Я дуже хотів помилятися з вибором рік тому, коли голосував за Порошенка. Я дійсно дуже хотів, щоб через рік-два я міг написати пост «був неправий, вибачте». Ну бо ж були деякі ніби адекватні люди в команді, з непоганими мріями та баченнями. Але… я не помилився.
Рік після другого туру виборів проходив в карантині, який ніхто не розуміє, в тому числі сама влада. (До речі, з якогось дива цей рік називали Роком президентства Зеленського, хоча рік рахується тільки після інавгурації).
Некомпетентність – це не сказати нічого. Некомпетентність плюс зарозумілість плюс самозакоханість та гординя. Це – теперішня влада. Якби вона була просто проросійською – це було б легше, серйозно. Ми б бачили якісь дії, і хоча б розуміли, як діяти чи протидіяти. А насправді –дій нема. Бо це – просто каша думок, вчинків, висловів та напрямків діяльности. Нічого не зрозуміло. Лебідь, рак і щука, помножені на 100500. Криза помаранчевої команди 2005 року проти теперішнього бедламу – ідеал порядку та політики.
Коли оголошено карантин та правила, які не піддаються логіці – це дно.
Бо ж люди б розуміли карантин, якби були логічні правила, і для всіх. А не якісь неймовірні рішення, де кава з вікна МакДональдса чимось відрізняється від кави з вікна якогось іншого кафе.
Постійні незрозумілі рухи з авіаперельотами з-за кордону – це дно. Бо якщо кордон закритий, то він закритий. А якщо відкритий – то відкритий.
Заборона виїжджати на роботу за кордон – це дно, бо взагалі невідомо що. Це не намагання запровадити кріпацтво, це – просто відсутність сірої речовини в головах владоможців, тут навіть слів не підбереш.
Так а що люди, для яких запроваджено карантин? Нагадаю, що це – ті самі люди, 73% з яких проголосувало за президента Зеленського рік тому. Ті самі, в яких серіалом та виступами плекали зневажливе ставлення до закону та владних інституцій. Ті самі, які бачили спасителя в очах Голобородька. Як поводяться люди?
А спочатку вони не розуміли, але були обережні – частина – з масками, досить віддалено один від одного. Потім – ніби з розумінням. Майже всі – в масках, дуже спокійно, віддалено. Машин на вулицях мало, нічого не працює.
Але цього тижня, принаймні у Львові – бум.
Після оголошень, що «буде послаблено карантин», після побачених МакДональдсів та Епіцентрів, а тим більше після Тищенка з рестораном – все майже повернулося на докарантинний режим.
Маски носять максимум 25%, причому половина з них – на підборідді. Кафешки торгують через вікна та відчинені двері. Парковки вже повністю зайняті машинами, трафік відновився.
А карантин ніхто не відміняв. Просто оця прекрасна влада навіть через рік так і не спромоглася найняти нормальних менеджерів, які б правильно комунікували. Ця влада не спромоглася своїх представників поставити у законне русло.
І ті самі люди, які не слухали попередню владу і норми закону, не будуть слухати і цю.
А якщо уряд і далі буде поводитися, як работорговець, з працівниками, що хочуть за кордон – то його пошлють подалі.
Бо палка має два кінці. І якщо плекати непослух і неповагу, то вона потім повернеться проти тих, хто їх плекав. І виходу вже не буде, бо час на пояснення пройшов. Жодні рейтинги не спасти.
Тихий непослух може стати тихою революцією. Це вже цугцванг, Володимире Олександровичу.
Це вже цугцванг
---
Телеграм-канал https://t.me/kolybabloginfo
