Спадщина. Київ. Спас на Берестове. Історія і сьогодення... Зовні...

фото 2022 року.

У сиву давнину, коли лише стверджувалося давнє місто на Старокиївській горі, навкруги нього засновувалися села, власниками яких були найродовитіші та найвпливовіші представники київських княжих та боярських родів. За часів княгині Ольги таким селом, зокрема, був "Ольмин двір", де за літописом часто перебувала велика княгиня зі своїми онуками — Ярополком, Олегом та Володимиром. Одним із таких сіл, на південь від Києва, було і Берестове — заміська резиденція великих київських князів династії Рюриковичів. Безжальний час зробив так, що сьогодні ні часу заснування села, ні часу побудови у цій місцевості кам'яного Спаського храму, одного з найдавніших на території сучасного міста, правдиво не встановлено. Відомо лише, що вже 980 року, коли до Києва з Новгорода прибув Володимир Святославич [1, 112] тут уже існували двоповерховий дерев'яний князівський палац та ряд інших житлових будівель. Саме князювання св. князя Володимира стало періодом початку найбільшої політичної могутності Київської Русі, як заведено висловлюватися, кульмінаційного моменту її історичного розвитку. 

Протягом життя Володимир здійснив величезні перетворення в країні, одержав незчисленну кількість перемог та у досить похилому віці поділив державу між синами — таким чином, фактично, власноруч заклавши сім'я розбрату на Русі. Адже ще за життя Володимира власний його син, новгородський удільний князь Ярослав відмовився платити батькові данину — 2000 гривень — і навіть вдався проти нього до збройної боротьби. Власне, Володимир помер у Берестовому 15 липня 1015 року, наказавши наводити мости через Дніпро, готуючись до походу проти непокірного сина. 

Боротьба за велике київське князівство між його синами стала предтечею майбутніх княжих усобиць, що тривали надалі століттями, підриваючи сили країни. При цьому надалі зростало значення Берестового як резиденції великих київських князів. У 1073 році літописець повідомляє: "...изиде Ізяслав из Києва, Святослав же Всеволод вседоста в Києве месяца марта 22й седоста на столе на Берестовом" [1, c. 128]. Дослідники відзначають, що "безперервні міжусобні чвари призвели до того, що князі більше жили у заміських дворах, ніж у Старому місті". В цих умовах набіги половецьких ханів на місто надалі більше набували форми участі в міжусобній боротьбі за великокняжий престол на боці того чи іншого претендента. Звичайно, при цьому нападали, в першу чергу, на фактично неукріплені села, розкидані навкруги міста. У 1096 році "приде Боняк с половци к Києву в неделю от вечера, й повоева около Києва й пожже на Берестовом двор князя" [1, c. 231]. Джерела свідчать, що при Володимирі Мономаху, запрошеному киянами на київський великокняжий стіл, Берестове на 1113 рік було відновлено і знову почало відігравати звичну роль у політичному житті — саме тут, зокрема, відбулася нарада князя і військової дружини для внесення змін у юридичний звід, відомий як "Правда Ярославичів". Резиденцією київських великих князів Берестове фактично залишалося й надалі до монголо-татарської навали.

При тому значенні Берестового, яке воно набуло в ці роки, природно було те, що у селі вже з середини ХІ столітті було побудовано християнський храм — важливий засіб ідеологічного впливу цього часу. Ще в Лаврентіївському літописі від 1051 року повідомляється про існування в Києві за часів Ярослава Мудрого церкви Апостолів, в якій, зокрема, починав свою церковно політичну діяльність перший руський митрополит Іларіон: "...боголюбивий князь великий Ярослав уподобав Берестове і церкву святих апостолів, сущу тут...". Ряд дослідників уже радянських часів, зокрема М. Каргер, не відкидали можливості того, що церква Апостолів свого часу була палацовим храмом великокняжого села Берестового ще за часів Володимира. Втім, пізніше вона вже не згадувалася в літописах. Можливо, її замінив монастир Спаса, ігуменом якого був Герман, згадки про існування якого у Києві трапляються в літописі під 1072 рік. Вже виходячи з назви монастиря, можна припустити існування в ньому церкви Спаса. Монастир існував і в наступні десятиліття. 1096 року в розповіді про напад на Київ половецьких орд хана Боняка, літописець повідомляв: "Прийшов вдруге Боняк безбожний, шолудивий, до Києва… і запалили вони села… довкола міста, і повернули на монастирі, і спалили монастир Стефанів (Кловський — авт.) і дерев'яний Германів" [5, c. 240]. Таким чином, можна зробити висновок, що в цей час споруда Храму в Берестовому була ще дерев'яною. 

