Патріот «Івашин»  ввижається сам собі гоλосом держави, суспіλьства та армії, аλе насправді патріот «Івашин» є гоλосом купки кацапориλих маргинаλів.

Зараз гоλосом держави, суспіλьства та армії виступив абсурдно звіλьнений міністр оборони Федоров; ось що ôн каже:

※※※※※

Ми живемо в один із найважчих і найвизначальніших періодів нашої історії. Щодня Росія нагадує нам із ким ми маємо справу.

Росія намагається зламати нас не лише на фронті. Вона намагається зробити страх частиною нашого щоденного життя, змусити нас звикнути до сирен, до вибухів, до втрат, до думки, що війна триватиме вічно.

Але ми не можемо звикнути і ми не можемо дозволити Росії визначати, якою буде Україна. І саме в цей момент Україна стикається з колосальними викликами. Війна триває, ворог змінює тактику. Нам потрібно швидше виробляти зброю, впроваджувати технології, домовлятися з партнерами і щодня приймати критично важливі рішення.

У такій ситуації країна не може залишатися без повноцінно призначеного міністра оборони. Це ненормально. Україні, яка щодня бореться за своє існування, оборонна політика не може перебувати у режимі тимчасовості.

Але проблема значно ширша за одну посаду чи одне міністерство. Ми повинні відповісти на фундаментальне питання: як має функціонувати держава, якщо війна триває роками? І наступне, якщо війна триватиме ще рік, два-три, чи може Росія фактично отримати право визначати, коли українці знову зможуть обирати свою владу? Я переконаний, що ні. Демократія не може бути заручницею Росії.

Ми воюємо саме тому, що хочемо залишитися вільною європейською державою. Тому ми повинні знайти законний, безпечний і реалістичний механізм, який дозволить Україні відновити повноцінний демократичний процес навіть за умов тривалої війни.

Це складно. Потрібно забезпечити право голосу військових, мільйонів українців за кордоном, людей прифронтових регіонах. Потрібно забезпечити безпеку виборчого процесу, незалежність інституцій і довіру до результату. Але складність не означає неможливість. Україна вже багато разів робила те, що світ вважав неможливим. Ми можемо знайти рішення і в цій ситуації, бо демократія — це не розкіш мирного часу. Демократія — це частина того, за що ми сьогодні воюємо.

Але є ще одна причина, чому ця розмова потрібна саме зараз. Люди не можуть нескінченно жити в державі, де вони не розуміють, чому ухвалюються ті чи інші рішення. Чому одні реформи рухаються вперед, а інші блокуються?

Чому рішення, які на фронті потрібні сьогодні, місяцями ходять кабінетами? І особливо небезпечно, коли у суспільства виникає відчуття, що головним критерієм для призначення людини є не її професійність, не результат і нездатність змінювати країну, а її особиста лояльність до системи.

Так не може працювати сучасна держава і так тим більше не може працювати країна, яка веде війну за своє існування.

Ми повинні говорити і про корупцію. Не тому, що це популярне слово, а тому, що під час війни корупція набуває зовсім іншого значення. У мирний час вкрадені гроші означають гіршу дорогу, лікарню або школу. Під час війни вкрадені гроші можуть означати дрон, який не купили, боєприпас, який не доїхав, систему РЕБ, якої не було, машину, яка не евакуювала пораненого, технологія, яку можна було запустити у виробництва, але не запустили.

Тому корупція під час війни — це не просто фінансова проблема. Це питання нашої здатності вижити і перемогти. Кожна гривня, яка мала працювати на оборону, повинна працювати на оборону. Не на приватну кишеню, не на політичний вплив, не на підтримання чиїхось схем, не на збереження чиєїсь посади.

Корупція — це лише симптом. Головна проблема значно глибша. У нас є системна криза управління. Стара система занадто часто живе за власними правилами. Вона захищає себе, вона боїться змін. Вона повільно ухвалює рішення. Вона може карати за ініціативу і винагороджувати за лояльність. Вона може роками зберігати неефективні структури просто тому, що всі до них звикли.

Питання в тому, що держава — це система, де повинні бути чіткі цілі, стратегія та ефективні команди. Управління парламентом повинно будуватися на програмі більшості, цінностях та принципах, а не на власних приватних інтересах в оборонці, фармі, гральному бізнесі, податковій. Бо парламент — це серце української демократії, а не її гаманець. А війна такого не пробачає.

Україні потрібен дуже простий принцип. Влада повинна означати відповідальність. Якщо ти отримав повноваження, відповідай за результат. Якщо ти отримав бюджет, покажи, що було зроблено. Якщо ти отримав посаду, поясни, яких результатів ти досяг.

