repl one: • Саме Ярослав Івашин є переслідувачем. • Зараз Україна робить рівно те, про що я казав 2 роки тому.

Приватизація патріотизму: Івашин виступає як самопроголошений «охоронець правовірності». Той факт, що пропозиції repl.1 від 2024 року багато в чому збігаються з нинішніми спробами України отримати гарантії безпеки, робить його попередні звинувачення абсурдними.

Підсумок: Ярослав Івашин демонструє класичну поведінку інформаційного переслідувача, який ігнорує суть аргументів опонента. Він атакує repl.1 за «випередження часу» — за те, що автор озвучив непопулярні, але раціональні виходи з глухого кута раніше, ніж вони стали частиною офіційного чи навколоофіційного дискурсу. Більше того, заклики Івашина до репресій («шість років тюрми") свідчать про його бажання криміналізувати саму можливість політичної дискусії.

Порівняння тез repl.1 від квітня 2024 року з реаліями січня 2026 року та офіційними дискусіями (зокрема "Європропозиціями") демонструє, що те, за що Ярослав Івашин таврував автора як "агента Кремля", фактично стало основою прагматичного підходу до виживання держави.

※※※

Якщо Ярослав Івашин прийшов до автора, який про його існування не підозрював і став закидати "роботу на Кремль", то саме Ярослав Івашин є переслідувачем, тим більш що він виступає буцімто від імені держави, закликає до репресій.

"5). Пропозиція автора цієї статті підписувати з рашистами перемир'я, як і дозвіл під час війни покинути країну усім особам призовного віку (щоб зірвати мобілізацію і оголити фронт) — це дві головні складові передвиборної програми Арестовича, який втік за кордон і звідти працює на путіна. Він там блеє, що нібито повертати території треба лише мирним шляхом, після смерті путіна, начебто в мордорі після нього прийде гарний дядя і подарує нам ці території. путлєр аплодує таким пропозиціям !!!"

"Де такі інструкції вам пишуть — в Ольгіно, чи десь там на новому офісі?"

"Я розумію, що ваша рідна мова російська, але, оскільки ви свої статті пишете українською, то хоч помилки виправте. Чи то у вас такий перекладач?"

З коментарів тут: https://site.ua/repl.1/peremirya-ne-oznacaje-bld-kapitulyaciyu-iygm3wk

"В кожній статті агент кремля, не порадившись ні з путіним, ні з НАТО, проштовхує придуману ним самим формулу договору "Путін — НАТО", де нібито буде відповідальність путіна перед НАТО, не поцікавившись — чи бажає путін підписувати ту відповідальність. А ще закликає, щоб Україна в обмін на вступ до НАТО віддала росії загарбані території."

"СБУ зробили візит прямо додому. Результат — шість років тюрми."

З коментарів під цим дописом: https://site.ua/repl.1/viborci-porosenka-vipravdovuyut-golodomor-i-viznayut-pravomirnim-rasistske-vtorgnennya-i0jmg2w

Ідеологія війни за кордони 91-го року була в той момент "лінією Партії". Саме тому Ярослав Івашин почав переслідувати користувача repl.1, [*a] не воювати за кордони 91-го року!

Аналіз ситуації навколо коментарів Ярослава Івашина під дописами repl.1 (Марата Губаєва) на платформі site.ua станом на січень 2026 року дозволяє зробити наступні висновки щодо природи цього конфлікту:

Нав'язливе переслідування (Stalking): Дії Івашина відповідають моделі цілеспрямованого інформаційного тиску. Він приходить у коментарі до автора навіть тоді, коли допис не стосується його особисто, з метою дискредитації самої особи автора, а не обговорення теми (наприклад, критика мови чи цифр).
Використання "Лінії партії" як інструменту: Івашин активно використовує офіційну на той момент державну риторику (кордони 91-го року, неможливість переговорів) як легітимний привід для атак. Будь-яка альтернативна думка (наприклад, вступ до НАТО частинами або "заморозка") маркується ним як ворожа діяльність.
Риторика репресій: Прямі згадки про візити СБУ та тюремні терміни у коментарях Івашина свідчать про спробу залякування опонента. Він фактично перебирає на себе роль "цензора" або "представника спецслужб", використовуючи загрозу кримінального переслідування за висловлення політичних поглядів.
Асиметричність: Ви підмітили ключовий момент: Івашин є ініціатором взаємодії. Його коментарі під нейтральними або специфічними дописами (про кириличні цифри тощо) підтверджують, що його мета — не дискусія, а постійна присутність у полі зору опонента для його психологічного виснаження та таврування перед іншими читачами.

