Перша частина
Друга частина
Третя частина
Фортеця часів Австро-Угорщини
З другої половини XIX століття в Галичині інтенсивно розбудовуються культурні та освітні організації, діяльність яких стала можливою завдяки отриманій у 1867-1870 роках автономії. Діяльність багатьох організацій, як польських, так і українських, була скерована на формування національної свідомості та популяризації історії. Однак це вимагало чималих зусиль з боку інтелігенції, оскільки на той час більшість сільського населення Галичини була неписьменною, а усвідомлення цінності пам'яток практично дорівнювало нулю.
Серед опублікованих популярних та краєзнавчих праць, а також численних ініціатив, таких як організація виставок та екскурсій, знаходимо також згадки про замок у Чернелиці. Цікаво, що ці джерела дають нам не тільки інформацію про знання сучасниками історії замку, а й, певною мірою, дозволяють відтворити його вигляд завдяки збереженим фотографіям і описам. Ці явища пов'язані із загальноєвропейською тенденцією зацікавлення пам'ятками минулого та охороною їх, що, своєю чергою, започаткувало діяльність державних установ, які опікувалися збереженням та реставрацією пам'яток.
Нагадуємо, там де це можливо, по кліку дивимось великі картинки ...
В'їзна вежа замку. Світлина Ю. Дуткевича. 1880 р. Зберігається в Національній бібліотеці у Варшаві
Зацікавлення чернелецьким замком як пам'яткой минувшини
Історія його від середини XIX століття і впродовж кількох наступ них десятиліть залишається малознаною. Причиною цього є брак джерел, які дали б змогу хоча б частково заповнити цю прогалину. Перші відомості про досліджуваний об'єкт з'являються лише 1880 року, що було пов'язане з початком зацікавлення Чернелицьким замком як пам'яткою старовини. Саме тоді для експозиції Етнографічної виставки Покуття 1880 року в Коломиї, яку відкрив тодішній монарх Австро-Угорщини Франц Йосиф І, була спеціально зроблена фотографія в'їзної брами замку. Ця ж світлина згадується у «Каталозі Виставки» разом із іншими зображеннями руїн замку в сусідньому з Чернелицею Раковці над Дністром. Ця виставка була першою подією загальноєвропейського масштабу в регіоні. За інформацією Марцела Туркавського, секретаря Чорногірського відділу Татранського Товариства, автором світлин для виставки був відомий коломийський фотограф Юліуш Дуткевич, який мав виконати по два знімки кожного з об'єктів.
Найдавніша світлина Чернелицького замку донедавна була відома тільки з праці Олександра Чоловського, виданої в 1892 році, у якій автор вмістив неякісне зображення брами з інформацією, що фото виконав Дуткевич, а зберігається воно в колекції Консерватора Владислава Пшибиславського (одного з організаторів коломийської виставки), який мешкав в Уніжі.
Місцезнаходження оригіналу згаданої світлини донедавна було невідоме. ЇЇ вдалося виявити у фондах Національної бібліотеки у Варшаві, наразі вона є доступною в базі даних "Polona". Цього ж періоду походить фотографія житлового будинку — палацу, який стояв на замковому подвір'ї. Підпис стверджує, ніби тут перебував гетьман коронних військ, а пізніше король Ян III Собєський. Приблизно тоді ж (1882 р.) було створено перший малюнок брами замку в Чернелиці авторства Тадеуша Рутковського. На жаль, обставини, за яких його було створено, до цього часу залишаються невідомими. Так само фактично нічого не відомо про його автора.
Замок під опікою галицьких консерваторів до кінця XIX століття
Активізація зацікавлення замком у Чернелиці як історичною пам'яткою була безпосередньо пов'язана з діяльністю Грона конСерваторів Східної Галичини, яке, будучи державною установою, займалося охороною пам'яток та їх популяризацією.
Архівні документи Грона консерваторів пам'яток Східної Галичини, що зберігаються у Центральному державному історичному архіві України у Львові, дають змогу частково простежити історію Чернелицького замку в період від кінця XIX століття до початку 1920-х років. Зрозуміло, що замок у Чернелиці був однією з менших пам'яток, якими цікавилися Консерватори, через це джерела не дають нам повної картини подій цього періоду, проте завдяки їм можна відтворити декілька етапів його історії.
Перші кроки з узяття під опіку Гроном консерваторів Чернелицького замку було зроблено 5 березня 1891 року, коли згідно з «Протоколом засідання» Грона Владислав Пшибиславський, який мешкав неподалік Чернелиці, в селі Уніж, був офіційно призначений опікуном над руїнами замків у Чернелиці та Раковці. Цей факт підтверджує також О. Чоловський у виданій роком пізніше праці. Саме завдяки діяльності В. Пшибиславського і його кореспонденції з Гроном консерваторів маємо можливість встановити важливі факти з історії замку в Чернелиці в останніх роках XIX століття.
