Ще до початку повномасштабного вторгнення Росії 24.02.2022 року одним з найбільш нагальних питань реформування українського безпекового сектору була реформа Служби безпеки України з метою позбавлення цієї спецслужби невластивих подібним органам функцій. Тоді на слуху більше було позбавлення СБУ «економічних функцій», які в реальному житті майже завжди перетворювалися в «кришування» та «обілєчування» бізнесів.
Реформа СБУ була однією з ключових вимог для отримання Україною Плану дій щодо членства в НАТО та була зафіксована в Річних національних програмах під егідою Комісії Україна-НАТО. Українська влада в період до 24.02.2022 р., як могла, саботувала цей процес. І я, наприклад, чудово пам'ятаю дуже сумнівні пропозиції реформ, які озвучувала Мар'яна Безугла як заступниця голови Комітету Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки.
Також я пам'ятаю, як в січні 2022 року з'явилася інформація про те, що однією з основних вимог росії щодо продовження перемовин у «нормандському форматі» була відставка зі своїх посад українських «яструбів» — Олексія Данилова, Валерія Залужного, Кирила Буданова та Дмитра Кулеби. Тоді спільними зусиллями громадськості та здорової частини влади, цю атаку було відбито, керованість українським силовим та дипломатичним блоком було збережено. І можна було тільки уявити, що було б з Україною, якби москві вдалося реалізувати цей план. До речі, раджу всім пригадати, кого з високопосадовців ви не бачили і не чули в перші, найбільш критичні тижні від початку вторгнення.
Але повертаємося до питання реформування СБУ. 17 травня у Верховній Раді зареєстровано Проект «Закону про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення організаційно-правових засад розвідувальної та контррозвідувальної діяльності» за номером 7380. Він містить дуже правильну норму — функції воєнної контррозвідки передаються до Головного управління розвідки, і СБУ нарешті стає класичною контррозвідувальною службою (якщо позбавлять економічних функцій).
Наявність цих функцій в СБУ — це типовий «совковий» рудимент, властивий тоталітарним режимам. Передача функцій воєнної розвідки до Міністерства оборони (зокрема ГУР) — це типова сучасна світова практика, коли одна структура в системі міністерства оборони виконує розвідувальні, контррозвідувальні, протидиверсійні та антитерористичні завдання. Так є в більшості наших сусідів, а також в Нідерландах, Туреччині та низці інших країн.
Тобто, в запропонованому законопроекті все було б добре, якби не одне але — паралельно з цим пропонується ліквідувати Головне управління розвідки Міністерства оборони України та створити натомість окрему Службу воєнної розвідки та контррозвідки України. Яка не буде в структурі МОУ.
А отже, можна очікувати, що зміниться керівництво, особовий склад української розвідки. Як мінімум — нова структура буде змушена пройти певний час адаптації, між розвідувальними службами і Збройними силами знову має відбутися злагодження, вироблення нових алгоритмів взаємодії тощо.
Але ж в нас активна фаза війни! В нас кожна секунда — це відвойовані або втрачені території, в нас гинуть наші герої, поки в київських кабінетах знову починаються апаратні ігри!
На мою особисту думку, те, як себе проявив український ГУР, дозволяє стверджувати про його достатньо високу ефективність. При цьому українська розвідка ще в листопаді 2021 року отримала і була змушена оприлюднити публічно плани російського наступу, які, на жаль, на 95% виявилися абсолютно точними. Саме ГУР МО наголошував, що війна буде повномасштабною, не тільки на сході України, як переконувало більшість «експертів». І, переконаний, саме завдяки українській розвідці ми наскільки це можливо були готовими до найжорсткішого сценарію і гідно зустріли ворога.
Настільки гідно, що здивували розвідки більшості країн світу, які реально давали нам 2-3 дні активного спротиву, а далі — партизанська боротьба в окупації. Звісно, я не применшую роль і всіх Збройних Сил України, і Головнокомандувача, Президента Володимира Зеленського, і СБУ, яка зловила безліч диверсантів та знешкодила купу загроз, про які ми навіть не знаємо. Важлива, можливо навіть вирішальна роль — добровольців і озброєного українського суспільства, яке не вагаючись, в складі абсолютно різних підрозділів створило справжнє «Дике поле» для ворога, особливо на підступах до столиці.
Проте, повертаючись до ГУР і законопроекту №7380, хочу поставити одне питання: навіщо ламати те, що добре і ефективно працює? Для чого під час війни робити настільки кардинальні зміни?
Сподіваюся, у депутатів вистачить розуму зробити все в інтересах України!
-----------
Отримувати правильний погляд на війну, політику і візію майбутнього:
Підтримати інформаційні, гуманітарні та військові ініціативи консерваторів:
