Я недавно стикнувся з діяльністю Богдана Гдаля який бореться з чисто руснявим шрифтом «Іжиця»:

Я обома руками проти шрифту «Іжиця» (але не літери іжиця!) і за Вкраїнські шрифти.

І ѿ тут є одне але:
Богдан Гдаль & Co хейтять як «російські» тупо всі шрифти підряд, які розробили не вони!

Наприклад, цей напис на їхню думку -- «російський»:

Щоби ви не сумнівалися, ЗРАДА буквально в кожній літері: https://dou.ua/forums/topic/38389/
І тільки шрифтой*би можуть нас врятувати ѵід смертного гріха російських літер: https://www.radiosvoboda.org/a/ukrayinska-mova-abetka-shryft/29591554.html

Навіть бандура -- це як виявилося ЗРАДА!!

UPD Це багато чого пояснює...

 

 

Однак хочу розібрати це інтерв'ю, вочевидь шрифтой*бського гуру:

Загальне зауважен͡ня: краше б вони свої думки тримали при собі, бо це якась клиника просто.

Змішує в одну кучу понят͡тя абетки/ортоґрафії і шрифтів.

Дійсно: є наприклад характерний кельтський шрифт, але Ірланська надрукована звичайним шрифтом не стає менш кельтською.

Спочатку розказує, що кирилиця якщо вона має такий самий шрифт, як й латиниця -- вже не ТруЪ, апелює до того, що іноземці мовляв намагатимуться читати кириличні літери як латинські, а потім розказує, що треба зробити кириличні літери подібними до латинських, щоби іноземці їх правильно читали!

-- По-перше Вкраїнські літери призначені для читан͡ня Вкраїнською. Так же само іноземці можуть неправильно прочитати й напис латиницею іншою мовою: хто здогадається як читається C в Турецькій? По-друге іноземці сприймають кирилицю як «грецьку абетку».

Літера «ер» перестає бути для іноземців – «пе», бо я додав хвостик, як у давньогрецькому варіанті.

-- Ѵін використав архаїчний навіть за мірками Давньої Греції варіант літери «ро», тоді як кирилиця ґрунтується на Середньовічному візантійському шрифті. Не те щоби «пряма брехня», але явне пересмикуван͡ня і підміна понять.

Навіть московські спеціалісти визнають, що вона не є ані кирилицею, ані слов'янською абеткою. Це – навпівлатиниця. І тому виходить ситуація: коли українська є слов'янською мовою, однак зображується не слов'янською абеткою.

-- Тобто Василь Чебаник не в курсі, що купа слов'янських мов записується латиницею? Чи в нього як у всіх совків «слов'яни» -- це тільки русня, а Чехи, Поляки та інші -- це вже «не слов'яни»? Зараз в Сербії латиниця використовується на рівні з кирилицею, і навіть Білоруси вживають паралельно латиницю:

Якщо написати українську фразу латинською абеткою – вона буде довшою на рядок. Літера «щ» – це вже чотири знаки. А це значить – більше паперу, більше фарби. Бо у нас 33 знаки – кожен звук має свій знак.

-- Перехід Української на латиницю -- це є звісно маячня, але аргументація щодо фарби -- чисто совкова. Совки на повному серйозі висувають такий аргумент як економія на літерах (а потім економлять на сірниках). Чисто технично латиницю можна адаптувати до Вкраїнської так що буде навпаки: менше фарби -- ту ж «щ» необов'язково ж записувати як "shch"! Також Чебаник демонструє невігластво: д͡ж та д͡з  є диграфами, коли одна фонема записується двома літерами. Плюс «м'які знаки» не читаються, взагалі-то...

Коротше, щодо латиниці ѵін несе маячню ледь більшу ніж повну. «Фонетичність» і «компактність» кирилиці -- аргумент чисто совковий, ад͡же совки її намагалися нав'язати буквально всім мовам без виключен͡ня, а зараз на «рф» діє закон що забороняє використовувати якісь інші національні писемності, окрім сталинських кирилиць, в т.ч. заборонена Кримськотатарська латиниця в окупованому Криму.

