Чесно, дістало.
Хочеться стулити вуха від вибухів консерв, які стали підриватися в контексті справи «Медведчук проти Стуса». Від Фаріон до Парасюка, і до Сергія Лещенка.
Ці та інші персонажі за однією методичкою відписалися про те, що у рішенні суду на користь Медведчука винен… Порошенко. Точніше проведена ним судова реформа, її наслідки, чи наслідки нереформованості судів — тут можна і заплутатись. Головне ж — згадати прізвище п'ятого президента.
Ніхто не має наміру останнім надмірно захоплюватись, або його виправдовувати. Він цього і не потребує. Як раз твереза оцінка змін у судовій гілці влади змушує попросити клікуш затулити пельку.
Хтось взагалі уявляє масштаб завдання? Загальна кількість суддів в Україні — близько 9000. Варіант «всіх звільнити і набрати нових» було відкинуто відразу, тому що це на роки паралізувало б суди, а самі судді завалили б своїми позовами європейські інстанції. І виграли б за ними.
Тому це була копітка і тривала робота, яка завершилася ухваленням змін до Конституції. Довелося бути присутнім на деяких засіданнях Конституційної комісії, де вони обговорювались, і бути свідком тривалих дискусій — щодо кожного формулювання, кожної коми.
Далі була тривала епопея з формуванням нового Верховного Суду — під мікроскопом громадських організацій і міжнародних партнерів. Було оцінювання суддів, тобто та ж сама переатестація в поліції, через яку мантії повісили на цвяшок близько 2 тисяч суддів. Що до речі створило проблему неукомпектованості місцевих судів. Було ще багато чого, включно з позитивними оцінками венеціанської комісії і не тільки. І залишалося багато роботи попереду, тому що дійсно докорінно змінити судову систему в такій державі як Україна за 5 років неможливо. А в реальності на це часу було ще менше, тому що новий парламент запрацював лише у 2015, та й партнери по коаліції швидко шмигнули в опозицію, бо так вигідніше.
Втім, ключове в іншому. Суди — це окрема гілка влади. І прагнути до змін зсередини має вона сама. Чи хтось на це сподівається?
Навряд чи можна помилитися якщо сказати, що найбільший опір реформі чинився саме з боку судової системи. Так само, як медичну реформу торпедувала стара медична система і фармацевтична мафія. Судова гілка влади навіть не думала йти шляхом самоочищення. Це держава в державі, у чому ми зайвий раз пересвідчилися на прикладі ОАСК.
Тому Порошенко створив каркас, і відкрив дорогу. Так само як було створено антикорупційну мережу — НАБУ, антикорупційний суд тощо. Далі — справа за виконавцями, далі все залежить вже від якостей людей на посадах.
Не хочеться, щоб меседж «ага, Порошенко не реформував суди» набирав такої ж стійкості, як і деза про Свинарчуків або офшори. Бо все це політична піна. За якою, між іншим, губиться реальна проблема судів в Україні, які зараз Зеленський прямо ставить собі в услужіння.
