Главное у человека не деньги, а натурально хворма, вчёность. Потому ежели человек вчёный, так ему уже свет переворачивается вверх ногами, пардон,- вверх дыбом. И тогда когда тому, одному которому, невчёному будеть белое, так уже ему, вчёному, которому, будет уже как, ну…

- зелёное?

- Нет! Рябое!

монолог Свирида Голохвостого з кінофільму «За двома зайцями»

 

Що є цікавим в соціальних мережах, так це наявність «експертизи» на всі випадки життя, а особливо, якщо мова йде про облаштування цілої країни. Тобто соціальний бот, який здебільшого проживає в облупленій «хрущовці» з запльованим під'їздом, який навіть змушений формувати декілька додаткових акаунтів для лайкання та коментування своїх постів в соціальних мережах, бо закупівля ботів на «ботофермі» для мережевого просування також коштує грошей, і тоді можна на своїй мережевій діяльності не те що не заробити, а й взагалі «працювати в мінус», з апломбом рівня Свирида Голохвостого розповідає про те, як потрібно реформувати країну. І, що є найсумніше в нашій реальності, то це те, що знаходяться мережеві персонажі, що готові ставити вподобайки та здійснювати поширення такої «експертизи».

Дуже часто соціальних ботів, що діляться в мережі своєю «експертною думкою» з багатьох питань «реформування» навколишньої реальності порівнюють з таксистами, майстрами з ремонту автомобілів чи сантехніками, які також полюбляють в процесі надання послуг поміркувати «за життя». Але таке порівняння не витримує жодної критики: ці шановні люди перед вами в режимі реального часу демонструють певний рівень знань та вмінь в певній діяльності. Але чомусь люди з гумором сприймають такі розмови «за життя», і водночас довіряють інформації в мережі, яку 24/7 генерують «професійні» соціальні боти. Куди скочується цей світ?

Вже раніше в цьому циклі писалося, що напевно єдиним критерієм правильності інформації, яка циркулює в мережі, є наявність та відтворюваність сформованих рекомендацій. Тобто можна довіряти кулінарному блогеру чи блогеру, що демонструє техніки налаштування та ремонту побутової техніки, бо ви маєте можливість подивитися його виступи чи прочитати його дописи, а пізніше спробувати відтворити їх. За позитивного результату цього відтворення можна довіряти рекомендаціям такому блогеру. З іншого боку, той же політтехнолог, який розповідає, що він працював на виборчих компаніях як в Україні, так і в росії. І тут виникає щонайменше два запитання:

- а чи дійсно олігархи фінансово-промислові групи (ФПГ) винні в поточному стані країни? І чи не був визначальним вклад власне цих соціальних ботів (політтехнологів) в те, що населенню «проштовхували» відповідні скерування та ідеї, що й дозволяли цим ФПГ сформувати нашу поточну реальність?

- якщо вони працювали з населенням тієї ж росії у виборчих кампаніях, то мали б володіти розумінням, де потрібно в тому суспільстві «посіяти» відповідні меседжі, щоб спричинити наростання внутрішніх суперечностей у їх соціумі для відволікання ресурсів з російсько-української війни.

За суттєвого вкладу у розв'язання другого питання можна б було й закрити очі на участь політтехнологів у «трансформації» УРСР до поточного вигляду. Але зараз, дивлячись як вони майстерно «морозяться» від участі в «трансформації» та просто «констатують» ситуацію в росії, знову ж таки виникають сумніви в можливостях змін в країні, якщо дивитися на «рейтинги» Youtube виступів та відвідуваність постів цих соціальних ботів (політтехнологів).

