Зазвичай середньостатистична особа дуже добре «прокачує» таку чесноту, як лінь, що загалом можна вважати рушієм суспільного прогресу. Якби людина не послуговувалася такою чеснотою, то й далі ходила б пішки, але як всі розуміють, поточно винайдено купу засобів для пересування. Попри корисність цієї чесноти для розвитку людської цивілізації, потрібно сказати, що в певних випадках ця риса перестає втрачати свою привабливість. Для прикладу можна навести ситуацію прийняття життєвих чи професійних рішень, коли замість очікуваного найкращого (раціонального) вибору, особа робить «найпростіший» з її точки зору, тобто перше, що спало на думку. Асоціації, що промайнули у свідомості, яскраві спогади, навіть числа чи образи, які ми побачили безпосередньо перед ухваленням рішень, впливають на вибір, і не завжди цей вибір є найкращим. Тобто, під впливом різних «аргументів» та «фактів» особа може приймати рішення, які є далекими від найкращих з можливих варіантів.
Для прикладу, туристична компанія замовляє соціологічне дослідження платоспроможності осіб з певного регіону, які планують відпочинок. За результатами цього дослідження туристична компанія, виходячи з раціональності осіб, які на відпочинок зазвичай витрачають заощаджені кошти, формує пропозиції туристичних турів, виходячи з ось цього раціонального розподілу осіб за рівнем можливих витрат. Але коли надходить час відпочинку, поза такою раціональною поведінкою, певна кількість осіб бере кредити на відпочинок, і тим самим починає претендувати на відпочинкові тури, які за початкової оцінки були б їм недоступні. А тепер подивимося на результат: зазвичай дорожчих турів спочатку планувалося значно менше, ніж дешевших, бо зрозуміло, що осіб з нижчим рівнем заощаджень є значно більше. Внаслідок цього певна кількість дешевих турів є незатребуваними, а водночас на дорожчі тури утворюється більший попит. І тут виникають декілька стратегій туристичної компанії: дорожчі тури продавати ще дорожче, бо є попит, та й потрібно компенсувати незатребуваність певних дешевших турів, або дешевші тури переводити в категорію дорожчих, абсолютно не змінюючи якість сервісу та багато інших стратегій, де та ж туристична компанія може б і хотіла провадити інакшу політику, але при плануванні туру, виходячи з його вартості, початково і вибиралися локації, набирався персонал, формувалися домовленості з постачальниками продуктів, які в сезон надзвичайно складно змінити. Тобто, за всіма ознаками початково нераціональна поведінка осіб у формуванні бюджету відпочинку «вдарила» не тільки по всіх планах постачальника послуг, а й суттєво вплинула на самих цих осіб хоча б з того розуміння, що вони за свої кошти не отримали відповідний цим коштам відпочинок за всіма економічними показниками. Але тут якщо запитати таких осіб, чи була їх поведінка раціональною у такому випадку (залучення кредитних коштів на відпочинок), то дуже вірогідно можна отримати велику кількість «аргументів», які будуть пояснювати, що така поведінка була в їх випадку абсолютно раціональною, де найпростішим буде те, що краще відпочивши вони значно краще будуть працювати увесь наступний рік (когнітивне упередження (перекручення) — дорожчий відпочинок — кращий відпочинок). Причому носіями такого упередження (дорожчий відпочинок — кращий відпочинок) можуть бути як самі особи, так і так звані тревел-блогери, які здійснюють спонукання, наводячи «аргументи» та оперуючи «фактами».
Як зрозуміло читачу, хто слідкує за цим циклом, далі буде продовжено тему когнітивних упереджень (перекручувань), яку почали розглядати у попередній частині.
Дуже рідкісним випадком є ситуація, коли соціальний бот у своєму дописі щодо реальності (чи навколишньої, чи інформаційної) послуговується принципом балансу думок та оцінок, тобто подає опис певної ситуації чи явища з різних точок зору. Ба більше, щодо величезної кількості соціальних ботів можна послугуватися описом: «існує дві думки — моя та неправильна», коли цей соціальний бот навісивши ярлик «хейтери», «вороги», «неадеквати», ... зносить цілі гілки коментарів під певними своїми постами, якщо зміст цих коментарів суперечить його «аргументам» і «фактам». Або, за неможливості знести коментарі, соціальний бот видаляє цілий пост та публікує його знову, як це робить вже класичний для цього циклу та цього ресурсу персонаж Serhiy Grigorovich. Іншою особливістю стилю поведінки «існує дві думки — моя та неправильна», окрім неадекватного реагування на критику чи альтернативну точку зору, є наявність в такого соціального бота когнітивного упередження, як підтверджувальне упередження, коли особа здійснює пошук чи інтерпретацію інформації таким чином, щоб вона підтверджувала її переконання, твердження чи гіпотези.