Кам'яний храм, побудований в Берестовому незабаром (дослідники вважають, що закладання його відбулося відразу після пожежі 1096 року), безперечно, був видатною спорудою давнього Києва. З використанням значних уцілілих фрагментів його було пізніше зведено церкву Спаса на Берестовому, яка дійшла до наших днів. У дореволюційній історичній літературі церкву Спаса на Берестовому вважали одним із найдавніших храмів Києва і відносили до часів св. князя Володимира. Зокрема, відомий український письменник першої половини XVII століття ієромонах Києво-печерської лаври О. Кальнофойський, автор відомої книги "Тератургіма", писав: "Між заходом і північчю (від Печерського монастиря — ред.) прямуємо шляхом через кут Спаський, тобто повз церкву Преображення Господня, яку побудував з каміння св. Володимир…". Цю ж думку поділяли й інші відомі вчені першої половини ХІХ століття  —  М. Берлинський, М. Максимович, М. Самойлов... І надалі датування однієї з найоригінальніших давньоруських споруд, що дійшли до наших днів, — соборної церкви Спаського монастиря, у зв'язку з тим, що час її побудови не відзначений у писемних джерелах, залишається предметом дискусії дослідників. Слід відзначити, що перша літописна згадка про монастир, як ми вже відзначали, датована 1072 роком, остання — 1231 роком. У літописах, зокрема, згадано, що саме тут були поховані троє нащадків Володимира Мономаха: донька Євфимія (1138), син Юрій Довгорукий (1157), засновник Москви, який довгі роки княжив у Ростово-Суздальській землі і після неодноразових збройних спроб 1155 року став великим князем київським, онук Гліб Юрійович (1171). Три кам'яні саркофаги з пограбованими похованнями справді були відкриті археологами у 1911, 1989 та 1990 роках. На думку М.К. Каргера, у церкві було поховано й дружину Володимира Мономаха. 

Отже, найпоширеніша, прийнята вже в радянський час гіпотеза щодо датування мурованого храму в Берестовому, пов'язує його заснування з періодом саме київського княжіння Володимира Мономаха (1113-1125 роки). Втім, аналіз технологічних особливостей будівлі вказує на дещо раніший час її побудови — можливо, в останні десятиліття ХІ століття. Слід відзначити, що на сьогодні від первісного храму зберігся тільки надзвичайно розвинутий нартекс із залишками сходової вежі та хрещальні. Саме вони становлять основу, з якої вже пізніше було відроджено, а фактично побудовано нинішню церкву. Відповідно, в них трапляються особливості, притаманні ранішій давньоруській архітектурі. Стіни, викладені у три шари, сягають товщини 130 см. Лицьова поверхня стін цих найдавніших залишків давньої споруди — нартексу, сходової башти та хрещальні (аркосолія), на відміну від інших будівель кінця ХІ — початку XII століття, викладена вже винятково з цегли, без використання природного каменю, яким забутовано середину стін, втім ще з використанням так званих утопленого ряду. Фасадні (зовнішній та внутрішній) шари, викладені з плінфи, завтовшки 40 мм. Середню частину стіни (“утоплений ряд") було закладено дрібним природним камінням. Фасади давньої споруди прикрашені викладеними з цегли хрестами, поясом меандру та дуже своєрідною системою декоративних ніш. 

На більш ранішній час побудови церкви вказує і склад будівельного розчину, що використовувався при цьому. Адже відомо, що протягом ХІ століття склад будівельного розчину в київських будівлях змінювався. Спочатку для його виготовлення використовували спеціальні керамічні додатки, пізніше для цього почали використовувати плінфу — дроблену давньоруську цеглу. Зокрема, виявлено, що, наприклад, при будівництві Успенського собору, яке тривало протягом 1073-1077 років, використовувалися вже обидва типи будівельних розчинів, у той час, як при зведенні давньої церкви Спаса ще переважає розчин більш раннього типу. Водночас слід звернути увагу на особливе влаштування фундаментів, на що вказував ще Каргер, в яких під рядами повздовжніх дерев'яних лежнів вже не вкладали вертикальні кілки для ущільнювання ґрунту, як узвичаєно на Русі, зокрема у часи Ярослава Мудрого. З іншого боку, слід підкреслити, що зотління лежнів призвело до нерівномірного осідання всієї споруди з усіма негативними наслідками, що його супроводжували. 

