Як було розглянуто в попередній частині серії «Соціальні боти та формування особистого бренду», соціальні боти є доволі вигадливі у формуванні власного мережевого особистого бренду. Зрозуміло, що будь-який активний мережевий мешканець зацікавлений у формуванні своєї впізнаваності, розширенні кола тих, хто буде зацікавлений у споживанні його графоманства читанні чи прослуховуванні створених ним матеріалів, та й матеріальну зацікавленість ніхто не заперечує, що може бути сформована читачами, чи ляльководами замовниками. Однак, у своєму бажанні формування та просування власного мережевого особистого бренду чи свідомо, чи несвідомо мережевий мешканець послуговується значною кількістю методів, які за своєю згубною дією або напряму згубно впливають на суспільну свідомість (і тоді цей мережевий мешканець вже може характеризуватися як інтелектуальний бойовий бот — «троль»), або застосовує їх несвідомо, але так, що це доволі просто враховується ляльководами генераторами інформаційних хвиль, і тут мережевий мешканець вже є просто «корисним ідіотом».

Загалом методів, якими послуговуються соціальні боти, є доволі багато і розглянути їх усі в одному пості нереально, якщо дотримуватися елементарного обмеження на кількість друкованих знаків, що втримають увагу читача. Тому ця тема буде розділена на декілька частин.

Потік свідомості. Зазвичай, це є стандартний літературний прийом, який у художній літературі є формою внутрішнього монологу, що імітує безпосередню хаотичність внутрішнього мовлення особи, коли думки, переживання, асоціації, спогади постійно перебивають один одного у свідомості людини, і певним чином спонтанно перетинаються. Тобто тут власне йдеться про те, що текст подається як монтаж декількох частин, які можуть стосуватися абсолютно різних частин людської діяльності, між якими автор формує переходи як асоціації. Чого досягає маніпулятор в цьому випадку?

Загалом спосіб ознайомлення людини з текстом є сканувальним, коли людина ковзає по тексту, шукаючи для себе змістовні маркери, на які вона може зачепитися, щоб далі вже вчитатися в запропонований текст. Формування тексту за стилем потік свідомості дозволяє маніпулятору сформувати чим більше таких маркерів, щоб отримати чим більший прошарок читачів, які в тексті знайдуть щось правильне для них. Навіть якщо надалі в тексті будуть не зрозумілі чи не приємні речі, загальне враження у читача все одно може залишитися позитивним, яке ще більш утверджується, коли читач починає читати коментарі тих читачів, які критичніше ставляться до тексту. Зазвичай, критичні коментарі стосуються власне оцих «асоціативних переходів» між частинами тексту, де власне через життєвий чи професійний досвід критичний читач вказує на ці не відповідності. На що маніпулятор зазвичай має «стандартне заперечення» — «А по суті є що сказати?», тим самим маніпулюючи, що можна в одному тексті «зв'язати» доволі абсурдні речі. А у позитивно налаштованих читачів ще й викликати емоційну реакцію на захист автора стилю «ну чого причепилися до людини? загалом же все правильно сказано.». І це навіть, якщо це правильно складає 60 відсотків від тексту (далі буде про метод Геббельса 60 на 40).

Ефективність методу потоку свідомості досягається за використання стилю «накидання тексту», коли текст формується без розділення змістовних частин, без дотримання правил синтаксису та пунктуації, змішуванні мовних стилів (суржику, сленгу, професійних та медійних термінів). Якщо раніше це могло бути маркером деструктивності соціального бота, то тепер соціальні боти взяли на озброєння спонукання до читачів, що текст сформований таким чином, бо набирався на мобільному телефоні, у складних умовах і т.п. Як зрозуміло, «продертися» в такому тексті та зрозуміти, чи тут власне є зерна змістів, логіки та правильності доволі складно, а ось «заховати» в тесті деструктивні спонукання доволі легко. Однак, враховуючи те, що цей літературний стиль є доволі старий, засоби комп'ютерного аналізу тестів доволі його легко «розмотують».

Для прикладу прийому «потік свідомості» можна звернутися до розглядуваного у першій частині циклу персонажа цього ресурсу Serhiy Grigorovich, який значну кількість своїх постів формує в цьому ключі. Якщо інші автори цей стиль аргументують набиранням на телефоні, то тут соціальний бот йде далі — він додатково тисне на емоції читача, «розповідаючи, що групу методологів та вчених, яких він представляє на цьому ресурсі, не обслуговують коректори та редактори, бо ці методологи та вчені не обласкані увагою влади». Правда, тут виникає логічне заперечення, що невже у цілій групі «методологів та вчених» чи «ярих послідовників» не знайшлося того чи тих, хто б спробував відредагувати тексти до звичного та прийнятного стилю. Але, так виглядає, що «логічні заперечення» не хвилюють «логіка», або є «неправильною логікою в розумінні цього автора». 

Підміна реальності. Тут соціальний бот починає формувати нагромадження «подій та фактів», які мають відношення до реальності виключно в уяві маніпулятора. Тобто, спочатку береться реальна подія, чи певний факт, що вирізається із контексту, чи взагалі ця подія створюється штучно. Далі, навіть якщо подія і є реальна, то маніпулятор дає вигідне для себе трактування цієї події чи факту. Про це свідчить знову ж таки апеляції до емоцій, відсутність балансу думок та дослідженого факту, інтерпретація чи навіть повне заперечення альтернатив, які називаються «нелогічними», «ворожими» і т.п. Тобто відбувається перетлумачення події у потрібному ключі. Далі береться наступна «подія» чи «факт», що служить ілюстрацією сформованого тлумачення, і на основі цієї наступної «події» чи «факту» формується наступне тлумачення. І так далі, поки соціальний бот не сформує свою власну реальність для навіювання читачам як висновки про навколишню реальність.

