Це доповнення до попередньої статті: За логікою Трампа у війні росії проти України винен не путін, а Байден ???

Цитата новообраного Президента США:

«Отже, знаєте, більша частина проблеми полягала в Росії протягом багатьох, багатьох років, задовго до того, як Путін сказав, що Україна ніколи не може бути залучена до НАТО. Тепер вони це заявили. Це як би висічено в камені. І десь у якийсь момент Байден сказав: ні, Україна повинна мати можливість вступити до НАТО. Ну тоді в Росії з'являється хтось прямо біля їхнього порога, і я можу зрозуміти їх„

 Висновок з цього такий: Те, що сказало пуйло, для Трампа закон, це «висічено в камені» і Трамп розуміє путіна в питанні – чому той напав на Україну.

Після того, як журналіст запитав, «Коли саме США заперечували можливість вступу України в НАТО? і чи він дотримується позиції, що „Україна ніколи не може приєднатися до НАТО“, обраний президент заявив:

„Ну, моя думка така, я вважаю, що це завжди було зрозуміло... Насправді, я вважаю, що у них була угода, а потім Байден її порушив. У них була угода, яка б задовольнила Україну і всіх інших, але Байден сказав: «Ні, ви повинні мати можливість вступити до НАТО... Байден постійно говорив неправильні речі, і одна із неправильних речей – він сказав, що Україна піде у НАТО… Коли я чув, як він говорить, я думав: цей хлопець почне війну».

Перекинувши всю вину з путіна на Байдена, Трамп вжив слово «я вважаю», а не «я знаю», тобто будує свою позицію на ним вже вигаданих здогадках і припущеннях.

Крім того, зі слів Трампа виходить, що питання вступу України в НАТО ніколи не стояло на порядку денному, доки президентом США не став Байден, бо, нібито «це завжди було зрозуміло„, доки «у якийсь момент Байден сказав: ні, Україна повинна мати можливість вступити до НАТО». 

І ось ми підійшли до того, чого Трамп не знає, а швидше всього не хоче знати. Мова йде про шлях України в НАТО ДО президентства Байдена.

 1992 рік. Україна приєдналася до Ради північноатлантичного співробітництва, пізніше перейменованої на Раду євроатлантичного партнерства.

22—23 лютого 1992 року відбувся візит генерального секретаря НАТО М. Вернера до Києва, який офіційно запросив Україну до участі в РПАС (членом цієї організації Україна стала 10 березня 1992 року).

 8 липня 1992 року Президент України Кравчук відвідав штаб-квартиру альянсу в Брюсселі.

Вересень 1992 року. Відкрито Представництво (Амбасаду) України в Брюсселі, яке було сполучною ланкою в контактах між Україною та НАТО.

Лютий  1994 року.  Україна уклала рамковий договір з НАТО в рамках ініціативи «Партнерство заради миру», підтримала ініціативу держав Центральної та Східної Європи щодо вступу до НАТО.

1997 рік. На Мадридському саміті НАТО було підписано «Хартію про особливе партнерство НАТО та України» Сторони обмінялися офіційними представництвами: у Києві відкрився Центр інформації та документації НАТО, а у штаб-квартирі НАТО з'явилося українське представництво, де з 1998 року розпочав роботу спеціальний військовий представник України

Листопад 1998 року президент Кучма підписав «Програму співпраці України з НАТО на період до 2001 року», а в розпал «Косовської кризи», у квітні 1999 року, у Києві відкрилася місія НАТО.

2000 рік.  В рамках програми НАТО «Партнерство заради миру» підписано «Угоду про статус сил».

У 2001 році було відкрито навчальний центр Міжнародного центру миротворчості та безпеки у Яворові.

28 травня 2002 року Рада національної безпеки та оборони України під головуванням президента Леоніда Кучми прийняла Стратегію щодо НАТО, яка передбачала перегляд політики позаблоковості на користь початку процесу, кінцевою метою якого мало стати здобуття Україною повноцінного членства в НАТО.

9 липня 2002 року в рамках програми «Партнерство заради миру» Україна та НАТО підписали меморандум про підтримку операцій НАТО з боку України. Через рік Україна підтримала операцію США в Іраку, направивши до регіону свій «миротворчий контингент».

Листопад 2002 року. Підписано План дій НАТО-Україна.  В рамках цього плану почали розроблятися щорічні Цільові плани Україна-НАТО.

2014 рік. Генсек НАТО Андерс Фоґ Расмуссен на зустрічі міністрів оборони альянсу в Брюсселі, відповідаючи на запитання журналіста щодо вступу України до НАТО, зазначив, що рішення саміту в Бухаресті (у квітні 2008 року) залишається чинним, і Україна в майбутньому зможе стати членом НАТО, якщо це рішення буде підтримане населенням країни.

23 грудня 2014 року Верховна Рада України скасувала позаблоковий статус України. У розділі про основні принципи зовнішньої політики закону «Про основи внутрішньої та зовнішньої політики» закріплено норму про поглиблення співпраці з НАТО «для досягнення критеріїв, необхідних для набуття членства в цій організації».

 У квітні 2015 року уряд Канади вирішив направити в Україну майже 200 військовослужбовців для проведення військових навчань та підготовки військовослужбовців Збройних Сил України. Реалізація канадської програми з навчання українських військовослужбовців за стандартами НАТО тривала до 2017 року.

24 квітня 2015 року у Брюсселі Україна підписала з Агенцією НАТО зі зв'язку та інформації (NCI Agency) меморандум щодо реалізації трастового фонду з реформування системи управління та зв'язку Збройних Сил України. Меморандум сприятиме реалізації Цільового фонду НАТО-Україна на програму консультації, управління, контролю та зв'язку. Того ж дня президент Петро Порошенко підписав указ «Про затвердження Річної національної програми співробітництва Україна — НАТО на 2015 рік»

18 травня 2015 року у Будапешті Парламентська асамблея НАТО у декларації весняної сесії визнала зміну політики України щодо відновлення її євроатлантичного курсу.

