UnД'БілебелЪ..

Вся ця фігня тривала на фоні першої світової війни. Воювала тоді Англія з Німеччиною. Там з обидвох сторін були ще союзники, але тут не шкільний підручник, а тому – без надмірних деталей. Отже – обидві сторони підтягнули союзників, паралельно винайшли кулемет і жара пішла така, що їм аж шинелі позаверталися. Загинуло в тій війні найбільше французів, котрі були союзниками Англії, але то таке. Німці тоді програли і їх злість кипіла, як donner wetter в суху погоду. Німців крило, як німфу на повний місяць. Але треба було трохи віддихатися...

Ну, а коммі майбутньої рф-педерації, відправивши через сибірський напівпортал в кращі світи всіх незгідних і тих, що такими були назначені, вирішили трохи розслабитись. Почали з розбудови комуністичної секти. Форму та структуру приблизно змавпували з неаполітанської мафії. Ну, бо – шоп красіво било.

У комуністів, до речі, завжди все приблизно. Все крадене, але і вкрадене приблизно. Приблизно – це взагалі їх улюблене слово. Згадав есисерний анекдот –

Заєць приходить до Вовка:

- Волк, одолжі мнє кілограмм солі.

- Косой, у мєня нєт вєсов... я тєбє, прімєрно – «на глаз», отсыплю...

- На болт сєбє отсыпь, собака сєрая...

Отже форму та структуру, на скільки дурним клепки вистачило, приблизно змавпували, а потім те, що вийшло, щедро прикрасили атрибутикою племен, що оргазмували від шкляних коралів. Тобто обвішали свій витвір «ордєнамі», транспарантамі та іншими блискучими шкельцями. І, як апофеоз – в центрі москви на центральній площаді, запакували в шкло труп свого вождя лєніна. Щоб вождеві там не було надто одиноко, то поруч з ним почали закопувати ще й основних комуністів, які, дякуючи «своїм», жили цікаво, але не довго. Ну, так – і лєнін їм вмер, і сталін тухачєвскому дніщє надер.

Воно то може й логічно – розстріляли і відразу тут же коло лєніна закопали. А потім можна ще й піонєрів туди водити – віддавати честь героям. Ну, бо нема шо десь далеко возити – і бензин дорогий, і піонєр всєм рєбятам прімер. Закопаєм туво на красной площаді і всьо...

«москва, как много в этом звукє для сєрдца рузского слілось... как много в нём отозвалось...» – писав їхній «поет»...

А німці трохи відійшли від того schäm und scheiße, переконали самі себе, що то якийсь unД'Білебел і, що не можна то такво Англії прощати. І взагалі – ні каплі в рот ні сантіметра в жо... А нє – то не вони, то той пєдік з міськради так казав. Той, що вирішив зав'язати і з тим, і з тим. А німці просто почали другу світову.

Есисерні комуністи і собі вирішили – так ось же ж він той момент, коли можна тим полякам за ту всю псю крев віддати.

Відімститися, так би мовити, за неотримане Ріміні. Уклали універсала з німцями і разом поляків таки добре потовкли. Але в цей момент і для Англії сталося непередбачуване – французи, певне наївшись якихось француватих грибів, знову масово мерти за Англію не захотіли. Випили бургундського і здалися німцям. Unbelievable – подумали англійці і вирішили, шо то так діла не буде. Своїх шкода, то треба тих француватих на щось міняти. Подумали і стравили есисерних коммісарів з німецькими гауляйтерами. Як двох бойових барбосів.

Червоні комісари англійські сподівання виправдали – обігнали Францію по людських втратах рівно в двадцять разів. Саме так – рівно в двадцять. Чи був в них свій план? Звичайно. «Розвідка» їх проінформувала, що в німців патронів не набагато, але все таки менше, ніж солдатів в «рабочєй красной армії». Палюбе пабєдім – подумали комісари. Видали посполитим нові котєлкі і знову погнали в поля над Віслой сонной...

