Файно було б, якби цей осоружний карантин
відгородив від тривожних думок,
необдуманих вчинків, додав сили й мудрості...
Але ні, він усього лиш допоможе побачити чого ми варті.
Усі — від генералісимуса до прибиральниці в поліклініці.
До чого готові, або ні. Зрештою, є в нас майбутнє,
чи ми просто проміжна ланка, перегній, який
здобрює землю для когось іншого.

Богдан Марциняк-Волошин

Нічого не буває намарно — життя вчить навіть тих,
хто не хоче і не може вчитися

Богдан Марциняк-Волошин

Короновірус як перехід

Пандемія коронавірусу спричинить зміни, що змусять говорити про світ «до» і «після» — прогнозують дослідники економіки, соціуму та політики.

Про певні наслідки можна буде дізнатися лише потім, деякі явища вже нині є очевидною реальністю. Попри архаїчність нинішнього українського суспільства та вразливість 73% зе-посполитих до телелайна та маніпуляцій різного штибу, це стає також помітним і тут.

Не претендуючи на глибокий науковий аналіз чи повноту огляду, я лише наведу декілька невеличких епізодів із повсякденного життя (як на українському тлі, так і на європейському субстраті), щоб проілюструвати невпинну та глобальну ходу змін.

Коронавірус, свіже повітря та читання

5e7660970042e.png

Вірус SARS-CoV-2 з родини коронавірусів, що отримав від початку номенклатурну назву 2019-nCoV, а нині став відомий як COVID-19 (що чомусь співзвучно із назвою знакового та суперечливого Альянсу ID2020) – це не тільки нова вірусна інфекція, але й потужна психологічна операція. Кожного з нас перевіряють на здатність мислити раціонально, діяти локально (але адекватно) та долати прояви паніки.

Реальні замальовки недолугості організації карантинних заходів у Києві та санітарно-епідеміологічних заходів в Україні в цілому накладаються на статистику щодо епідеміологічної ситуації в Україні, а також тривожні новини із-за кордону — наприклад, про другу хвилю захворювань в деяких країнах Азії чи про жорсткі карантинні заходи в різних європейських країнах (наприклад, з 19 березня 2020 р. в Сербії запровадили комендантську годину з 20:00 до 5:00, а також наклали заборону на вихід із помешкань літніх людей – від 65 років у містах та від 70 років у селах).

Як зберігати ментальне здоров'я та здоровий глузд за таких умов? Ми ж бо пам'ятаємо Боккаччо і його «Декамерон» — саме ментальне здоров'я групи друзів, що втекли від епідемії холери до віддаленого селища в Тоскані, стало запорукою їхнього виживання, а їхні веселі й пікантні оповідки слугували засобом підтримки ментального здоров'я.

Однією із технік, що працює особисто для мене, є відстеження здійснення прогнозів позитивного впливу пандемії на наше життя. Зокрема, моїми друзями та знайомими висловлювалися наступні позитивні прогнози

Щодо прогнозів 1-4, на разі не вистачає достатньо фактажу – лише ближчі 12-18 місяців дадуть нам підтвердження (чи спростування) :-).

Але щодо екології та читання – я вже бачу справедливість цих передбачень. Київ, парки й озера, чудова весняна погода – тут знову чистіше стає повітря, а також можна побачити зацікавлених читачів.

Коронавірус та нові бізнес-стратегії

5e7660ef9d323.png

Пандемія коронавірусу та карантин примушують бізнеси по всьому світу шукати нові методи роботи на ринку. Зокрема, це стається нині й в Україні.

Індустрія готельно-ресторанного бізнесу, що виявилася однією із найбільш чутливих до чинного карантинового форс-мажору, шукає нові підходи до рекламування своїх послуг та привернення уваги споживачів. Зокрема, незважаючи на поточну епоху цифрових технологій, вони починають використовувати перевірені дідівські методики – саморобну паперову рекламу на стовпах та дошках оголошень (що і зображено на вищенаведеній світлині – поважна київська мережа барів-ресторанів йде «у народ»).