Літери З  Н дійсно історично писалися як Ζ Ν, оскільки кирилиця це є грецька абетка з додатковими літерами, Церковнослов'янська мова зберігає також особливості Грецької ортоґрафії. Оскільки кирилиця це є грецька абетка з додатковими літерами, у літери Р ніякої другої ніжки по типу R не було: це вигадав Чебаник. В Староцерковнослов'янській ще И писалася як Η ("ета"). Але С так й писалася, не як Σ, оскільки самі Грекі її так писали в ті часи. Втім в пізніших текстах можна зустріти й Σ, як елемент вже козацького бароко.

UPD Я вгадав: Σ однозначо вказує на XVII-е ст. ѵід Р.Х.! Ось приклад Євангелія роботи Михайла Сльозки, Львів, 1636 рік:

Бачимо зліва "Вседержитель" через Σ, а справа -- у типовій формі.

(с. 349) Середник -- це елемент оздоблен͡ня обкладинки. Тобто на зображен͡ні вище не середник, але сенс той самий.

UPD Там них як виявилося ціла расова теорія, щодо літер Ζ і Ν!

 

"Літера "че" – людина, що молиться"

-- Літера Ч дійсно писалася з ніжкою посередині, але крапку там і що це "людина яка молиться" вигадав Чебаник. 

Взагалі літери -- це й так малюночки: не треба придумувати "жито" і т.п.: наприклад "А" це є зображен͡ня вола, оскільки в фінікійській мові слово "віл" починається з літери "А" а всі абетки що виникли в Середземноморському реґионі (за виключен͡ням глаголиці) походять ѵід фінікійської, наприклад назва грецької літери "альфа" походить ѵід фінікійського "віл".

Прикольна ідея писати Ж за зразком глаголичної Ⰶ. Втім можна бачити, що у шрифту Франциска Скорини, звідки Чебаник взяв таку Ж взагалі був свій особливий стиль, а в Чебаника просто механично зібрані "фічі" різних епох та стилів:

(Зверніть увагу на Ц з хвостиком збоку: послідовники Чебаника чомусь свято вірять, що класична Ц була з хвостиком по центру, тоді як хвостик в неї завжди був збоку. Як "дизайнерський" варіант хвостик по центру допускався як тоді так й зараз, однак тверд͡жен͡ня що ѵін є "класичним" хибне. В Щ дійсно був хвостик по центру.)

Уявіть собі цей знак "щ" у Радянському союзі – це була тюрма, "бендерівський" знак. Хоча це герб Володимира Великого.

-- В стат͡ті шрифт не передає сенс: мається на увазі написан͡ня "щ" з хвостиком по центру, подібно глаголичному оригиналу: Ⱋ UPD Ну й як з'ясувалося, Чебаник був якраз з тих хто за Ⱋ у в'язницю б й запроторив. Літера Щ навіть з ніжкою по центру до Тризуба ѵідношен͡ня не має. І навіть в совку були церковні книги з такою Щ.

Якщо хочеться "расової" абетки, пишіть глаголицею!

UPD то я недооцінив Василя Yебаника:

Зверніть увагу на написи по краях: Ⰰ Ⰱ -- це літери глаголиці!!
Страшно уявити що ѵідбувається в голові людини, яка змішує кирилицю та глаголицю!
"Рідновіри" й поруч не стояли...
До речі, вони нормально так розгорнули своє пропагандонство....

Крім того, ця абетка може вплинути на мелодику української мови. Ми будемо говорити як діаспора.

-- Йобаний совковий підарас: совкові підараси вважають геть зросійщену вимову в Україні "вишуканою мелодикою". Наприклад в Українській мові літера В майже завжди вимовляється як "напівголосна" [ў], і НІКОЛИ не оглушується до "ff", оскільки в Українській навіть такої фонеми, як російська "оглушена в" нема!! Тим не менш академичний стандарт "солов'їної" в нас саме такий. Так само за російським зразком оглушуються всі інші приголосні. І ці совки кацапорилі намагаються вчити діаспору як ПРАВИЛЬНО розмовляти! В діаспорі так само пишуть кирилицею, тільки не сталинською, як звик писати цей гнійний підор Чебаник, а харьківським правописом...

За зразок я беру давньоруський скоропис. Ще у 1905 році один петербурзький вчений написав книгу "Курс изучения древнерусской скорописи". Там він наголошував, що південноруський скоропис і великоруський – відрізняються. У великоруському багато розчерків, які нагадують арабську графіку. А наш – більш цивілізований, на нього я орієнтуюся.

