Генерал Валерій Залужний. Світлина ГШ ЗСУ.
Генерал Залужний – Герой України, колишній Головнокомандувач ЗСУ й нинішній Надзвичайний і Повноважний Посол України у Сполученому Королівстві Великої Британії та Північної Ірландії.
Власну думку про Валерія Залужного, коли він був Головнокомандувачем ЗСУ, я висловив публічно в своїй праці «Україна переможе РоССію й вижене її зі своєї території! А що далі?„ + Ч. 2 + Ч. 3, назвавши його талановитим, і при цьому застеріг, що тільки б йому «не заважали можновладні Зе-ідіоти, головне завдання котрих – це забезпечення українського війська всією необхідною амуніцією (чого, на жаль, не робилося фактично всі три роки правління цих ідіотів),щоби військо… мало можливість без затримок знищувати московитських зайд!».
Але можновладні Зе-ідіоти на чолі із ГІУ Зе таки заважали Головнокомандувачу ЗСУ генералу Залужному повноцінно виконувати свої службові обов'язки, безпідставно втручаючись зі своїми дилетантсько-ідіотськими політичними вимогами у його діяльність, вимагаючи від нього перемог на фронті 2023 року, при цьому не забезпечуючи на належному рівні українське військо озброєнням та військовою технікою й саботуючи додаткову мобілізацію і її впорядкування з перетворенням значною мірою караючого на заохочувальний, себто мотивуючий процес та зниження віку мобілізації з 27-и до 25-и років, і заздрячи його високій, набагато більшій, ніж у Зе, популярності в українському війську й фактично загалом серед Українського народу, та вдавалися навіть до його публічного приниження, продемонстрованого у моїй статті «Зе принижує Залужного. Докази!», і врешті-решт Зе безпідставно звільнив його із займаної військової посади, про що, окрім іншого, я розповідаю в своєму дослідженні «Яке ж воно – оце ідіотське Зе – нікчемне!», а про самого Зе – у своїй публікації «Ідіот Зе зневажив усіх людей, що стали до оборони України від агрєSSіі РоССіі в 2014 – 2022 роках!».
Та попри всю мою глибоку повагу до генерала Залужного, шану й безмежну людську вдячність за зроблене ним разом з українським військом, яким він уміло керував, для врятування України від повної окупації московитсько-ординським набродом (сбродом – на руССком), на чому мною вже наголошувалося у матеріалі «Ганьба – ухилянт від мобілізації до ЗСУ вітає українських воїнів із Днем ЗСУ!», я ніколи не робив з нього свого кумира (бо творення собі ідолів, кумирів і земних месій ні до чого доброго не приводить, практично завжди закінчується важким розчаруванням, оскільки вони скурвлюються, та взагалі є гріхом, адже 2-а Заповідь Божа гласить: «4. Не роби/не сотвори собі кумира і всякої подоби з того, що на небі вгорі й на землі внизу, і що у воді й під землею. 5. Не вклоняйся їм і не служи їм, бо Я – Господь, Бог твій, Бог ревнивий, що карає за провину батьків на дітях до третього й четвертого поколіннях тих, хто ненавидить Мене, 6. і що чинить милість тисячам поколінь тих, хто любить Мене, й хто держиться Моїх заповідей»; Святе Письмо Старого та Нового Завіту, П'ятикнижжя Мойсея, Вихід 20:1 – 17, 10 Заповідей Божих), а його талант воєначальника й полководця зовсім не означає, як показує моя стаття «Зелена» влада «слуг народу» – Зе-слуг злигАлася з біло-синьою нечистю – «слугами народу» Януковича!“, що він у всьому є бездоганним і всезнаючим, оскільки навіть найталановитіша людина такою не є, та що його не можна/нема за що критикувати, бо тільки Господь Бог є таким – непогрішимим і всевидячим.
Й це – небездоганність та невсезнаючість – якраз і стосується допису генерала Залужного в Telegram 22 жовтня 2024 року о 16:41, скріншот котрого розміщений нижче, за котрий його можна
та й є за що критикувати. І за що ж, одразу постає питання? Й аби зрозуміти за що критикувати, прошу читачів звернути увагу на виділені мною абревіатури в першому абзаці цього допису: „Разом з заступником державного секретаря парламенту Великої Британії з питань Збройних Сил Люком Поллардом взяли участь у випускній церемонії 3-ї когорти пілотів ВПС (виділено Г. М.) Збройних Сил України, яка відбулася на базі Королівських ВПС (виділено Г. М.) у Кренвеллі“.