Загалом підтверджувальні упередження є ефектом обробки інформації, де виділяють упередження пошуку інформації, упередження інтерпритації та упередження пам'яті. Щодо подальшого, то потрібно зробити невелике пояснення щодо самих термінів аргументи та факти.
Найбільш використовуваним у будь-якій природній мові є так зване розповідне речення, тобто мовна конструкція, мета якої про когось або про щось розповісти, наприклад: «Вночі містом їдуть автомобілі із ввімкнутими фарами». Якщо таке розповідне речення використовується з метою ствердити щось щодо когось чи щодо чогось, тобто за змістом може бути або істинним, або хибним, або може стверджувати, що ось це є істинним, а ось це є хибним, то тут приходять до поняття твердження. Наприклад: «Трикутник має три сторони» — істинне розповідне речення, що стверджує наявність у трикутника трьох сторін. Або «Місто Краків є столицею Республіки Польща» є хибним розповідним реченням. В обох випадках природною мовою здійснюється формування твердження щодо об'єкту трикутник та міста Краків. В такому випадку говорять, що було сформовано стверджувальне речення.
Не кожне розповідне речення є стверджувальним. Наприклад, розповідне речення «Броколі має хороший смак» не є стверджувальним реченням, а є висловлюванням думки щодо овочів броколі, бо тут ми стикаємося власне з означенням факту. Загалом фактом вважається твердження, із приводу якого існує консенсус у суспільстві, тобто загальна згода усіх носіїв природної мови, які використовують це стверджувальне речення. Тобто факт — це стверджувальне речення природною мовою, який може бути істинним чи хибним, та щодо якого є загальна згода усіх (або переважної кількості) носіїв цієї мови. Чому взято пом'якшення в цьому означенні? Бо, наприклад із твердженням, що «Земля є тіло, близьке до кулі», погоджується переважна кількість мешканців планети, попри те, що й зараз зустрічаються персонажі, які вважають Землю плоскою. І що ми тут маємо? А маємо перший приклад деструктивної діяльності соціальних ботів: дуже часто соціальний бот формує думку, але у своєму пості чи виступі подає думку як факт. Наприклад, соціальному боту подобається смак овочів броколі, і він розповідне речення «Броколі має хороший смак» «переводить» у розряд факту, а на всі заперечення у протилежному, починає «мережевий срач», атаку «підшефної ботоферми» чи «навішує ярлики» на опонента.
Ще раз, будь-який опис об'єкта чи явища є думкою щодо об'єкта, чи явища. Думка щодо об'єкта чи явища може отримати «підвищення у статусі» та стати фактом тільки в тому випадку, якщо щодо неї існує загальна згода переважної кількості осіб, які послугуються цим описом. Тут не працює правило 50% плюс один голос, якщо що. Під переважною кількістю розуміється дійсно практично всі носії природної мови, на якій сформовано такий опис, за виключенням можливо певних фріків. Якщо ж якийсь соціальний бот сформований опис зразу ж переводить у розряд факту, то це може слугувати виключно сигналом його неадекватності чи використанням маніпуляцій.
Фактом щодо думки може слугувати тільки те, що якась людина чи група людей послуговується таким описом. Для розуміння не можна вважати фактом, що «Україна є корумпована країна», але можна вважати фактом наявність певної й навіть доволі значної кількості осіб, які є носіями такої думки. І тут ми приходимо до наступного прикладу деструктивної діяльності соціальних ботів: узагальнення та підміна понять, коли наявність певної кількості осіб, які підтримують певну думку, подається підтвердженням, що така думка є фактом, попри навіть абсурдність самої думки, до формування якої докладається той самий соціальний бот. Наприклад, в описі «Україна є корумпована країна» є практично очевидне перекручування, де природне поняття «корумпована держава», переноситься на зовсім інше поняття «корумпована країна», і, наприклад, здійснюється підміна понять з об'єкта, який можна замінити чи змінити «держава» на об'єкт, який змінити практично неможливо «країна».
