Сиджу в кав'ярні, цмулю каву,
Ніщо не провіща револьту…
Юрко Позаяк
(з «колекції поетів», №6, збірка «Шедеври»)
Так вже трапляється, що напередодні новорічних свят якось народжуються нариси на межі реальності й дивних казок. Минулого року це була історія про Полковника Санта-Клауса, що описувала реальність, яка, однак, виглядала, неначе казка.
Нині ж народилася алегорія-казка, яка має численні елементи реальності. Щоправда, в цій казці фігурує реальний Майстер – один із наших Top 100, в діалозі з яким ми і створили хоку, наведені в цьому нарисі …
Все решта тут – це мої оціночні судження й хвилясті осяяння пророків. Але про все це – крок за кроком.
… У кожному давньому місті діє принцип суперпозиції. Його абстрактне тлумачення побіжно вивчається в курсі фізики (як принцип суперпозиції електромагнітних полів), але відчути його можна лише на вулицях, бульварах та площах давніх міст. Як поєднання минулих культур, марень митців, творчих злетів і задумів мислителів та історичних рушень, що навічно закарбовуються у їхньому повітрі та ховаються посеред їхніх будівель. Як їхній дух та своєрідний інтелектуальний коктейль.
… Київ демонструє це наочно. В його сучасній мозаїчності відчуваються тіні Академії Ярослава й воскресла постать Києво-Могилянської Академії, мандри Сковороди, архітектурний геній Владислава Городецького й бурлесково-іронічна поезія веселих сміливців з «Пропалої грамоти» — Юрка Позаяка та його друзів, що колись, наприкінці 1980-х рр. розпочали повернення Києву україномовної ідентичності.
***
… Два майстри увечері цмулили каву десь на просторах Міста. Вони нікуди не поспішали, тому додали до рівняння дрібочку вишневого лікеру. Розмова(*) точилась навколо Міста, самураїв, сьогунів, вина й саке.
Раптово в бесіді з'явилась тема лікеру мідорі (Midori). І хоча в системі координат чинної гілки реальності класичні японські самураї ніколи не вживали цього винаходу доби пізнього пост-модернізму (****), в тих тарапатах, що оповили Місто та Країну, це як ніколи влучно збіглося із характеристикою поточної епохи.
Інколи десь на граничній межі свідомості виникала тематична лінія, означена в корпусі текстів поезій Юрка Позаяка хорватською мовою ґрунтовним словосполученням tužan kurac (**), але вона так само швидко зникала (бо насправді Маестро відчували наповненість життя).
З минулого линув дух Міста, з майбутнього — неясні мурмотіння пророків, а теперішній час підкорявся вечірнім сутінкам та народжував хоку.
***
У Дзені сенсей
Місто поспіху повне
Небо як вічність
***
Вдудлив сенсей
Сулійку саке
Саке сенсею сенсей
***
Зима вже суне
Що краще нині — келих
Вина чи саке?
***
Спочила у бозі
Сулійка саке
Вином її поминаю
***
Напивсь самурай
Єб#ть те сеппуку
Епоха Мідорі (***)
***
Вдув камікадзе
Сулійку саке
Єб#ть, що війна закінчилась
***
Цудурив саке
Самурай — не зустрітись
Йому з сьогуном
***
Пророк казав, що
Епоху Мідорі(***) вже
Цунамі скінчить
***
… Маестро спостерігали, як сніг огортав Місто. Вони знали, що війна ще не закінчилася – вона закінчиться тоді, коли послабне, а може, й потріскається на тріски Мордор – остання імперія індустріальної доби. І ще вони достеменно знали, що епоха Мідорі (***) добігає свого кінця – невідворотно і безславно.
***
Десь поруч в ефірі роїлися еманації. Хтось проводив лікнеп для преЗЕдента, пояснюючи сумну долю Колі Другого, а також сучасних Родзянків і Распутінів довкола. Хтось відверто стібався, називаючи Зе найзатятішим порохоботом, а хтось просто зауважував про першого КВНника в давніх Афінах та технологію знецінення, що призводила до краху як давні грецькі поліси, так і сучасні держави. Як вишенька у тістечку смакував огляд стану передноворічної ЗЕленої Країни.
А десь у затишку своєї комп'ютеризованої майстерні офіційний Процишин щось передбачав про останнє зе-Різдво
Грудень 2020 р.
ЗАУВАЖЕННЯ:
(*) Розмова могла нагадувати щось на кшталт такого (та коментарів до цієї світлини)
(**) Про це я побіжно згадую у нарисі «Шедеври» Юрка Позаяка, або коли проскаче ЗЕлений дофін?«
(***) Неологізм „Епоха Мідорі“ описує сучасний стан певної країни. Натяк на конкретні деталі може надати переклад слова „мідорі“ з японської мови українською.
(****) Мідорі — лікер зеленого кольору зі смаком дині, розроблений компанією Suntory в другій половині XX ст. Зараз виробляється у Японії, Франції, США та Мексиці, проте до 1987 року вироблявся виключно у Японії. Вперше представлений у 1978 році на вечірці у відомому нью-йоркському клубі Studio 54 (проте схожий лікер із назвою 'Hermes Melon Liqueur' був представлений у 1964 році).
Він має міцність 20-21 %. Слово „мідорі“ (midori, 緑) у перекладі з японської означає „зелений“. На смак лікер дуже солодкий, тому його зазвичай використовують у коктейлях, наприклад у коктейлі „Японські тапочки“. Лікер чудово компонується із соками. Версія Мідорі, яка виготовляється у Франції, більш солодка, ніж оригінальний японський варіант.
(за матеріалами Вікіпедії)