Так ось, наголошую, в Збройних Силах України (ЗСУ) немає ВПС (Військово-Повітряних Сил), а є ПС (Повітряні Сили), і сталося це ще 20 років тому – у 2004 році 3 червня, й далі я поясню, як так сталося…
Отже, 6 грудня 1991 року Верховною Радою України був прийнятий Закон України „Про Збройні Сили України“ № 1934-XII, до котрого Законом України „Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про Збройні Сили України» № 3548-XII від 21 жовтня 1993 року, окрім іншого, було внесено зміну, що затвердила нову редакцію статті 4, а саме «Загальна структура Збройних Сил України, види Збройних Сил України, роди військ (сил), їх чисельний склад, озброєння, фінансове та матеріально-технічне забезпечення затверджуються Верховною Радою України за поданням Президента України.
До складу Збройних Сил України входять такі види:
Сухопутні війська (війська наземної оборони);
Війська Повітряної оборони (Військово-Повітряні Сили і Сили Протиповітряної оборони);
Військово-Морські Сили», згодом, уже 5 жовтня 2000 року, парламент ухвалив Закон України «Про внесення змін до Закону України „Про Збройні Сили України“ № 2019-III, яким були внесені зміни до Закону України № 1934-XII від 6 грудня 1991 року у вигляді затвердження його нової редакції, котра містила й статтю 3 „…Структура Збройних Сил України…
Збройні Сили України мають таку загальну структуру:…
види Збройних Сил України – Сухопутні війська, Військово-Повітряні Сили, Війська Протиповітряної оборони, Військово-Морські Сили…“, й нарешті 31 грудня 2003 року КМУ вніс до парламенту проект Закону про внесення зміни до статті 3 Закону України „Про Збройні Сили України“ (щодо переходу до тривидового складу) № 4592, де було сказано, що „Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:
1. В абзаці третьому частини другої статті 3 (нової редакції – Г. М.) Закону України «Про Збройні Сили України»… слова «Військово-Повітряні Сили, Війська Протиповітряної оборони» замінити словами «Повітряні Сили» (виділено Г. М.)…“, який був прийнятий парламентом у цілому 3 червня 2004 року (я, обіймаючи тоді посаду секретаря Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони та будучи на той час уже переконаним прихильником переходу до тривидових ЗСУ, проголосував позитивно за цей проект) і після проходження усіх необхідних процедур став Законом України „Про внесення зміни до статті 3 Закону України «Про Збройні Сили України» № 1740-IV від 3 червня 2004 року, після чого остаточна редакція статті 3 «Структура Збройних Сил України» Закону України «Про Збройні Сили України» № 1934-XII від 6 грудня 1991 року, що вже цитувалася в моїй роботі «Зе – це не Верховний Головнокомандувач (ВГ) ЗСУ, а Верховна Ганьба (ВГ) ЗСУ!» + Ч. 2 + Ч. 3 + Ч. 4 + P. S. + P. P. S., виглядає наступним чином: «Збройні Сили України мають таку загальну структуру:…
види Збройних Сил України – Сухопутні війська, Повітряні Сили (ПС, на чому я й наголосив угорі, і через котрі зганьбився ПреЗедент України, як свідчить мій допис „Зе вкотре сказав «мудро», «розумно» й по-ідіотськи“ – виділення та примітка Г. М.), Військово-Морські Сили…».