І хоча ідєя сталіна – під шумок захопити всю Європу, включно з Ріміні, пойнятно, з глибоким сумом провалилася, вони ще й досі чешуть самі собі про вєлікую пабєду. Особливо – як горіляки нап'ються. Виглядає це – як гордість барбоса за себе, після того, як ним повитирали підлогу. Навіть, якщо йому який ордєн на ошийник повішати.

А потім велика война си скіньчила. Не отримавши Ріміні, сталін запив. Щоночі до нього приходив синій мойша тухачєвскій і свистів попід вікна. Сталін того не витримав і вмер. Але комуністам вже на нього було приблизно похуй. Вони собі напиздили по всій Європі чайних сервізів, губних гармошок, грамофонів, порожніх пляшок з-під шнапсу з красівими етікєткамі і привезли то всьо додому. З таким «добром» відчули себе вже вкрай ылітними. Деякі, інколи, навіть вмиватися почали. А деякі навіть зуби чистити пробували.

Закопали сталіна коло лєніна і замислилися – як не крути, а той Бунін написав правду – жидів не хватало. А яка власть над світом, коли ресурсу нема. Хотіли поробити совєтскіх людєй з тих же поляків, та румунів. Але не пішло. Поляки мріяли про – бендзє Польска до Амура, а румуни казали – нам Чаушеска жінка дасть. Прийшлось підтягувати до «обойми» знову своїх ніщєбродів. Ти, мабуть чув вираз – «он вылєтєл с обоймы». «Обойма» – це найвищий пріоритет серед комуністів. «Обойма» розподіляла. «Обойма» давала владу. Коли ти в комуністичній «обоймі» то матимеш все – чайний сервіз, губну гармошку, пляшку з-під шнапсу, а то, навіть, циганський «вашерон константін». І головне – вчитися не треба. Навіть приблизно.

Щоб ця глава не стала рефератом, розбавлю її реальними людьми. Тими, що зустрілись мені на моїх дорогах.

Натрапив на просторах фійсбуку на комент від колишнього парторга театру. Пойнятно, що він народний артіст України і, певно, має цілу купу металевих орденів. Серед коммі існує один, не зрозумілий мені, парадокс. Совковий слєсарь дядявася, чомусь, вдає, що він розуміється на космосі. А совковий космонавт накупив собі слєсарного інструмєнту і у вільний від польотів на гіперлупі час свердлить стіни. Вони навіть назву цьому придумали – «гнать умняк».

Щоб часом не відстати від поточної версії суспільної парадигми, парторг теж «включив умняк». Пише під постом про режисера, що виграв тендер на керівника черкаського театру – «...пане Петре, а що вам блище? Система Станіславського чи Єжи Гротовського?.»

Яке чудове слово – «блище», подумалось мені. Молодець артіст – розвиває мову. Це ж, якщо блистить, то воно просто блистить, а якщо вже блище – то значить не менше, як собачі яйця, або рубіновиє звйозди над кремльом.. Блище.. Відчуваєш силу слова?.. Блище!!!...

Зараз парторг старанно приховує, що він з комуністів, але комунізм це, як сифіліс – остаточно не вивітрюється. Сліди залишаються у будь-якому випадку. На цьому сліди залишились у вигляді банальної малописьменності. Ну, бо йому, як і решті вопартійвльоних ніщєбродів було ближче вступити до комсомолу і потім «розвивати» мову, ніж вчитися. Вчитися це довго, нудно й нецікаво, а хочеться слави і влади. Хочеться вже, а не колись. Ну, бо партія ж ясно сказали – «кто был нікєм, тот станєт всєм...» Ну, бо Барбос мав буду і його самооцінку буда тримала на потрібному йому рівні. Ну, а він, він жє ж нє тварь бессловєсная, він же майже win-win, він жє імєєт право...