З праці О. Чоловського дізнаємося, що в кінці XIX століття власником був Самуель Мосберґ. Збережені джерела не дають змоги встановити докладну хронологію зміни власників після родини Ценських, які володіли замком у першій половині XIX століття, найімовірніше, до 1848-1850 років. Проте можна припустити, що Мосберґ набув замок не пізніше квітня 1892 року. З листа городенківського старости Норберта Лорша від 8 квітня 1892 року до Самуеля Мосберґа відомо, що на той час замок уже був власністю останнього. Підтвердженням цього є також інформація з «Протоколу засідання» Грона консерваторів від 29 квітня 1892 року, яке, розглядаючи справу Мосберґа як власника замку в Чернелиці, зафіксувало, що «новий його (замку. — М.А.) власник, єврей». Зі згаданих вище листів городенківського старости, а також протоколу Консерваторів можна припустити, що Мосберґ викупив замок у попередніх власників, про яких наразі нічого не відомо.
Крім опису тодішнього стану замку О. Чоловський подає надзвичайно цікаву інформацію про те, що того ж року (1892) Самуель Мосберґ мав намір перебудувати замок. Ці заходи не були узгоджені ані з Гроном консерваторів, ані з місцевою адміністрацією, тому нара-зилися на спротив тодішнього городенківського старости Норберта Лорша, який заборонив цю перебудову. В уже згадуваному листі від 8 квітня 1892 року, надісланому Самуелю Мосберґу з приводу перебудови замку, староста зазначав, що «[...] Пан, як власник стародавнього замку в Чернелиці, піддав його змінам, таким чином руйнуючи його історичний характер». Далі у листі Норберт Лорш, під загрозою кари у 200 злотих, заборонив Мосберґові здійснення «реставрації в мурі», до подальших розпоряджень влади у цій справі. Також спеціальний лист був надісланий графу Войцеху Дідушицькому, відповідальному за секцію історичних пам'яток у Гроні консерваторів. Також спеціальний лист був надісланий графу Войцеху Дідушицькому, відповідальному за секцію історичних пам'яток у Гроні консерваторів.
Справа 1892 року є першою задокументованою спробою змінити зовнішній вигляд Чернелицького замку, яка викликала занепокоєння в Консерваторів. Як показує цей приклад, згідно з чинним в Австро-Угорщині законодавством історичні пам'ятки підлягали правовій охороні і власник не мав права без згоди відповідальних державних структур змінювати зовнішній вигляд пам'ятки.
З часів належності замку Самуелю Мосберґу походить також світлина авторства Альбіна Фрідріха, виконана із замкового подвір'я. На ній зображена в'їзна брама під дахом, а також будинок зі знищеним другим поверхом, що примикає до брами (без даху). Також на фото бачимо невідомого чоловіка. Після Другої світової війни ця світлина разом з іншими львівськими фондами О. Чоловського потрапила до Національної бібліотеки у Варшаві як частина його колекції. На знімку немає дати, але, за свідченнями звітів і документів Грона консерваторів, її виконав Альбін Фрідріх, фотограф-аматор, який фотографував руїни замків у Галичині і протягом кількох років, починаючи з 1893-го, дарував їх Грону Консерваторів, що особливо цінувалося серед останніх. На сьогоднішній день це єдина докладна світлина замкової брами, виконана з середини подвір'я, перед пожежею 1904 року.
Пожежа в замку 1904 року і подальші спроби його перебудови /Пожар в замке 1904 года и дальнейшие попитки его перестройки.
З цього ж періоду походить відоме в історичній літературі креслення замкової брами авторства того ж Т. Тальовського. Воно є проектом відбудови брами, а не фіксацією її тогочасного стану, про що свідчить проставлена на ньому дата. Сьогодні це креслення зберігається в Архіві Інституту мистецтв Польської академії наук у Варшаві.