10 липня 2017 року до Києва прибув Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберґ. В рамках його візиту відбулося урочисте засідання Верховної Ради України, на якому й виступив генсек. За участю Президента України також відбулося урочисте засідання Комісії Україна-НАТО. Було урочисто відкрито нове приміщення Представництва НАТО в Україні.

10 березня 2018 року НАТО визнало за Україною статус країни-аспіранта на шляху до приєднання до альянсу.

20 вересня 2018 року український парламент затвердив поправки до конституцій, які закріпили євроатлантичний і європейський курс України.

21 лютого 2019 року до Конституції України було внесено зміни, норми щодо стратегічного курсу України на членство в Європейському Союзі та НАТО закріплені в преамбулі Основного Закону, трьох статтях та перехідних положеннях.

12 червня 2020 року, Україна стала членом Програми розширених можливостей НАТО.

Так ось, все це відбувалося ДО президенства Байдена, (Байден вступив у повноваження 20 січня 2021). Тож Трамп, або в силу своєї обмеженості не в курсі того, про що говорить, або свідомо бреше, щоб задовольняти хотєлки путлєра, перекласти вину на Байдена і легалізувати агресію росії.

А щодо Байдена, то він, на превеликий жаль, замість того, щоб робити конкретні кроки, годував Україну лише обіцянками про гіпотетичний вступ України в НАТО у невідомому майбутньому і відмовлявся дати навіть формальне запрошення в НАТО, не зважаючи на те, що Президент України про це багато разів настирливо просив. (усі питання цієї проблеми описані мною тут). Тож дії Байдена особливо нічим не відрізнялися від дій попередніх адміністрацій США, хіба що було трішки більше нічим не підкріплених абстрактних обіцянок на майбутню перспективу. 

Таким чином Трамп, по-перше: збрехав стосовно того, що питання заборони вступу України в НАТО нібито само собою «завжди розумілося» і що до Байдена це питання не піднімалось. По-друге, збрехав, що у нападі на Україну винен не путін, а Байден, який пообіцяв Україні вступ в НАТО, чого раніше нібито ніхто не обіцяв. По-третє, Трамп у цьому питанні , образно кажучи, ліг під путіна, де винуватцем війни зробив не кремлівського диктатора, а Байдена, ба більше того, висловив путлєру своє РОЗУМІННЯ!!! По-четверте, висловив стурбованість, що зі вступом України в НАТО, аль'янс стане на порозі кордонів росії. А те, що під час його відсутності у Білому домі, на порозі росії стали Швеція і Фінляндія, чомусь не турбує ні путлєра, ні його однодумця Трампа. 

Брехня Трампа не дивує з огляду на те, що за інформацією The Washington Post з посиланням на свій фактчекінговий сервіс,  лиш за три роки свого президентства він зробив понад 16 200 брехливих або таких, що вводять в оману заяв. Якщо розкинути по днях, то в середньому виходить 15 брехливих заяв на день. Схоже, у цьому його ще ніхто в світі не перевершив. 

Є також закономірною і стурбованість Трампа тим, що Байден дозволив Україні бити американською зброєю по території РФ.

«Навіщо ми це робимо? Ми просто ескалуємо цю війну і робимо її ще гіршою. Цього не можна було допустити.»

Тобто, він і тут РОЗУМІЄ путіна, який хоче одноосібно робити ескалацію війни.

Нові заяви Трампа  не стали несподіванкою і з огляду на те, що він ще під час повномасштабної агресії  «розумів» путлєра, в тому числі і у питанні НАТО: 

 «Вони могли відмовитися від Криму. Вони могли щось зробити з НАТО: „Добре, ми не підемо в НАТО«, і у вас була б країна, тому що я вірю, що Путін хотів укласти угоду»

 

Якби Україну прийняли в НАТО, то і нападу росії не було б. От про що мав би говорити Трамп, замість перекладати вину з путіна на Байдена !!! 

Якщо і надалі Трамп проводитиме таку політику, то гегемоном у світі буде не США, а росія — Китай — КНДР — Іран. 

Куди котиться США? Якщо Трамп всерйоз і надалі говоритиме про приєднання Канади, Мексіки, Гренландії і контроль над Суецьким каналом, то це ще більше легалізує експансію росії у Європі. Це є знищення усіх надбань республіканців-рейганістів.

Заяви Трампа посилюють позицію путіна на  майбутніх переговорах. Рашистські пропагандисти в екстазі від цих заяв. При такій позиції Трампа (відмова від НАТО і частини територій в обмін на ТИМЧАСОВИЙ мир з агресором) є небезпека того, що майбутні мирні переговори України з росією за посередництвом Трампа можуть бути аналогом Мюнхенської угоди 1938 року  де умиротворення агресора вважалось способом запобігти великій війні у Європі, оскільки Гітлер обіцяв, що це його остання територіальна претензія, а натомість буквально через півроку це призвело до Другої світової війни. Путін також обіцяв спинитись на Криму, потім обіцяв спинитись на Донбасі...

Хочеться надіятись, що оточення Трампа йому це вчасно пояснить. Зрештою, є надія, що США — це не росія, де диктатор вирішує все, бо у Конгресі США повно адекватних людей. 

Крім цього, весь світ говорить про непередбачуваність Трампа. Залишається хіба що надіятись на те, що його непередбачуваність, авантюризм, популізм, брехливість, нарцисизм, амбітність і непослідовність спрацює на користь України і на користь геополітичних інтересів самих США.