Комінтерн, частина 5

Комінтерн, частина 5 (2011-2023).

Вперше опубліковано на Лінії оборони.

Комінтерн – найбільша у світі терористична організація. Завершуємо розповідати про неї.

Одже, у 2011 році штаб-квартира терористів Комінтерну на Старій площі, 8, змінює вивіску ще раз. Тепер це допоміжна будівля Адміністрації президента РФ. Навіщо ж АП РФ дві будівлі, адже вона має головний корпус на Старій площі, 4, до її послуг — весь комплекс Кремля та будь-які інші будівлі Москви?

Відповідь та сама — тероризм вимагає постійної зміни вивісок. До 2011 року управління Комінтерном також переходить повністю в руки КРУ РФ — Контролю. Будинки Старої площі огороджують парканом і ставлять два КПП, автівки в'їжджають лише за спецперепустками.

Російські терористи явно щось починають готувати у 2011 році. Щось готується на базах підготовки терористів у Ростокіному та Кушнаренковому, але що? Тепер ми знаємо, що це була підготовка до вторгнення в Україну — але не тільки. І щоб зрозуміти, що саме, треба буде знов повернутися на 50 років у минуле. І згадати, де і як СРСР готував терористів для Південної Америки, Африки, Європи та Близького Сходу.

У 1965 році у кримському селищі Перевальне, у 20 кілометрах від Сімферополя, був відкритий секретний об'єкт – 165-й навчальний центр СРСР з підготовки іноземних військовослужбовців. Центр підпорядковувався нашим старим знайомим — 10-му Головному управлінню ГШ ЗС СРСР. Та сама Десятка — відділ Комінтерну у російській армії, який відповідає за підготовку міжнародних найманців типу «воїнів-інтернаціоналістів» або «групи Вагнера» і міжнародний тероризм.

У 165-му радянські військові почали вчити вихідців з В'єтнаму, Африки, Південної Америки, Близького Сходу та багатьох інших країн, що розвиваються, виготовляти і застосовувати вибухівку, висаджувати у повітря склади зі зброєю, захоплювати заручників, проводити диверсії на електростанціях та військових об'єктах.

Спеціальні курси тут проходили араби та афганці – їх готували до підривної війни проти Ізраїлю та радянської окупації Афганістану. За 25 років існування секретної бази у Перевальному офіційно було підготовлено близько 18 тисяч терористів з усіх куточків світу. Неофиційні джерела кажуть, що багато груп, такі, як терористи «Чорного вересня» або ХАМАС, були засекречені навіть у рамках центру, і цю офіційну цифру має бути, як мінімум, потроєно. Перша група курсантів — 75 партизанів з Гвінеї-Бісау — прибула до Криму влітку 1965-го.

Перших новобранців Центру у сімферопольському аеропорту урочисто зустрічав його тодішній комендант, нині підполковник у відставці Владилен Кінчевський. Протягом усього курсу, що тривав від 4 місяців до року, курсанти-іноземці старанно вчилися підривати будинки та залізничні колії, штурмувати будівлі, здійснювати нальоти на поліцейські дільниці, знімати вартових.

Крім бойової підготовки, Інститут марксизму-ленинизму (ІМЛ), який на початок 1960-х років якраз переїхав у диверсійну школу у підмосковному Ростокіному, серйозно навантажував курсантів ідеологією марксизму-ленінізму. Полковник Антипов, який тоді читав курсантам лекції, любив казати: «Спочатку треба навчити, у кого стріляти, а потім вже вивчати, як стріляти». Звісно ж, стріляти мали у тих, хто не бажав російської окупації.

У 2014 році, після окупації Криму, база підготовки терористів у Перевальному була знов відкрита РФ. Зараз вона працює під прикриттям російської 126-ї бригади берегової оборони Чорноморського флоту (ЧФ) РФ у Перевальному. Природно, що через закритість Криму та його підготовку як російського «авіаносця Крим», величезної військової бази, зараз там дуже зручно готувати нових терористів. Але не тільки там — подібні бази функціонують по усій території РФ та активно відкриваються на окупованих РФ територіях.

Через новий спалах війни ХАМАС проти Їзраїлю більшої уваги вимагає співпраця СРСР та РФ з арабськими терористами та у першу чергу — з Організацією Визволення Палестини (ОВП). І тут варто згадати, що за матеріалами, відкритими колишніми шпигунами КДБ, голова Палестинської автономії, найближчий друг Ясіра Арафата Махмуд Аббас, був шпигуном СРСР, підготовленим Комінтерном у 80-ті роки для терору на Близькому Сході, у першу чергу — проти Ізраїлю.

