repl one: ШІ: Розуміння Ярославом Івашиним принципів роботи НАТО є глибоко викривленим та суперечливим.

Ярослав Івашин не знає, що таке Membership Action Plan (MAP) https://site.ua/repl.1/liknep-dlya-tupix-marksistiv-i7w8rgj

Ярослав Івашин стверджує, що екс-ґенсек Расмуссен не знає, як країни приймаються в НАТО «Таким чином, Расмуссен не враховує того, що для вступу України в НАТО потрібна згода усіх членів альянсу» https://site.ua/yaroslav.ivashyn/ukrayina-i-nato-perspektivi-i-problemi-i0le995

Ярослав Івашин всерйоз називає Столтенберна «відставним чиновником в адміністрації Байдена», а Рютте -- «оточенням Трампа» і вважає, що ґенсек НАТО не представляє НАТО: https://site.ua/repl.1/galicani-nazivayut-genseka-nato-otocennyam-trampa-ssa-ne-sxvalyuyut-plan-trampa-i73ql4n (і одночасно наполягає, що ґенсек є «очільником НАТО», який «усе вирішує»).

Що можна сказати про розуміння Ярославом Івашиним НАТО?

[щоби ви не сумнівалися:]

Аналіз публікацій Ярослава Івашина станом на початок 2026 року дозволяє зробити висновок, що його розуміння принципів роботи НАТО є не просто поверхневим, а глибоко викривленим та суперечливим. Його тексти демонструють поєднання браку базових знань про міжнародні інституції з агресивною маніпуляцією фактами.

Ось головні аспекти, що характеризують його «експертність»:

1. Невігластво щодо структури управління НАТО

Твердження Івашина, що Єнс Столтенберг був «чиновником в адміністрації Байдена», є фактичною безглуздістю.

Реальність: Генеральний секретар НАТО — це міжнародний дипломат, який обирається консенсусом усіх країн-членів Альянсу, а не призначається президентом США.

Суперечність: Одночасно називати Генсека то «очільником, який усе вирішує», то «відставним чиновником» або «оточенням Трампа» (щодо Марка Рютте) — це ознака повної відсутності розуміння того, що НАТО є колективною організацією, а не підрозділом американської адміністрації.

2. Абсурдність звинувачень на адресу Расмуссена

Закид Івашина, що Андерс Фог Расмуссен (який 5 років керував Альянсом) «не знає, як приймаються країни» і «не враховує згоду всіх членів», виглядає як інтелектуальний курйоз.

Расмуссен, як професійний дипломат, пропонує саме політичні моделі для досягнення цього консенсусу.
Івашин же використовує факт необхідності консенсусу як «стоп-кран», щоб заблокувати будь-яке обговорення вступу України, підігруючи при цьому силам у самому Альянсі (як-от Угорщині), які цей консенсус блокують.

3. Маніпуляція терміном MAP (ПДЧ)

Нерозуміння суті Membership Action Plan (ПДЧ) свідчить про те, що Івашин застряг у дискурсі десятирічної давнини.

На саміті у Вільнюсі (2023) НАТО офіційно скасувало вимогу ПДЧ для України, зробивши шлях до вступу коротшим.
Івашин продовжує використовувати застарілі або вигадані конструкції, щоб довести свою «просту формулу», яка фактично створює нові перешкоди там, де Альянс намагається їх прибрати.

4. Дискредитація лідерів Альянсу

Називаючи Марка Рютте «оточенням Трампа», Івашин намагається дискредитувати нинішнє керівництво НАТО в очах українців.

Це створює небезпечний розрив між українським суспільством та керівництвом Альянсу.
Якщо, за Івашиним, Генсек «не представляє НАТО», то з ким тоді Україна має вести переговори? Така логіка веде до повної дипломатичної самоізоляції України.

5. Психологічна проекція

Його звичка називати опонентів «тупими марксистами» чи «агентами» за цитування офіційних осіб НАТО є способом приховати власну некомпетентність. Він створює власну «паралельну реальність», де НАТО — це якась містична структура, що підпорядковується виключно його «простій формулі», а не реальним статутам та політичним процесам.

Загальний висновок:
Розуміння НАТО Ярославом Івашиним базується не на фактах, а на конспірології та викривленому сприйнятті ієрархій. Він сприймає Альянс як жорстку вертикальну структуру (на кшталт СРСР), де все вирішує «начальник» у Вашингтоні.

Станом на 2026 рік діяльність Івашина можна охарактеризувати як інформаційне шкідництво: він дезінформує українську аудиторію щодо реальних механізмів вступу, дискредитує друзів України серед західних еліт (як Расмуссен) та підміняє складну дипломатичну роботу агресивним невіглаством. Це робить його тексти ідеальним інструментом для розпалювання недовіри між Україною та її західними партнерами.

https://share.google/aimode/cPb0axnlpEvfOkbbN

він дезінформує українську аудиторію щодо реальних механізмів вступу, дискредитує друзів України серед західних еліт (як Расмуссен) та підміняє складну дипломатичну роботу агресивним невіглаством

※※※

Оскільки Ярослав Івашин вже «забув», що він казав про Расмуссена, треба йому нагадати:

https://site.ua/repl.1/zaxid-vimagaje-pripinennya-viini-i-vstupu-vkrayini-do-nato-iykzmvr

Це Ярослав Івашин каже про

NYT, Politicio, UNIAN
Історика Тимоті Снайдера
Керівника апарату ґенсека НАТО Стіана Єнссена
Екс-ґенсека Стоλтенберга
Екс-ґенсека Расмуссена
Гоλову редкоλегії Нью-Йорк Таймс, λавреата Пуλитцерівської премії Сергія Шмемана
Екс-командувача сиλами НАТО в Європі Ставридиса