-- З "одним петербурзьким вченим"(тм) звісно не посперечаєшься, але взагалі це є повна маячня:

Робота самого Чебаника:

(церемоніальний примірник, на хвилиночку, себто саме на шрифті Yебаника дають присягу президенти...)
Вцілому норм: в Ц дійсно міг бути хвостик посередені, а Я -- це насправді рукописна форма "малого юса" Ѧ. Однак хіба тут не "багато розчерків, які нагадують арабську графіку"? UPD "Творчість" Василя Чебаника до Вкраїнської писемності ѵідношен͡ня не має.

Літра Ц типово писалася з хвостиком збоку, і оригинальна її форма саме така (тоді як в Ч ніжка спочатку була по центру). Однак така форма як Џ  допускалася:

-- Варіант Чебаника, де не хвостик а переклеслен͡ня нижньої перекладини, я вважаю недоладним.

Ось подібна цитата з іншої стат͡ті де однозначно вказуються книга та автор: За зразок узяв давньоруський скоропис. Ще 1907 року петербурзький вчений І. Бєляєв написав книжку "Практический курс изучения древнерусской скорописи для чтения рукописей XV—XVIII столетий". Там він наголошував, що південноруський скоропис і великоруський — відрізняються. У великоруському багато розчерків, які нагадують арабську графіку. А наш — більше в західному стилі, на нього я й орієнтувався. І знову повторюється це шизоїдне тверд͡жен͡ня: На основі скоропису я роблю нові знаки. Я ставлю собі за завдання зробити абетку такою, яка б читалася і латинськими, і слов'янськими шрифтами. -- це при тому що сучасний шрифт ѵін ганить як "напівлатиницю"!

-- Вчений не петербурзький, а московський; книга видана 1907-го року, а не 1905-го як Чебаник казав у попередні цитаті. Але головне, що там нема цього (суто москальського до речі) тверд͡жен͡ня, що ніби арабська в'язь є чимось "нецивілізованим". Іспанську культуру, яка наполовину Арабська нам деґенерат Чебаник теж пропонує вважати "деґенеративною"? Нічого, що такі слова як "алгебра", "алгоритм" -- Арабські і походять з книги Узбецького вченого Аль-Хорезмі: "алгебра" -- з назви книги, а "алгоритм" з прізвища автора. "Цифра"  -- ѵід Арабського слова "нуль". (Москалі ж до сих пір кажуть, що це Татари винні, що вони такі уїбани, а Чебаник повторює цей москальський наратив. Можна до речі бачити, що зі справжнїми спадкоємцями Орди в Українців конфликту нема.)

Треба мати на увазі, що там дається московитський скоропис, який мав ѵідмінності ѵід козацького. Вони обидва нагадують арабську графику й розчерками, й максимальним скорочен͡ням літер, й лігатурами: є ѵідмінності в самій формі літер. Втім книга дійсно корисна, там наприклад є купа прикладів з розшифровками. Виникає запитан͡ня: чому всі ці шрифтой*би замість того щоби на х*ню страждати не видали подібної книги про козацький скоропис? Вони лише пропагують псевдоісторичну маячню, але насправді й самі не вивчають історичні шрифти й іншим заважають.

В тему про Східний вплив: "Мазепинське Євангеліє" видане Арабською мовою в Алеппо: 

 

"Один петербурзький вчений"(тм) це ще виявляється не все! Є ще "один Німецький вчений"(тм) на якому й ґрунтується вся ця конспірологія.

Абетка, яку я пропоную, в іноземній літературі називається "рутеною", від слова Рутенія – Україна. У книзі "Шрифти всіх народів і всіх віків" на розвороті так звана "кирилиця" вказана як "рутеніше шрифт". А з іншого боку "русіше шрифт" – "гражданська абетка", яку впровадив Петро І.

-- Те що в "іноземній літературі називається" -- явна брехня. Ніхто не називає архаїчну кирилицю "рутеною".

Під книгою "Шрифти всіх народів і всіх віків" вочевидь мається на увазі Illustrirte geschichte der schrift; populär-wissenschaftliche darstellung der entstehung der schrift, der sprache und der zahlen sowie der schriftsysteme aller völker der erde 1880-го року видан͡ня, авторства Карла Фаульманна (Carl Faulmann/ Karl Faulmann). На щастя для нас і на нещастя для шрифтой*бів, книга ця доступна не тільки шрифтой*бам, і можна на власні очі пересвідчитися, що саме писав Карл Фаульманн: https://archive.org/details/illustrirtegesc01faulgoog/page/533/mode/2up

Згадок про "рутеніше шрифт" там нема!*

Ось що конкретно там сказано:

Сказано, що росіяни теж використовують кирилицю. Карл Фаульманн розділяє cyrillische Schrift та russische Schrift, вочевидь як різновид кирилиці.

