Запланована відеоконференція лідерів Нормандського формату щодо ситуації на Донбасі може відбутися без України. Путін, Меркель і Макрон можуть визначити подальші кроки на завершення війни і переходу до миру. А як же Україна? А вона виявляється не надто й заперечує, судячи з висловлювань учасника ТКГ від України Арестовича. Він сказав, що лідери країн можуть зустрічатись і без України. Звісно, якщо мова йде про якісь інші питання, а якщо йдеться про Донбас, як частину України, то ні.
Наша дипломатія мала б зробити все можливе, щоб або такої зустрічі не було, або в ній взяла участь і Україна в особі президента. Раніше до речі так і було. Збирались лідери відповідних країн і тиснули на Путіна. Зараз, якщо сповідувати такий підхід, як продемонстрував Арестович, то ініціатива буде втрачена і може все обернутись навпаки – збиратимуться, щоб тиснути на Україну.
Користаючись неросторопністю офіційного Києва Кремль активізується щоб монополізувати в Нормандії власну візію конфлікту – війна на Донбасі відбувається між українцями і для її припинення слід посадити їх за один стіл і за нашим посередництвом хай собі домовляються. В цьому контексті останнє інтерв'ю начгенштабу Хомчака лише підіграє агресору. Він заявив, що завтра війни з Росією не буде. Отак. А що ж тоді відбувається прямо зараз? Наші міжнародні партнери, чуючи таке від української сторони, засумніваються в тому, а чи дійсно тиск на Росію потрібний, якщо війни немає?
Два роки тому напередодні першого туру президентських виборів Зеленський обіцяв швидкий мир і для цього пропонував прості рішення, типу просто перестати стріляти. Його попереджали, що все не так просто. В донбаський вузол вплетено геополітику, яка виходить за межі України і торкається всього європейського континенту. Кремль прагне втримати Україну у своїй орбіті і посилити вплив на Європу. Лише активна дипломатія, яка володіє ініціативою, довірчі відносини з міжнародними партнерами, а також безумовно сильна армія і флот зможуть зупинити Кремль і відновити територіальну цілісність нашої країни.