Ну і найбільш простим до розуміння випадком є такий, коли соціальні боти свої власні думки, вигадки чи здогади подають як факти, густо «приправляючи» їх різними співчутливими чи маніпуляційними спонуканнями. Для прикладу: «я витратив багато років на дослідження та формування цього факту, який пропонується увазі поважної авдиторії». Ну, тут можна тільки «поспівчувати» соціальному боту щодо намарно витрачених років життя, якщо сформований «факт» немає будь-яких підтверджень (аргументів), окрім поста чи виступу соціального бота.
Заради справедливості подавати «факти» без будь-яких підтверджень (аргументів) можуть тільки вже зовсім неадекватні соціальні боти. Більшість з них все ж таки додають на підтвердження ними сформованих «фактів» певні «аргументи». Що ж таке аргумент? Знову ж таки на будь-якій природній мові під аргументом розуміють стверджувальне речення, щодо якого існує суспільний консенсус, що воно є істинним.
Тобто, як висновок, будь-який опис об'єкта чи явища є думкою щодо об'єкта чи явища. Кожна особа має повне право мати власну думку щодо будь-якого об'єкта чи явища, коли цю думку вона формує на певній природній мові. Якщо переважна кількість носіїв цієї природної мови (за виключенням невеликої кількості фріків) підтримують такий опис, то можемо говорити про факт. Якщо ж думка за структурою речення стверджує щось про об'єкт чи явище, і це ствердження підтримує переважна кількість носіїв природної мови та ця ж кількість вважає його істинним, то маємо справу з аргументом.
І тут відкривається просто «клондайк» для деструктивної діяльності соціального бота. По-перше, якщо не сам соціальний бот, то його підшефна ботоферма, будь-яке ствердження, яке було сформовано цим ботом, може вважати істинним, вважаючи будь-які заперечення, питання, чи уточнення просто «хейтом», чи користуючись описаними в цьому циклі методами маніпуляції суспільною свідомістю.
По-друге, тут ми підходимо до поняття упереджений пошук інформації, коли щодо сформованої думки про певну подію чи явище, соціальний бот починає посилатися виключно на дані, що узгоджуються із цією думкою. Тобто тут маємо справу з декількома ситуаціями:
- соціальний бот несвідомо є носієм підтверджувального упередження, і здійснюючи пошук інформації щодо сформованої думки, він відбирає зі всього масиву даних тільки ті, що мають узгоджуватися із цією думкою. Тобто тут відбувається пошук та відбирання тільки таких результатів, які б мали місце в тому випадку, якщо думка є правильною, замість розгляду і таких ситуацій, які матимуть місце, коли думка є неправильна. Очевидна вада такого підходу виникає тоді, коли кількість негативних результатів співвимірна з позитивними, або й навіть перевищує позитивні. Тобто замість пошуку дійсно системних рішень, ситуація зусиллями соціального бота зводиться до використання як загального правила деякого часткового випадку;
- соціальний бот розуміє абсурдність своєї думки, але так її формує, щоб вплинути на те, як люди будуть шукати відповіді серед наявної інформації, а отже, і на висновки, до яких вони дійдуть. До прикладу, соціальний бот формує думку на основі виступів «хороших росіян», і навіть якщо в процесі аналізу цих виступів споживач контенту соціального бота дійде до висновку щодо абсурдності сформованої думки, він попри це «ознайомиться» з іншими «аргументами» і «фактами» цих «хороших росіян».
По-третє, навіть якщо два соціальних боти мають однакову інформацію, упередженою може бути її інтерпретація. До прикладу, як було зазначено у пості, соціальні боти формують свої матеріали так, щоб бути «на одній хвилі» зі своїми читачами, тобто матеріал подається так, щоб максимально відповідав когнітивістиці соціальної групи, що буде знайомитися з матеріалами. Чим такий матеріал буде ближчим до очікувань читачів чи слухачів, тим більше шансів на повне ознайомлення з цим матеріалом та й можна розраховувати на більшу кількість вподобайок та поширень. Все це дуже добре знає соціальний бот і успішно старається застосовувати у своїй діяльності, тобто його діяльність є дуже добре заточена на соціальні та психологічні особливості соціуму, для якого він формує матеріали. Але, коли соціальний бот вирішує «обговорити» певні матеріали, які за цими ж самими правилами формувалися для іноземної авдиторії, то тут діє абсолютно інша інтерпретація подання матеріалів (напевно підживлена грошовими знаками) — головне, щоб нам тут було приємно читати, те, що надруковано в іноземному виданні нашими очільниками, а прочитає це закордонна авдиторія, чи просто відкриє і закриє, як у випадку, якщо так соціальний бот напише для власної авдиторії, за грошового стимулу соціального бота не цікавить.
