Поточно ми не виграємо в інформаційній війні проти росіян. Тут свідомо зроблено таке пом'якшення, бо вже можна говорити й значно жорсткіше — ми програємо в інформаційній війні попри те, що величезна кількість соціальних ботів («диванних аналітиків", "лідерів суспільної думки", "просвітників", та інших подібних мережевих персонажів), які діють в українському сегменті Інтернет, позиціонують себе "бійцями інформаційного фронту". Чому ж так відбувається попри просто величезну кількість людино-годин та терабайти інформації, які нагенерили ці соціальні боти?

Дуже часто як в дописах в соціальних мережах, так і у виступах на телебаченні та Youtube можна почути, що на Заході не розуміють росіян, і ось тільки українці, які століттями жили з ними, дійсно правильно розуміють їх методи та поведінку. От просто цікаво, на кого розрахована подібна "мантра"?

Якщо це розраховано для аудиторії Заходу, то тут просто напрошується зі сторони того ж умовного мешканця Заходу зустрічне запитання: "Ну, Ок. Припустимо, що ми дійсно не до кінця розуміємо цю "загадкову російську душу". Але якщо ви, українці, їх краще розумієте, то чому не використовуєте проти них їх же слабкі сторони?" Давайте далі спробуємо подивитися на це от із такого боку.

Коли подивитися на контент, що генерується в нашому сегменті стосовно нашого ворога, то його можна розділити на такі умовні складові:

Щодо першого, то на кого це розраховано? Якщо на стійку українську авдиторію, то вона і так давно переконана, що росіяни @бануті є здебільшого позбавлені людяності та цінностей. Витрати часу та зусиль на генерацію контенту в цьому напрямку виправдані тільки при скеруванні на нестійку українську авдиторію, яка ще має в цьому сумніви, чи на західну авдиторію. Але тут можна спостерігати перший випадок яскраво вираженого когнітивного упередження — ефекту Данінга-Крюгера, коли особа не докладаючи зусиль до збільшення своєї компетенції в певній діяльності, починає вважати себе знавцем в цій діяльності. Як зрозуміло, в цьому пості продовжено тему когнітивних упереджень, які притаманні соціальним ботам. Так от, повертаючись до скерованості на авдиторію.

Якщо ця інформація формується для української нестійкої авдиторії, тоді тут вимагається дотримання щонайменше двох базових правил:

Якщо інформація стилю "дивіться, що знову ці росіяни витворяють?" формується для західної авдиторії, щоб викликати в цієї авдиторії емоційну реакцію, то так виглядає, що тут спрацьовує виключно контент щодо злочинів проти людяності. У всіх інших випадках "розшевелити" західну авдиторію черговим скеруванням на неадекватність росіян марна справа. Вони й так в цьому давно переконалися. А у нас здебільшого "простіше" прийняти тезу, що "Захід підігрує росіянам", ніж підказати Заходу, та й самим бити по слабкостях росіян. Бо дивлячись на поточну ситуацію, західний аналітик здебільшого бачить, що значно краще власне ворог знає наші слабкі місця та дійсно влучніше може бити по них. Чомусь в нас замовчується та не підіймається  питання, що під час ДСВ на Волині окрім УПА та Армії Крайової діяли декілька партизанських загонів НКВС. І зараз ситуація на кордоні України та Польщі, яка щонайменше мала б розглядатися через призму "не все так однозначно" стосовно як певної "жадібності" чи "додаткової фінансової симуляції" як наших, так і польських "бізнесменів", поточно подається в нашому інфопросторі виключно як негатив стосовно Польщі та Євросоюзу. Тобто, як тільки потрібно, росіяни знову і знову розігрують практично одні й ті ж партії, бо знову ж ті самі яйця, в дещо іншому загортанні. Але в очах того ж Заходу ми виглядаємо тими, кого не можна навчити. Дуже слаба психологічна та соціальна стійкість при суспільному поступі за певною траєкторією розвитку.