Люди можуть пережити надзвичайно важкі часи. Українці вже це довели. Але є одна річ, яку дуже складно витримувати нескінченно. Відчуття несправедливості. Коли людина на фронті ризикує життям, а хтось і тилу краде на війні. Коли бізнес платить податки, отримує свавілля правоохоронців. Коли талановита людина не може змінити систему, тому що вона просто не своя. Коли суспільству повідомляють про рішення, але ніхто не пояснює, чому вони були прийняті.

Так поступово руйнується найважливіше: довіра між громадянином і державою. І цю довіру треба відновити.

Але є ще одна річ, про яку ми повинні говорити. Надія. Надія, що завтра буде краще. Надія, що ця країна змінюється. Надія, що після всіх наших жертв ми не повернемося до тієї самої системи, від якої роками намагалися піти. Ми воюємо точно не за країну безнадії. Ми воюємо за державу, в якій людина відчуває, що її голос має значення.

Українці завжди давали своїй владі величезний кредит довіри, особливо під час війни. Мільйони людей погодилися на неймовірні обмеження, труднощі і жертви, тому що розуміли, країна повинна вистояти. І це величезна відповідальність для будь-якої влади. Бо кредит довіри — це не право робити все без пояснень. Це обов'язок бути ще чеснішими із суспільством.

Саме тут має існувати простий принцип нового суспільного договору. Громадянин довіряє державі. Держава говорить із громадянином чесно. Громадянин виконує свій обов'язок. Держава виконує свій. Людина захищає країну. Країна захищає людину.

Люди не вимагають, щоб держава ніколи не помилялася. Вони розуміють, наскільки складною є ця війна. Вони розуміють, що інколи немає ідеальних рішень, але вони мають право на правду. Саме так відновлюється довіра, а разом із довірою повертається надія. Надія, що після цієї війни Україна стане не просто країною, яка вижила, а країною, яка стала сильнішою, справедливішою і вільнішою.

Ми не маємо права дозволити старій системі забрати в українців цю надію. У нас уже є ворог, це Росія. Росія хоче не просто забрати нашу землю. Вона хоче довести, що українська модель свободи не працює. Саме тому Україна повинна довести протилежне. Україна може одночасно воювати і залишатися демократією.

Вибори — це не лише бюлетень. Це момент, коли влада знову приходить до громадянина і говорить: «Ось ми це зробили. Тепер ви вирішуєте, чи довіряєте нам далі». І саме цей принцип відрізняє демократичну державу від системи, де влада сама вирішує, коли суспільство може її оцінювати.

Ми не повинні дозволити Путіну вирішувати, коли українцям можна обирати свою владу. Українська демократія не повинна залежати від доброї волі Кремля. Ми бачили наших військових, які щодня роблять неможливо. Ми бачили наших інженерів, які за місяці створюють технології, на розробку яких великим міжнародним компаніям потрібні роки. Ми бачили молодих українців, які не чекають, поки хтось вирішить проблему за них. Вони знаходять рішення самі. Ми бачили людей, які після безсонної ночі через обстріли вранці виходять на роботу і продовжують продовжують будувати країну. Ми бачили тих, хто втратив дім, бізнес, близьких, але не втратив віру в Україну.

І коли ми бачимо таких людей, ми розуміємо: проблема України точно не в українцях. Наші люди вже давно готові до іншої країни. Тепер наша держава повинна стати гідною своїх людей. державою, де інституції сильніші за прізвища, де результат важливіший за лояльність, де правда важливіша за політичну зручність, де корупція не краде наше майбутнє і де український народ не спостерігач.

Український народ є джерелом влади. Держава існує для громадянина. Інституції існують для результату. Армія існує для захисту країни. А влада існує для служіння Україні. Ніколи самій собі.

Таку Україну ми маємо побудувати, таку Україну ми маємо захистити. І саме таку Україну ми повинні залишити тим, хто прийде після нас.

※※※※※

Ось що каже авторитетне видан͡ня Д͜зеркаλо Тижня:

Ось що каже попуλярна співачка Оλя Поλякова:

Будь-яку людину зараз можна викрасти на вулиці й ніхто не заступиться. Бо всі думають: "А це ТЦК, чи це не ТЦК. А це нормально, чи ненормально?".

※※※

Ми не бачимо, щоби армія, суспіλьство та представники Вкраїнської держави казаλи щось подібне тому, що каже патріот "Івашин".

