A Pig and a Chicken are walking down the road. The Chicken says: "Hey Pig, I was thinking we should open a restaurant!" Pig replies: "Hm, maybe, what would we call it?" The Chicken responds: "How about 'ham-n-eggs'?" The Pig thinks for a moment and says: "No thanks. I`d be committed, but you`d only be involved."
Не дослівний переклад: Свиня і курка йдуть собі дорогою. Курка каже свині: «Відкриймо ресторан!» Свиня ж відповідає: «Гарна ідея, а що ж подаватимемо на стіл?» Курка думає і каже: «Чому б не подавати шинку та яйця?». «Я не погоджуюсь», відповідає свиня, «адже тоді я буду повністю віддана ідеї (досл. повністю приготована, committed), а ти лише залучена (involved)»
З настанови з гнучкого управління проєктами
Якщо поглянути на мережеву діяльність соціальних ботів («диванних аналітиків", "лідерів суспільної думки", "просвітників", та інших подібних мережевих персонажів), то тут дуже добре пасує аналогія із цитатою, що подана вище про курей та свиней. Хоча, загалом, її зміст значно ширший, і це буде темою поточного та декількох наступних постів, як певна ілюстрація значної кількості когнітивних спотворень (або перекручувань), які є наявні в соціальних ботах та які вони й підживлюють у суспільній свідомості. Власне на цьому і була зроблена зупинка в попередній частині циклу.
Загалом, якщо говорити про цю цитату, то вона стосується власне залученості осіб, що беруться за виконання будь-якого проєкту, і вона власне ілюструє базове поняття сучасної проєктної діяльності, до якої необхідно підходити гнучко, оскільки зазвичай будь-який проєкт триває певний час, за який зовнішні чинники, на які має орієнтуватися проєкт, зрозуміло, що зазнають певних змін, які не завжди були наявні, чи взагалі не бралися до уваги на початку формування проєкту. Тобто, загалом ця цитата стосується "свиней" — власне всіх учасників проєкту, де від всіх залучених вимагається максимальний вклад у спільну справу. Під "курками" тут розуміють осіб, що також залучені у проєкт (інвесторів чи так звані фокус-групи з набраних людей, які час від часу знайомляться з проміжними результатами проєкту та надають зворотний зв'язок — feedback), але врешті решт не мають прямого стосунку до реалізації проєкту.
До певного прикладу, який зараз буде зрозумілий, можна вважати російсько-українську війну таким собі проєктом (проєкт існування держави Україна), який мають реалізувати усі без винятку мешканці України у ролі "свиней", де "курками" є наші союзники, які надають Україні фінанси та озброєння. Ці ж союзники виступають тими фокус-групами, що надають українцям "позитивні фітбеки", бо попри будь-яку конспірологію, зацікавлені в цьому проєкті: як мінімум — в існуванні такої держави, як Україна. Якби були не зацікавлені, то напевно б просто спостерігали за цією війною, як це роблять багато з країн так званого "глобального Півдня". І, як це не парадоксально звучить, в цій парадигмі росіяни також є "курками", які, правда, українцям надають "негативні фітбеки", а також є тими факторами, що змінюють умови, в яких реалізується цей проєкт.
Запобігаючи будь-яким перекручуванням змісту: коли говориться, що всі мешканці України мають бути залучені у проєкт в ролі "свиней", мова не йде про те, що будемо "воювати до останнього українця". Більше цю аналогію використаємо щодо певного прояснення заяложеної теми про справедливість, бо власне значна частина маніпуляцій соціальних ботів і "грає" на цій чутливій для суспільства темі "справедливості", оскільки за будь-яких обставин, завжди у суспільстві виникають ситуації, що одна частина суспільства значно більше залучена у спільну справу, ніж інша. Тобто одні себе більше відчувають у ролі "свиней", коли багато хто з їх оточення для них виступає в ролі "курей". І де ж справедливість, запитують перші, вважаючи, що вони значно більшою мірою залучені до спільної справи? А тут як тут виникають соціальні боти, які для перших шукають "аргументи", щоб підживити їх "образу", а для других — "аргументи", щоб знайти чи сформувати "виправдання". Бо як писалося в попередній частині, будь-який соціальний бот є "виразником" когнітивістики його читачів чи слухачів. Тобто, замість того, щоб шукати чи пропонувати шляхи зменшення суперечностей, або пропонувати чи проявляти варіанти, коли "свині" та "кури" міняються ролями, соціальні боти виключно поглиблюють ці суперечності. Бо щоб не говорили, когнітивне відчуття справедливості в особи в певному проєкті може бути реалізоване, тільки або за повного розуміння, що дійсно всі учасники проєкту повністю занурені в спільну справу — Республіку, або хоча б за умови, що ось тут і тут ця особа має роль "свині", а ось тут і тут вона отримала роль "курки". І ще краще, що все його оточення також регулярно міняє свої ролі.