Аббас був завербований у 1983 році, тоді йому дали оперативний псевдонім «Кротов». Він був саме іноземним агентом Комінтерну, а не інформатором чи помічником КДБ або ГРУ. Слід зазначити, що саме тоді Михайло Богданов, що довгий час був особливим і повноважним посланником президента путіна на Близькому Сході, працював як куратор радянської резидентури у радянському посольстві в Дамаску.

Наприкінці 70-х і на початку 80-х Аббас навчався у ще одних наших старих знайомих — московському Університеті Дружби Народів імені Патріса Лумумуби (РУДН), де він написав свою брехливу докторську дисертацію на дуже характерну тему — «Секретні відносини між нацистською Німеччиною та сіоністами». Ну, російський антисемітизм та расизм має глибокі корені — його витоки лежать не у РФ і не у СРСР, і навіть не у Російській Імперії, а ще у Московському царстві. Природно, що арабські расисти легко домовилися із московськими расистами.

І попередній голова Фронту Визволення Палестини — Ваді Хаддад, також був завербований КДБ у 1970 році. Йому дали прізвисько «Націоналіст» та забезпечили фондами для терористичної діяльності Фронту. Факт близької співпраці КДБ та розвідок Східного блоку підтверджується кількома перебіжчиками ще за часів холодної війни.

СРСР та його союзники, після поразки арабських армій у ході Шестиденної Війни, розв'язали справжню неоголошену війну проти Ізраїлю — не лише у військовому, а насамперед в ідеологічному та політичному відношенні. Саме тоді було створено багато мемів та слоганів, які досі використовуються в боротьбі проти Ізраїлю ліваками та арабами, наприклад, порівняння Ізраїлю з нацистською Німеччиною.

Але при цьому ніхто не згадує, що, наприклад, Махмуд Аббас під час свого навчання та написання своєї дисертації приїжджав навідатися до своїх пропагандистів та терористів у розвідшколи у Кушнаренковому та Ростокіному і кілька разів приіжджав у Перевальне. Голова «Штазі», що підготувала так багато терористів з RAF — Маркус Вольф, пройшов підготовку у Кушнаренковому. І таких прикладів десятки. Справжні нацисти ще з 1943 року, а то й раніше, сиділи у Москві.

Ось короткий, неповний перелік країн, для ведення терору у яких СРСР та РФ підготувала терористів у Ростокіному, Кушнаренковому, Перевальному та ще кількох своїх відомих центрах підготовки терористів:

Гвінея-Бісау (Португальська Гвінея) та Кабо-Верде — підготовка у Перевальному почалася у 1965. Терористів готувала Африканська партія незалежності Гвінеї та Кабо-Верде.

В'єтнам — перші курсанти прибули у Перевальне у 1966 році, із загостренням війни у В'єтнамі.

Лаос — підготовка почалася у 1967. Частину курсантів готували також як наркоторговців до «героїнового трикутника» (Таїланд, М'янма, Лаос). Гроші від продажу наркотиків, які заробляє підготовлена росіянами терористична мережа, і досі є основним джерелом фінансування Комінтерну в Азії.

Куба — підготовка почалася у 1968. Кубинські терористи, підготовлені СРСР, широко використовувалися Комінтерном в усьому світі — у Анголі, В'єтнамі, Єгипті, США, Колумбії, інших країнах Південної Америки та багатьох інших країнах світу. Че Гевара, якого так люблять ліваки — не герой війн за національне визволення, а російській найманець та терорист. Підрозділ кубинських найманців і зараз воює у составі терористичної армії РФ в Україні.

Намібія — підготовка почалася у 1968. Терористів готувала Організація народів Південно-Західної Африки.

Ангола — підготовка почалася у 1970. Терористів готував Народний рух за визволення Анголи — Партія праці. Десятиріччями в Анголі Комінтерн також використовував підготовлені ним підрозділи кубинських терористів.

Зімбабве — підготовка почалася у середині 70-х. Терористів готував Союз африканського народу Зімбабве (Південна Родезія).

Мозамбік — підготовка почалася у 1972. Терористів готував Фронт визволення Мозамбіку (Frente de Libertação de Moçambique, ФРЕЛІМО).

Палестина — підготовка почалася у середині 80-х. Терористів готували ФАТХ та його бойове крило, що потім перетворилося на ХАМАС.

Афганістан — підготовка почалася на початку 80-х, коли УЦ-165 було перетворено на Сімферопольське військове об'єднане училище. Тоді у Перевальне приїжджав тодішній міністр оборони Афганістану генерал армії Мухаммад.

Ліван — підготовка почалася у 1982 році. Терористів готували ФАТХ, що тоді базувався на території Лівану, та його бойове крило, що потім перетворилося на ХАМАС.