Деструктивність ситуації полягає в тому, що так знищується вироблений суспільством захисний механізм перед авторитаризмом — «езопова мова» чи поточно вживаний стиль «оціночне судження». Власне задля уникнення цензурування чи переслідування в історії людства було сформовано стиль висловлювання думок без прямого конкретизування за використанням натяків, недомовок, алюзій, іронії, алегорії чи перефразування, щоб продемонструвати невдоволення як спосіб «м'якого впливу» на владу зі сторони суспільства. Як вже зазначалося у попередній частині серії, оціночне судження вважається таким, що може не містити фактичних даних, чи навіть бути витлумачено як таке, що не містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобі, зокрема вживання гіпербол, алегорій чи сатири. Загалом позитивний механізм суспільного впливу через оціночні судження зусиллями соціальних ботів, що на свій деструктивний погляд інтерпретують можливості цього механізму, перетворюється на негативний метод соціальної інженерії. Знову ж таки, щоб далеко не ходити, як здійснюється підміна реальності у застосуванні математики, продемонстровано у першій частині серії. 

Велика брехня. Тут соціальний бот пропонує для авдиторії з максимальною впевненістю, яка підкріплюється атакою ботоферми на усі заперечення чи альтернативи, настільки глобальної та безсоромної брехні, що у читача формується переконання в її правдивості, особливо, якщо читач не є заглиблений у цей напрямок людської діяльності. Ціль, яку переслідує соціальний бот — це формування у читача стану шоку від того, що ось перед ним здійснили «викриття» таких «кричущих фактів», про які він навіть «не здогадувався». Власне скерування соціального бота у формуванні в особи, що знайомиться з матеріалами цього стану шоку, і є головним завданням, бо зазвичай психіка людини побудована так, що власне цей шоковий ефект буде надалі впливати на погляди особи попри будь-які аргументи заперечення чи наведення доказів логіки, розуму та прикладів хибності. Ще більшого ефекту бот намагається досягнути, якщо в тесті не наводить навіть натяків на альтернативи, тиснучи додатково на читача свою інтерпретацію логіки чи реальності.

Зазвичай, будь-які реальні відкриття, що мають змінити уявлення про реальність, починають свій шлях у діалозі зі спеціалістами в цій царині діяльності, і вже за умови підтримки реальною частиною спеціалістів такі резонансні речі можуть бути винесені на більш широке обговорення. Застосування зворотного підходу — формування «суспільної думки» для «продавлювання відкриття серед спеціалістів» як мінімум, характеризує особу як неадекватну. Як тут можна не згадати часи пандемії, коли купа «спеціалістів з вірусології» у мережі розповсюджували свої теорії боротьби з ковідом, екстраполюючи свій власний стан на ситуацію інших людей. Але у «засліпленні своєю геніальністю» та шокуючи читачів «викриттями зі штучності ковідних проблем» взяли на своє сумління декілька душ, які сформували своє відношення до проблеми на основі їх «разючих викриттів» та поплатившись внаслідок цього своїм життям, заперечуючи фахові рекомендації. Аналогічну ситуацію маємо зараз, коли «соціальні боти» зі своїх «бойових диванів» «шокують» читачів «викриттями» про стилі, методи та засоби ведення бойових дій на основі «злитих» у мережу матеріалів на військову тематику, не маючи ні знань, ні навичок, ні відповідного досвіду навіть щодо правильного аналізу та інтерпретації цих «злитих» матеріалів.

Абсолютна очевидність. Замість будь-яких доказів, соціальний бот з ентузіазмом, що вартий кращого застосування, настійливо надає авдиторії «інтерпретацію фактів чи подій», в яких цю авдиторію потрібно переконати. І подається це, як щось само собою зрозуміле, і тому підтримуване переважною кількістю населення. Для цього в заголовку до матеріалів послуговуються конструкцією стилю «... населення всієї країни вимагає ...», або в тексті мова йде від імені «ми», подаючи думку автора як «проєкція» більшого загалу, ніж його звичайна «мережева бульбашка». Або для формування масовості підтримки звертаються до ботоферм, коли, наприклад за 20-30 хвилин на ресурсі у ютубі під певним автором з'являється цифра у 100-200 тисяч переглядів, коли перегляди інших авторів навіть через добу не перевищують 4-5 тисяч. Таке враження, що ці 200 тисяч сиділи й чекали виступу власне цієї «розмовляючої голови» навіть без попереднього анонсу. Те ж саме стосується «хвалебних коментарів» під постами практично зразу ж по публікації від одних і тих самих «штатних акаунтів», для певного автора. Тобто, тут соціальний бот експлуатує властивість людської психіки, як бажання приєднатися до думки більшості, особливо у травмованих часами совка з його «одностайно підтримано».

Загалом матеріал, підтриманий ботофермою для формування ефекту «широкої підтримки» може оперувати «фактами, подіями та їх інтерпретацією», що взагалі взяті зі стелі, особливо коли експлуатується ще одна суспільна травма «існує думка» (більш знайома російською «есть мнение»), коли при виголошуванні цього «мнєния, что есть» прямо вказували на стелю, як би насміхаючись над зібранням — йдіть перевіряйте, чи це дійсно «спущено згори», чи тільки що придумано виголошуючим.

Далі буде...