Українці платять страшну ціну за право жити у своїй, справедливій та заможній, країні. Але чи стане Україна справедливою, а отже і заможною, тобто розвиненою країною після війни? Для відповіді на це питання, треба відповісти на інше: що понад 30 років заважало Україні стати розвиненою країною? Адже чітке визначення проблеми це половина рішення.
Окреслимо поняття: розвинена країна, це та де найкраще розвинена наука, освіта, медицина, найкраща інфраструктура, житло і харчування, продукти інформаційних, космічних та військових технологій. У економіці усі ці речі називаються «блага». Кількість благ у грошовому еквіваленті є Валовим внутрішнім продуктом (ВВП). Чим більше люди виробляють благ, починаючи від їжі і охорони здоров'я і закінчуючи продуктами/послугами освіти, науки і культури, тим більш розвиненою є країна. Найбільш точним і репрезентативним показником розвитку країни є ВВП на душу населення за поточним обмінним курсом (GDP (current US$), тобто показник здатності виробляти блага змінюючи цей світ. Упереджуючи можливе питання щодо екології, вкажу дві речі: 1) у розвинених країнах більшість ВВП це послуги та інші нематеріальні блага, достатньо подивитися на рейтинг найбільших публічних компаній світу; 2) навіть видобуток сировини та промислове виробництво у розвинених (провідних) країнах не спричиняє руйнівних наслідків для екології, навпаки, чим більш розвиненою є країна, тим краще вона здатна дбати про середовище. Вистачить подивитись на сучасні заводи США (світового лідера з видобутку як нафти так і газу), Німеччини, Японії, а навіть Китаю, який, до речі, останніми роками є світовим лідером з виробництва «зеленої» (відновлюваної) енергії, зокрема, сонячної.
Як створюється ВВП можна наочно продемонструвати на прикладі такого, здавалося б, простого та низькотехнологічного продукту як звичайна голка для ручного шиття. Вартість залізної руди для створення 1 тони сталі (у середньому це 1,7 тони руди) близько 300 доларів, вартість тони сталі понад 500 доларів. Вартість однієї голки у роздрібному продажу близько 3 центів (0,03 долара), вага голки менша 0,5 грама. З тони сталі можна зробити 2 мільйони голок вартістю близько 60 тисяч доларів. Різниця вартості сировини і готового продукту – 200 разів (20 тисяч відсотків). Цей приклад дуже спрощений, але ілюструє порядок цифр, додану вартість, між сировиною та вартістю готової продукції у роздрібному продажі. Різниця може бути як у кілька разів меншою, так і у десятки і сотні разів більшою. Чим більш складний та унікальний продукт, тим більша додана вартість. Основну вартість дають засоби виробництва та кваліфіковані кадри, а не сировина. Не є багатою та країна де багато корисних копалин, багатою є та країна, яка здатна їх змінювати на щось корисне. Для більшої наочності, якби країна-1 тільки видобувала і продавала залізну руду, а країна-2 робила з неї голки і займалася їх продажами, то різниця у ВВП країн була б 200 разів. Слід також ще раз зазначити, що більшу частину ВВП розвинених країн складають нематеріальні блага: торговельні, логістичні, медичні, освітні, культурні, туристичні, фінансові, інформаційні та інші послуги, інтелектуальна власність тощо.
Отже, основні ресурси для створення благ та доданої вартості (ВВП) це не корисні копалини, а технології, засоби виробництва, інтелектуальна власність та кваліфіковані кадри. Іншими словами виробничий та людський капітал. Технології відіграють дуже істотну роль навіть у такій, здавалося б, консервативній сфері, як сільське господарство. Врожайність пшениці в Україні часів СРСР (навіть за документами) була менша 1,5 тонни (до 15 центнерів) з гектару, зараз приблизно у три рази більша – 4,5 тонни з гектару. Однак загальний показник ефективності сільського господарства сучасної України не йде у жодне порівняння з відповідним показником, на приклад, Нідерландів. Хоча і потенціал ґрунтів і кліматичні умови в Україні не є гіршими. Нідерланди, це країна площею 41850 квадратних кілометрів, площа сільськогосподарських земель цієї країни складає близько 18 тисяч квадратних кілометрів, тобто близько 43% загальної площі країни. У 2021 році обсяг експорту аграрної продукції власне Нідерландів (без врахування реекспорту продукції інших країн) склав 75,7 мільярдів євро, або ж приблизно 83 мільярди доларів. Обсяг експорту аграрної продукції України у 2021 році склав 27,8 мільярдів доларів. Площа України 603700 квадратних кілометрів, сільськогосподарських земель України близько 427 тисяч квадратних кілометрів (42700000 гектарів), або близько 70% від загальної площі країни. Різниця площі сільськогосподарських земель України і Нідерландів 23,72 разів (18 і 427 тис. км2), а обсяг експорту аграрної продукції Нідерландів більший від цього показника України у 3 рази (83 і 27,8 мільярдів доларів). Ефективність сільського господарства України нижча у десятки разів, не на кілька десятків відсотків і навіть не на кілька сотень відсотків, а на кілька тисяч відсотків, тобто незрівнянно нижча. І це одна з провідних галузей економіки України, з рештою галузей ситуація нічим не краща.
