Учасники бесіди.
Санжаревський Олег. Кандидат наук, доцент кафедри доцент кафедри Національної безпеки та політології Національного університету «Острозька академія».
Віталій Бєлов. Практичний психолог, за першою освітою фахівець з міжнародних відносин.
Віталій Бєлов. Білорусь. З відкритих джерел здається, що армія невелика, вона майже ніколи не воювала. Росіяни контролюють все військове керівництво Білорусі. Лукашенко не хоче вступати у війну. Більша частина білорусів, пройшовши кордон будуть здаватися або перейдуть на наш бік. Це сильно гальмує наступальні операції. Що можете додати?
Олег Санжаревський. У білоруській формі можуть зайти росіяни. Це не додає кількості військ, але в цьому може бути провокація. Зараз вони роблять «Карусель». Військові підрозділи армії Республіки Білорусь катаються територією Республіки Білорусь по колу. Бригади, фактично, змінюють одна одну. Такі самі покатушки були на україно-російському кордоні кілька місяців, а потім почалось вторгнення. Я схильний вірити частині російських солдат, як це дико не звучить, які у перші кілька днів війни не знали, що вони перейшли кордон. Звичайно, з третього-четвертого дня вірити в ці байки не можна.
І, якщо раптом офіцери дадуть білоруській колоні не ті координати, вони можуть зайти на територію України. Станеться бойова сутички, де сторони зазнають втрат. Якась сторона спробує розіграти козир «наших б'ють». Ніби повбивали гарних хлопців, потрібна помста. Щоб якось підняти бойовий дух та градус конфлікту.
В іншому випадку я дійсно вважаю, що більша частина громадян Білорусі, їхні солдати не мають причин та зобов'язань воювати у цій війні. Я думаю, що їм потрібно пропонувати почесну здачу. Я не вірю, що вони будуть воювати на нашому боці, але вони можуть просити політичного притулку. Я впевнений, що там буде велика кількість тих, хто відмовиться воювати. Бо для більшості білорусів немає жодних причин для війни з Україною.
Крім того, яра антиукраїнська пропаганда там звіріє лише останні два роки. А не 20, як у Росії. Тому й великі шанси, що вони не будуть брати участь у війні.
Але навіть якщо вони зайдуть, це не сильно погіршить наше становище. Буде більше смертей. Там суть у чому? У Кримській війні 1853-1856 року, Австро-угорщина не воювала. Але вона виставила на кордоні війська. І Росія була змушена виставити на австрійський кордон свої війська. Бо хто його знає як воно буде.
Я до чого веду? Наші війська вже давно чекають: «трапиться чи не трапиться»? Білорусь є пособником Російської Федерації не тільки у дозволі на пересування російських військ своєю територією і ударами зі своєї території, вони ще й скували наші війська. Замість підсилення на сході чи півдні, вони змушені сидіти вздовж кордону і чекати можливого наступу білорусів.
Шанс, що вони зайдуть є. Це люди у погонах, якщо буде наказ і додаткове стимулювання, вони справді можуть зайти. Але я не думаю, що вони будуть армією, яка буде знищувати все на своєму шляху. Справді, немає військового досвіду, а це важливий фактор. Не має мотивації, і розуміння для чого це все. Я думаю, тому вони поки що не направили свою армію до нас. Я думаю, що у Кремлі всі біснуються, думають як змінити цю ситуацію.
Віталій Бєлов. Зі свого боку додам ще один фактор, про який ви згадали неявно. Щоб грати у таку війну, яку зараз веде Росія, потрібен ще певний рівень озвірину. У білоруських солдатів буде внутрішня психологічна неготовність стріляти в людей. Вони можуть стикатись з проблемою, з якою ми мали справу у 2014 році. Тоді збройні сили України також не мали військового досвіду. І Психологічно не могли стріляти та вбивати. Це проблема, з якою буде стикатися будь-яка малодосвідчена армія.
Олег Санжаревський. У них є підрозділи певного типу. Бо хтось розганяв демонстрації. Є у них спеціалісти. Але їх набереться кілька тисяч. Розмах цієї війни такий, що кілька тисяч погоди не роблять. Вони чимось схожі на підрозділи кадирівської Росгвардії. Круто бути крутим на районі, де всі слабші. А тут ти не знаєш на кого нарвешся, тому ситуація може бути для них психологічно зовсім іншою.
Віталій Бєлов. В перші дні, коли захопили Херсон, було багато відео, де солдати ціляться у мирний натовп. Але стріляти не можуть, бо це справді психологічно складно. Пізніше, коли зайшла Росгвардія, демонстрантів почали розганяти за допомогою кийків та сльозогінного газу. Тобто росгвардії набагато легше це робити, вони до цього готувались.
