Протести у Хабаровську дивують. І для цього навіть не потрібно розбиратись у всіх перепетіях ситуації, що склалася на Далекому Сході РФ і у російській федеральній політиці. Вони приємно вражають насамперед своїм настроєм, духом і риторикою.
Щойно Путін провів свій плебісцит, який пропагандисти стали подавати як вияв персональної довіри фюреру, як на вулицях лунає «долой царя» і «Путіна в отставку». Зневага, роздратування, невдоволення, обурення і т.д. — ось що транслюється на адресу Москви.
Характерно також, що масовість протестів не зменшується, і, як показав суботній мітинг, їхні учасники перейшли від місцевого до федерального порядку денного. Це вже протест за зміну системи.
Показово і те, як влучно прилітає історичний бумеранг (і про це варто пам'ятати усім). У 2014 році Росія використовувала т.зв. «народних губернаторів» для розколу України. Щоправда, зараз Болотов вже покійний, а Губарєва не чути й не видно. Або «народний мер» у Слов'янську, прізвище якого вже зовсім забуте.
Але тепер Кремль отримав справжнього, не штучного, не фейкового, а реального народного губернатора, якого готові захищати люди.
Абсолютно на рівному місці, «випадково» (але ми знаємо, що випадковостей не буває) Кремль отримав «ответку» від історії. На рівному місці прилетіло те, заради організації чого в Україні сама Росія витрачала шалені пропагандистські і фінансові ресурси.
А тут ще й підгрунтя для створення «республіки» є абсолютно живим і справжнім. І не будемо навіть згадувати про український контекст, про коріння більшості мешканців Хабаровського Краю і про Зелений Клин, хоч в Росії і цього реально бояться, і навіть Соловйов же пише про такі загрози у своїх пабліках.
На Далекому Сході у період громадянської війни була своя республіка. Більше того, за певних обставин вона могла стати повноцінною державою, і навіть більшовики були готові це прийняти. Але тоді не склалося.
Та як би не було, в даному випадку не потрібні жодні міфи як про якусь порожню новоросію. Бо є реальна історична пам'ять, ідентичність, географічна та ментальна віддаленість від центру.
Безумовно позитивно й те, що хабаровчан не цікавить зовнішня політика. А на мітингу, судячи зі стріму, лунало звинувачення на адресу Путіна в агресивній війні проти України.
Зараз важко прогнозувати подальші події. Тим більше розуміючи всю жорстокість путінської команди. Але ще місяць тому уявити, що на вулиціях не останнього міста Росії десятки тисяч кричатимуть «Путин уходи», «Путин вор» теж було складно.
Росія схожа на вулкан, з якого вже починає прориватися лава. А виверження як правило трапляється несподівано.
Тут жодні сейсмологи, чи соціологи не спрогнозують.