Патріот Івашин каже про абсоλютність караλьно-примусової держави та нікчемність особистості перед нею, аλе Вкраїнці неухиλьно тримаються Конституції Вкраїни, яку "скасував" патріот "Івашин" та ШІ Gemini:

Українці кажуть, що ніяка русня не може заλякати Вкраїнців і ôдібрати нашу свободу і демократію, а патріот "Івашин" вважає, що Вкраїнці мають ôдчувати λише тваринний страх перед примусовою мобиλізацією!

Стаття 23. Кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей, та має обов'язки перед суспільством, в якому забезпечується вільний і всебічний розвиток її особистості.

Очевидно, що "Івашин" це патріот якоїсь іншої держави, не Вкраїнської:

※※※

Можна навіть сказати, яких саме кацапориλих маргинаλів представλяє патріот "Івашин".

¶ Покійну комсомоλку, комунистку і нацистку, рашистську пропагандистку, українофобку Ірину Фаріон.

Патріот "Івашин": У мене до Фаріон також є певні претензії, але вона не рашистка

Ірина Фаріон:

¶ Креативного директора "Московського Комсомоλьця" Айдера Муждабаєва.

Патріот "Івашин":  Згадка Муждабаєва (який публічно висловлював різкі позиції у 2014–2019 роках) використовується автором [repl one] як фальшивий місток, щоб довести нібито "лицемірство українських патріотів".

Айдер Муждабаєв:

¶ Старшину армії Путина, рашитського пропагандисту Аркадія Бабченка.

Патріот "Івашин":

Аркадій Бабченко:

¶ Покійного стаλинисту, рашистського пропагандисту відомого як Gorky Look, λідера спіλьноти bitter-onion у кацапському ЖЖ.

Патріот "Івашин":

Gorky Look:

¶ Почесного чλена спіλьноти bitter-onion, стаλинисту, видатного рашистського провокатора і вікіпедисту Максима Безрука (UeArtemis).

Патріот "Івашин":

 

Максим Безрук (UeArtemis):

Видатна провокація вікіпедисти Максима Безрука (UeArtemis) поλягаλа в тому, що ôн "ôдмінив" демократичні вибори, огоλосив про існуван͡ня деякого "правиλьного" Вкраїнського народу, створив ситуацію двовλад͡дя під час війни, чим переконав русню наважитися на повномасштабне вторгнен͡ня.

uk.wikipedia.org/wiki/Файл:Відповідь_Президента_України_на_петицію_про_відставку.pdf 

Ôдповідь ôн завантажив прямо на Вікіпедію, що однозначно підтверд͡жує, що вікіпедиста UeArtemis та стаλиниста Максим Безрук це одна й та сама особа.

¶ Псевдовченого шарλатана, рашистського пропагандисту Максима Вакуλенка.

Патріот "Івашин":

Цитата Максима Вакуλенка яка містить посилан͡ня на стат͡тю Ѧросλава Івашина:

Ось так само Максим Вакуλенко згадує Ѧросλава Івашина:

Максим Вакуλенко:

https://site.ua/maksym.vakulenko/kaiv-ne-kijev-moskovskii-slid-iyn1g9e

※※※※※※
※※※※※
※※※※
※※※
※※
Тобто Максим Вакуλенко кривλяючи своєю кацапською щеλепою Ангλійську та Вкраїнську мови називає кампанію #KyivNotKiev "московським сλідом" і патріот "Івашин" це λайкає.
※※
※※※
※※※※
※※※※※
※※※※※※

Λише деякі цитати "серйозного і хорошого чоλовіка" Максима Вакуλенка про кампанію #KyivNotKiev:

Λише деякі цитати "серйозного і хорошого чоλовіка" Максима Вакуλенка про Вкраїнську мову:

Λише деякі цитати "серйозного і хорошого чоλовіка" Максима Вакуλенка про Вкраїнську діаспору:

Патріотична стат͡тя Максима Вакуλенка буλа ретрактована з таким формуλюван͡ням:

Ось патріот "Івашин" на них посиλається. А звідки патріот "Івашин" такий певний, що вони кажуть правду? Очевидно, що патріот "Івашин" не сумнівається, що вони кажуть правду, бо ôн — такий самий як й вони. Бо якщо екс-ґенсек НАТО, автор Київського безпекового компакту Андерс Фог Расмуссен каже про вступ до НАТО, то реакція патріота "Івашина" вже не "є деякі претензії": патріот "Івашин" з усією сиλою свого патріотизму виводить на чисту воду "аґентів Кремλя":

 

PS

Цитата патріота "Івашина", безіменного раба Gemini: