За словами голови художньої ради при міському голові Григорія Гельфера, це перший ігровий фільм, який співфінансували з міської скарбниці (до цього було кілька документальних), але – не останній.
«Розвиток кіноіндустрії в Дніпрі – на порядку денному. Разом з областю ми створили кінокомісію – орган, який буде сприяти кіновиробництву. У нас є й акторська база, і спеціалісти зі звуку, зі світла, але вони, на жаль, не знаходячи можливостей для самореалізації, їдуть з Дніпра. І в нас є чудові локації, найрізноманітніші – від покинутих заводів до красивих пейзажів. Тут можна знімати все. Ми хочемо відкрити Дніпро для кінематографістів, приваблювати сюди людей, які знімають кіно, і відповідно покращувати імідж нашої малої батьківщини„, – мовить Григорій Гельфер.
Короткометражка про новорічні пригоди хлопчика Сашка була відібрана для показу та удостоєна нагород на закордонних фестивалях, щоправда з маловідомими для широкого загалу назвами. Сюжет, вочевидь, не відрізняється чимось концептуально новим (з нового там лише сам Новий рік), ну, значить стрічка здобула призи за щось іще.
Пісня «На новий рік» з фільму номінувалася на VI Національну кінопремію «Золота Дзига», але поступилася іншій.
Новорічна тематика, видно, є найулюбленішою для Тесленок, а тому була продовжена в наступній короткометражці «Ластівка„, знятою «Контрабасом» у 2023 р. на замовлення АТБ.
Ба, більше, у планах подружжя (принаймні було) зробити ще й повнометражне новорічне кіно.
Прикрашені іграшками та яскравою мішурою ялинки, гірлянди, мандарини; дітки, які бавляться у сніжки та ліплять снігову бабу; сповнені райдужних очікувань та добрих згадок дорослі; несподівані зустрічі й пригоди на тлі новорічного антуража — ось про що любить знімати «Контрабас».
Але ж не Новим роком єдиним. Життя куди складніше та розмаїтіше... І трагічніше.
Російське повномасштабне вторгення нічними моторошними вибухами увірвалося в життя українців... Розірвало його на до і після... У цьому кривавому жаху ми живемо вже півтора роки. Кожен день і ніч — як виклик смерті. І, на жаль, кінця й краю не видно. Скільки ще горя та страждань випало нам пережити...
Війна стала викликом і для українського кіна. Фактчино, галузь зазнала катастрофічних руйнувань. Одні з тих руїн, що лишили по собі (і продовжують лишати) рускіє ракети — це наше кіно...
Одначе попри це, процес, на диво, таки не перерваний повністю. Він триває. Продакшени працюють. Знімаються і серіали, і повні, і короткі метри. І за власні кошти, і за акумульовані на краудфандингових платформах, і за державні гранти, якщо трапляються якісь пітчинги. А вони — трапляються.
В тому числі, з'являється кіно і на тему війни. Хоча і не часто, а буває, і не зовсім вдало. Точніше, зовсім не.
Передусім йдеться про горезвісного «Юрика» продюсерки Вікторії Горенштейн, «Основа фільм». Після того, як кіно побачили на СТБ, маріупольці обурилися неприпустимо «лайтовою» версією їхніх страждань. Масова хвиля, що дійшла навіть до РНБО, бо висловлюючи свій гнів, люди просили перевірити, чи не є фільм спланованою антиукраїнською диверсією, змусила вибачатися творців фільму, а сам він був знятий з демонстрації.
Перепросила глядачів за свою участь у зйомках і одна з провідних та найіменітіших акторок України — Римма Зюбіна. Тільки от питання: а коли читала сценарій, то нічого «такого» в ньому не бачила?
Сколихнули українську спільноту і зйомки художнього фільму «Буча». Вони, до слова, вже завершені. По-перше, дорікали з приводу прив'язки дії фільма до конкретних подій і території, вбачаючи в цьому неприпустимі спекуляції і спробу «хайпу» на кістках. По-друге, не викликали довіри автори фільму, що до того спеціалізувалися на примітивних комедіях. Таких, які в народі називають «для дебілів». Ну, що там вийшло — подивимося. Хоча очікуання дуже тривожні.
Нині в Україні йдуть зйомки кількох ігрових стрічок (повний і короткий метр) на тему війни. Торкаються воєнної тематики і в серіалах.
Сценарні заявки цілої низки ігрових короткометражок на теми російсько-української війни надходили і до дніпровського «Контрабасу». Кажу про це впевнено, бо сам відправляв і є їхнім автором. Надсилав і через форму на сайті продакшену, і на фейсбук-сторінках Тесленок, і електронною поштою.
В запропонованих сюжетах немає жодної прив'язки до якихось конкретних територій, а художня вигадка органічно поєднується з добре впізнаваною життєйською правдою.
Своє право називатися сценаристом, хоча й без фільмографії, обгрунтовую дипломами, здобутими на професійних сценарних конкурсах «Кіноскрипт-V» (2019), «Своє кіно-3» (2019) та найдавнішому і найпрестижнішому в Україні — «Коронація слова„-2020 і 2021. Так, я не став лавреатом, не посів призового місця.... Але й дипломантами теж просто так не стають. Спробуйте, аби переконатися.
Один із запропонованих «Контрабасу» сценаріїв — «Блек» (боєць ЗСУ з позивним «Дог» дивом уникає смерті на фронті й припускає, що до його порятунку міг бути причетний домашній пес Блек, який в цей час перебував за сотні кілометрів від «нульовки») — був уподобаний кінорежисером Михайлом Іллєнком. Кіномайстер поділився своїм відгуком в коментарях у Фейсбуку:
Одначе, на всі заявки Олександрою Тесленко була дана коротка відповідь: «зараз ми нічого не знімаємо».
Шкода, але «ніт» так «ніт».
Також за темою:
Комунікації чи кумівство? Як сценаристу без фільмографії екранізувати свій сценарій в Україні
Як (НЕ!)працюють професійні «ліфти» в українській кінематографії
Збірка ігрових повнометражних і короткометражних кінопроєктів дипломанта «Коронації слова»-2020-2021