Правда, в Комітеті Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони під час розгляду проекту Закону № 4592 від 31.12.2003 відбувалася цікава, знакова дискусія, котру я добре пам'ятаю, оскільки був її ініціатором: йшлося про майбутню назву нового виду ЗСУ у тривидовому їхньому складі – ВПС чи ПС, моя пропозиція була ВПС, а не ПС, бо ж ніхто не говорить, що замість Сухопутних військ мають бути Сухопутні Сили, а замість Військово-Морських Сил – Морські Сили, адже назва повинна підкреслювати очевидний зв'язок цього виду із військом, зі ЗСУ, аргументував я, й тому Військово-Повітряні Сили є кращим варіантом, ніж Повітряні Сили, але більшість членів Комітету опонувала мені тим, що західні країни, включаючи НАТО, з тривидовими збройними силами використовують назву ПС (мене дивувало посилання частини із них на Організацію Північноатлантичного договору, оскільки лише від однієї думки про НАТО їх починало нудити: мабуть таким чином вони хотіли переконати мене – непохитного апологета вступу України до Північноатлантичного Альянсу), і хоча мої аргументи про Сухопутні Сили та Морські Сили так ніхто й не спростував (їх просто залишили без відповіді) та моя позиція все одно залишилася в меншості, і таким чином сталося те, що вже було описано мною вище.
Ну, й окрім цієї історії з ВПС/ПС, я також не міг не звернути увагу на слова генерала Залужного із указаного вгорі його Telegram-допису «Я щиро вдячний усьому персоналу за підготовку наших пілотів. …зовсім скоро ці хлопці підуть у бій…», які однозначно свідчать про те, що українські військові льотчики-винищувачі завершили навчання з пілотування і ведення бойових дій на реактивних надзвукових літаках-винищувачах F-16 американського виробництва. А тепер ознайомимося із тим, що ж про це 22 жовтня 2024 року на своїй сторінці в соцмережі Х, розмістивши й відповідні світлини, повідомили Королівські Повітряні Сили: "Royal Air Force: 'Today the latest graduation of Ukrainian pilots from RAF Elementary Flying Training took place, attended by Armed Forces Minister Luke Pollard & Ukrainian Ambassador General Valerii Zaluzhnyi. The next step is advanced fast jet training & conversion to F-16 with partner nations'/Королівські Повітряні Сили: „Сьогодні відбувся останній випуск українських пілотів з курсу початкової льотної підготовки КПС
(виділено Г. М.), на якому були присутні Міністр Збройних Сил Люк Поллард і Посол України генерал Валерій Залужний. Наступним кроком є вдосконалена підготовка управління швидкісними реактивними літаками та перехід на F-16 (виділено Г. М.) разом із країнами-партнерами (про одного з цих партнерів розказує моя стаття «Просто співставте ці слова і зробіть свої висновки…» – Г. М.)“.
На чому ж наші українські пілоти навчилися літати у Великій Британії в Кренвеллі тепер стало зрозуміло із показаних вище інформації й світлин Королівських Повітряних Сил і це аж ніяк не
F-16. Фотознімок U.S. Air Force, Senior Airman Taylor Crul.
швидкісні реактивні літаки й тим паче не F-16, зображений на цьому фотознімку, бо Royal Air Force не мають на озброєнні F-16 (проблеми з їх поставками Україні висвітлює моя праця „Джо Байден і окремі ваші посадовці, перестаньте трястися від страху при слові РоССія!“; більше ж про важливу складову ПС авіацію йдеться на сторінках моїх фоторозповідей „Льотчики «малюють»!“ та „Авіація чарує!“ й матеріалу „Втрату української «Мрії» українці не повинні простити нікому – ні роSSійскім/руССкім тварям-агрєSSорам, ні українським ідіотам!“), а „вдосконалена підготовка управління швидкісними реактивними літаками та перехід на F-16“ займе щонайменше місяців шість, так що слова генерала Залужного „…зовсім скоро ці хлопці підуть у бій…“, делікатно кажучи, не зовсім відповідають дійсності, як не відповідають дійсності й ті дані, про котрі розказує моя попередня публікація „Що за дебільні журналісти опублікували цю маячню?“.
До речі, як бачимо в Х-повідомленні Royal Air Force, у Королівських (Британських) Збройних Силах (Збройних Силах Великої Британії) теж немає Військово-Повітряних Сил (ВПС), а є Королівські Повітряні Сили (Королівські ПС, КПС) – Royal Air Force (RAF), так само, як і в Збройних Силах України немає ВПС, а є ПС: генерал та, тим більше, Головнокомандувач ЗСУ, хай навіть уже й колишній, просто зобов'язаний це знати.
Генерале Залужний, то ВПС ЗСУ чи все ж таки ПС ЗСУ?!