Про цей ідіотизм, який грає-виграває всіма можливими барвами кольорового спектру, я вже детально розповідав на сторінках своїх матеріалів «Зе-ідіотизм – він і в МЗС України – Зе-ідіотизм!» + Ч. 2 + Ч. 3 + Ч. 4 + P. S., «Оце „швидке“ реагування Зе-МЗС України на дезінформацію про Україну!», «Це ж треба Міністру закордонних справ України умудритися написати таке, що противно читати!», «Зе-Міністр Кулеба мавпує ПреЗедента» й «Що не так із Заявою МЗС України і Постановою парламенту № 3609-IX відносно „виборів“ Президента РФ?» та думав, що він усе ж таки припиниться, але ж ні, не припиняється й ось докази цьому…
05.06.2024. Переглядаю новини на офіційному вебсайті Міністерства закордонних справ України і читаю, зокрема, за цей же день інформацію «Ірина Боровець здійснила робочий візит до Перу», у котрій зазначено, що ця заступниця Міністра закордонних справ України з метою зміцнення й активізації двосторонніх відносин мала зустрічі із заступником Міністра закордонних справ Перу Петером Кенноком, Міністром юстиції і захисту прав людини Перу Едуардо Араною та з головою Комітету у закордонних справах Конгресу Перу Алехандро Агінагою, а також із представниками української громади в Лімі, й звертаю увагу на оцю світлину, де ліворуч від Ірини Боровець стоїть молодий чоловік, обличчя якого мені видалося знайомим (врізалося ж воно мені в пам'ять через те,
хоча я бачив його ще на початку 2000-х років, коли він у супроводі вже, на жаль, покійного через трагічну загибель від удару блискавки 4 липня 2009 року мого парламентського колеги і політичного соратника Василя Червонія (вони обидва – земляки, походженням із Рівненщини) відвідував Верховну Раду України, правда, тоді у нього не було окулярів, бороди з вусами та й зачіска була більш пишною, що, як сказав Василь, він вивчив рідкісну мову індіанців мая, і цей факт мене надзвичайно сильно вразив та таким чином посприяв закарбуванню зовнішності такої неординарної людини у комірках мого мозку назавжди), й тому я вирішив перевірити чи це дійсно Юрій Полюхович і зайшов у розділ «Посольства та консульства» МЗСівського сайту, де в підрозділі «Дипломатичні установи» у Перу побачив… зовсім не те, чого сподівався, підтвердженням чому є наведені нижче скріншоти 1 та 2, зроблені 05.06.2024, на котрих чітко видно, що Надзвичайним і Повноважним Послом України в Республіці Перу є Ігор Тумасов.
Скріншот 1
Скріншот 2
Але я не відступив та надумав зайти ще й безпосередньо на сайт Посольства України в Республіці Перу і от, що нам продемонструвала його головна сторінка, зафіксована теж 05.06.2024 на скріншоті 3: як бачимо тут, Надзвичайним і Повноважним Послом України в Республіці Перу є Юрій
Скріншот 3
Полюхович, а не Ігор Тумасов.
Та, незважаючи на це, для додаткової перевірки я прийняв рішення підійти ще й з іншого боку і ось, що після цього отримав:
1) Указ Президента України «Про призначення І. Тумасова Надзвичайним і Повноважним Послом України в Республіці Перу» № 171/2018 від 19 червня 2018 року;
2) Указ Президента України «Про звільнення І. Тумасова з посади Надзвичайного і Повноважного Посла України в Республіці Перу» № 369/2020 від 1 вересня 2020 року (тобто, Ігор Тумасов звільнений зі вказаної посади ще 01.09.2020, але зроблені 05.06.2024 скріншоти 1 та 2 відповідної сторінки офіційного вебсайту Міністерства закордонних справ України стверджують протилежне, що є свідченням продовження Зе-ідіотизму в МЗС України, й тому логічним є отакий висновок: який ПреЗедент України, про котрого розповідає моя робота «Гарант додержання Конституції України гарантує її недодержання, або Зе с…ре на Конституцію України!», то таке і його Міністерство закордонних справ України);
3) Указ Президента України «Про призначення Ю. Полюховича Надзвичайним і Повноважним Послом України в Республіці Перу» № 872/2022 від 23 грудня 2022 року (значить від 01.09.2020 до 23.12.2022 повноцінного Посла України у Перу не було – теж ідіотизм МЗС України й самого Зе);
4) Указ Президента України «Про призначення Ю. Полюховича Надзвичайним і Повноважним Послом України в Республіці Колумбія» № 340/2023 від 20 червня 2023 року (за сумісництвом; тут згідно ЗМІ від 14.06.2006 до 20.06.2023 – 17 років та 6 днів – взагалі не було Посла України – ще один ідіотизм МЗС України й самого Зе, який на той час уже 4 роки керував Україною);
5) Указ Президента України «Про призначення Ю. Полюховича Надзвичайним і Повноважним Послом України в Республіці Еквадор» № 369/2023 від 5 липня 2023 року (за сумісництвом; й у Еквадорі за даними тих же ЗМІ від 14.06.2006 до 05.07.2023 – 17 років та 21 день – також узагалі не було Посла України – і це ще один ідіотизм МЗС України й самого Зе, котрий тоді вже 4 роки був Президентом України).
Але ж оцей МЗСівський ідіотизм, як демонструє та ж інформація «Ірина Боровець здійснила робочий візит до Перу», на цьому не закінчився, доказом чому є показані далі зроблені з неї все того ж таки 05.06.2024 скріншоти 5, 6 і 7…
Скріншот 4
Скріншот 5
На скріншоті 5 привертаю увагу читачів до якості 2-ї й 3-ї світлини, починаючи ліворуч, і так само до них – на скріншотах 6 та 7.
Скріншот 6
(1-а ліворуч).
Скріншот 7
(1-а ліворуч).
Отакої «якості» є вказані угорі світлини (і це відбувається майже постійно, а не лише в даному випадку), а звідси – й такої ж «якості» МЗСівська вітрина – офіційний вебсайт Міністерства закордонних справ України, по котрій судитимуть і про всю Україну.
Таким чином, викладені вище факти підтверджують, що Зе-ідіотизм у МЗС України продовжується…
