Були й інші історії.
Мій дідо по маминій лінії був лемко і переселився на хутір з Турківщини. Я його не застав – він помер рано. Тому можу розказати лише з маминих розповідей.
На хуторі жив багатий чувак, на прізвище Голубінка. Всі знали, що в нього на стриху живе пархатий. А мамин тато хотів бути мільйонером. Він багато разів починав розмову з Голубінкою, але той його весь час від ідеї пархатого збагачення відмовляв. Але, в кінці кінців, зрозумів, що той лемко від нього не відчепиться і розказав йому рецепт успішного успіху. Не буду тут його переповідати, коротко скажу – потрібно було перестати молитися, робити різні маніпуляції з хрестами, в тому числі на цвинтарі і носити при собі одну річ. Яку знаю, але sorry – теж не скажу. Далі – через окреслений час пархатий сам тебе знайде. Окреслений час застав чувака на польовій дорозі далеко від села. Першими пархатого відчули коні...
Мама розказує – тато пригнав додому весь аж чорний і молився без перестанку десь тиждень не менше. Питаю, а де той Голубінка? Каже – там теж цікава історія. Він купив участок землі і подарував селу під цвинтар. А якогось дня поліз на стрих з гарячою кулешею – годувати свого мецената. Але шось провтикав і ту кулешу посолив. А пархатий ненавидить сіль і табачний дим. Не знаю, чи тільки сіль причиною, чи може викурив сигарету перед сходженням на стрих, але каструля в кулешею була одягнена йому на голову. Потім домашні мазали його квашеним молоком – він верещав, а на стриху в цей час верещав і товкся пархатий. Певно дуже голодний був...
Молоко не допомогло і Голубінка таки помер.
А що дідо? Теж не повезло. До хати прийшов чувак з хутора і наказав назбирати відро масла для хлопців в лісі. Коли прийшли вночі по те відро – сказав їм, що нікому нічого не винен. Мама каже – мені було пару років, то я зі страху залізла під піч, а старша сестра пробувала тата боронити. Його прив'язали до лавки і били палицями. Сестру потім обстригли налисо і всю вимазали дьогтем.
Хата того чувака була на другому кінці хутора. Каже мама – чуємо там стрільба. Довго – пару годин. Потім бачимо – дорогою, повз нашу хату їде фіра, а на ній енкаведіст. За фірою, прив'язаний до неї дротом за руки, йде той чувак. За ним ще троє з автоматами.
Тато стояв у дворі. Сусід каже до нього – Петре, прости мені все. Більше мабуть не побачимся. А тато плюнув в його бік і каже – собаці собача смерть. Ті поїхали далі дорогою до Судової Вишні. А татові вони тоді відбили все, що могли, то він теж довго не прожив – скоро теж пішов на той світ...