Головною проблемою України є система прийняття політичних рішень та формування еліти, яка ці рішення приймає. Простіше кажучи проблема з відбором тих, хто матиме владу та прийматиме політичні рішення. Бідність, безправ'я, корупція, та навіть війна, це усе наслідки. Причина: відсутність механізмів позитивного відбору еліти. Тому «влада» у нас цілий час злочинна, а політика у масовій свідомості це «брудна справа» чи «мистецтво брехні». Чи так скрізь у світі? — Ні. Ефективність держави найкраще виміряти кількістю благ на душу населення які в ній виробляються — скільки виробляється їжі, одежі, будується житла, надається освітніх та медичних послуг, тобто обсяг валового внутрішнього продукту (ВВП) на душу населення. Ось порівняння України та інших країн (у тисячах доларів, дані Світового банку за 2021 рік):
У будь-якій країні, де кращий рівень життя, еліта є кращою і системи працюють краще. В Україні усе значно (на понад 50%) гірше ніж, на приклад, у Ботсвані, де понад 10% мешканців старших 15 років не вміють читати. Україна бідніша за більшість країн світу, та найбідніша і найкорумпованіша країна Європи (гірша за Вірменію, Грузію, Молдову, Турцію та решту країн континенту). Усі 30 років наша еліта (без лапок, ті люди, які мали владу приймати політичні рішення) складалася з, м'яко кажучи, не найкращих людей. Україна стала незалежною в наслідок розпаду імперії СРСР. Цей розпад відбувся, головним чином, внаслідок неадекватної політики керівництва держави (головним чином економічної). І от після того, як імперія розпалася через неадекватне керівництво, владою президента незалежної України наділяється представник цього неадекватного керівництва. Завідувач відділу пропаганди і агітації, згодом завідувач ідеологічного відділу та член президії Центрального комітету Комуністичної партії – Леонід Кравчук. Усі решта представники еліти, починаючи від місцевих адміністрацій і закінчуючи судами та урядом також вихідці з комуністичної системи. Під час президентсва Кравчука прем'єр-міністром (з 1992 року) був Леонід Кучма, який також розпочав свою політичну кар'єру з комуністичної партії. Саме за Кучми практично повністю були сформовані ті інституції які формують світогляд та вирощують сучасну українську еліту. Чи були альтернативи? — Так, був, на приклад, В'ячеслав Чорновол, вбитий у 1999 році.
Найважливішими складовими цієї системи є контроль над засобами масової інформації та судами. Перше дозволяє формувати реальність для більшості, друге дозволяє уникати відповідальності після того, як більшість бачить наслідки свого вибору. І ані Майдан 2005, ані Майдан 2014 не принесли змін системи. Так само жодним політиком зараз не пропонується відповіді на питання — яким чином планується забезпечити відбір сотень тисяч людей на державні посади починаючи від міністра та судді і закінчуючи податківцем та митником? Яким чином замінити тисячі суддів? Якщо узагальнити мессіджи політиків, то вийде: «вони крадуть і брешуть, виберіть мене, бо я не такий». Ну так попередні теж крали і брехали (починаючи від Кравчука), а наступні казали, що вони не такі, але крали і брехали так само. Де можна побачити конкретні пропозиції? Де можна побачити списки команди? Де можна висловити такі пропозиції або долучитися до команди? Немає нічого такого. Чи може це створити новий Майдан? — Ні.
Окрім цього, у новому Майдані братимуть участь вже злагоджені бойові підрозділи. Хтось неодмінно буде (умовно) «За Найвидатнішого Лідера Сучасності», хтось «За Сивочолого Гетьмана», хтось «За Валерія Залужного», а хтось «За Дмитра Корчинського» тощо. Ну і поруч, як і раніше, будуть Росія, Угорщина. Тому, у випадку Майдану Україну чекає вже справжня громадянська війна та Руїна. Можливо Путін на це і сподівається. Так вже було в історії України, після перемоги Хмельницького у визвольній війні, гонорові козаки почали з'ясовувати стосунки вже між собою, цей період тривав 30 років і дістав назву «Руїна».
А що чекає Україну, якщо не буде Майдану? Теж Руїна, але не така страшна. За оцим сценарієм.
Чи можна уникнути Руїни після війни? — Можна. Для цього потрібно створити систему прийняття політичних рішень на позитивного відбору до органів державної влади, перш за усе, судів. Чи це реально — так. Ось пропозиція, долучайтеся: https://site.ua/yuliy.zoria/maidanonline-navishho-ce-potribno-yak-pracyuvatime-comu-nadvazlivo-same-zaraz-i74p642
P.S.
На скільки реально, що буде Новий Майдан? — Ймовірність більше 50%. Що на цю тему думають самі воїни: ось релевантна думка 1 (відео, ~ 3,5 хвилини в режимі х2), ось релевантна думка 2 (відео, ~ 1 хвилина).
На скільки реально, що буде Руїна за інерційним сценарієм, описаним паном Пекарем? — Ймовірність більоше 40%.
Десь пару відсотків ймовірності, що буде реалізований проект електронної демократії, який пропонується. Ну і менше відсотка на те, що внаслідок Майдану прийде до влади якийсь новий український Лі Куан Ю, якого ми ще не знаємо. У суспільстві де завдяки ЗМІ близько 60% вірять у «Найвидатнішого Лідера Сучасності», ще 20% (чи типу того) вірять у «Сивочолого Гетьмана», близько 10% у «Ту що Працює», скількись там ще відверто проросійських, для Лі Куан Ю шансів дуже мало. Але, електронна демократія цілком може спрацювати, тому що не передбачає жодних персоналій, а лише конкретні рішення, які прості, зрозумілі та корисні для усіх громадян України (без різниці за кого саме ви Зеленського, Порошенко, Тимошенко тощо). Детальний опис проекту за посиланням вище.