Для прикладу "справедливого залучення", то як розказує "мирняк у тилу", в багатьох державних установах зараз характерне збирання коштів на волонтерські потреби. Але, дуже часто наявна наступна ситуація: керівник попередньо виписав собі премію у триста відсотків, а підлеглим — у двозначному вираженні (якусь частину від 100 відсотків). А пізніше запускається пропозиція передати на волонтерські потреби, наприклад, половину посадового окладу. Зрозуміло, що для керівника віддати зі свого боку навіть один посадовий оклад не є проблемою (три ж залишаються), а ось вже підлеглі за такого варіанту часто віддають всю свою премію та й частину основного окладу, який, зрозуміло, є менший за оклад керівника. Ясно, що з боку співробітників не може йти мови про "справедливість", і в цьому випадку вони себе вважають у ролі "свиней" (більш залучених), а керівника — в ролі "курки". Але можливо так і не є, а просто "заздрять" керівнику та його "обмовляють". З іншого боку, для ВПО (переселенця), який втратив на війні все, усі без винятку чиновники з глибокого тилу мають роль "курки", коли цей переселенець у своїй свідомості виступає у ролі "свині". Цей приклад наведений для очевидного розуміння, що ролі у проєкті завжди розподіляються суб'єктивно — все залежить від того, за якими критеріями до цього підходити.
І, зрозуміло, що зараз найбільше відчуття залученості до спільної справи в якості "свиней" мають ті серед нас, хто в холодних окопах стримує ворожу навалу. І, з їх боку та за їх життєвою логікою, величезна кількість людей, яких вони закривають, не те, що не виступають в ролі "свиней" чи "курей", а й взагалі вибрали собі позицію спостерігачів на дивані із попкорном. Багато хто з них розуміє, що не всі є воїнами, і не всі можуть їх замінити, але всі очікують, що в той час, коли вони там на нулі стримують ворога, в тилу решта мешканців зайняті змінами держави, щоб їх жертва була не намарно. Моралізаторства далі не буде, бо темою поста є прояснення питання когнітивних спотворень (чи перекручувань), які притаманні соціальним ботам та які вони поширюють.
Почнемо з такого прошарку соціальних ботів, яких можна схарактеризувати шаблоном: "я долучився до спільної справи ідеєю, як просвітник. А ви вже її реалізовуйте". Це дуже часте спотворення (перекручування) власне підходу гнучкої реалізації проєктів, приклади яких можна навезти просто безліч. Але при цьому такий "просвітник" чи "експерт" щиро вважає, що всі навколо мають бути йому вдячні, бо він "поділився своєю мудрістю". І, якщо чесно, такий тип соціальних ботів формують читачі чи слухачі своїми переглядами, лайками та репостами.
Найкраще таких соціальних ботів характеризує відомий анекдот:
У чоловіка почали дохнути кури. Причому не по днях, а по годинах. Засмутився чоловік і вирішив їхати до мудреця, просити ради
Приїжджає і каже:
- Допоможи, мудрецю, кури дохнуть.
- А ти повісь над курником кружечок з паперу, вони і перестануть вмирати! — відповідає мудрець.
Минає тиждень, другий, все одно кури дохнуть.
Знову приїжджає чоловік до мудреця, розповідає, мовляв, нічого не допомогло.
- А ти повісь над курником квадрат з паперу — обов'язково допоможе.
Проходить ще тиждень, всі кури і передохли.
Чоловік знову приходить до мудреця і каже:
- Всі кури здохли, нічого не допомогло.
- Шкода, — каже мудрець, — а в мене ще стільки ідей було.
Автор не відносить всіх блогерів до типу соціальних ботів, бо зараз в мережі присутня значна кількість корисних персонажів — кулінарні блогери, які демонструють рецепти та способи приготування страв, блогери-майстри з ремонту побутової техніки, будівництва, технік шиття та вишивання, і багато іншого. Зазвичай кожен з нас час від часу зустрічався с побутовими проблемами й шукав в мережі інформацію, як їх можна вирішити власноруч. І після повторення рекомендацій певного знайденого блогера, цей блогер відправлявся в "закладки", як той, що заслуговує на довіру, бо його рекомендації принесли необхідний результат. Тобто тут працює доволі просте правило — прочитав чи подивися, спробував відтворити і якщо результат влаштовує, то такий блогер заслуговує на довіру. Доволі зрозуміла та раціональна поведінка, бо особа продемонструвала ідею та показала, як її можна реалізувати з необхідним результатом.
З іншого боку мережевий персонаж, що вчора є спеціалістом з будівництва "хто ж так будує", сьогодні — спеціалістом з медицини — "хто ж так лікує", а завтра — "військовий оглядач" — "хто ж так воює". І, тут же такий персонаж починає "фонтанувати" ідеями, як з його точки зору, потрібно здійснити "виправлення" цього "хто ж так...". У попередній частині циклу йшла мова про когнітивістику — спосіб особою пізнання світу, за результатами якого особа ставить собі цілі та приймає рішення. І однією з частин когнітивної системи будь-якої особи є таке поняття, як пам'ять. Як би від будь-якої особи очікується раціональна поведінка — якщо вчора соціальний бот "накидав ідей", як покращити будівництво, Ви їх своїми лайками чи репостами підтримали, і пізніше переконалися, що його ідеї не є робочими, то чого Ви сьогодні лайкаєте і поширюєте його ідеї з медицини, а завтра з військової справи? Де раціональність та чому вимикається пам'ять? Як же тоді Ви приймаєте життєві рішення? І чи дійсно хтось інший винен у Вашому поточному становищі?
