Чи знаєте ви, хто такі уйгури? Або де знаходиться Сінцьзян-Уйгурський автономний район? Саме там, вже протягом досить тривалого часу, побудоване суспільство майбутнього — за канонами Орвела, Гакслі і інших авторів антиутопій.
Вступ до географії Китаю: хто такі уйгури і де вони живуть
Китай є великою державою, етнічний склад якої далеко не однорідний. У ньому є кілька великих автономних районів, у тому числі Сінцьзян-Уйгурський — на північному заході КНР. Уйгури є корінним населенням цього регіону і належать до тюркської групи народів. Приблизно 9,5 мільйонів уйгурів проживають на території Китаю.
У чому ж проблема народу? Чому китайська влада звертає на цих людей підвищену увагу?
Більшість уйгурів сповідують мусульманство сунітського спрямування. На території округу відчутні сепаратистські настрої протягом історії. Сінцьзян багатий на природні копалини, що призвело до притоку великої кількості інвестицій у регіон, однак уйгури стверджують, що розподіл прибутків від природних багатств далеко не рівномірний.
У 2013 році у Пекіні стався теракт, організований уйгурами: автівка в'їхала у перехожих. Наступного, 2014 року, на залізничній станції у двох тисячах кілометрів від Сінцьзяна уйгури вбили близько тридцяти чоловік. За минулі десять років у сутичках в регіоні загинули сотні людей.
Збройний супротив уйгурів китайській владі спричинив радикальні кроки, на які ніхто досі не наважувався — навіть Радянський Союз не розбудував настільки складну та всеохоплюючу систему контролю за населенням, як це вдалося владі КНР. У нагоді стали і інформаційні технології. Непокора мусульманського населення не лишилася безкарною, запустивши величезну репресивну машину.
«Гостре око»
З 2015 року влада Китаю збирає особисті дані населення за допомогою системи розпізнавання облич. Китай використовує «розумні камери», які дозволяють надзвичайно точно та швидко ідентифікувати особу. Так, за допомогою подібних камер можна платити в магазинах посмішкою — апарат розпізнає вас і підтвердить операцію. Цей проект носить гучну назву «Гостре око».
Влада КНР планує розбудувати цю систему у глобальних масштабах. До 2020 року «Гостре око» планують об'єднати з базами даних інших структур, а також покрити камерами усю територію Китаю. Таким чином планується побудувати справжнісіньку систему соціального рейтингу: поведінку китайців оцінюватимуть у балах, які суттєво впливатимуть на життя людини. Від оцінки залежатиме, чи має право людина на кредит, виїзд за кордон тощо. Бали можна втратити за будь-що: гру в відеоігри, куріння в громадському місці абощо. Уйгури вважають, що влада Китаю вже здатна визначати національність за допомогою ДНК і занижувати рейтинг мусульманському населенню КНР, у тому числі для заборони виїзду за кордон та обмеження внутрішніх переміщень.
У побудові такої системи «соціального щастя» задіяні величезні ресурси. З владою КНР співпрацюють технологічні стартапи та випускники найкращих технічних вишів світу. Вони працюють над довершеними нейронними мережами та розробляють штучний інтелект, що дозволить інтегрувати усі камери у єдиний комплекс, покликаний стежити — тотально та цинічно.
Також за допомогою цих камер можна боротися зі злочинністю — або з дисидентством. У Сінцьзяні такі камери встановлені майже усюди: на заправках, ринках, зупинках громадського транспорту. З 2017 року у країні тестують систему, яка сповіщає правоохоронців про те, що житель відійшов більше ніж на 300 метрів від «безпечної зони» — будинку та роботи. Окрім цього, мешканців зобов'язали встановити систему GPS на свої автівки. Це — один з елементів боротьби з екстремістськими настроями серед уйгурів, і, певно, один з найменш помітних.
Абсолютне спостереження
Сінцьзян став територією не-свободи. Недемократичність влади КНР досягає тут свого апогею. Human Rights Watch повідомляла, що з кінця 2017 року влада країни володіє біологічним матеріалом мешканців Сінцьзяну: під видом медогляду у всіх мешканців від 12 до 65 років зібрали зразки крові, відбитки пальців. На телефонах мусульман у Сінцьзяні обов'язково має бути встановлений додаток JingWang Weishi, який контролює інформацію, що надходить на телефон. Таку ж програму мають встановити усі туристи, що в'їжджають на територію округу. На трасах — камери, на пропускних пунктах — рентген автівок.
Ні для кого не секрет, що Facebook та WhatsApp заборонені на території КНР, однак уйгури не мають можливості спілкуватися із зовнішнім світом навіть через WeChat — найпопулярніший китайський месенджер. Людина може просто зникнути звідусіль.
У Кашгарі — великому місті у Сінцьзяні — на вулицях порожньо. Місто змінилося протягом останніх років надзвичайно: його перебудували, старих будинків майже не відшукати. У місті фактично на кожному кроці можна побачити блок-пости та відеокамери, які фіксують обличчя кожного перехожого. Кашгар поділений на блоки і перейти з одного району в інший можна лише за умови надання ID-картки — прямо-таки сюжети антиутопій у реальності. Разом з посвідченням особи у вас можуть також переглянути телефон та вміст сумки.