От зовсім дивним виглядають дописи на тому ж таки site.ua, які соціальний бот формує для росіян (за його ж поясненням). Ну дійсно, середньостатистичний мешканець Рязані, Самари чи Єкатеринбургу буде читати статтю на цьому сайті. Самому боту з такого пояснення не смішно? Виключно тут можна погодитися, що матеріали з того ж таки site.ua переглядають росіяни, як то кажуть "по долгу службы", для розуміння інформаційних трендів та пошуку слабких місць в нас, щоб відчутніше інформаційно вдарити. Те саме можна говорити про формування на таких ресурсах матеріалів на англійській, німецькій, та іншій мові з використанням Google Translate (бо, як пише соціальний бот, у нього немає часу на "виправлення" перекладу). Як зрозуміло читачам, які слідкують за цим циклом, цей абзац ілюструє діяльність "класичного" на цьому ресурсі "персонажу" Serhiy Grigorovich, хоча й стосується й багатьох інших. Знову ж таки, на такій платформі не буде "зависати" середньостатистичний мешканець Орегону, Кентуккі, чи Нью-Йорку. А професійний західний аналітик, який відстежує тренди в українському сегменті мережі й сам зможе здійснити машинний переклад. І тут значно важливішим є зосередитися на поданні матеріалу тією ж українською мовою максимально його структурувавши, застосувавши стиль речень, максимально сприйнятних до машинного перекладу без спотворення змісту і тому подібне, чого абсолютно не дотримується, наприклад, вказаний соціальний бот. Тобто, недбалість у формуванні україномовного контенту, щоб зробити його максимально адаптованим до машинного перекладу і  при цьому, додавання просто машинного перекладу на іноземну мову. То загалом, яка користь з такої роботи, коли можливо і правильні меседжі так недбало подаються, що елементарно можуть бути як втрачені, так і перекручені? Тут більше шкоди ніж користі. Окрім того, як показує практика, якщо сформований Google Translate переклад зворотно транслювати, то відмінності в початковому тексті та перекладеному на англійську, а потім знову на українську, мають бути мінімальні. Якщо ж отримуємо суттєві відмінності, то можемо говорити або про цілковиту недбалість у підготовці початкового тексту українською мовою, або про формування тексту, наприклад російською, а потім машинний переклад на дві мови — українську та англійську, або на вже втручання в англійській переклад з метою внесення змін. Недбалість, мовна обмеженість чи злий намір? Загалом це мали б відстежувати читачі, бо всі ми на інформаційній війні, де як казали за Союзу: "лучше перебздеть, чем недобсдеть", особливо якщо Ви хочете поставити вподобайку чи поширити пост. 

У світлі останнього абзацу тим більше дивно читати меседжі від таких недбалих соціальних ботів, які закликають до перенесення військових дій на сторону противника. Як би це цілком слушна думка, і тут очікується, що "боєць інформаційного фронту" свої тексти для росіян буде максимально поширювати на власне російських форумах та блогерських платформах, без дублювання в українському сегменті, для власне ж збільшення довіри тієї авдиторії. Абсолютно аналогічно, якщо текст формується для простого американця з Оклахоми, то й логічніше його поширювати на платформах, де натрапити на цього ж простого хлопця значно простіше, ніж на, наприклад, site.ua. Якби це мало б бути зрозуміло абсолютно всім. Чи це "послання" стилю "наша відповідь Чемберлену" у газеті "Правда"? Власне перенесення інформаційної війни на сторону противника не є стилем "гавкати зі свого кутка", навіть за розуміння, що в Інтернет кордони дійсно умовні.

Тепер перейдемо до складової "подивіться, що нам рекомендують "хороші росіяни". Загалом, з економічної точки зору зрозуміло, як "хороші росіяни" потрапляють в наш інфопростір навіть без звинувачень у спеціальному фінансовому стимулюванні. З одного боку є цільова авдиторія нестійкої у своїх переконаннях української авдиторії, яка і так буде шукати можливостей поспостерігати за "інтерпретаціями" реальності "хорошими росіянами". То чому б не надати "хорошим росіянам" час на українських медійних майданчиках під "скеруванням" наших ведучих та за нашими "сценаріями розмови"? З іншого боку, за кожним таким "хорошим росіянином" є не тільки підписники, а й доволі значна армія ботів, що й забезпечують їх виступам відповідні рейтинги того ж Youtube. А значна відвідуваність та й наявність коментарів — це відповідна капіталізація та й редакційна політика в наших медіа вимагає формування прибутків. А які прибутки, якщо українці дивляться програми без підписки на канал? Та й виборів давно не було, і незабаром напевно й не буде. А вибори були, є і будуть головною статтею доходів здебільшого збиткових українських медіа. Тому, якщо немає виборів, а український споживач анонімно-пасивний, то будуть "хороші росіяни".

І тут на заваді навіть не стають можливі ризики, бо ж не всі "хороші росіяни" можуть похвалитися реально великою кількістю зареєстрованих підписників, оскільки анонімно-пасивний стиль є наслідком "спільного проживання" у Союзі. Купувати ботів, які будуть формувати мережеві рейтинги також коштує грошей, так можна всю Youtube-капіталізацію на ботів витратити, тобто працювати в нуль. Але не все ж так погано — "ботів" можуть надати й російські державні ботоферми й навіть без потреби "нести в маси" російську державну пропаганду — достатнім навіть є робота в стилі "не все так однозначно", як основа формування недовіри до меседжів. І що ж ми маємо, якщо подивитися на "хороших росіян" в нашому інфопросторі, якщо спробувати абстрагуватися від вподобань? А маємо ми можливість споглядання "використання один-одного": наші соціальні боти намагаються скеровувати "хороших росіян" на шлях підтримки необхідних країні інформаційних меседжів, а "хороші росіяни" відпрацьовують "ольгінських ботів" у стилі, що не все у тих меседжах так однозначно. Зрозуміло, якби розглядати це як таку собі "школу" навчання наших соціальних ботів, чи тестовий полігон для відшліфовування протидії знеціненню української пропаганди та контрпропаганди, то тут жодних питань — дійсно "make sense" задіювання для цих цілей "хороших росіян" як дуже добрих соціальних інженерів та психологів. Але, як показує досвід, на війні отримати другий шанс доволі важко, якщо взагалі можливо. І тут знову ж таки виникає питання до підготовки та кваліфікації наших соціальних ботів, велика частина з яких виглядають в таких спілкуваннях в стилі російської приказки "не по сеньке шапка": тут або потрібно мати залізобетонні неспросточні аргументи перед початком діалогу, або поступитися місцем дійсним "зубрам" української журналістики, співвимірного рівня застосування софістики в стилі "і ваші контраргументи також дуже неоднозначні".

Ну й стиль, який найбільш "заходить" сучасному споживачу українського контенту — "Захід, ти нам винен, як земля колгоспу, бо ти нам "зле" весь час радив". Ну, якщо опустити варіант "інфантильної дитини", яка спочатку "витиснула", як їй здається обіцянку зі сторони батьків, а пізніше "вимагає скрупульозного дотримання цієї обіцянки", знову ж таки в її інтерпретації, то розглянемо таку ситуацію: розуміючи, що історія не оперує варіантами стилю "як би я був такий розумний вчора, як я є сьогодні", то ось ця "вередлива дитина" розповідає, що Захід її роззброїв у 90-х роках, бо якби та вся зброя в нас була, то зараз би росія не напала. Що на це можна сказати? Якщо, наприклад, залишити без змін психоемоційний стан українського суспільства, який був у нього всі тридцять років Незалежності та використання будь-якої суспільно-політичної ситуації в політичній боротьбі, то можна практично однозначно говорити, що наявність на території України значних запасів зброї всі тридцять років використовувалась би у політичній боротьбі, бо запаси зброї — це не поклав і забув на тридцять років, де та як вони лежать. А це постійні видатки в її зберігання, охорону, обслуговування та й утримування значного контингенту людей, які б це робили — тобто постійні значні кошти з бюджету. Та в нас би центристи всі тридцять років волали, що гроші "тринькаються на вітер", бо хто на нас буде нападати. Якби умовно захід України підтримував потребу в цих арсеналах для захисту від росії, то схід України б на кожних виборах та у парламенті б волав про зловживання заходу України у розподілі бюджету замість виділення коштів на модернізацію тих же шахт. А за протилежної ситуації, якби схід України підримував арсенали для захисту від НАТО, то захід висував би аналогічні звинувачення у розтринькуванні бюджету замість розвитку, наприклад, туризму. І ці меседжі стовідсотково роздували б ті ж соціальні боти, які зараз розповідають про "вину" Заходу у відмові від озброєнь. Арсенали б були постійним "каменем" у політичній боротьбі, і думати, що вони б збереглися тридцять років можуть тільки абсолютно інфантильні особи. Це був би весь час "ласий шматок" до продажу як для поповнення офшорних рахунків, так і латання бюджетних дірок. От чесно, підтримувати "аргументи" та "факти" соціальних ботів у стилі "як би я був такий розумний вчора, як я є сьогодні" є дійсно виважена і доросла позиція.

А якщо подивитися на ці звинувачення "Заходу у наших проблемах" з точки зору того, що "українці краще знають росіян, ніж будь-хто інший", то вони взагалі виглядають абсурдні. Ну ось, вам говорять, що потребують поради та допомоги. Ви зі свого боку та свого розуміння надаєте певні ресурси та пропонуєте кроки, які вам видаються слушними. Але при цьому вам говорять, що дуже добре знають тих, проти кого будуть використовувати ці ресурси. Здається зрозуміло, що ви будете очікувати корекції ваших порад та використання їх у світлі кращої обізнаності, а не "пострічкового слідування інструкції". При чому, ви вже не один раз переконувалися, що будь-які ваші попередні пропозиції виконувалися "не пострічково", а постійно знову ж таки розповідалося, що їх застосовують у зміненому стані, враховуючи наявні особливості соціуму. Як там, нікого не впізнаєте? Попри все, автор перебуває в тому ж човні, що й потенційний читач і не "вибілює умовний Захід". Але з іншого боку очікуваним є адекватний погляд на реальність середньостатистичного краянина. Тобто, чи дійсно варіант "Захід, ти нам винен, як земля колгоспу" є адекватний, якщо поглянути на нього з усіх боків? Але хіба це хвилює соціального бота, який відпрацьовує "свої двадцять баксів", і цілком можливо, із джерела, що знаходиться на північному сході.

Так, ситуація поточно є дуже складною для нашої країни. Але в складній ситуації для виживання тим більше зростають вимоги до адекватного сприйняття навколишньої ситуації, інакше ймовірність зростання втрат тільки збільшується. Загалом, за схемою "простих рішень" адекватним щодо більшості соціальних ботів зараз є варіант "припинити стукати по клавішах", що зрозуміло є недосяжним за реального погляду на світ. Тоді залишається виключно рекомендація до читачів — максимальної фільтрації та обережного поводження з інформацією, яка сама по собі є доволі потужною зброєю. Та й перенесення військових дій на сторону противника стосується не тільки тих, хто сидить в окопах. Але дуже дивним є ходити в атаку на росіян в тилу, якщо послугуватися аналогією до поширення контенту для росіян на подібній до site.ua блогерській платформі.

Далі буде...