Не треба соромитись, вова,
Давно вже все зрозуміло,
Робиш вигляд, що не хочеш дурного,
Й тобі просто не вистачає сили.
Рік розпочався не дуже вдало,
Тільки но парєшал офшори в Омані,
Як українського літака, разом з людьми, не стало,
Ракети іншого вовчика вільно почувають себе на Донбасі і в Тегерані.
Далі, адвоката шапкокрада, призначають розслідувати справи Майдану,
А свіжеобміняна беркутня, потроху повертається в Україну,
Не боючись отримати навіть догану.
Чорт-тітушковод влаштовує показовий цирк,
Робоча назва «санжарська корона»,
Й демонстративно роз'яснює всім -
Пам'ять про небесну сотню йому давно вже не перепона.
Потім тобі набрид твій молодий міністерський кабінет,
Ти замінив його на старий, добрий, знайомий овочевий,
Я не знаю хто з вас кому робить фістінг або мінєт,
Та не соромся — призначай свого сердешного, тимчасового
Вже керувати просто небом, нічним, кришталевим.
Виявляється, що світова корона — це не завжди про дуже хороше,
А якась новомодна шмига — в української культури забирає всі гроші.
Міністр охорони здоров'я каже що 65+ це вже трупи,
Та це лише деякі грані преддефолтної, повної дупи.
І щойно комусь здалося, що ось воно самісіньке дно:
Твій старий, добрий, творчий приятель — визнає терористів ордло.
Сива жирна свиня просить вибачення
В тих хто вбиває нас,
Вся країна остаточно усвідомлює -
Хто головний підарас.
