В цьому тексті спробую максимально беземоційно оцінити останній вкид в ЗМІ, спрямований на те, щоб остаточно поховати головний центр спротиву російському проєкту меморіалізації Бабиного Яру. Вкид, який спрямований безпосередньо на Йосифа Зісельса, людину, яка й очолює (не за посадою) цей спротив.
Що відбулося: вийшла стаття, яка самопозиціновує себе як розслідування, на порталі Ліга.net. В ній, якщо тезово, стверджується, що Йосиф Зісельс — шахрай, який обдурив в 90-х репатріантів і нажився на цьому; що він же блокує будь-які інші проєкти, якщо не очолює їх; і що він же спочатку підтримував російський проєкт, але змінив позицію через зміну влади в країні (з Порошенка на Зеленського). І що зібрав 150 тисяч доларів на будівництво Музею пам'яті жертв Бабиного Яр
Але за вказаними посиланнями — статті на івриті (якщо перекласти, то про Зісельса там жодної згадки) і два відсканованих документи, які перекласти онлайн неможливо.
Написала це Любов Величко, яка, окрім Ліги, має стосунок ще і до сайту Тексти.org.ua.
При цьому, коли їй в коментарях почали ставити питання про докази, про упередженість матеріалу, більшість тих, хто її критикував, вона заблокувала, а в суперечці з іншими переходила на емоції замість фактів.
Найбільш кумедним є наведення як доказу документу, в якому написано, що в діях Йосифа Зісельса відсутній склад злочину.
В самому матеріалі дуже багато емоційних пасажів авторки, на кшталт «Слухаючи палкі промови дисидента, всього за кілька хвилин після початку
інтерв'ю я наче поринаю у транс. Мене охоплює гнітюче відчуття, що я –
школярка, яка не зробила домашнього завдання і тепер вислуховує
настанови суворого вчителя.»
Так само подаються і слова Зісельса: «У висловлюваннях Зісельса факти змішуються з емоціями: „Вони брешуть, а
я... В мене в Україні і за кордоном дуже великий авторитет. Невже ви
можете поставити в один ряд моє слово проти їхнього слова?!“
Все зроблено для того, щоб показати, що у Йосифа Зісельса є тільки один аргумент на свій захист — великий авторитет, який не під силу знищити такій особі як Любов Величко, і тому вона взяла на озброєння іншу тактику — показати, що крім цього, інших аргументів немає. Хоча за пару днів до публікації матеріалу був публічний брифінг з цього питання за участі пана Йосифа, так і в цілому — аргументів наведено безліч. Просто авторка їх свідомо проігнорувала.
Мета та завдання зрозумілі: до 80-ї річниці подій у Бабиному Яру лишилося два місяці, будівництво російського проєкту йде шаленими темпами, тому перевести дискусію саме зараз на особистість Йосифа Зісельса, змусити його виправдовуватись щодо вигаданих шахрайств чи злочинів — це якраз той лаг часу, якого бракує, щоб завершити будівництво.
І тому для цієї операції залучили журналістку з відносно чистою репутацією, яка співпрацює з виданнями, заангажованість яких ще не є всім відомою (бо якраз я пів року тому стикнувся з тим, що Ліга контролюється Віталієм Кличком). Не знаю ціну питання і чи йшла мова про гроші, але не вірю, що Любов Величко не розуміє що вона зробила.
Так само очевидною є нервова реакція, кілька постів поспіль, запис відео, блокування всіх хто критикує — пані не готова відповідати за свої наклепи. Можливо її не попередили що так може бути. Але для мене очевидним, що Любов Величко вже є головним і безальтернативним претендентом на премію „Брехло року“ в категорії журналістика.
І в мене є пропозиція: допоможімо їй отримати це визнання вже сьогодні? Все просто: прочитайте її статтю, її фейсбук і зробіть власні висновки. Якщо ви погоджуєтесь, що це не розслідування, а художній твір, якщо вам не подобається, коли журналісти маніпулюють — поширте цей блог. Напишіть свій. Хай хоча б фейсбук палає під ногами у Величко.