Існує декілька спроб реконструювати первісний вигляд церкви, виконані серед інших Ю. Асєєвим, В. Харламовим, Г. Штендером та Н. Логвин. За деякими з них склепіння самого храму мало трилопатеву форму. Така система склепінь набула поширення на Русі з кінця XII століття і вважається власне давньоруським винаходом. Слід відзначити, що фундаменти давньої церкви, відкриті внаслідок археологічних розкопок, територіально виходять далеко за межі сучасної будівлі. Дослідники стверджують, що розплановані габарити собору повторювали "розміри Софійського собору і навіть деякі розміри собору Києво-печерської лаври". Аналіз архітектурних особливостей залишків давньої церкви дозволяє зробити висновок, що основний обсяг споруди мав вигляд триапсидного храму з центральною банею на шести стовпах. З заходу до нього прилягав нартекс, у бічні ділянки якого були вкомпоновані північний боковий вівтар з трьома апсидками та аркосолієм, і сходова вежа (сходи виламані у XVII столітті). Перед кожним із трьох входів до храму були збудовані невеликі притвори. Храм було розписано фресками, відкритими у 1980-х роках при вивченні пам'ятки. 

Значною складністю є реконструкція другого поверху храму, який не дійшов до нашого часу. Основою для цього є залишки баньового склепіння південнозахідного кута обсягу церкви, що збереглися на східній стіні нартекса. Над ними розташовувалися три бані — центральна, та дві бокові — над хрещальнею та сходовою вежею. Хори, на думку переважної кількості дослідників, мали П-подібну форму і містилися безпосередньо над нартексом та кутовими чарунками церкви. Особливо мали вражати сучасників висотні параметри храму, адже встановлено, що хори розташовувалися на незвичайній для київських споруд висоті — понад 10 метрів, висота ж фасаду церкви сягала 20 метрів. Вихід на хори мали забезпечувати гвинтові сходи, які містилися в південному приділі, який зовні мав прямокутну форму, а всередині мав вигляд круглої башти, в центрі якої розташовувався масивний стовп, від якого до наших днів дійшов лише фундамент. Навкруги нього були закріплені гвинтоподібні сходи, від яких на стіні під тиньком залишилися врізані штраби. У північній частині нартекса розташовувався аркосолій, що займав майже всю північну стіну. В її нижній частині містилися ніші, над ними — вікна. Храм був повністю розписаний фресками на сюжети з християнської тематики, частина яких в автентичному вигляді збереглася до наших днів. 

Дослідники вважають, що однією з найяскравіших особливостей давньої церкви Спаса є залишки приєднання стін та склепінь притвору до західного фасаду. Стіни притвору приєднувалися до склепінь, але розпочиналися вони лише на рівні близько півтора метра від фундаментів і досі не встановлено вірогідно, чи розпочиналися вони з фундаментів без перев'язі зі стіною західного фасаду, чи, можливо, спиралися на колони, як це було розповсюджено у візантійській та романській архітектурі на початку ХІІ століття. 

Ще однією особливістю будівельної техніки церкви Спаса на Берестовому давньоруського часу є широке застосовування дерев'яних склепінь із дубових брусів для дверних та віконних отворів, частина яких збереглася до наших днів. Звичайно, викликає велику цікавість питання консервації деревини в стінах церкви з кінця ХІ століття до наших днів. Тут є багато запитань, відповіді на які зможуть надати лише додаткові дослідження. 

Наступні частини у міру доповнення будуть атрибутуватись посиланнями:
Вхід та вівтарна. Стан на літо 2022 року... 001.
Купол, вікна, дзвіниця та хрестильня. Літо 2022 року. 002.
Зняті фрески XVII століття. Стан на літо 2022 року. 003.
Нартекс. Частина 1.
Нартекс. Частина 2.
Архівне...

Джерело:
https://www.mao.kiev.ua/biblio/jscans/svitogliad/svit-2008-12-4/svit-2008-12-4-06-kulik_petrov.pdf
https://www.pslava.info/Kyiv_MazepyVul_CerkSpasaNaBerestovi15,179229.html

Княпаємо сюди ===> Посилання для надання фінансової допомоги на підтримку нашого проекту: на експедиції і існування блогу та файлосховища. 

найпрофесійніший сервис з ремонту квадрокоптерів в Україні
 

ну як то так =))