Русинами називалися Вкраїнці, на Галичині це було самоназвою до 1930-х рр. ѵід Р.Х., а деякі етничні групи Вкраїнців ся називають так й досі. Не йдеться ні про який особливий "Русинський шрифт": йдеться про кирилицю і її модернізацію, котра тут характерізується як "Russisch".

Тобто проблема в Німецькому вченому? Ну то хай інший Німецький вчений напише ukrainische Schrift! До речі, Леся Українка писала Aus dem Kleinrussischen von L. Ukrainska про свій автопереклад на Німецьку. Такщо не треба цього слова сахатися: "Росія" -- це Русь по-Грецьки. Наприклад самі шрифтой*би наводять такий приклад модернізації кирилиці:

Ясно-що під "Російським родом" во Львові малися на увазі саме Русини-Вкраїнці! До речі підозрюю, що під Русинами Карл Фаульманн мав на увазі Вкраїнців на теренах Австро-Угорщини (оскільки на "рф" канцелярською назвою було "малороси"). Себто Серби, Болгари та Вкраїнці заюзали цей "russische Schrift" не томущо Петро Перший їх змушував, а суто через його практичність. А Василь Чебаник намагається максимально заідеологізувати питан͡ня писемності і примусити нас використовувати свої шрифти, як це роблять кацапи.

Це є наші літери і вони допоможуть нам.

 

*UPD блд в нього є виявляється ще одна книга, де таки є абетка RUTHENISCH:

Das Buch Der Schrift: Enthaltend Die Schriftzeichen Und Alphabete Aller Zeiten Und Aller Volker Des Erdkreises (1880)

А на попередньому розвороті -- CYRILLISCH! Тобто в Фаульманна є Русинська абетка та російська, вочевидь як різновиди кирилиці, а не так як у Чебаника, ніби гражданський шрифт -- це вже "не кирилиця". Ѿ що не кирилиця -- так це його Yебаниця!

Тут Фаульманн ілюструє ту свою тезу, що мовляв саме курсив був перейнятий Русинами. Ѧк на мене дещо дивно, оскільки курсив тут -- це той самий "гражданський шрифт" який хоче побороти Чебаник. Цікаво було б розібратися як тоді писали ѵід руки на Західній Україні (радше за все під Русинами маються на увазі мешканці Західної України, котрі офіційно так називалися в Австро-Угорщині). І звідки Фаульманн взагалі взяв цю абетку! І в чому тут на думку шрифтой*бів принципова ѵідмінність ѵід "Іжиці"....

В таблиці неточності:

Літера "зіло" Ѕ дублювала літеру "земля" З, хоча первинне її значен͡ня дійсно [д͡з] і в цій якості вона використовується в Македонській абетці.

Не вказана фонетична різниця між Г і Ґ.

Літера Ѡ (омега) дублювала О, в таблиці написано так ніби це є "довге о".

Літера Ѳ передавалася як Т (Тодось), ХТ (анахтема), Х (Хома), В (Матвій), ХВ (Хведір), П (Остап). Строго як Ф вона передається в росіян, в них Ѳ дублювала Ф.

Рукописна Ꙗ мала інший вигляд: як на малюнку тут:

(В козацькому скорописі вона дійсно мала вигляд такий як у табличці, але там не козацький скоропис, а "гражданський".)

Літера "ук" має такий вигляд:  Ꙋꙋ тобто вона й друкованими літерами так писалася, але згідно з Церковнослов'янською ортографією на початку слів дійсно писали не лігатуру, а дві літері, як у табличці.

Іжиця читалася або як І або як В.

Літера Ѧ(Я) дублювала Ꙗ. Дійсно первинне значення літери "малий юс" Ѧ -- це носова "ę", однак в Українській мові праслов'янському "носовому ę" ѵідповідає "йотоване а", тому літери Ꙗ і Ѧ(Я) є по суті шрифтовими варіантами. Як на малюнку вище: друкована -- це Ѧ, а рукописна -- Ꙗ.

