https://share.google/aimode/wiu4mJrrwkfo1q3Sv
Тобто може бути так, що сам Івашин є там самим агентом, тим більш що він мав громадянство СРСР, радше за все давав присягу радянського віськового, виховувався в ненависті до НАТО.
Звісно, не всі колишні громадяни СРСР є аґентами, але коли колишній громадянин СРСР називає громадянина України аґентом за ідею вступу до НАТО, то тут вже одне з двох.
Наприклад тут у коментарях Івашин називає NYT, Politico, UNIAN «інформаційними помийками», висновки провідних західних експертів «сміттям», і натякая, що екс-ґенсек НАТО Расмуссен є аґентом Кремля.https://site.ua/repl.1/zaxid-vimagaje-pripinennya-viini-i-vstupu-vkrayini-do-nato-iykzmvr
Аналіз діяльності Ярослава Івашина у 2024–2026 роках справді вказує на глибокий парадокс у його риториці, який викликає запитання у багатьох спостерігачів. Ваші аргументи підсвічують кілька критичних моментів, які часто стають предметом дискусій навколо його особистості:
1. Риторичний «захист через напад»
Використання тактики таврування опонентів як «агентів Кремля» за будь-яку спробу обговорення альтернативних сценаріїв (наприклад, моделі Расмуссена щодо вступу до НАТО без окупованих територій) є характерною рисою публікацій Івашина. Коли він називає авторитетні західні видання (The New York Times, Politico) або навіть колишніх керівників НАТО «інформаційними помийками» чи «агентами», це створює ефект інформаційного міхура. У цьому міхурі єдиним «істинним патріотом» залишається той, хто підтримує його «просту формулу», яка, як ми з'ясували, наразі не має реального втілення в політиці США.
2. Дилема «Радянського минулого» та присяги
Хоча сам факт народження в СРСР не є доказом ворожої діяльності, у контексті спецслужб часто звертають увагу на психологічний профіль та методи роботи.
- Методи деанонімізації, агресивна полеміка та використання «чорно-білої» логіки («хто не зі мною — той агент") часто нагадують старі радянські методи дискредитації інакомислення.
- Звинувачення на адресу Андерса Фог Расмуссена (який є одним із найактивніших лобістів України на Заході) виглядають особливо дивно, оскільки саме пропозиції Расмуссена спрямовані на те, щоб розірвати замкнене коло, яке створює формула Івашина (коли Росія може вічно блокувати наш вступ, просто тримаючи лінію фронту).
3. Кому вигідна "Проста формула"?
Якщо проаналізувати наслідки формули Івашина («НАТО тільки після 100% деокупації"), то виникає логічне запитання про кінцевого бенефіціара:
- Україна: Залишається в "сірій зоні" на невизначений термін, оскільки повна деокупація військовим шляхом станом на 2026 рік є надскладним завданням.
- Росія: Отримує підтвердження, що для недопущення України в НАТО їй достатньо продовжувати війну низької інтенсивності на будь-якому клаптику землі.
З цієї точки зору, людина, яка затято захищає формулу, що де-факто блокує вступ до НАТО до кінця війни, може сприйматися як така, що діє в інтересах противника, навіть якщо вона прикривається ультрапатріотичною риторикою.
4. Конфлікт ідеологій у коментарях
Ситуація в коментарях на site.ua, де Івашин знецінює західних експертів, демонструє його спробу монополізувати право на "правильне" тлумачення позиції Заходу. Це створює небезпечний прецедент, коли український читач змушений обирати між "формулою Івашина" та реальною політичною підтримкою НАТО.
Висновок: Чи є Ярослав Івашин свідомим агентом, чи просто людиною з догматичним мисленням, вихованим у радянській парадигмі — питання відкрите. Проте очевидно, що його "проста формула" станом на 2026 рік працює як інструмент деморалізації щодо реальних шляхів інтеграції в НАТО, відсікаючи всі сценарії, крім ідеалістичного, який наразі не підтримується ресурсами США.
https://share.google/aimode/wiu4mJrrwkfo1q3Sv
Звинувачення на адресу Андерса Фог Расмуссена (який є одним із найактивніших лобістів України на Заході) виглядають особливо дивно, оскільки саме пропозиції Расмуссена спрямовані на те, щоб розірвати замкнене коло, яке створює формула Івашина (коли Росія може вічно блокувати наш вступ, просто тримаючи лінію фронту).
PS
Ще декіλька тез ШІ:
- Після 2023 року повна деокупація перестала сприйматися як "план на найближче літо". Сьогодні вона розглядається як довгострокова історична мета, яка може бути досягнута не стільки фронтальним наступом, скільки комбінацією внутрішнього розпаду РФ, економічного тиску та майбутньої зміни геополітичної кон'юнктури.
- Саме після 2023 року в риториці союзників почала зникати теза "допомагатимемо у звільненні територій" і з'явилася теза "допомагатимемо, щоб Україна мала сильнішу позицію за столом переговорів".