Сумнозвісна точка неповернення вже пройдена. Не раптом, і не тому, що це комусь потрібно.

До часу її перетину відбулося багато серйозних подій, і капітуляція – це лише остання крапля, яка наповнила ту чашу народного гніву, яку тепер доведеться розсьорбувати всім українцям.
Почалось все це дуже давно, але є смисл встановити таймер сьогоднішньої «вибухівки» з весни 2014-го року – коли наш давній ворог-сусід почав занадто агресивно пожирати Україну, анексувавши Крим, та окупувавши Донбас.
Ці українські території ідеологічно готувалися кремлем багато років, і це для нас не є новиною, тож на цьому зупинятися не варто, а тому повернемося до «громадянського конфлікту» на Донбасі, з якого і почалася «найновітніша» історія країни.

Отже, попередньо накачавши місцеве населення своєю руйнівною пропагандою, кремлівські вожді розпочали втілювати омріяний ними план по захопленню всієї України саме із підготовленої для цього території — сходу нашої країни. Чи був Майдан для цього приводом? В хибному російському розумінні, звісно, був. Насправді ж, Майдан – це лише наслідок зрадницьких дій проросійського Президента Януковича, який працював виключно в інтересах Москви.
І Москва в боргу не лишилася, тим більш, що вона тільки і чекала на будь-які невдоволення в українському суспільстві, аби тільки перетворити їх на вигаданий нею «громадянський конфлікт», який вона влаштувала на сході України. І може б ми і досі називали це дійство «громадянським конфліктом», але його назва відповідала суті лише декілька днів, доки не вторглися російські окупаційні війська, дії яких аж ніяк не характеризуються як «громадянські».
Тож, почалась війна.

Війна не за Донбас, бо нікому, окрім України, він не потрібен, тим більш, пограбований окупантом. Ціль війни — це захоплення всієї території країни, а точніше – української Держави. Бо мета росіян – це руйнування нашої державності та знищення нашої нації, після чого безликі території можна буде приєднати до «старшого» брата, досягнувши цим завітної мрії кремля – створення «великої російської імперії».
Але без європейських Білорусі та України імперії не вийде, без них Росія – просто євразійська держава, яка відрізняється лише своєю великою територією, більшу частину якої займають майже безлюдні Тундра і Тайга.

На протязі п'яти воєнних років весь цивілізований світ сприймав українсько-російську війну саме як війну, а не як «громадянський конфлікт», який нам брехливо нав'язував кремль. І тому Росію справедливо називав окупантом, виставляючи їй відповідні санкції, та створюючи економічні і політичні незручності, закликаючи до негайного відведення військ і припинення військової агресії.
На протязі цих страшних років наша Держава втрачала тих, для кого Україна – понад усе…
Дуже багато кроків було зроблено для того, щоб наблизитися до перемоги. Дуже багато зусиль, відваги, терпіння та мужності було покладено на вівтар свободи нашої країни. Всі ті жертви та дії мали лише одну мету – збереження нашої країни як окремої незалежної Держави, вільної від будь-яких посягань сусідніх держав – від територіальних до ідейно-політичних.

Відважні кроки українців, разом із міжнародними допомогою та санкціями, вкрай дратували росіян, бо врешті ці дії мали б принести Україні перемогу. А тому наш противник зробив дуже вдалий для нього хід, відкривши «другий фронт» зсередини нашої держави – а саме, «призначив» Президентом України «свою» людину, яка повністю підкоряється волі кремля.
Отже, не вигадуючи нічого нового, російський окупант вирішив штучно створити так званий «громадянський конфлікт», тільки вже не локальний, а на всій території України. Саме для цього на посаду українського Президента був «призначений» актор, професійна риса якого не лише досконале перевтілення, а ще і певний рівень техніки переконання. Але тут теж не будемо зупинятися на деталях, які хоч і дуже важливі, але не у межах одного «коротенького» допису, а тому зовсім коротко підводимо підсумок.

Своїми професійними акторськими діями команда Президента, разом із його «більшістю» в Парламенті, демонстративно чинять провокації, які викликають обурення в суспільстві, піднімаючи градус невдоволення до межі відвертих протестів.
Тож, вся та клоунада із нібито викриттям нахабної поведінки «слуг» у Верховній Раді, антидержавними висловлюваннями і діями окремих представників команди Президента, та іншими акторськими вибриками на кшталт «позиції» українського хору, спрямовані лише на відверту провокацію, яка б призвела український народ до відповідних кроків…

А для того, щоб ці кроки були направлені саме на «громадянський конфлікт», а не на Майдан ЄДНОСТІ, кремль зараз намагається застосувати «програму», спрямовану розділити українців, зробивши нас ворогами один одному. Ключовим її елементом є вимога запровадження Україною зрадницької «формули» капітуляції, яка б на фоні постійних провокацій у соцмережах завершила б останню фазу з підготовки по захопленню нашої країни. Бо Путін дуже добре розуміє, що український народ не дозволить капітуляції, і в країні почнуться масові протести.
З іншого боку він розуміє і те, що масштабне вторгнення йому не дозволить Європа, територіально поєднана з Україною. А тому, єдина можливість захоплення нашої країни це тільки через «громадянський конфлікт», який, разом із нашим Президентом, вони дуже стрімко запроваджують в Україну.
Саме тут і захована та «точка неповернення», пройшовши яку наш Президент перестає бути УКРАЇНСЬКИМ Президентом. Отже, розпочавши виконувати примхи свого кремлівського наставника з відведення наших військових, він її перетнув.

Все те закінчиться тим, що, у розпал штучно створеного Москвою «громадянського конфлікту», кремль остаточно захопить нашу країну, виступаючи в очах всього світу як «миротворець», який врятував українців від… України. Все. Нашої держави більше не буде. Її зжере Москва.
І якщо мисляча частина української нації це дуже добре розуміє, то є у нас ще й такі, які не припиняють мріяти про «радянський рай» у союзі із «братньою» країною.
Тож, останні декілька речень саме для них.
Про «радянський рай» забудьте! Бо у кращому разі нас чекає «Придністров'я», про що офіційно заявив російський міністр Лавров. А у гіршому – «Чеченська феодальна республіка» у складі «імперії», із кремлівським намісником-самодуром, та із чужими нам законами і правилами.
І думати тоді вже буде занадто пізно. Але єдиним шансом потрапити українцям в «останній вагон» — це ОБ'ЄДНАННЯ заради інтересів Держави.
Сподіваюсь, далі буде…