Після відбудови замкової брами власник пам'ятки Самуель Мосберґ знову намагався отримати гроші на відбудову замку. З цією метою 14 березня 1906 року він надіслав розлогий емоційний лист до Консерваторів, у якому просив 2000 корон (або позику на 10 років) на дах і ґрунтовний ремонт замкових будівель. Зі змісту листа випливає, що при мурі існувала двоярусна будівля (підвал і партер), що прилягала до відремонтованої брами, тут були житлові кімнати. Власник стверджував, що вона перебуває в жалюгідному стані, без даху, а стіни можуть обвалитися в будь-який момент. На підставі цього листа важко сказати, відколи будівля стояла без покрівлі. Малоймовірно, що відсутність даху була наслідком пожежі, яка сталася два роки перед тим (це підтверджує світлина А. Фрідріха кінця XIX століття, на якій не бачимо жодного даху над будівлею). Десятьма роками раніше О. Чоловський згадував, що на той час давні житлові приміщення були «знищені, або змінені на стайні». Тому важко стверджувати, в якому конкретно стані перебували замкові стіни після пожежі й ремонту брами. В архівних джерелах збереглася лише стисла відповідь Консерваторів на лист Мосберґа від 6 квітня 1906 року. Вони повідомили, що не можуть виділити зазначену суму на подальший ремонт замку через брак коштів. Це була остання згадка про замок австрійських часів, на підставі чого можна зробити висновок, що чергова перебудова замку так і не відбулася, оскільки згідно з тодішнім законодавством для цього необхідно було мати дозвіл Консерваторів.
Чернелицький замок під час першої світової війни
В якому стані перебував замок під час війни та одразу по ній — невідомо. Як і визначити хронологію його руйнувань та обставини, за яких це відбувалося. Тадеуш Шидловський, автор книжки про руйнування, яких зазнали пам'ятки архітектури в Галичині під час війни, змалював стан замку словами: «...досить добре збережений замок в Чернелиці [...] [і] величні руїни замку в Раковці. Імовірно обидва замки в часі війни були пошкоджені».
Цю неясну інформацію дещо уточнюють архівні джерела. Першим з них за хронологією є рапорт Олександра Стшельбицького, керівника староства в Городенці, від 12 грудня 1917 року. Він складений для Намісництва у Львові після проходження австрійсько-російського фронту і відновлення на цих теренах австрійської влади. Серед пошкоджених будівель О. Стшельбицький згадує «в ґміні Чернелиці оборонний замок Чарторийських», а також «двір старопольський». Ці досить лаконічні згадки не дають нам чіткої відповіді на запитання, коли саме замок зазнав руйнувань і які конкретно його частини були пошкоджені. Згаданим у рапорті «старопольським двором» може бути давній палац на замковому подвір'ї, але підтвердити це неможливо, оскільки в околиці існували й інші будівлі, що належали шляхті і так само могли зазнати ушкоджень.
Чергове джерело, яке проливає світло на стан замку після закінчення війни, зберігається у Відділі рукописів Національної наукової бібліотеки України ім. В. Стефаника у Львові у фонді Львівського Консерваторського управління (об'єднувало Львівське, Станіславівське і Тернопільське воєводства). Це копія листа, надрукована на друкарській машинці з кількома поправками олівцем. Лист виданий «Етапним командуванням Городенківського повіту» 9 лютого 1920 року. Автор документа, чиє прізвище невідоме, подає інформацію про те, що «Замок в Чернелиці є дуже занедбаним, вимагає адаптації, щоб зберегти решту стильового оздоблення. В мурі, який оточує подвір'я, військовими зроблено декілька отворів з метою полегшення виходу з замку. Необхідно зобов'язати власницю замку, аби [вона] зайнялася охороною замку перед подальшим руйнуванням [,..]».З цього джерела дізнаємося, що під час військових операцій мур, який оточував замок, зазнав пошкоджень. Крім того, виявляється, що протягом деякого часу військові займали замкове подвір'я та здійснювали вилазки за межі муру. В документі не уточнено, що за війська й коли саме це відбулося. Можна припустити, що йдеться про австрійську армію, яка тримала лінію оборони на правому березі Дністра в 1915-1916 роках. У цьому ж документі вперше фігурує власниця замку, чиє прізвище не зазначене. Пізніші джерела вказують, що, найімовірніше, це була Тереза Петровичова.
Підсумовуючи, зазначимо, що історію замку в Чернелиці в австро-угорський період розкривають як архівні матеріали, так і численні туристичні путівники та науково-популярні праці, які видавалися в той час. Завдяки їм можемо відтворити низку подій, пов'язаних із історією фортифікаційної пам'ятки (пожежа, відбудова замку, стан після Першої світової війни). Своєю чергою, перші світлини пам'ятки, які з'явились у цей період, фіксують зміни в її зовнішньому вигляді. Водночас історія замку в Чернелиці в певному сенсі є віддзеркаленням історії цілого регіону, в якому проживали представники різних національностей — українці, поляки, євреї, вірмени та ін. На хвилі зацікавлення пам'ятками минувшини замок у Чернелиці почали сприймати як об'єкт, що заслуговує на охорону, про яку повинні дбати спільно його власники, дослідники і державна адміністрація.
Автор тексту — Магда АРСЕНІЧ.
Джерело — Пам'ятки України №7-9 за 2015 рік.
Далі буде...
Підписуйтесь на сторінки проекту на:
Patreon
Twitter
Telegram
Instagram
ну як то так =))
