Першу частину інтерв'ю Ви можете знайти тут
Учасники бесіди.
Санжаревський Олег. Кандидат наук, доцент кафедри доцент кафедри Національної безпеки та політології Національного університету «Острозька академія».
Віталій Бєлов. Практичний психолог, за першою освітою фахівець з міжнародних відносин.
Питання частини 2.
1) Чому саме Києвський напрямок може бути пріоритетним для росіян?
2) Як виглядають наші перспективи під Маріуполем, та на півдні?
3) Про найманців та кадирівців?
4) Чи можна знайти раціональну мету Путіна?
Віталій Бєлов. Ви згадували, що саме Київський напрямок викликає найбільшу тривогу: з боку Житомира, Бучі, Ірпеня. Чому не Херсон? Адже саме на півдні у них найбільші успіхи, а на півночі Київської області достатньо багато населених пунктів, які відносно легше захищати.
Олег Санжаревський. Головна небезпека була саме у перші дні. Нас наші брати-білоруси дуже «підставили», пропустивши через свою територію велике угрупування. Але підставили, я кажу, умовно. Бо не можна сказати, що ми геть не чекали нападу з того боку. Потрібно було бачити можливості з усіх боків.
Я чому на цей напрямок звернув увагу? Росіян та українців часто любили і люблять запрошувати на навчання країн НАТО однією із сторін або в спільні підрозділи. Тому що нам і росіянам притаманна певна «удалая лихость». Ми можемо зробити щось неочікуване. Це часто впливає досить серйозно на хід битви. Що зробили росіяни? З півночі на Київ не прийнято було ходити в усіх минулих війнах. Під час Другої Світової війни німці йшли з боку Житомира. Північна група радянських військ була у лісах, і змогла їх там відрізати. Німці були змушені переправлятись через Кременчук і оточувати Київ вже восени.
А коли Радянська армія йшла на захід, основний удар був через білоруські болота. І це було неочікувано. Хто би міг подумати, що вони зможуть через болота переправити танки? Таким чином вони проявили свою несподіваність.
Росіяни хотіли захопити Київ за допомогою десанту. Розраховували, що можуть закінчити війну одним швидким ударом. Не вийшло, але напрям через це закривати не хочуть. Тому вони вирішили пробити дорогу через Житомирщину, саме тому її нагло та сильно бомблять. Поки що у них не виходить просуватися, але ми чітко знаємо: по інформації з усіх доступних ресурсів через Білорусь на Гомель щоденно ідуть БТГ. Їх багато іде. Більша частина з них йде в сторону Києва через Чорнобильську зону. В Гродно в магазинах закінчується горілка (посміхається — прим.автора). По непрямих ознаках ми розуміємо, що збільшилась кількість народу, яка її викуповує. І контингент немаленький. Тобто, питання ще не закрите. Вони туди йдуть. Але, можливо, вони хочуть укріпити лінію оборони і загрожувати Києву просто вже в статичному положенні. Крім того, росіяни продовжують «виштовхувати» самих білорусів на війну проти України.
Віталій Бєлов. У нас є успіхи під Миколаєвом. На інших напрямках наші справи не дуже добрі. Вони захопили Херсон, Енергодар, Мелітополь, знищують Маріуполь. На півдні їх просування дуже серйозні.
Олег Санжаревський. Насправді, менш серйозні, ніж вони сподівалися. Їхня задача яка? Вони хочуть через Запорізьку область ударами, які сходяться в одну точку, йти на Ізюм. Ізюм це зараз дуже важлива точка, її треба утримати. Вони не можуть зайти у Дніпропетровську область, і в Запорізькій у них не дуже виходить. Тут їхній запал впав. Якщо не буде резервів, я вже не бачу як вони будуть це утримувати. Якщо вони нашкребуть ще людей, то можлива інша історія. А так, — так все більше перетворюється у позиційну війну.
Віталій Бєлов. Чи можуть вони технічно втримати Херсон?