Поліцейські супроводжують поодиноких туристів усюди. Зафіксувати будь-що на фото або відео надзвичайно важко. Уйгури з немісцевими не розмовляють: це небезпечно. У регіоні, багатому та по-східному щедрому, тепер запала тиша і цілковите мовчання. Вилучаються старі книжки, руйнуються важливі об'єкти архітектури. Чоловіки-мусульмани більше не можуть носити бороди. У цих заходів єдина мета — знищення національної самосвідомості.
Утворені загони добровольців, що складаються з поліцейських та членів Компартії, регулярно заходять до будинків уйгурів. Таким чином вони перевіряють, чи не зберігає особа чогось забороненого, небезпечного.
Сінцьзян живе за законами антиутопії, яку раніше лише зображали у книгах, фільмах та відеоіграх. Тепер це стало реальністю для величезного регіону.
Школи для мусульман
Окрім абсолютного стеження, соціального рейтингу та величезної кількості обмежень, реальністю уйгурів є ще один елемент тоталітаризму — так звані школи з перевиховання. Вони вперше згадуються в доповіді Компартії за 2015 рік. Неможливо точно сказати, скільки уйгурів пройшли через ці табори, скільки їх там утримують, — формально перевиховання не є покаранням, тож офіційна статистика також не ведеться. Повідомлялося, що у 2017 році кількість уйгйрів, що там перебували, дорівнювала приблизно 120 тисячам, однак ця цифра, ймовірно, є заниженою.
Табори видно з супутникових знімків. Китайське телебачення стверджує, що ці «школи» підвищують рівень освіченості серед уйгурів, у них нібито викладається теорія права, китайська мова, ремесла. Однак насправді вони борються з дисидентством, адже перебувають у них виключно уйгури.
Чоловікам забороняється носити бороди, а жінкам — хіджаби. У телевізійних сюжетах «студенти» шкіл виглядають щасливими і такими, що пішли вчитися добровільно. Проте деякі з тих, хто пройшов крізь таку «освіту», стверджують геть інше. «Навчання» є примусовим і більше схоже на тюрму, де не дотримуються навіть мінімальні права людини і масово застосовується сила.
Такі табори роз'єднують сім'ї. Люди, що мають родичів за кордоном, — у зоні підвищеного ризику. Виховні заклади функціонують на території всього Сінцьзяну. Цікаво, що у оголошеннях про набір співробітників серед необхідних навичок можна знайти «досвід роботи в силових структурах», «розуміння кримінальної психології», а не педагогічну освіту.
Хоча на офіційному рівні китайський уряд заперечує функціонування таких закладів як репресивної машини, підтвердження можна знайти у тендерній документації, де оголошується необхідність будівництва масштабних закладів, схожих на тюрми. Влада КНР стверджує, що усі меньшинства живуть у мирі, злагоді та повазі, однак чомусь дискримінації зазнають виключно мусульмани: китайське населення Кашгару та інших міст не має проходити ідентифікацію на кожному кроці і не відправляється на перевиховання.
Спільнота уйгурів, що мешкає за межами Китаю, б'є на сполох: у багатьох там залишилися родичі, з якими неможливо вийти на зв'язок. У найкращому випадку близькі отримували повідомлення в дусі «не телефонуй мені більше», але часто люди просто зникали. Представники уйгурів за кордоном стверджують, що у таких закладах утримуються три мільйони осіб — тобто третина уйгурського населения Китаю.
Прекрасний новий світ?
Ті, хто покинув табори, стверджують, що вони не планують це терпіти. Мехригуль Турсун, яка пройшла крізь «перевиховання», дала свідчення Конгресу США. У них вона ділиться жахливими подробицями знущань китайської влади з мусульман. Жінка кілька років тому виїхала з Китаю на навчання до Єгипту і вийшла там заміж. У 2015 році Турсун приїхала у КНР до родичів. Її затримали. Дітей розлучили з матір'ю, одна дитина померла. Мехригуль не могла покинути Китай протягом трьох років, її кілька разів затримували, вона пройшла крізь «перевиховання». Влітку 2018 року влада Китаю дозволила їй покинути країну, щоб відвезти дітей до Єгипту, однак сама вона мала повернутися в Сіньцзян. Опинившись в Каїрі, жінка зв'язалася з американськими дипломатами, які врятували її, допомігши з переїздом в США.
Такі, як Мехригуль, мешкають у різних країнах: Туреччині, Німеччині, Єгипті… Багато з постраждалих не збираються мовчати, однак влада Китаю стверджує, що округ став мирним та благополучним. Чи залишиться він таким, коли уйгури вийдуть на свободу? Чи Китай планує підтримувати цю систему довіку? Враховуючи рішучість китайської влади, вони навряд чи послаблять репресивні лещата, хай би якою була реакція світової спільноти.
За допомогу у підготовці тексту висловлюю вдячність Євгенію Островерху.