Лівія — підготовка почалася у 1983 році, коли у Криму з'явилися лівійський підполковник і три майори, посланці полковника Муамара Каддафі, чий режим уже тоді називали оплотом тероризму. Вони оголосили, що мета їхнього приїзду — навчання саперній та підривній справі, а знання російської мови та політекономії їм не потрібне. Відповідно, лівійські курсанти поводилися зухвало, але тероризму вони навчалися вправно.

ПАР — підготовка почалася у 1983 році. Терористів готував Африканський національний конгрес.

Оман — підготовка почалася у 1984 році. Терористів готував Фронт визволення Дофара.

А наші старі знайомі із Всесоюзної центральної ради профспілок (ВЦРПС) тепер називаються Федерацією незалежних профспілок Росії (ФНПР) – це організація, яка зараз об'єднує більшість великих російських профспілок. За чисельністю членів (близько 20 млн. чоловік) вона є найбільшим профспілковим об'єднанням Росії. Представники ФНПР входять до органів державної влади.

У політичному відношенні ФНПР із 2000 року тісно співпрацює з правлячою партією путіна «єдина росія», підтримує політику цієї партії, проводить із нею спільні масові акції. Заступник голови ФНПР Андрій Ісаєв одночасно є членом «Єдиної Росії». З 2011 року керівники ФНПР та регіональні профспілкові структури, що входять до її складу, входять до «Загальноросійського народного фронту».

Через порушення територіальної цілісності України під час російсько-української війни Андрій Ісаєв також перебуває під персональними міжнародними санкціями всіх країн Європейського Союзу, Великобританії, США, Канади, Швейцарії, Австралії, Японії, України, Нової Зеландії. Зверніть увагу на риторику – великої війни ще немає, Росія ще веде свої «маленькі» війни у Чечні та Грузії, але у назві кожного другого політичного об'єднання – слово «фронт».

РФ готується до великої війни, вона шалено бажає війни – тому вона її обов'язково почне. Тільки коли ми не бачитимемо цю риторику протягом десятиліть на території того, що залишиться від РФ, ми зможемо сказати, що росіяни стали «хорошими», ніяк не раніше.

Беззмінний голова ФНПР – Михайло Вікторович Шмаков. І результати діяльності голови та його заступника дуже цікаві. За головування Шмакова-Ісаєва впродовж 20 років чисельність працівників, що входять до ФНПР, скоротилася більш ніж у 2 рази — з приблизно 45 млн осіб (1996) до 21 млн осіб (2016). Також на період керівництва Шмакова припав масштабний розпродаж величезного майна, що дісталося Федерації від ВЦРПС. До 2013 року у власності ФНПР залишилося трохи більше 30 % отриманих від радянських профспілок об'єктів.

Зараз профспілковий відділ Комінтерну — ФНПР критикується за монополізацію російського профспілкового руху, яскраво виражену провладну орієнтацію та імітацію боротьби за права трудящих. Наголошувалося також, що ФНПР втратила вплив на робочий і страйковий рух (автор дуже сумнівається, що таке у СРСР було взагалі, але, можливо, мається на увазі боротьба за права іноземних робітників, тоді — безумовно) і за весь час свого існування не організувала жодної акції захисту прав трудящих (оце — точно).

При цьому ФНПР схвалила закон про монетизацію пільг, що викликав масові протести населення. І виникає питання – що ж таке важливе робить незамінний Шмаков, що йому дозволяється і масштабна корупція, і невиконання своїх основних обов'язків? Ми ж знаємо, що кумівство і підсиджування добре працювало і в СРСР, і не гірше воно працює і в РФ, то як величезна держструктура може нічого не робити і при цьому справно отримувати фінансування? Чим вона таким важливим займається з 2011 року, окрім старого доброго вербування іноземних терористів та підготовки шпигунів?

А ось чим.

Російські та іноземні студенти з дружніх РФ країн, ці веселі та усміхнені хлопці та дівчата, крім лекцій з поглибленого вивчення мін МОН-50 та ТМ-62, а також семінарів зі стрільби з автомата Калашнікова та захоплення заручників з недружніх РФ країн, хочуть також якось проводити своє дозвілля. Партія (тепер «єдина росія», а не КПРС, хоча зміна вивіски несуттєва) вирішила, що вони можуть грати у веселі студентські ігри.

Ми ж пам'ятаємо, як у 1960 році на базі Виконкому Комінтерну (ВККІ) у Ростокіному з'явився Інститут марксизму-ленінізму (ІМЛ), відділ Комінтерну, який займався ідеологією усього процесу підготовки терористів. І він активно навчався користуватися новими ідеологічними інструментами. Із появою та розповсюдженням в СРСР телебачення була організована Молодіжна редакція Центрального телебачення, яка підпорядковувалася сумнозвісному Держкомітету СРСР з телебачення та радіомовлення (Держтелерадіо СРСР), що розташовувався на Малій Нікітській, 24.

