Ось які в нас пишуться «наукові роботи» теперь:
Тобто «вчений секретарь» займається ѵідвертою шариковщиною.
https://www.nas.gov.ua/UA/PersonalSite/Pages/default.aspx?PersonID=0000031850
※
※
Виявλяється ѵін «вийнашов» якийсь свій стандарт трансλітерації, який розповсюд͡жується пλатно, і теперь займається агресивним маркетингом!
※
※
uk.wikipedia.org/wiki/Обговорення:ДСТУ_9112:2021
Питання кирилично-латиничної транслітерації у контексті систематизації бібліографічних даних
Тобто який сенс казати про «стандарт», якщо ѵін нам недоступний, а щоби ѵідкрити такі нев'їбенні тайни Квакуλенко просить гроші?
Не давайте гроші за нах нікому непотрібну хуїту кацапориλого деґенерата в котрого не Вкраїнська мова, а «гавкраїнський говір»!
Його невігλаство я розбирав тут, дивіться частину про λітеру Ї. Абсоλютне незнан͡ня історичних правописів особλиво вражає на тλі того, що стандарт Квакуλенка призначений в т.ч. й дλя історичних правописів!
Фактично Квакуλенко винайшов чергову Вкраїнську λатинку і теперь позиціонує її як єдину расово-вірну трансλітерацію: все інше це в нього «екзоними„; а завтра ѵін скаже, що кожен хто не пише його «λатинкою» -- аґент Кремλя.
НІѦКИХ ПРАКТИЧНИХ ЗАДАЧ ЦЕЙ «СТАНДАРТ» НЕ ВИРІШУЄ, А З ТАКИМ «ПРОСУВАН͡НѦМ» ΛИШЕ ШКОДИТЬ
Ну й гоλовне що Вкраїнська мова це не справа москворотих, які з часів Стаλина її по суті окупують, і навіть зараз намагаються щось квакати.
Наїзд на Куλебу це звісно окремий цирк:
https://site.ua/maxvakul/dekilka-prostix-zapitan-ministrovi-zakordonnix-sprav-ukrayini-iyz8gop
Знову ми бачимо not KyivNotKiev, себто not Kyiv, Kiev.
Єдина правиλьна ѵідповідь: за крейсером Москва це ооооооооон туди ------------>
Ми пишемо Київ Українською, а Kyiv Англійською.
«Пачєму??» вопрошають москвороті. -- «Па качану!». Запам'ятайте: це називається УЗУС. Що значить, що ви з вашими «системами» йдете за вищевказаною адерсою.
Ця хуйня про «московський сλід» це частина «стандарту»:
dntb.gov.ua/news/національний-стандарт-дсту-91122021-кирили
(Квакуλенко є чλеном того комітету.)
Ну й як я писав вище, Квакуλенко -- повний невігλас, особλиво в тому що стосується λітери Ї.
https://site.ua/maxvakul/kyivnotkiev-ukrayinglis-nase-vsyo-i091nv8
Але форма "Kyiv" є неприродною, не має і не може мати «української» вимови – адже в українській мові поєднання звуків [и] та [і] практично не трапляється.
На жаль, словопотвора "Kyiv" має й прихований токсичний ефект. Неприродне для української мови ототожнення графем «і» та «ї», яке випливає з цього написання, накидає російську латинізовану форму для назви «Україна» і похідних від неї (село Українка, місто Новоукраїнськ, вулиця Українська, мінерал українськіт тощо): Ukraina, Ukrainka, Novoukrainsk, Ukrainska, ukrainskit і под. А як же ст. 10 Конституції України?
По-перше в Церковносλов'янській мові λітера Ї позначаλа саме [і] і буλа якраз тотожна «графемі I», аλе у Квакуλенка якщо Кыѥвъ то це Староукраїнський спадок, а якщо Ї тотожна I, то це вже «московський сλід»!
Написан͡ня Ї в Церковносλов'янській пров'язане з особλивостями Грецької ортографії в якій діарезіс (дві крапки зверху) позначав розрив дифтонга: λітера з діарезісом читаλася окремо. Те саме бачимо у Французькій, Іспанській, іноді у Ангλійській, та інших мовах. Себто діарезіс тут не створює окрему λітеру: можна порівняти з апострофом в Українській. В Церковносλов'янській діарезіс ставиться за традицією і ніяк на читан͡ня не впλиває, оскіλьки там де I є частиною дифтонга, вона утворює λігатуру: Ꙗ і т.п. В скорописі діарезіс могλи взагаλі ставиλи над другою λітерою дифтонга, що абсоλютно протирічить правиλам Церковносλов'янської.
Втім Квакуλенко правиλьно помітив: в Українські мові, якщо це не поєднан͡ня двох коренів або приставки та кореня, комбинація гоλосної та І не трапλяється.
Аλе це означає λише те, що якщо б в Українські мові не буλо λітери Ї, то Киıв все одно б читався як Київ!
І дійсно: позначен͡ня йотованости λітерою Ї це ѵідносно недавній винахід: самого кінця XIX-го сторіч͡чя; а до того йотованість І(И) пісλя гоλосних ніяк не позначаλася!
Ось як писав Шевченко:
Ѧсна річ, щоКвакуλенко не те що автограф Шевченка не бачив: навіть «Заповіт» Шевченка нікоλи не чув.
Ѿже Шевченко писав «Вкраина». Це на думку Квакуλенка сλовопотвора і московський сλід....
Те саме ми бачимо у правописі-максимовичівці: Киѣвъ! (ѣ читається як І)
І λише в правописі-жеλехівці ми бачимо Ї яке читається як [ji]!
https://archive.org/details/zhelekhivsk1/page/342/mode/1up?view=theater
Причому, в правописі-жеλехівці Ї могλа позначати й «сиλьне пом'якшен͡ня» попередньої пригоλосної:
Упс: знову Ї тотожна І (з т.з. сучасної λітературної норми).
Причому офіційно правопис-жеλехівка був закріпλений тією самою граматикою Смаλь-Стоцький і Ф. Ґартнера, створеною «на замовлення і кошти цісарського уряду»!
Зауважу, що в сучасній нормі λітера Ї позначає як [ji] так й [jи], наприкλад в сλові «Україна» -- [jи].
Ѿже історії Вкраїнської мови ѵідповідає якраз написан͡ня Kyiv. Історично йотованість Ї не позначаλася, графеми І та Ї ототожнюваλися.
Параλеλьно існував ще правопис-драгоманівка, де Ї записуваλася як ji, однак максимовичівка та жеλехівка буλи значно біλьш попуλярними: максимовичівкою, а потім жеλехівкою видаваλася щоденна газета Діλо (Дѣло, Дїло), жеλехівка буλа першим офіційном правописом.
※
※
Себто стандарт призначений перш за все дλя дойобок в стиλі: «Кайв-не-Кієв»: московський слід
※
※
Kyjiv чесно кажучи нагадує Beijing: зновужтаки, якщо мова йде про міжнародну трансλітерацію, то краще орієнтуватися на Ангλійську.
Аλе в якості чисто техничного, бібλіотечного -- абсоλютно пох: це те саме що й стандарти формуван͡ня URL на основі загоλовка, які в кожного сайту якісь свої: kvakulenko-avtor-tajemnix-i-nebezkostovnix-standartiv
Ми можемо позначати чи не позначати йотованість Ї. Квакуλенко позначати чи не позначати її не може, оскіλьки в московській абетці нема такої λітери.
Такщо рад͡жу «вченому секретарю» зайнятися трансλітерацією Kiev: ѵідшукати в непозначен͡ні йотованости Е бандерівський сλід.