Якщо ж спробувати оцінити кваліфікацію соціальних ботів, що 24/7 зайняті генеруванням контенту, то тут першим критерієм мав би виступати спосіб володіння природною мовою, на якій вони формують контент, особливо, якщо ці ж соціальні боти або слабо володіють природною мовою, або «натягують» природну мову на логіку. Загалом, мова є однією з основ когнітивної системи особи, що використовується в процесі пізнання та ознайомлення з навколишньою реальністю та прийняття рішень в цій реальності. Тобто, від рівня володіння природною мовою залежить власне рівень повноти та точності сприйняття навколишньої реальності, і, як наслідок, ефективність та якість прийняття рішень. Зрозуміло, що тут також суттєво долучається емоційний аспект, що яскраво демонструє той же фільм «За двома зайцями». Якби Проня Прокопівна попередньо не була введена в стан «я думала, що у вас у душі шкварчить», то рівень мовних конструкцій, які використовував Свирид Петрович до залицяння до Проні Прокопівни мав би її якщо не зупинити, то хоча б насторожити. Але в тому й полягає «мистецтво» соціального бота при контакті з вашою когнітивною системою.

То що ж таке природна мова? За тлумачним словником під природною мовою розуміють засіб висловлювання своїх думок, так, що їх розуміє певна частина людства. При цьому, природна мова є сукупність загальноприйнятих у межах даної частини людства звукових та графічних знаків для об'єктивно наявних явищ та понять, а також загальноприйнятих правил їх комбінування у процесі вираження думок. І, що найголовніше, до цієї сукупності докладалися усі члени цієї частини людства, так, що авторство тут встановити неможливо. Противагою природної мови є різні штучні мови, як, наприклад, мова племені Дотракійців із серіалу «Гра престолів», чи мова Квенья, яку сформував Джон Толкін для фантазійного світу Середзем'я. Природна мова характеризується певними властивостями серед яких виділяють такі, як універсальність (аморфність, невизначеність правил побудови мовних виразів і правил надання значень мовним виразам), багатозначність та семантична замкненість. Щодо визначеності функцій мови, то зараз серед мовознавців спостерігаєтьсяєдність виключно за такими чотирма функціями:

- інформаційна функція — збереження інформації, засіб здійснення контактів, функція оформлення культурних цінностей;

- комунікативна функція — засіб самовираження особистості та формування суспільства як соціуму через спілкування, діалог та полеміку;

- виражальна функція (експресивна, емоційна, модальна);

- когнітивна функція — роздуми, підготовка виступів, формування письмового тексту, творча діяльність, формування рішень.

Якщо поглянути на діяльність соціальних ботів через призму цих чотирьох функцій мови, то тут дуже легко прослідкувати найпростіше змішування — виражальної з когнітивною. Тобто, щоб особа дійсно вдумливо та виважено підійшла до питання формування рішень, а рішення поєднання життєвої долі у випадку Проні Прокопівни зі Свиридом Петровичем з точки зору когнітивістики аналогічне до рішень біля виборчих урн та пізнішого підрахунку голосів, чи скерування до натискання вподобайки й поширення допису соціального бота, потрібно, щоб особа відгородилася від виражальної функції мови у виконанні Свирида Петровича, політтехнолога чи соціального бота з блогерської платформи. Але власне не на це скеровуються зусилля цих персонажів.

Тепер повернемося до властивостей природної мови.

Щодо універсальності, то тут і проявляється власне саме поняття природної мови, бо в природній мові кожному об'єктивно наявному предмету чи поняттю врешті решт ставиться у відповідність певна сукупність звукових та графічних знаків. Однак, оскільки природна мова складалася стихійно, в процесі еволюції тієї частини людства, яка послуговується цією природною мовою, то ці позначення виникали відповідно до потреб спілкування у процесі діяльності. Тому немає якихось чітких параметрів, чому те чи інше слово має таку форму, або чому саме з ним співвідносять певний предмет. Це як у військовому згромадженні — одним воякам оточення дозволяє взяти собі псевдо, а до інших воно «прилипає» і при цьому доволі складно пояснити чому був вибраний такий варіант. Як зрозуміло читачу, який слідкує за цим циклом, власне ця властивість природної мови — універсальність (аморфність) є засобом застосування соціальним ботом методу «гнилого оселедця».

Якщо говорити про багатозначність виразів природної мови, то це кожна особа зустрічає постійно. До приладу, розглянемо декілька речень:

- будь-який чотирикутник є геометричною фігурою;

- Місяць є природним супутником Землі;

- є гіпотези, які не мають обґрунтування;

- Платон є давньогрецьким філософом.