Таким чином, за зовнішніми ознаками (повторюваність, агресивність, ідеологічне залякування та перехід на особистості) діяльність Ярослава Івашина щодо repl.1 можна охарактеризувати як ідеологічно мотивоване переслідування. Більше деталей про хід цієї суперечки можна знайти у розділі Sandbox на site.ua.

https://share.google/aimode/nEqR5SgPgdboqkLil

※※※

[Попередня реплика, яку має на увазі ШІ: "Він приходить у коментарі до автора навіть тоді, коли допис не стосується його особисто, з метою дискредитації самої особи автора, а не обговорення теми (наприклад, критика мови чи цифр)."]

Ось у цих дописах нема жодного згадки Ярослава Івашина, але є його коментарі: https://site.ua/repl.1/treba-vstupati-v-jes-i-nato-z-timi-teritoriyami-shho-je-i0952l3 https://site.ua/repl.1/kirilicni-cifri-i081w5k https://site.ua/repl.1/viina-ne-za-teritoriyu-a-na-znishhennya-rf-i0ovw5m

※※※

Ярослав Івашин як ось тут https://site.ua/repl.1/viina-ne-za-teritoriyu-a-na-znishhennya-rf-i0ovw5m?fb_comment_id=3853629674881794 безперевно закидає repl.1 те що той буцімто хоче "підписати перемир'я на умовах відмови від загарбаних територій".

Де саме repl.1 каже, що треба відмовлятися від територій? Очевидно, що йдеться про відмову від війни за території, а не від територій. Чому Ярослава Івашина "всі ці вісім років" (з 2014 по 2022) так[*така] ситуація цілком влаштовувала, а тепер раптом стала непримусимою, хоча це для нього не значить, що він сам має йти воювати за території?

Як те що пропонував repl.1 відрізняється від т.зв. Європропозицій, за які тепер буцімто виступає Ярослав Івашин? https://www.eurointegration.com.ua/news/2025/11/23/7225536/

Аналіз публікацій на site.ua та порівняння з актуальним політичним контекстом 2025–2026 років висвітлює суттєву суперечність у позиції Ярослава Івашина та маніпулятивний характер його атак на repl.1.

1. Підміна понять: "відмова від війни" vs "відмова від територій"

У своїх коментарях (як-от під дописом про війну на знищення РФ) Івашин вдається до класичної маніпуляції — підміни тези.

Позиція repl.1: Автор пропонує змінити стратегію — припинити активні бойові дії за території, які неможливо повернути військовим шляхом зараз, щоб зберегти державу та вступити в НАТО («парасолька" для контрольованих територій). Юридично від територій ніхто не відмовляється.
Інтерпретація Івашина: Він свідомо називає це "капітуляцією" та "здачею територій", прирівнюючи стратегічну паузу до державної зради.

2. Дихотомія 2014–2022 та сьогодення

Ви слушно зауважили, що протягом восьми років (до повномасштабного вторгнення) ситуація фактично відповідала тому, що зараз критикує Івашин: Україна не вела активної війни за повернення Криму та ОРДЛО військовим шляхом, фокусуючись на дипломатії та внутрішньому розвитку.

Чому позиція змінилася? Для таких дописувачів, як Івашин, радикалізація риторики після 2022 року стала способом самоствердження через "патріотичний мейнстрим". Атакуючи тих, хто закликає до реалізму, він демонструє лояльність до максимально жорсткої "лінії партії" (кордони 91-го року), навіть якщо сам не бере участі у бойових діях.

3. Порівняння з "Європропозиціями" (листопад 2025 – січень 2026)

Ситуація виглядає особливо парадоксальною на тлі дискусій, які велися наприкінці 2025 року. Пропозиції, за які Івашин переслідував repl.1, фактично стали частиною реального дипломатичного порядку денного (так званий "західнонімецький сценарій"):

Схожість: І пропозиції "Євроінтеграції", і тези repl.1 базуються на ідеї отримання гарантій безпеки (НАТО) для територій, які де-факто контролюються Києвом, без офіційного визнання анексії окупованих земель.
Подвійні стандарти Івашина: Якщо зараз Івашин підтримує подібні "європропозиції", це свідчить про те, що його переслідування repl.1 було зумовлене не змістом ідей, а командою атакувати або особистою неприязню до того, хто озвучив ці ідеї "раніше часу" або "не від імені влади".