За доби «рівноденної бурі» (частиною якої є поточна пандемія та психологічна операція-інфодемія під назвою COVID-19) на плаву залишаться лише ті бізнеси, що зможуть знайти нові способи просування своїх товарів і послуг, створюючи при цьому необхідний рівень персональної довіри у споживачів (адже правильні комунікації та адекватні моделі бізнесів в стилі b2c чи с2с нині стануть вагомими засобами виживання і навіть зростання).

Доречи, одна із моїх колежанок-Могилянок Наталя Попович підготувала чудовий огляд новітніх бізнес-моделей та практик, що постали в Китаї на тлі тамтешньої епідемії коронавіруса – «П'ять стратегій для бізнесу. Як пройти через цю кризу». Цей досвід також стане в нагоді всім, хто шукає новітніх шляхів у непевному світі доби пандемії.

Коронавірус, Митець та буденність

5e766118a8fd4.png

На світлині – алегорія буденності зе-електорату в боротьбі із коронавірусом :-)

А насправді, дуже помітна різниця між людьми, що мислять критично, та 73%-відсотковою більшістю зе-електорату в ці дні, коли інфодемія вдирається у мозок через засоби масової інформації та дезінформаційні кампанії. Зелебобіки відчувають себе відверто розгубленими на тлі «рівноденної бурі», що насувається.

Днями під час прогулянки протягом своєї обідньої перерви я став учасником яскравої мізансцени. На одній із лавочок за маршрутом моєї прогулянки розташувався доволі літній добродій. Його синьо-червоний ніс, дещо склянисті очі та щось непередаване у зовнішності (те, що Митець – Лесь Подерев'янський — у своєму романі «Таинственный амбал» називає кучерявим виразом «льогка дебілістость у нижній частині лиця» :-) ) видавали в ньому завзятого шанувальника ритуалів Бахуса. Коли я наблизився до нього, його очі раптово сфокусувалися на мені, і тоді я почув від нього сакраментальне: «Ти з короною борешся?„

Я трошки «зависнув», але невдовзі відповів:

- Так

- Ну тоді давай тяпнемо, — зауважив шанувальник Бахуса

Я дещо очманів, а мій випадковий співрозмовник десь із замизканого поліетиленового пакету зі спритністю спринтера дістав напівпорожню пляшку горілки і якесь пластикове горнятко. Я на ходу сказав йому, що я поспішаю і взагалі мушу бігти. Він сумно поглянув на мене і навздогін кинув ще одну фразу-перл: «Нє, ну ти ж не понімаєш, з короною треба бороться … ».

Як казав колись Митець, життя дарує такі реальні історії, що письменнику не треба нічого вигадувати.

Або ж як зауважує відомий львівський письменник Богдан Марциняк-Волошин: «Як можна ізолювати баранів в отарі? Лише в тушонці...».

Коронавірус і фейки

5e76620bdc990.png

«Ми не просто боремося з епідемією, ми боремося з інфодемією», — заявив днями генеральний директор Всесвітньої організаціїї охорони здоров'я Тедрос Аданом Гебреісус, легітимізувавши новий термін, що описує нашу новітню реальність. Інфодемія — це лавина дезінформації, нагнітання й залякування у бажанні масмедій підняти власні рейтинги, псевдонаукових порад та інтерпретацій, що накриває світ і серйозно ускладнює боротьбу з реальною проблематикою зупинення та подолання хвороби.

20 березня 2020 р. сталася чергова битва на полі глобальної інфодемії. Була розвінчана чергова кампанія дезінформації (fake news) навколо спалаху коронавірусу. Вона була інспірована в Німеччині російськими агентами впливу та фабриками тролів. Варто зауважити, що для «розганяння паніки» в цьому випадку використовувався популярний у Європі канал комунікацій – пабліки Whatsapp. На світлині – сфальшоване фото (начебто екранний знімок нібито із сайту Державного офісу з питань охорони здоров'я та соціальних відносин), що містить інформацію про буцім-то заборону відвідування публічних місць в Берліні (фактично, режим замикання вдома) з наступного понеділка (23 березня 2020 р.).

Інформаційна війна з боку Росії на тлі пандемії коронавірусу підсилюватиметься. І людям доброї волі треба гуртуватися, зберігати критичне мислення та протистояти дезінформаційним кампаніям (в Україні ми теж стали свідками й почасти жертвами подібної ж російської дезинформаційної кампанії під час горезвісного «санжарування»).