Літера "ять" Ѣ читалася як І (а в московитів -- як їхнє Е).

І головне, що була вже купа Вкраїнських правописів на основі гражданського шрифту Петра Першого, починаючи з "Русалки Дністрової" і "Кобзаря" Шевченка!! Не кажучи вже про "Енеїду" Котляревського... (До речі Фаульманн стверд͡жує, що автор гражданського шрифту — Elias Kopiewitsch). Хоча можна знайти приклади друку текстів Українською мовою традиційним шрифтом і Церковнослов'янською ортографією, переважна більшість писемних пам'яток -- "гражданським шрифтом". Ось знайшов приклад рукопису (свідоцтво про народ͡жен͡ня сина Івана Франка):

Можна бачити літери "йор" Ъ в кінці деяких слів, літеру "ять" Ѣ у слові "свѣдки" і характерну рукописну Ꙗ.

Чи ось журнал народовців правописом "максимовичівкою":

Ми тут бачимо ай-яй-яй "RUSSISCH", а не "RUTHENISCH" за класифікацією Фаульманна, хоча он "вісник Австрійського ґен.штабу" набирався расовою "Іжицею" "RUTHENISCH" (традиційним церковним шрифтом, до якого "Рутенія" Чебаника ѵідношен͡ня не має):

Цікаво, що заголовок -- гражданським шрифтом. Ортографія більш спрощена ніж у більш ранньому прикладі, часописі Зоря Галицька. Пишеть У у вигляді літери "ік", а не лігатури "ук". Однак як правопис "Вісника" так й правопис "Зорі Галицької" не ѵідповідають таблиці Фаульманна. У "Віснику" нема чисто Церковнослов'янських літер, а в "Зорі Галицькій" є такі позначки:

Коротше, не зовсім ясно що то в табличці у Фаульманна за микс, і де ѵін його взяв. Але Чебанику цього виявилося достатньо щоби наґенерувати свою "расову теорію абеток"...

Можна стверд͡жувати, що в 1880-му році, тобто на момент видан͡ня сакральної для секти Василя Чебаника книги "Das Buch Der Schrift" гражданський шрифт вже остаточно захавав церковний (при тому що вся література це й так на 100% гражданський шрифт). Ось найперший номер газети "Діло", провідного щоденника Галичини, 1880-й рік ѵід Р.Х., правопис "максимовичівка":

А згодом був офіційно прийнятий правопис "желехівка" гражданським шрифтом...

 

Українській мові треба повернути своє "обличчя". Шрифт є одним із символів державності. Ізраїль, Грузія, Індія – у кожного з них своя графіка, і ви можете не знати який у них прапор, але по шрифту можете сказати, що це за країна.

-- Нічого, що це взагалі-то абетки геть різні, які при всьому бажан͡ні неможна уніфікувати? (Латиниця та кирилиця -- абетки "сестринськи", оскільки походять ѵід грецької.)

 

Росіяни 300 років нам кажуть, що у нас "наречие", що у нас немає мови.

-- Зокрема так кажуть "українські" вікіпедисти і такі ж "українські" виборці Порошенка. Такщо шрифти -- це ДАЛЕКО не найбільша проблема... https://site.ua/repl.1/maloroska-frikopediya-perevirena-koristuvacem-ueartemis-i0vrp1j

Ну й Чебаник рівно те саме каже: в нас немає мови, в нас немає абетки...

 

[Але, приміром, Німеччина і Великобританія теж користуються однаковим набором літер?]Спробуйте прочитати ті тексти. Там зовсім різні слова, якщо по літері читати. Це треба вивчити ці мови, щоб правильно вимовляти слова і знати що вони означають. Це зовсім інші світи. А у нас майже однакові.

-- По-моєму це є ключовий момент. Василь Чебаник вважає Вкраїнську і російську "майже однаковими". І ѿже Вкраїнській потрібна спеціальна "расова" абетка, щоби бути "не діалектом". Тобто вихідний посил це "Українська -- діалект". Насправді це російська -- діалект, наріч͡чя і незрозуміло-що. Нам непотрібні якісь расові кривлян͡ня, оскільки Вкраїнська ніколи не була "діалектом". Російськомовним так само треба вивчати, як правильно вимовляти слова і знати що вони означають. Я так розумію, що Чебаник задля своєї такої видатної кар'єри в СРСР ѵідмовився ѵід Української мови...