Ці чотири речення мають спільну властивість, що виражається вживанням слова «є», яке, проте, має різні значення у кожному з речень. У першому реченні слово «є» позначає відношення включення одного класу предметів (будь-якого чотирикутника) до іншого класу (геометричні фігури), у другому — відношення рівності, тотожності двох об'єктів (об'єкт Місяць тотожний природному (властивому) поняттю супутника планети), у третьому — існування певного предмета (об'єкта, явища), у четвертому — відношення належності індивідуального предмета (об'єкта) (філософа Платона) до певного класу предметів (об'єктів) (давньогрецьких філософів). Тобто, з наведених прикладів стає очевидним, що реченням природної мови характерна багатозначність мовних виразів, коли одне і те саме слово вживається у різних смислах.

І тут знову ж таки соціальні боти використовують цю властивість, коли через таку мовну багатозначність, висловлювання (думка) стосовно предмета (об'єкту) чи явища «переводиться» в розряд фактів.

Під семантичною замкненістю мови розуміють ситуацію одночасного існування в мові поряд з кожним висловлюванням його оцінки: «істинне висловлювання», «х визначає у», «хибно», «доведено», тощо. З цим явищем ми постійно стикаємось у природній мові. І, до певної межі, нам це не заважає досить ефективно користуватися мовою. Але коли потрібно досконаліше проаналізувати інформацію, яку несуть мовні засоби, тоді виникають серйозні труднощі.

Явище семантичної замкненості природної мови можна прослідкувати на парадоксі під назвою «Брехун», відкритому давньогрецьким філософом Евбулідом ще у IV столітті до нашої ери:

Крітський філософ Епіменід заявив: «Усі жителі острова Кріт — брехуни».

Оскільки Епіменід є жителем острова Кріт, то значить, що Епіменід — брехун.

Але, оскільки Епіменід брехун, то його заява, що «Усі жителі острова Кріт — брехуни» є хибною, тобто є брехнею.

Оскільки заява «Усі жителі острова Кріт — брехуни» є брехнею, то значить, що жителі острова Кріт не є брехунами.

Знову є таки Епіменід є жителем острова Кріт.

Тому, він не є брехуном, а його заява, що «Усі жителі острова Кріт — брехуни» є правдивою.

Тобто, внаслідок наведеного міркування ми маємо ситуацію, коли логічно правильні міркування приводять до взаємовиключаючих результатів, які не можна віднести ні до істинних, ні до хибних.

Загалом було здійснено численні спроби вирішити такий парадокс, одним з яких було введення так званого правила достатньої підстави. Справді, висновок про те, що все сказане Епіменідом є брехнею, робиться за твердженням, що «що Епіменід — брехун». Але ж немає насправді жодного брехуна, який говорить виключно брехню (вітання методу 60 на 40). А весь наведений вище парадокс побудований на абстракції, що брехун виключно говорить брехню, а не брехун — виключно правду. Але ж у житті так не буває — зазвичай у брехуна істина перемішана із брехнею. В цьому й полягає вся складність.

Загалом в літературі можна знайти й інші варіанти та правила подолання цього та подібного парадоксів. Але не подолання парадоксів у природній мові є завданням тієї ж логіки. Гра на парадоксах є загалом властивістю софістики, яку й «штовхають у маси» соціальні боти, маскуючись під «просвітників», а цю гру видаючи за «правильне та логічне мислення». Тут же потрібно сказати, що природна мова в її найуніверсальнішому вигляді не може розглядатися засобом когнітивістики, тобто наближеним до найбільш раціонального, способом формування та прийняття рішень власне через описані властивості. Власне тому й виникають різні методи та засоби формалізації мовних конструкцій та їх вживання, щоб подолати наведені обмеження. І тим більше виникає бажання запросити санітарів до різних «диванних аналітиків», «лідерів суспільної думки», «просвітників», та інших подібних мережевих персонажів, які при формуванні постів чи виступів демонструють рівень володіння мовою (навіть тією ж російською) не вищий В1 в класифікації (The Association of Language Testers in Europe). Але це тема окремої розмови.

Далі буде...