Парторгу, до речі, не повезло. Недавно помер, так і не ставши – ні доцентом на кафедрі міжнародних відносин, ні сантехніком. Хоча набір розвідних ключів навіщось купив...

Друге слово після «обойма» в секті – це слово «схєма».

В 1917му – влаштувавши свій грандіозний комуністичний start up, коммі паралельно створили голод. На початках розподіляли між своїми, відібрані в посполитих продукти. А потім якийсь кагановіч допер – слушай, а это ж классная схєма – распрєделять блага, блять... З того часу в їхній лексикон це слово й увійшло. Розвивати «схеми» і розподіляти «ніштякі» могли тільки вищі члени секти. Головне з «обойми» не вилетіти. Тому й тримаються за неї, як соломон марковіч за стіл в райдержадміністрації. «Ніштякі» розподіляють по сьогоднішній день. Вже, звичайно, не продукти – тепер, це посади. Вінцем розподілу, свого часу, стало «золото партії».

«Золото партії» – назва умовна, а загалом – це все те, що есисер «нагосподарював» за свої сімдесят років, включно з заощадженнями його сітізенів. Заощадження звісно ж реквізували – ну, бо, а як же інакше?..

Ти ніколи не думав, що дев'яносто дев'ять зі ста сьогоднішніх «успішних „бізнесменів“ та олігархів – агенти вчк?.. Подумай – не заробляються такі гроші за такий час. Фізика з математикою не дадуть. Тобто – коли чекісти „напоролісь на западло“ в кінці вісімдесятих, то розклали яйця з однієї корзини в різні, з тим, щоб „добро“ часом не пропало? Тобто – так. Тобто – розподілили „добро“ есисеру між агентами?.. Тобто – так. Їм правда суворо наказали, щоб розуміли чиє то бабло і нє вздумалі викінуть какой фортєль.

А агенти подумали – там видно буде і гроші взяли...

З одного боку секта, аж ні разу, не вважає їхні гроші їхніми, а з другого – агенти вже встигли звикнутись зі своїм статусом, повірили в свою винятковість і зовсім не проти зіскочити з комуністичного поїзда. З третього боку – на кожного з цих д'Білів у „вчк“ є стільки компромату, що він скоро взагалі втратить всякий сенс. З четвертого – всі агенти вихляють дупою і шукають, як знятися з гачка. Особливо активних, час від часу, утилізують. Комуністичний розподільник... Театр абсурду...

Весь цей текст одним абзацом? Запросто:

Первісний лад. Вийшли з печер. Спробували осідлати Печерські Пагорби. Йшли по спіралі. Законтачили спіраль і пішли по колу. Рєволюція пожіраєт своіх дєтєй. Біг по колу. Швидше. Ще швидше. Стоп – є контакт. Змія наздогнала свій хвіст. Все спочатку. Круглий квадрат. Слава кпсс...

В Україні феодальна держава? Основна проблема України – відсутність освіти і судочинства? А ти чого хотів – нею всі 30 років керують илітні комуністи та їх діти. З ними по іншому не буде. Чому не буде? Бо неможливо зробити з негра мотоцикл, чи з Барбоса трактор.

Не пойняв про „обойму“?То така собі псевдо масонська лажа. При тому – лажа така абсолютна. Її база на теренах колишньої комуністичної імперії. Філіали – розкидані по світу. Своєрідний кар'єрний ліфт.

Чи важко було в той ліфт потрапити?

Ні – достатньо було відмовитися від честі, гідності, а головне забути про порядність.

Чи міг, наприклад, я?

Запросто. Зараз був би олігархом.

Чому не сів в той ліфт?

По-перше – я не д'Біл.

По-друге – банальна огида.

По-третє – для мене попередніх двох причин було цілком достатньо.

Локально-урядові нащадки революціонерів робили корупцію...

The Theatre of the Absurd.

UnД'БілебелЪ..

2021. September.