Чому так відбувається?
Якщо дуже стисло, то причина низької ефективності економіки (бідності) України у відсутності капіталу (засобів виробництва, технологій та фахівців), причина відсутності капіталу у великих ризиках (беззахисності) бізнесу в Україні, причина великих ризиків у тотальній корупції (зокрема судів та правоохоронних органів), причина корупції у феодальній «культурі окупаційної адміністрації» носіями якої є сотні тисяч людей які становлять правлячу еліту країни, тобто здійснюють менеджмент країни практично на усіх щаблях.
Державна влада в Україні фактично усі більш як 30 років незалежності знаходиться в руках еліти, яка сформувалося з працівників радянської державної адміністрації, яка була створена як окупаційна. Утворилася своя злочинна культура управлінських еліт. Фактично в країні діє новий феодальний лад. Цей лад спирається на конституцію прийняту Л.Д. Кучмою у 1996 році, відповідно до якої президент не належить до жодної гілки влади і контролює їх усі, що характерно для монарха. Згідно з чинною конституцією України «Президент України є главою держави і виступає від її імені», тобто цілком може сказати «Держава це я». Для прикладу, згідно з конституцією США «президентові належить виконавча гілка влади». Поділ влади на гілки, нагадаю, був винайдений людством власне для недопущення феодалізму та узурпації влади, що завжди призводило до трагедій. Рівень корупції, законодавчої, судової та виконавчої влади України, зокрема, правоохоронної системи, навіть під час війни, коли під загрозу поставлене саме існування держави, – є просто тотальним. Крадіжки відбуваються у тому числі і на закупівлі зброї, амуніції і продовольства для військових. Однак у культурному середовищі правлячих еліт корупція не розглядається як злочин.
Чому народ України, навіть після 2 революцій, не зміг змінити діючого зіпсованого/корумпованого (від лат. corrumpere — псувати) державного ладу? Зіпсований державний лад забезпечується сотнями тисяч (за деякими підрахунками близько мільйона) людей: працівниками державних органів починаючи від найнижчого рівня і до адміністрації президента. Це величезна група людей. Але, водночас, лише незначний відсоток від загальної кількості населення. Зміна «голови держави» в Україні не призводить до зміни правлячих еліт, а відповідно, управлінської культури, яка походить, нагадаю, від культури окупаційної адміністрації, згадаймо ким був Л.Кравчук та Л.Кучма. Перемога на виборах елітами розглядається як щось типу перемоги одного феодала над іншим, що ніяк не змінює діючого ладу. Більше того, перемогти на виборах в рамках діючого ладу можливо лише у співпраці з елітами, через домовленість з ними, розуміння правил та прийняття їх. Зокрема, ключову роль у здобутті та утриманні влади завжди відігравав контроль над ЗМІ які належать олігархам.
Таким чином, в Україні досі не вирішеним залишається питання сформульоване ще партією «Рух» В'ячеслава Чорновола у 1992 році: «Оскільки нова держава, як і раніше, повністю контролюється старою комуністичною номенклатурою, справжні реформи будуть неможливі, поки номенклатура не буде усунена від влади».
Тобто, будь-яка стратегія розвитку України має починатися з пропозиції механізму позитивного відбору і заміни сотень тисяч людей, які нині є носіями культури яку ми називаємо «злочинна влада». Будь-які плани відновлення чи стратегії від кого б вони не виходили, без радикальної зміни правлячої еліти та встановлення системи правосуддя, є завідомо нездійсненними.
Що з цим можна зробити (скорочена версія): https://site.ua/yuliy.zoria/koli-ziide-ukrayinske-sonce-i7levkz
Повна стаття, включно з конкретизованими пропозиціями шляху вирішення проблеми: https://confidence.trading/articles/ukraine-2033-the-country-of-the-future
Автор: Юлій Зоря
Контакти автора: https://www.linkedin.com/in/juliusz-zoria/