.

Досить точно можна визначити і хронологію могилянської "репарації". Ремонтні роботи не могли розпочатися раніше 1638 року, оскільки про них нічого не згадується в "Тератургімі", спеціально присвяченій історії та "священній топографії" Печерського монастиря та його околиць. У книзі вміщена посвята князю Іллі Святополку-Четвертинському, датована 1 січня 1638 року, що, безумовно, зображає завершальний етап редагування тексту панегірика. З іншого боку, пам'ятний напис на вкладному напрестольному хресті Могили з ризниці Спаської церкви (нині зберігається у фондосховищі Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника: інв. № КПЛ-М-10686) свідчить, що митрополит цей храм "обновивъ лћ(то) АХМ (=1640) в ноє(бря) а (=1) дня". Варте уваги, що у дарчих написах на решті ктиторських внесків до храму (книги, церковне начиння), піднесених спаському кліру в 1641– 1642 роках, відсутні будь-які натяки на продовження будівельних робіт. Цілком зрозуміло, що Могила навряд чи став би дарувати потир та Євангеліє в ще неосвячену і нечинну церкву. Зі сказаного випливає, що всі будівельні роботи в церкві Спаса були завершені протягом 1-2 сезонів в 1638–1640 років. 

Моління про чашу. Христос і апостоли в Гефсиманському саду. Молитва Ісуса Христа

Моління про чашу. Фрагмент.

Моління про чашу. Фрагмент.

Відтак інформацію церковно-слов'янського панегірика в нартексі храму про те, що це місце "обновися… Петром Могилою… АХМГ (=1643) года, от сотворћнія же міру ЗРНА (=7151)", слід сприймати лише у вузькому розумінні – як повідомлення про завершення наступного етапу реставрації, а саме опоряджувальних і оздоблювальних робіт, в тому числі і виконання стінопису, в інтер'єрах споруди. На таку думку, зокрема, наштовхує присутність дати 1643 (АХМГ) у згаслому написі на ктиторській фресці "Дар Петра Могили" ліворуч від зображення пресвятої Діви Марії. Крім того, та сама дата містилася й на верхній дошці срібного мощовика-релікварія, знайденого під час перекладання центрального престолу церкви Спаса у 1860-ті роки. Таким чином, всі опоряджувальні роботи всередині храму були закінчені, ймовірно, протягом одного робочого сезону 1643 року. Принаймні дата "1642", яка іноді фігурує у дослідників Спаського собору (зокрема у зводі ПГиА УССР), була запозичена, як вдалося з'ясувати, з досить пізнього джерела – "Опису Київського намісництва" 1770–80-х років. Її поява була обумовлена, скоріш за все, довільними умоглядними обчисленнями. 

Пророцтво Ісаї

Пр-к Авакум, пр-к Софонія, пр-к Аггей, пр-к Захарія, пр-к Овдій

Пр-к Авакум, пр-к Софонія, пр-к Аггей.

Дата "XI.1644" у грецькому написі на зовнішній стіні нартекса потребує додаткової перевірки й уточнення. В "Промеморії" Київської духовної консисторії 1769 року текст панегірика був датований вереснем (sic!) 1644 року. На думку ж єпископа Порфирія (Успенського), в ньому нібито говорилося, що церква Спаса була відновлена "року від Різдва Христового 1644, місяця червня (sic!), року від сотворіння світу 7152, індикту 12". Звичайно, цей "переклад" є витвором, скоріше, авторської уяви або несумлінного поєднання текстів обох – грецького і слов'янського – панегіриків, але аж ніяк не результатом серйозного лінгвістичного дослідження. В автентичному написі немає ані перехресної дати за відліком так званої візантійської ери, ні посилання на індикт. Тим більше, що листопад 1644 року насправді відповідає 13-му індикту, що повністю знецінює запропонований вище переклад. 

Пр-к Аггей, пр-к Захарія, пр-к Овдій

Собор архангела Михаїла. Північна стіна нартекса.

Собор архангела Гавриїла. Південна стіна нартекса.