Зрозуміло, що ці питання не будуть приємними для Вашої свідомості, попри спонукання та перекручування соціальним ботом поняття зворотного зв'язку у соціальних мережах — лайку (дізлайку) чи репосту, як короткими варіантами зворотного зв'язку попри довгий варіант — коментар. Якби раціональною поведінкою є підтримка (чи не підтримка) змісту матеріалу, що подає блогер, а не "віддячування" блогеру за діяльність, бо сформована блогером ідея значно частіше є просто накиданням "гівна на вентилятор".
Якщо, до прикладу, говорити про "ідеї" на військову тематику, як актуальну зараз, то тут просто напрошуються питання:
- Ось соціальний бот розповідає, що зараз в Армії є багато "совка", тобто проти "великої радянської армії" воює "маленька радянська армія". І далі починає розповідати в своєму блозі, які "покращення" має впровадити ця "маленька радянська армія". З одного боку не можна не погодитися з тим, що в Українській Армії є ще багато "совкових традицій", які потрібно виправити і дійсно, слушні ідеї щодо змін на краще, заслуговують на увагу. Але, якщо з українського боку в Армії є "совок", то і в російській армії наявні аналогічні "совкові" проблеми. Чи ці "совки" різні, і в нас виправляється інакший "совок"? Або автор генерить "ідеї", як дезінформацію для російської армії? Чи автор є просто "корисним ідіотом", що вирішив зайнятися "виправленням совка з обох боків"? Бо якщо ідея дійсно вартісна, то завжди можна її донести непублічно, навіть через знайомих чи родичів, які зараз служать в Армії, чи знайомих волонтерів, яким робиш донати. Правда, а як же тоді "хайп" у блозі?
- Інший соціальний бот розповідає, як потрібно збивати безпілотники, та розповідає про дробовики, застосування малої авіації, та інші "ідеї". Чи подібні пости, як потрібно маскуватися на полі бою, який камуфляж носити, як стріляти, як окопуватися, і тому подібне без демонстрації цих методів та підходів, а просто накидання тексту. Тут же зразу виникає питання — або це загальноприйняті підходи та тактики, і тоді потрібно більш детальне висвітлення, наприклад відеоролики на Youtube з демонстрацією стилю "роби як я", що взагалі є найкращою з усіх можливих просвітницьких методик. Або попередньо цей блогер на полігоні, на пустирі, чи на летовищі спробував реалізувати свої "ідеї", а не просто "що не будь ляпнув" для хайпу. Але ж знову ж таки, якщо ідея була апробована в максимально наближених умовах до бойових, та показала свою ефективність, тоді її доносять приватно, а не розповідають в публічних блогах.
- Ще інший соціальний бот розповідає, що ось у закритій приватній групі відбувалося обговорення певних проблем військової тактики чи стратегії, а тут він у своєму публічному блозі для максимального поширення подає результати цього обговорення. Не знаю, тут вже виникають запитання у психічній адекватності такого соціального бота, що пише чи говорить подібне, а також тих читачів чи слухачів, які лайкають чи поширюють повідомлення, що супроводжуються подібними поясненнями.
- Так звана "школота", яка дуже часто маскується в мережі під "досвідчених та поважних осіб", формує пости на військову тематику через залучення гейміфікації, що саме по собі не є злом за правильного використання. Загалом гейміфікація є процесом використання ігрових механізмів та практик в неігровому контексті, і поточно це один із доволі перспективних напрямків в освітній діяльності. Але, знову ж таки, за правильного використання. Ну не можна розглядати ігри серій "Call of Duty" чи "S.T.A.L.K.E.R." як тактичні симулятори попри маркетингове просування, хоча б в тому розумінні, що в реальних тактичних симуляторах відтворюється реальна фізика на такому рівні, який ніколи не буде реалізовуватися в подібних іграх через те, що відштовхне величезну кількість користувачів внаслідок неможливості проходження ігрових рівнів. І будь-які мережеві пости про війну на отриманому в таких іграх досвіді не зможуть бути реалізовані не те що військовослужбовцями віку 45-50+, а й суттєво молодшими. Те ж саме можна говорити, коли читаєш "стратегічні пости", через які просто просвічується "досвід", отриманий на серії стратегічних ігор на кшталт "Козаки", де для національної гордості українці показані всі воїнами, бо в будь-який момент можуть кинути косити пшеницю та "дубасити" європейські армії, сформовані з професійних найманців. Але, на превеликий жаль, так є тільки в іграх та недолугій пропаганді.
Тут сформована невелика кількість "ідей", які можна зустріти в мережі. Звичайно, всіх фріків виловити та підсвітити неможливо, і тут більше питання до читачів — коли Ви лайкаєте чи поширюєте більшу частину постів соціальних ботів на військову тематику, Ви хоча б задаєтеся подібними питаннями?
