Я дуже орієнтована в бік прикладної науки замість бездумної теоретизації явищ навколо нас. Бо по-перше, найчастіше замах на заглиблення в термінологію і теоритизацію без практики — це звичайнісінька інтелектуалізація, тобто один з найпримітивніших захисних механізмів психіки від власних емоцій та переживань, а захищатись від самого себе — контрпродуктивно. А по-друге, ну, от добре, навчу я людину називати хуй чоловічим статевим членом, а імпотенцію — еректильною дисфункцією, але чи запрацює він від того краще? Я наголошую, що теорія має бути інструментом в руках практиків, а в жодному разі не навпаки. Наприклад, чудово, коли психоедукація є необхідною складовою процесу когнітивної реструктуризації, ЗАДЛЯ ТОГО ЩОБ поставити під сумнів дезадаптивні думки людини, замінити їх адаптивними і усунути емоційні порушення, викликані першими, бо це підготовчий етап перед поведінковим експериментом задля суттєвих змін в житті людини. І вже зовсім не так чудово, якщо психолог пхає у людину психологічні терміни задля самих психологічних термінів, не орієнтуючись на прикладне використання цих знань людиною. Бо а нащо я стіко навчався, давай і ти тепер собі голову єби!
Так от, до чого це я (тепер, після оцих всіх складних слів, буде нарешті про секс). Складаючи іспит з «основ наукового дослідження в психологіі» та з «математичних методів в психологічних дослідженнях» я мимоволі, от правда, не плануючи це, вже нафантазувала собі, де б мої навички знадобились, а не просто уміть, щоб уміть. Так от, першим чином я б провела дослідження з приводу сексу у космосі. Тобто як воно там, займатися сексом у невагомості, коли для нас польоти на Марс стануть такими ж звичними, як 12 годин у потязі Київ-Миколаїв. Звичайно, можна перетерпіти, але навіщо ми завжди відкладаємо секс у довгий ящик, ігноруючи його благодійний вплив на увесь наш організм?
Наприклад, дізналася, що вже є зародки досліджень на цю тему, і виявляється, досліди довели необхідність використання спеціальних еластичних поясів для сексу в космосі, інакше людоньки розлітатимуться від кожної фрікції, а це вже не секс, а якась єбля, ізвінітє, єбля в поганому сенсі слова. Фізіологія у невагомості працює зовсім інакше, то ж, наприклад, тему жіночого оргазму доведеться досліджувати окремо саме у космосі, бо з чоловіками то як завжди все простіше, а нам треба буде до тих еластичних поясів ще звикнути, щоб і самим клітор не загубить, і чоловіки про нього в невагомості не забули.
Дослідження мають противоречиві дані з приводу можливості завагітніти у космосі, але поки що не до того, хоча це також важлива складова. А от особисто мені більш цікаво, що "doggy style" та "reversed cowgirl" у космосі — це одна й та ж сама поза. А де тоді знайти точки опори для глибшого проникнення? А хто тоді активний, а хто відпочиває? А як зберігати обраний кут проникнення, щоб стимулювалась необхідна зона, а не просто штиркатись куди штиркається? Блядські ці питання зайобують.
Поки я про це все розмірковую, пропоную вже зараз потрохи готуватись до отих всіх еластичних поясів. Наприклад, ще тут, у межах гравітації, спробуйте гойдалки для сексу: там теж купа ремінців, ніхуя нєпонятно, дуже незручно, але сильно інтєрєсно.
Або ж фантазуйте у коментарях
Може, я щось з цього приводу та й напишу