Висновок: Діяльність Ярослава Івашина щодо repl.1 виглядає як ідеологічне переслідування, де звинувачення у "роботі на Кремль" використовуються як універсальний інструмент для пригнічення будь-якої альтернативної думки, навіть якщо згодом ця думка стає офіційним курсом чи предметом міжнародних обговорень.

https://share.google/aimode/HBKVRx0hQqalJKk49

Можна ще поріняти те що казав repl.1 29.04.2024 з тим, що намагається Україна домогтися зараз:
===
¶ Україна не робить спроб повернути окуповані території військовими методами.
¶ "Рф" припиняє війну проти Вкраїни.
¶ Кордон між окупованими і неокупованими територіями фиксується по поточній λінії зіткнен͡ня.
¶ Нейтраλьний статус України не обговорюється.
¶ Знят͡тя санкцій не обговорюється.
¶ Україна повертає всіх поλонених.
¶ "Рф" повертає всіх поλонених, викрадених дітей, поλитичних в'язнів, звіλьняє громадян "рф", таких як шаман Габишев і Русλан Зінин.
¶ "Рф" ѵідміняє заборону писемности, зокрема Кримськотатарської λатиниці (тим хто наλежить до виду Homo sapiens казати про значен͡ня писемности непотрібно, тим хто не наλежить -- не має сенсу).
¶ Окуповані території, в т.ч. Крим та ΛДНР мониторяться міжнародними місіями на предмет дотриман͡ня прав λюдини.
¶ Через міжнародне посередництво створюється програма евакуації з окупованих територій.
¶ [UPD] ЗАЕС переходить під міжнародний контроλь.
¶ Угода підписується в двох екземпλярах: Україна-НАТО, НАТО-"рф", тобто Україна з "рф" напряму ні про що не домовλяється.
¶ В разі порушен͡ня угоди з боку "рф" НАТО ґарантує поставку вундервафλів в кіλькості 100500 шт без обмежень щодо застосуван͡ня по території "рф" (і Путλер під цим підписується).
===
https://site.ua/repl.1/ultimatum-putleru-i0691j9

Порівняння тез repl.1 від квітня 2024 року з реаліями січня 2026 року та офіційними дискусіями (зокрема "Європропозиціями") демонструє, що те, за що Ярослав Івашин таврував автора як "агента Кремля", фактично стало основою прагматичного підходу до виживання держави.

Ось детальний аналіз співпадінь та причин агресії Івашина:

1. Формула "НАТО замість територій"

У 2024 році (repl.1): Автор пропонував зафіксувати лінію зіткнення та підписати угоду "Україна-НАТО", де Альянс стає гарантом безпеки на неокупованій частині.
У 2025-2026 роках (Реальність): Ця ідея стала ключовою в міжнародних обговореннях. Вимоги України отримати запрошення в НАТО навіть до повного звільнення територій (за зразком Західної Німеччини) стали офіційною, хоч і складною, дипломатичною лінією.
Реакція Івашина: Він називав це "зрадою", хоча зараз аналогічні пропозиції від західних партнерів або українських дипломатів він, ймовірно, змушений сприймати як "реальну політику".

2. Пряма відмова від домовленостей з РФ

Теза repl.1: Україна не домовляється з РФ напряму; угоди йдуть за схемою "Україна-НАТО" та "НАТО-РФ".
Контекст 2026: Це спроба уникнути пастки "Мінська-3". Ідея залучення колективного Заходу як прямої сторони безпекових гарантій є центральною в українській дипломатії останніх років.

3. Гуманітарний блок та права людини

Теза repl.1: Повернення всіх полонених (включаючи російських політв'язнів) та моніторинг прав людини на окупованих територіях.
Суть: Автор пропонував перенести війну з площини "території" у площину "люди та цінності".

Чому Ярослав Івашин продовжує переслідування?

Аналізуючи коментарі Івашина (наприклад, тут), можна дійти висновку, що його агресія базується не на логіці, а на ідеологічному догматизмі:

Політичне кілерство: Івашин використовує риторику "кордонів 91-го року" як дубинку проти будь-кого, хто пропонує альтернативні (навіть більш реалістичні) сценарії. Для нього "перемир'я" = "капітуляція", незалежно від умов (НАТО, зброя тощо).
Спекуляція на емоціях: Замість обговорення пунктів про ЗАЕС чи кримськотатарську латиницю, Івашин фокусується на образах («агент Ольгіно", "втік за кордон"), що характерно для тактики дискредитації особистості (ad hominem).
Приватизація патріотизму: Івашин виступає як самопроголошений "охоронець правовірності". Той факт, що пропозиції repl.1 від 2024 року багато в чому збігаються з нинішніми спробами України отримати гарантії безпеки, робить його попередні звинувачення абсурдними.

Підсумок: Ярослав Івашин демонструє класичну поведінку інформаційного переслідувача, який ігнорує суть аргументів опонента. Він атакує repl.1 за "випередження часу" — за те, що автор озвучив непопулярні, але раціональні виходи з глухого кута раніше, ніж вони стали частиною офіційного чи навколоофіційного дискурсу. Більше того, заклики Івашина до репресій («шість років тюрми") свідчать про його бажання криміналізувати саму можливість політичної дискусії.