 

До слова, у Європі жоден діалект не має своєї абетки.

-- Оскільки Чебаник змішує поняття шрифту та абетки, важко зрозуміти, що ѵін бурмоче. В діалектів можуть бути свої абетки. Можна он далеко не ходити: Лемівська говірка має свою абетку, теж кирилицю і "гражданський шрифт", але там приміром є літера Ы, по-іншому використовується літера Ї. Так само один й той самий шрифт і навіть одна й та сама абетка не роблять мову "діалектом". І навпаки: одна й та сама мова може записуватися різними абетками. Наприклад Казаська записується латиницею, кирилицею і арабицею. Так що: Казаська на латиниці -- це діалект Англійської, на кирилиці -- російської, а на арабиці -- Арабської? Окремий, расовий шрифт це є взагалі "винахід" Чебаника: ніхто ніколи на таку х*ню не страждав. Наприклад через те що Церковнослов'янська записувалася грецькою абеткою Грецьким шрифтом, вона не стала "діалектом" Грецької.

 

Це ще Путін не додумався до того, щоб видати чек за оренду російської абетки за три століття.

-- Можете не сумніватися, що секта Чебаника чек нам випише.

 

Як казав мені один доктор філології, у нас є кілька своїх знаків – цим і відрізняється українська мова від російської. Але ж "дєдушка Лєнін" "віддав" нам те, що не годилося для російської мови. Хоча насправді це грецькі літери.

-- Тобто розвивали-розвивали правопис Української попри царські заборони, сталинські репресії, підступний вандализм вікіпедистів, кацапорилі кривлян͡ня виборців Порошенка, аж тут вилазіть якесь совкове чмо і каже: "ув вас літери не такі!"

Квинтесенція цього кринд͡жу.
"Василь Якович Чебаник батько абетки для української мови" (*facepalm*)

Як казав один доктор філології, прямуй за російським військовим кораблем.

 

Найбільш уйобищне в діяльності шрифтой*бів це те що замість того щоби повернути Давньоруський спадок Українцям, вони навпаки -- ѵіддають його кацапам:

Тут можна бачити що в "імперські зразки" записується новгородське Остромирове Євангеліє XI cт. ѵід Р.Х.!

Воїстину: шрифтой*би + пустоголові журналистки = пизда країні!

В журналистиці ж взагалі, "чув д͡звін та не знаю де він" -- девіз професії.

Остромирове Євангеліє це є спадок Русі до якого Московія геть ніякого ѵідношен͡ня не має! Якщо в Україні було "возз'єднан͡ня" і повзуча окупація, то в Новгороді московити з притаманною їм кретинською нелюдяністю вирізали половину мешканців, вічовим д͡звонам вони виривали язики, а самі д͡звони топили в річці: такова зоологична ненависть московитів до демократії і народу:

-- Це пише заступник головного редактора газети "Москальський Комсомолець", ще один видатний виборець Порошенка...

 

Ѿже резюмуючи:

Ѵід'їбіться блд ѵід літер, підараси!
В нас й без вас доїбуться буквально до кожної літери!
Нах нікому непотрібна ваша "расова Вкраїнська кирилиця".
Займайтеся своєю справою, а не политізуйте питан͡ня ще й шрифтів.


Я навіть більше скажу: й на російську мову русня права не має.
А "рашистський світ" можна зруйнувати, якщо домагатися ѵідміни "права" рашистів всім нав'язувати сталинську кирилицю.
Але шрифтой*бам все це нецікаво: їм цікаво зайобувати Вкраїнців "гражданкою Петра Першого"!

-- Та сама "расова Вкраїнська кирилиця" (крайня справа).

Нема звісно ніякої "расової Болгарської кирилиці" "відомої на ввесь Світ" і "прийнятої на всіх рівнях": достатню ѵідкрити будь-який Болгарський ресурс. І та: термін "шрифтовий голодомор" міг вжити лише виродок кончений, який прагне повторити Голодомор, не тільки шрифтовий...

Ніхто звісно не забороняє писати таким шрифтом і взагалі яким завгодно, але за хейтинг "default Cyrillic" як "занесений Петром Першим" шрифт слід одразу давати в рило: давайте ще й всіх класиків літератури москалям ѵіддамо, разом із шрифтами:

 

Як сам же цей шрифтой*б Чебаник каже, сучасний кириличний шрифт -- це є той самий латинський шрифт. Це треба навпаки рашистам казати, що в них нічого свого нема: інтернет -- Американський, літери -- латинські... А яка може бути проблема в Українців з латиницею?!