Ну, і по-четверте, упередження пам'яті, коли навіть за нейтрального відбору та інтерпретації інформації, інформація відкладається в пам'яті вибірково для підсилення своїх очікувань. І тут соціальний бот починає експлуатувати механізм зміни емоційного стану на процес запам'ятовування та те, що людина краще запам'ятовує образи та асоціації, а не просто цифри чи літери. Як же деструктивно працює цей механізм у виконанні соціального бота? А ось тут і проявляється ситуація так званого «загортання» деструктивного чи абсурдного контенту в дійсні та незаперечні аргументи й факти, або використання ботом методу 60 на 40. Для прикладу розглянемо абсурдну теорію соціального бота Serhiy Grigorovich «щодо розмірного інтеграла». За побудовою його аргументація виглядає так (як то кажуть, якщо послугуватися аналогіями, бот заходить «з козирів» в «аргументації»):
- аргумент бота: «в Україні є проблеми в освіті?» — зрозуміло, що тут жодних заперечень немає, дійсно в Україні наявні проблеми в освіті.
- наступний аргумент бота: «ці проблеми потрібно виправляти?» — і тут зрозуміло, що заперечення можуть формувати ну вже зовсім неадекватні особи.
- далі бот аргументує: «математика є однією з основних освітніх дисциплін?» — і знову ж таки, заперечення сформувати доволі важко, якщо ти тільки не належиш до тих осіб, які ще зі шкільної лави мали проблеми в цій науці.
- далі бот наводить наступний аргумент — скриншоти шкільних підручників з математики з помилками. І тут дійсно заперечити важко — помилки наявні. Але вже на цьому етапі «аргументації» виникають розбіжності в інтерпретації: бот формує стверджувальну думку, що це системна проблема освіти, хоча це можуть бути звичайні друкарські помилки чи ненавмисні помилки, які завжди присутні в будь-якій книжці. Тобто вже на цьому етапі бот переводить свою думку у статус факту, попри відсутність загальної згоди щодо причини цих помилок.
- далі бот формує «факт», як результат його «багаторічних досліджень»: «потрібно змінити означення інтеграла», без наведення жодного аргументу, що ця зміна дійсно доречна, а на всі заперечення, уточнення та пропозиції показати наявні проблеми за поточного означення та покращення після змін, починається «мережевий срач», атака «підшефної ботоферми» та «навішування ярликів» на опонентів.
І що ж ми маємо? По-перше, яскравий приклад аргументації «80-го левела», бо під такий «шаблон загортання» можна підставити будь-яку найабсурднішу «проблему». По-друге, після декількох турів «мережевого срачу», де підшефна ботоферма (а ймовірніше, цей же соціальний бот з інших акаунтів) за упередження пошуку інформації додасть в цей шаблон загортання нових очевидних та незаперечних суспільно-політичних фактів, які, однак, матимуть дуже опосередковане відношення до останнього «факту». І тим самим, чим далі, тим більшу кількість читачів цей соціальний бот буде спонукати до формування абсурдної асоціації — «проблеми в освіті України через неправильне означення інтеграла», бо власне так працює упереджене запам'ятовування. Ну і по-третє, попри абсурдність, за подібною схемою намагаються працювати соціальні боти з Вашою пам'яттю, результати чого ви починаєте спостерігати після чергових виборів.
В якості рекомендації, бажаним є дуже уважне слідкування за формуванням «фактів» та «аргументів» соціальними ботами, а також ланцюжків «аргументації», бо як тільки Ви бачите, що соціальний бот заходить в аргументації «з козирів» (дуже загальних та незаперечних фактів), то це є вагомим сигналом щодо того, що Вам хочуть «продати» абсурдні, маніпулятивні чи деструктивні спонукання.
Далі буде...