Олег Санжаревський. Солдати бачать таких самих людей. Їхні комісари їх накачували, що вони йдуть звільняти цих людей. Я думаю, що білорусам кажуть те саме. Але більша частина там звичайні люди, в сенсі життя і смерті.
Віталій Бєлов. Дякую. Нещодавно відбувався саміт НАТО?
Олег Санжаревський. Він відбувся, там не було проривів. Закритого неба не буде. Танків, напевно, теж не буде. Але прозвучало, що окремі країни працюють над поставками техніки. Які, ми розголошувати не будемо. Ми повинні розуміти, що не буде стрибка через кілька порядків. Якщо зараз нам дають ПЗРК до 5 км, то нам можуть дати до 7 або 10 км. Це не буде щось грандіозне. Можливо, кращі засоби радіоелектронної боротьби. Можливо, щось, що може впливати на морські простори. Допомога буде збільшуватись, але мова не йде про важке озброєння. Я думаю, за певний період впливу на НАТО ми отримаємо зброю і середнього калібру, і це напевне максимум, що ми можемо очікувати.
Віталій Бєлов. Здається США хотіли дати нам протикорабельні ракети.
Олег Санжаревський. Вони це багато років обговорюють, насправді. І ми знаємо, що це було досить реально. Наш «Нептун», про який ми, нажаль, нічого не чуємо, не готовий до встановлення на кораблі. Була мова про надання нам протикорабельних ракет, французьких, наземного базування. Або дуже якісні норвезькі ракети, які можуть навіть стати на катери і мають дальність стрільби до 200 км. Або це могли бути американські «Гарпуни». Мова про це йшла. Якщо раптом наші союзники займуть позицію, що це тепер недоступне, ми будемо вперше мати напрямок, де має місце відкат у взаєминах України та НАТО. Бо ця зброя вже обговорювалася, і мала нам постачатись. Для мене це буде дуже показове явище.
Віталій Бєлов. Відкат вже був десь два тижні тому. В новинах нам хотіли передавати польські літаки. Але потім все припинилось.
Олег Санжаревський. А з яких джерел ми маємо цю інформацію? З відкритих новин. Виникла неофіційна ідея, були обговорення. Але сторони перекидували її один на одного. Мова навіть йшла про відставку міністра оборони однієї з європейських країн. Він виступав категорично проти. Але про літаки, це не була офіційна обіцянка Україні, якщо постачання такої техніки буде, то неофіційно і в значно скромніших від заявленого раніше розмірі. Вона не проходить по документах. А ось ідея зброї проти кораблів обговорювалася.
Віталій Бєлов. Цей саміт був для нас пустий? Те, що ми бачимо та чуємо?
Олег Санжаревський. Прориву не відбулось
Віталій Бєлов. Миротворці? У тих самих відкритих джерелах обговорювався варіант польських миротворців на Західну частину для охорони гуманітарних вантажів.
Олег Санжаревський. Я в це не вірю. Гуманітарний конвой це допомога, яка заважає Російській Федерації. Вони, без сумніву, спробують щось спалити. А це пряме зіткнення із країною НАТО. Тобто це повинна бути ініціатива однієї чи кількох країн. Я не думаю, що вони до цього домовляться, і що це трапиться.
І, загалом, миротворча місія, відбувається за згодою двох сторін. І розділяє їх на безпечну відстань. В такому варіанті я не бачу для України вигоди. Бо ми втратили території. Карти поки не повністю відображають ситуацію, бо росіяни йдуть тонкими лініями, вони не повністю контролюють цю територію. А миротворці відсічуть цю територію. Ми отримуємо заморожений конфлікт, а Росія буде пробувати «переварити» цю територію.
Вона створює нестерпні умови для населення, яке там живе. Щоб воно емігрувало або асимілювалось, ставши колаборантом. Замість виїхавшого населення заводиться інше. Таким чином ми втрачаємо території. А саме розмежування пройде фактично по кордону Києва. Тобто ми стаємо перед реальною загрозою, що Росія може повторити напад у будь-який момент.
Віталій Бєлов. Зрозуміло. Таджикистан? Пролунала інформація, що через санкції значна кількість таджиків може повернутися із Росії, створивши там соціальну напругу. Є проблеми і з опозицією та Талібаном. У Таджикистані є російська військова база, яка зараз теж не дуже хоче воювати. Будь-який військовий конфлікт на цій території, це удар під дих Росії.
Олег Санжаревський. Так, приблизно 40 днів назад таліби відправили корпус у 10 тисяч солдатів на кордон із Таджикистаном. Ніби, вони, чогось чекають. Але найкращі взаємини у талібану саме з Росією. Єдина столиця, куди приїжджають таліби, це Москва. Я думаю, що миттєво по Росії це не вдарить. Тобто, ми поки не беремо Таджикистан у наші розклади. Хоча, звичайно, на сході немає постійних союзників.