Цей комітет безпосередньо підпорядковувався Раді Міністрів СРСР, який, у свою чергу, безпосередньо підпорядковувався Політбюро. Партія жорстко контролювала свої ідеологічні інструменти. А новому інструменту був дуже потрібний контент, багато, багато розважального контенту, куди можна було б вставити пропаганду. Бо нудні випуски новин про ударників виробництва та рекорди з обмолоту сотень тонн вугілля з кожного гектара нового радянського космодрому викликали лише позіхання – адже вони складалися із пропаганди цілком.

Це не Держтелерадіо придумало КВК. Але він обов'язково мав з'явитися тому що ці розважальні передачі були дуже потрібні — радянське телебачення просто не було чим заповнити. Створення КВК у 1957 році під назвою «Вечір веселих питань» (комуністи і тут не втрималися від звички усе красти і просто вкрали ідею чехословацької передачі «Гадай, гадай, гадальщик») було ініціативою радянських телепродюсерів, яка несподівано набула величезної популярності.

Звичайно, через якийсь час розважальна передача почала йти у запису, і її став жорстко контролювати відділ рецензування програм Держтелерадіо, читай — цензори Головліту. Із 1966 року КВК щільно займається КДБ, і в кінці 1971 передачу закривають повністю.

Але до 1986 року КВК відкривається знову, тепер під контролем профспілкових студентських організацій (так-так, наші старі знайомі — профспілки), у ньому з'являються команди багатьох університетів СРСР, фактично — це команди національних республік СРСР. Звичайно, серед них була і команда російського університету дружби народів (РУДН). І логічно, що після розпаду СРСР та набуття колишнього впливу при путіні, Комінтерн також повернувся до ідеї молодіжної передачі — адже це чудовий інструмент для налагодження зв'язків тепер уже з іноземними студентами країн колишнього СРСР.

Характерно, що саме у 2011 році (офіційно — на честь 50-річчя клубу, але це маніпулювання, бо насправді КВК придумали у 1957 році) особисто президент Росії путін передає КВК будівлю колишнього кінотеатру «Гавана» на Шереметьєвській, 2.

Божевільні нафтогазові доходи вже потекли до бюджету РФ, мюнхенську промову путіна вже зроблено, успішно закінчено Другу чеченську війну та війну з Грузією, ці країни окуповані та потоплені у крові. Настав час посилення і на ідеологічному «фронті». Зверніть увагу, що Шереметьєвська – це центр Москви, Мар'їна Роща – ось наскільки важлива ідеологія для нової російської влади.

І веселі іноземні студенти з РУДН (є інформація, що й з інших країн колишнього СРСР, таких, як Україна, а також Ліги КВК Ізраїлю) ще довго грали б у гумористичні ігри, що розвивають, під час, вільний від лекцій зі зброєю та вибухівкою, та ось біда — Центр стратегічних комунікацій НАТО StratCom визнав КВК політичним інструментом уряду РФ.

І це стало приводом для проведення контент-аналізу випусків КВК. І за результатами контент-аналізу політичного гумору в чотирьох випусках КВК з 23 жовтня по 27 листопада 2016 р. різних форматів, одного — за участю президента РФ, було однозначно зроблено висновок про наявність у них державної цензури та масштабної пропаганди.

Так, жарти, що містять теми зовнішньої політики, конструюють позитивний імідж держави та перевагу РФ на міжнародній арені, навіть якщо ситуація відрізняється від реальності. Політичний гумор не містить частини актуальних тем, що відбулися раніше та обговорювалися в інтернеті, таких як вибори та корупційні скандали. За результатами контент-аналізу виявлено, що політичний гумор у КВК беззаперечно містить політичну цензуру та державну пропаганду на федеральному телебаченні.

Колишній лідер команди КВК СОК у інтерв'ю Youtube-каналу Wanna Banana розповів про наявність цензури як на етапі створення ігор, так і під час монтажу ефіру програм. Він розповів про те, що Перший канал може самостійно вирізати деякі моменти передач, які не подобаються цензорам. Резонансним став випадок того, як у 2011 році Перший канал вирізав з ефіру КВК пародію на танець Медведєва.

Попередню частину серії «Комінтерн» читайте тут:

https://site.ua/maxim.melnik.13893/komintern-castina-4-iyzmgrx

Найбільша у світі терористична організація – Комінтерн, продовжує жити та працювати, і вчиться користуватися новими інструментами, вправно змінюючи вивіски.

Дуже хотілося б бачити, як хтось напише закінчення його історії.