Олег Санжаревський. Питання в тому: «Яка задача?» Яке буде вимивання їхнього складу? Звичайно, супер важливою є Каховка. Я б пророкував, що за Херсон ми будемо тягатися. Навіть якщо проривати блокування Маріуполя або південних регіонів, нам потрібно спиратися на Херсон. Бо там розвилка шляхів. Ми можемо, забезпечивши свій фланг, спробувати відбити південь. Тому Херсон також для нас дуже важливий. Поки у нас немає серйозної переваги у повітрі, дуже важко повертати території. Вони як захопили Каховку? Степом. Вони просто пройшли Чонгар, а потім колонами через степ — видимість десятки кілометрів навкруги. Ми б втратили там свої підрозділи, якби не відступили. У степу немає Поліського болота, де вони топлять свої танки, чи чорнозема під Харковом, в якому техніка просто грузне.
Віталій Бєлов. За умови переваги у повітрі ми можемо перекрити постачання Херсону?
Олег Санжаревський. Якщо вони побачать, що не можуть налагодити постачання Херсону, вони просто відійдуть.
Віталій Бєлов. Маріуполь?
Олег Санжаревський. Складно. Треба бути всередині подій. А ми маємо тільки загальні повідомлення. Ми не знаємо втрат наших військ. Там є трохи прикордонників, є бригада морської піхоти і там є полк «Азов». Я розумію, що таке бригада по кількості. А що таке полк «Азов»? Звідси нам важко вирахувати. Я впевнений, що Маріуполь добре готувався до оборони, там військові мають можливість триматись. Росіяни ж… вони роблять так як вміють робити — б'ють цивільних.
Віталій Бєлов. Тоді чому ми не можемо деблокувати Маріуполь?
Олег Санжаревський. Для цього потрібно вийти на відкриту (степову) територію. Поки наша армія маленька, а вона насправді маленька, поки не закрите небо, а ми не мобілізувались, ми не йдемо на відкриті території — спалять. Ми вже практично мобілізувалися. Але армія має приблизно 260.000. Віднімаємо всі небойові частини і залишається близько 160.000. Від Ковеля до Вилково та Одеси скільки це тисяч кілометрів? Дуже багато. У нас кілька тисяч кілометрів кордону із Білоруссю. Це дуже маленька армія на таку територію. Крім того, там особливо важливе прикриття з повітря. Та й кількість військ важлива, адже через Бердянськ вони почали постачання резервів кораблями.
Були бесіди із жителями окупованих територій. Деякі з них вражені, що їх не захищала армія. Доводиться пояснювати, що не було можливості. Якщо б ми розтягнули нашу армію по всьому кордону, ми вже б програли війну. І війська Росії були б під Тернополем, якщо не далі. Просто би не було бойових груп. А так — ми бойовими групами їх б'ємо, там де можемо. Наші сили, насправді, зростають. Мобілізація проведена.
Ми пізно сформували територіальну оборону. Слава Богу, що взагалі почали. У мене було інтерв'ю для іноземних послів перед війною. Мене просили оцінити рівень сформованості територіальної оборони, я говорив про 15%. Сьогодні це близько 60% відсотків. Я так розумію, що з центральної та західної України вже підходять підрозділи. Українські військові кажуть, що територіальна оборона стримує агресора. Після цього військові приходять, допомагають його перемогти. І таким чином ми отримуємо ті чи інші перемоги. Дуже важливо, щоб люди які знають територію, захищали Батьківщину. Відповідно, щоб їм роздали зброю. Адже в момент штурму Києва близько 15000 автоматів роздали територіальній обороні. Ми розуміємо, що автомат не дуже дієвий проти броні, але 15.000 автоматів можуть створити певну щільність вогню.
Віталій Бєлов. Тобто, протягом трьох тижнів чи місяця ми можемо наростити компонент територіальної оборони, провести мобілізацію другої хвилі і вони зможуть вивільняти кадрових військових, які підсилять оборону на Сході чи Півдні?
Олег Санжаревський. Так, це правда. Вже є війська, які прийшли з заходу на Київ, Миколаїв та інші області. Також частина підрозділів територіальної оборони зайшла у бойові бригади як доповнення. По закону про територіальну оборону це можливо (але зараз ми говоримо про першу хвилю).