Нещодавно один із наших замовників довірив нам дослідити механізми поширення паніки стосовно пандемії коронавірусу в соціальній мережі мікро-повідомлень Twitter (про публічні аспекти цього дослідження я готую нині більш грунтовний допис – як українською мовою для публіцистичних цілей, так і більш професійний допис англійською).

Виглядає так, що аналогічна тема стосовно пабліків Whatsapp стає нині ще більш гарячою.

Нижче я наводжу англомовну цитату зі статті у відомій берлінській газеті Berliner Zeitung у числі від 20 березня 2020 р., де наведено офіційне спростування цього фейку:

"Counterfeit report about curfew in Berlin circulates on Whatsapp

The Whatsapp messenger service is currently circulating a false report about an alleged curfew in Berlin. An apparently fake photo of the website of the State Office for Health and Social Affairs is being distributed, on which a ban on entering public places is announced from Monday. 'This is indeed a hoax,' the office wrote on Twitter on Friday.The authority called for the information to be disseminated that the screenshot is fake. No curfew has been imposed in Berlin due to the spread of the corona virus. (AFP)"

Гумором – по коронавірусу

5e766243bfb85.png

Є фото історичні, а є фото, що стануть історичними. Ось ця світлина, певно, належить до другої категорії. Це – рекламно-закличний напис на дошці, що заохочує відвідати один із берлінських барів десь в околі Alexander Platz на початку березня 2020 р., на тлі офіційних повідомлень про перші підтверджені випадки захворювання на коронавірус в Берліні.

Напис дослівно не перекладається українською, але приблизний його сенс може бути таким: «Я вижив під час бурхливих танцювальних вечірок у нічних клубах 1990-х не для того, щоб бути враженим вірусом, що носить назву легкого сорту пива» (або у кращій редакції від Leonid Goryachy: «Я вижив у рейвові 90-ті не для того, щоб померти від якогось вірусу, названого на честь майже „дитячого“ пива» ).

Гумор, сатира і сарказм – це останній притулок оптимістів. Водночас гумор має дивовижну силу – про це свідчать, наприклад, відродження українського духу, що сталося з легкої руки й від гумористичного поштовху Веселого Мудреця, чи звичайне диво, яке створив блискавичний гумор Полковника Санта-Клауса.

Тому вдаримо гумором по коронавірусу – на додачу до порад лікарів та раціонального мислення (замість панічних настроїв).

Зауваження: Ключовим для розуміння гумористичного надпису на світлині є напівсленгове слово rave, що виникло в андеграундних колах Великої Британії наприкінці 1980-хх – початку 1990-х рр. (і яке не має прямих перекладів українською). Нижче наведені деякі тлумачення цього слова:

Замість післямови

Богдан Марциняк-Волошин якось зауважив про наш поточний стан життя за умов пандемії та карантину: «Світове колесо життя призупинило свій біг. Хом'ячки перестали його крутити і від раптової зупинки отетеріли. Хтось впав у депресію, комусь миліша паніка, а хтось неспішно роззирнувся і не впізнав світ — у вічній біганці не помічаєш деталей, часових змін, день летить за днем... І ось все скінчилось, зависло, зупинилось. І кожен опинився віч-на-віч із власними думками. З'явився час подумати про небуденне, про те, що смертний, про тих, кого любиш, про волю і долю... Корисно подивитись довкруж і визначитись із місцем, куди ж привело тебе колесо життя, чи туди біг, чи за тим щастям гнався, про яке мріяв, і чи то таки справді щастя? Час карантину — час самотності і запитань. Їх більше ніж відповідей...».

Коронавірус змете недолугі уряди й урядовців (такий собі практичний метод «перетравлення» митців на кшталт зе-блазнів – див. мій нарис майже річної давнини).

Кожному з нас треба налаштовуватися на хвилю змін та побачити своє місце й шлях у житті «після» пандемії коронавірусу. Як демонстрував свого часу митрополит Андрій Шептицький, коли звичний стан речей валиться в тартарари, думати треба про велике і вічне, а не метушитися.

21.03.2020