 

А то в шрифтой*бів спочатку -- "квок-квок-квок цивілізовано, без Східного впливу"; а потім: "квок-квок-квок напівлатиниця".

Чи ось шрифтой*б Богдан Гдаль намагається доїбатися до хвостику в літери д:

-- І посилається НА ШКІЛЬНУ НОРМУ яка ѵід руснявої не ѵідрізняється ніяк. Тобто те що я кажу: якщо шрифт не Богдан Гдаль & Co робили, то одразу "російські літери привнесені Петром Першим", а якщо це хтось з їхньої шрифтой*бської тусовки, то "А як ви школі писали літеру д?"...

Можна бачити, що Шевченко писав її з хвостиком догори, а Петро Перший -- з хвостиком донизу)

На користь літери "д" з хвостиком догори свідчать також безліч Українських правописів у яких як "g" писалася "ґ":

Шрифтой*бство в усій красі:

Тут просто квинтесенція тупорилого невігластва і проф.непридатності!

По-перше, одразу "гражданка Петра Першого", типу якщо ти проти мене то ти -- за Петра Першого.
Хоча ось тут ці шрифтой*би спілкуються взагалі російською і ніяка гражданка Петра Першого їм не тисне: https://dou.ua/forums/topic/38389/#2716419

По-друге, надрядкові знаки характерні для церковних шрифтів, в меншій мірі -- для скорописів. (Цікаво, де ѵін бачив "підрядкову д"?) "Гражданка Петра Першого" якраз мала на меті позбавитися ѵід зайвих символів, в першу чергу -- надрядкових знаків. /Це Богдан Гдаль ѵідповідає на той аргумент що надрядкова "д" мала вигляд Ⲇ. І навіть в шрифті самого Гдаля бачимо хвостик догори! Але "дизайнер" сказав "гражданка Петра Першого", значить -- "гражданка Петра Першого"/

Ось приклад Українського скоропису зі стат͡ті Б.Гдаля, де видно надрядкову Ⲇ з хвостиком:

По-третє, КГ -- не лігатура а диграф. Лігатура -- це об'єднан͡ня двох літер в один символ, але вони при цьому можуть читатися роздільно. Диграф -- це дві літери які позначають одну фонему, себто читаються злитно. Зрозуміло, що неспеціалист може й не знати всіх цих тонкощів, але ж Б. Гдаль -- якраз спеціалист...

По-четверте, те що літера Ґ могла писатися як g -- факт доволі відомий. (ИМГО й зараз її можна так писати) Але Б.Гдаль не може цього второпати навіть коли йому наведені пруфи: це є те що я кажу -- клиника. "Гражданка Петра Першого", хулі.


("Граматика" Пантелеймона Куліша. Його правопис кулішівка теж достатньо відомий. І сам Куліш достатньо відомий. Тобто дивно, що такий знавець "гражданки Петра Першого" не в курсі про історичні Вкраїнські правописи)

А йшлося взагалі про шрифт "Арсенал" -- сучаний, український, ґіловий. І якщо шрифт з зображен͡ня вище -- це ай-яй-яй "гражданка Петра Першого", "напівлатиниця", "втрата коду Nації", і тому його шрифтой*би несамовито обсирають, то шрифт з зображен͡ня нижче ті ж самі шрифтой*би навпаки -- піарять...

 

 

До речі, цікавий момент з того інтерв'ю Чебаника: У 1971 році я був на міжнародній книжковій ярмарці в Лейпцигу.
Якщо хто не в курсі, з совку виїхати звичайній людині було неможливо: Попытка угона Ту-154 семьёй Овечкиных.
Те що Чебаник так запросто з'їздив у Ляйпциг, а потім повернувся назад у совок,
свідчить про те що ѵін -- на 146% ѵідданий Партії та Уряду підарас.

Це ж просто шрифтова Фаріон без спідниці!!