Нині ми можемо з повною упевненістю говорити про рік і місяць події, зазначені в написі: "en etei apo genniseos I[so]u X[riso]u АХМД (=1644) noem[brio]u" – "в літо від Різдва Ісуса Христа 1644 листопада". Набагато складніше з'ясувати більш дрібну хронологію. Літерне позначення дня, записане 3-ма (?) знаками, нагадує ZI (=17) (у М. І. Петрова вказано 16 (IЄ) з порушенням правила інверсії). 17 листопада за старим стилем, притаманним для календаря православної церкви, припадало в 1644 році на неділю, що, можливо, вказувало на остаточне припинення реставраційних робіт. Тим більше, що під панегіриком розміщені підписи грецьких майстрів і монограма самого Петра Могили, що нагадують собою своєрідну фінальну реляцію. В будь-якому разі слід визнати, що грецький напис є лише ретроспективним описом робіт, здійснених в Спаському соборі. 

Спас Недреманне Око з Богоматір'ю та св. пророком Яковом. Ліва частина композиції.

Спас Недреманне Око з Богоматір'ю та св. пророком Яковом. Права частина композиції.

Свв. Єлизавета та Захарія

Виходячи з наведеного, можна стверджувати, що зовнішні опоряджувальні роботи в церкві Спаса були проведені між 1638 і 1640 роками, а відновлення інтер'єрів відбулося в 1643 році. Перерва у виконанні робіт виникла, мабуть, через складнощі з пошуком і винаймом кваліфікованих живописців, яких Петро Могила завдяки своїм родинним зв'язкам запросив з Молдово-Волоського князівства.
Серйозну увагу варто звернути й на кілька маловідомих епізодів з подальшої архітектурної історії церкви Спаса. Зокрема вважається, що новий кам'яний притвор на місці дерев'яної дзвіниці було збудовано вже наприкінці XVII – початку XVIII століття. Проте на підставі архівних документів вдалося встановити, що це сталося в 1751–1752 роках після того, як місцева парафіяльна громада отримала дозвіл Печерської лаври на збір необхідних коштів. Тоді було відремонтовано дах храму й прикрашено його п'ятьма банями. 

Поцілуй Іуди

Поцілуй Іуди. Фрагмент.

Дзвіниця Спаської церкви на той час перебувала "в крайней… обветшалости", з приводу чого монастирські власті в 1743 році повідомляли київського митрополита Тимофія Щербацького, що "придћлная при церковныхъ дверахъ деревянная церковъ начала валитись, скрозь которую въ болшую церковь опасно ходити, даби нечаяннимъ паденіемъ своим [:от чего б(о)же храни:] людей когда не побила…". Пізніше "ветху" дзвіницю розібрали і перевезли до Китаївської пустині, де вона простояла до 1768 року, доки С. Д. Ковнір не спорудив на її місці нову муровану вежу. В цьому випадку найбільший інтерес становить повідомлення, що у Спаській дзвіниці ще в 1743 році містилася "приделная церковь", що вказує на її багатофункціональне призначення. Саме по собі розміщення додаткового церковного приділу в дзвіниці не становить якогось унікального винятку – зокрема приділ свмч. Варвари існував на дзвіницях одразу 3-х київських храмів: церкви Св. Миколи Доброго (1829), Богородиці Пирогощі (1762) (обидві на Подолі) та церкви Покрови на Пріорці (1855). 

Суд над Христом у первосвящеників Анни та Каяфи (Ісус Христос перед синедріоном)

Суд над Христом у первосвящеників Анни та Каяфи. Фрагмент. Христос та стражники.

Суд над Христом у первосвящеників Анни та Каяфи. Фрагмент. Першосвященики Анна та Кайяфа.

Однак наведений факт набуває особливого змісту, якщо звернути увагу на те, що Спаська дзвіниця була прохідною і окремий приділ з вівтарем міг займати лише горішній ярус будівлі. Водночас слід нагадати, що на зовнішній стіні нартекса обабіч вхідного порталу і вище нього розміщені 3 фрескові композиції: "Тронна Богородиця", "Тронний Спас", "Преображення" (грецький меморіальний напис міститься якраз поміж ними). Цей стінопис належить до декоративно-оздоблювальних робіт Петра Могили і з'явився одночасно з самою дзвіницею. У зв'язку з цим виникає питання, яким чином дерев'яна дзвіниця була перев'язана із зовнішньою стіною храму, щоб не зашкодити живопису і не закрити його дерев'яними конструкціями (в протилежному випадку виконання тут малярських робіт виявлялось безглуздим).

Св. Євфимій Великий

Св. Євфимій Великий. Фрагмент.

Розп'яття Христове.

Розп'яття Христове. Фрагмент.

З іншого боку, впадає в очі, що над дверним прорізом, який йшов усередину храму, міститься наскрізний слуховий отвір, що служив своєрідним композиційним центром для розміщених навсібіч фресок. Обидва меморіальні написи (грецький і церковнослов'янський всередині та зовні нартекса) з'явилися вже після того, як було прорізано цей отвір. Отже, з самого початку він призначався на роль своєрідного зорового вікна і становив складову частину інтер'єру дзвіниці. Звідси створюється враження, що "намісна" фрескова сценографія навколо одвірного порталу в екзонартексі взагалі виконувала функцію своєрідної вівтарної перепони (найближчий взірець – одвірні розписи церкви Св. Миколая у Верії, 1597) і за своїм первісним задумом могла бути фресковим оздобленням тої "придільної церкви", що згадується в 1743 році. У кінцевому підсумку це означає, що могилянська дзвіниця, принаймні її горішній ярус, була прибудована до стіни стародавнього нартекса не у "перев'язку", а "наопашки", що й зумовило її катастрофічне просідання в середині XVIII століття. 

Небесна Літургія. (Фрагмент). Святі пророки Даниїл, Ілля, Єлисей

Нартекс. Ангельське військо. Фрагмент.

Нартекс. Тетраморф

Нартекс. Небесна Літургія. Фрагмент із зображенням тетраморфу та ангельського воїнства.

Підсумовуючи сказане, можна припустити, що дата "1644" у грецькому написі була пов'язана з освяченням новоствореного приділу. Оскільки в панегірику йдеться про листопад місяць, то посвяту нового престолу в дзвіниці слід шукати у відповідному мінейному календарі. Серед святих, які вшановувалися в згаданому місяці, особливого значення для Лаври зажив солунський єпископ Григорій Палама (пам'ять 14 листопада, кириличний запис дати (=ДI) близький до вихідного накреслення літер), зображення якого, між іншим, знаходимо на бічній лутці центрального вівтарного вікна, якраз навпроти слухового вікна. "Паламізм", або практика "монашеського ділання" в рамках афонської ісіхастської доктрини, був наріжним каменем відлюдницької аскетики Києво-Печерського монастиря. Тому прославлення знаменитого візантійського богослова XIV століття цілком природно могло здобути чільне місце в програмі художніх розписів і літургійного репертуару церкви Спаса Преображення.

Цар Соломон, цар Давид, пророк Малахія, преображення Господнє.

Цар Соломон, цар Давид, пророк Малахія.

Преображення Господнє

Для підкріплення чи спростування пропонованої гіпотези, необхідно провести ретельні натурні обміри, які б дозволили реконструювати вигляд й конструктивні особливості зниклої могилянської дзвіниці. Подальше дослідження середньовічної історії церкви Спаса на Берестові розширить наші уявлення про духовну і культурну атмосферу тієї далекої епохи.

північна та захіжна стіни нартексу, алтарна

останній погляд на алтарну...

Початок:
Історія і сьогодення... Зовні...
Вхід та вівтарна. Стан на літо 2022 року... 001.
Купол, вікна, дзвіниця та хрестильня. Літо 2022 року. 002
Зняті фрески XVII століття. Стан на літо 2022 року. 003.
Нартекс. Частина 1.

Наступні частини у міру доповнення будуть атрибутуватись посиланнями:
Архівне...

Джерела:
Лаврський альманах: Випуск 29, спецвипуск 11: Церква Спаса на Берестові.
Кабанець Є. П. Київський митрополит Петро Могила та історія реставрації церкви Спаса на Берестові...