Віталій Бєлов. Ми можемо проводити відкриту мобілізацію, бо ми захищаємо Батьківщину. Росія змушена проводити приховану мобілізацію, яка є обмеженою, або шукати найманців по всій Сирії.
Олег Санжаревський. Обмежена. А на рахунок найманців, у них також є інтернет, і вони бачать, що тут відбувається з російськими військами. Вони не дуже сюди хочуть. Всі ці відео людей витвережують. Після війни ще будуть розборки: чого насправді варта ця російська армія, якщо забрати ядерну зброю. Куди саме їх ставити? На 25 чи на 35 місце у світі?
Віталій Бєлов. У російських телеграм-каналах цікаво налаштована пропаганда кадирівських батальйонів. Схоже, що вони скоріше піарний, ніж реальний бойовий підрозділ. Доброзичливі чеченці роздають гуманітарну допомогу жителям.
Олег Санжаревський. Росіяни їх бояться, напевно, навіть, більше ніж українців. Війна в Чечні закінчилась у 2001 році, тобто 21 рік тому. Це означає, що люди які зараз представлені як кадирівці, якщо зараз їм 22-25-30 років, фактично не знали цієї війни. І, тому, невідомо, наскільки вони мають бойовий досвід. Вони гарні поліцаї, можуть налякати і навести порядок. До речі, більша частина цих підрозділів у складі Росгвардії. Звичайно можуть бути якісь «дикі гуси» (В.Б. — найманці). Можливо, хтось приймав участь у війні з Грузією 2008 року, може хтось їздив у Сирію. Але це зовсім інші війни.
Віталій Бєлов. Виходить у нас бойових офіцерів більше, ніж у росіян?
Олег Санжаревський. Я задовго до війни говорив своїм студентам: «я не бачу проблему у силі російської армії». У них мало справжнього досвіду, і є величезна частина строковиків, а не контрактників. Я не зовсім розумію, на що вони сподіваються.
Віталій Бєлов. Закидати м'ясом?
Олег Санжаревський. Така ідея була, схоже, вони розраховували на війну протягом 2-3 днів, потім 7 — 10 днів зачистки і парад. І за межами цього варіанту, стратегії не було, вона була не потрібна.
Віталій Бєлов. Тоді, яка раціональна мета, якої вони можуть досягнути? Умовно, завтра Україна відмовиться від суверенітету і російські війська захопили всю територію. Втрати вже гарантовано більші, ніж очікуванні надбання. Який для них позитивний сценарій? Що вони повинні зробити, щоб все було ок?
Олег Санжаревський. Знову важко відповісти. В українському експертному середовищі вважали, що вони не нападуть. Ми виходили із раціональних речей, раціональної мети. Більшість фахівців не розуміли, яка могла бути раціональна мета. Мені здається, що її не було тоді. І зараз вона, раціональність вже не працює. Гадати, що в голові у Путіна, дуже важко. Я впевнений, що в апараті президента Росії маса дуже розумних людей. Але я думаю, що він їх не слухає або вони йому не говорять про реальний стан речей.
Віталій Бєлов. Тоді, з психологічної точки зору, я можу сказати: війна закінчиться, коли Путін буде задоволений. Без раціональних мотивів — «задоволення своїх хотєлок» — єдина мета, яка хоча б претендує на обґрунтованість. Головний альфа-павіан Росії повинен сказати, що йому досить. Це питання не території чи емоційного задоволення.
Олег Санжаревський. Можу частково погодитись. Вони можуть намалювати будь-яку картинку і навіть провести «парад перемоги». Ми вже знаємо, що у Сирії вони «перемагали» вже кілька разів.
Віталій Бєлов. Може бути варіант, коли ми насправді перемагаємо в очах України і всього світу, але росіяни знімають мультфільм або Олівер Стоун знімає пропагандистський ролик для внутрішньої аудиторії Росії, де Росія всіх демілітаризувала та денацифікувала, і потім продовжує жити у своєму вигаданому світі?
Олег Санжаревський. Так, але це вже зробить не Олівер Стоун. Він теж виїхав і сказав, що йому забагато. Тому доведеться шукати когось іншого.
Якщо Вам сподобалось, тут ви можете прочитати третю частину. Підпишіться на статті автора, будь-ласка.