 

Я ж був тоді "зазомбований" як і інші

-- Ні, гандоне: не "як інші": ти був передовим зомбі, "керючим і направляючим" зомбі! UPD Як я вгадав! UPD Ще смішно як ці шрифтой*би намагалися заперечувати, що їхнїй Василь Yебаник -- член КПРС) Це означає страшенну духовну порожнечу, котру вони теперь проєктують на Вкраїнців

В совку ѵін розробляв совкові шрифти, зараз несподівано захопився Вкраїнськими, якщо б опинився на рашці, розробляв би якусь "Іжицю"...

(Зверніть увагу, що як би я не ставився до авторів, я не закликаю огульно хейтити їхнї шрифти.)

Тобто претензії можуть бути лише до суто руснявих закосів "під старовину". Але слід при цьому розуміти, що ѵідмінність ѵід Українських історичних шрифтів в російських -- чисто стилистична, чи її взагалі не було. Наприклад Острозьку Біблію надрукував "друкарь москвитин" Іван Федорів. Так що: нам теперь Острозьку Біблію викидати як "москальську"?!

 

 

Єдине що АБСОЛЮТНО неприпустимо -- це ігнорувати різницю в літерах Е Є, Ґ Г: так суто русняві шрифти ѵідпадають автоматично, оскільки там ці літери не розрізняються. Щодо Е Є, то вони історично дійсно не розрізнялися (*вточнен͡ня*), і тому Вкраїнським шрифтовикам доводиться придумувати, як їх розрізнити; Ґ Г розрізнялися лише в суто Вкраїнських текстах:


(з граматики Мелетія Смотрицького в якому був "стандартізований" сучасний вигляд літери Ґ)

UPD Все що треба знати про секту шрифтойобів комуниста Василя Чебаника:
Як справжнї комунисти, буржуазно-націоналистичну літеру Ґ вони не визнають, оскільки вона була репресована Сталиним.
А "філологична довідка", себто елементарні знан͡ня Вкраїнської -- це для них "ай-яй-яй", для таких знавців "расових" шрифтів і борцунів із "гражданкою Петра Першого":

 

Слід розуміти, що історично не лише писали історичними шрифтами: писали іншою мовою: Церковнослов'янською -- релігійні тексти, чи варіаціями на тему Церковнослов'янської -- світські. Зазвичай такі світські тексти були наближен͡ням до народної мови, але це все одно була Церковнослов'янська, а не народна мова. З цим пов'язаний такий цікавий факт, що власне Білоруською мовою спершу писали арабицею.

Ось для прикладу, якою мовою насправді писав Сковорода:

Виявляється, Сковорода теж писав "default Cyrillic"!

Це ж ЗРАДА просто ТОТАЛЬНА: й шрифтова і яка завгодно!!

 

 

Основною небезпекою корисних ідиотів є їхня свята віра в те що вони воюють на шрифтойобських фронтах за праведну справу:

Обсиран͡ня всього власне Вкраїнського письма як "сифілитичного" і "москальського" -- це ж якраз те чого нам зараз так не вистачає!

 

 

Ѿже ми маємо Церковнослов'янську мову, шрифти якої спочатку* були ідентичні Грецьким Візантійського періоду. І сучасну Вкраїнську, абетка й правопис якої не ѵідповідають Церковнослов'янській, а шрифти ідентичні латинським.

*) Ось Грецькі тексти різних періодів для порівнян͡ня: https://colvinism.wordpress.com/2011/02/24/brief-history-of-greek-type/ -- можна бачити, що Остромирове Євангеліє це Грецький шрифт один в один. Церковнослов'янська ще старанно копіювала фічі Грецької ортоґрафії: там наприклад є ѵідповідники грецьким літерам "йота" і "ета", "омікрон" і "омега", хоча їхня вимова не розрізняється, et cetera. Наприклад фонема [у] передається як "о + іжиця", оскільки в Грецькій вона передається як "ο + υ". Сучасна літера У походить ѵід лігатури "ук": Ꙋ (а Ю -- це "йотований ук"). До речі, часто в шрифтах, як наприклад в "Іжиці", "у" стилізується під "хвостату іжицю": можна в Церковнослов'янських текстах бачити щось на кшталт "Оукраина": "у" тут -- це "хвостата іжиця", яка в поєднан͡ні з "о" читається як [у]. Ї ("і" з діарезісом) в Церковнослов'янських текстах використовується в тому самому сенсі в якій діарезіс використовується в Грецькій: як розрив дифтонга: "іа" читається злитно, а "їа" -- роздільно.