«Українці мої! Дай вам, Боже, і щастя, і сил.
Можна бути хохлом, і не згіркне від того хлібина.
Тільки хто ж колись небо нахилить до ваших могил,
Як не зраджена вами, зневажена вами країна…».
Вірш «До українців», автор Віктор Баранов,
український поет, прозаїк і перекладач.
Минулого тижня, 23 чи 24 січня 2024 року, мені на очі потрапила оприлюднена вебсайтом «Суспільне» 9 січня 2024 року інформація «Декомунізація на Волині: скільки ще вулиць в області потребують перейменування», де зазначено, що станом «на початок 2024 року 177 вулиць на Волині, які підлягали перейменуванню у рамках закону про декомунізацію, ще не змінили назву», після чого я вирішив поцікавитися, що в цьому напрямку робилося Зе-владою, і з'ясував наступне…
Міністерством культури та інформаційної політики (МКІП) України урочисто й пафосно було повідомлено (хоча насправді для урочистості та пафосності не було жодних підстав, бо інакше як ганьба це не виглядало, а чому ганьба, стане зрозуміло далі): «Сьогодні, 10 листопада, уряд прийняв рішення про вилучення з Державного реєстру нерухомих пам'яток культурної спадщини національного значення пам'ятників російському письменнику Олександру Пушкіну (він уже згадувався у моїй статті „Китаєць, ні – калмик, або Хто кому Зе чи Пе…“ – Г. М.), більшовицькому ватажку Миколі Щорсу, а також іншим російським і радянським діячам… „Триває звільнення українських міст та української культури від комуністичної, радянської та російсько-імперської нечисті. Місцева влада має остаточно очистити простір від маркерів антиукраїнської політики – демонтувати та перемістити пам'ятники“, – наголосив т. в. о. Міністра культури та інформаційної політики Ростислав Карандєєв.
Так, з реєстру вилучили: пам'ятник Пушкіну на проспекті Берестейському (але у Постанові КМУ від
10 листопада 2023 р. № 1186 чомусь записано, що цей пам'ятник знаходиться на проспекті Перемоги, хоча Київська міська рада прийняла рішення № 5955/5996 „Про повернення історичної назви проспекту Перемоги в Шевченківському, Святошинському та Солом'янському районах міста Києва“, тобто про його перейменування на проспект Берестейський, ще 9 лютого 2023 року, котре
було опубліковане 2 березня 2023 року згідно розміщеної на офіційному вебсайті Київської міської ради картки даного документа: виходить, що КМУ10.11.2023 не знав про рішення Київради 09.02.2023 цілих 8 місяців, якщо відштовхуватися лише від дати публікації рішення, хоча це ще не вся ганьба Зе-влади – Зе-уряду – Г. М.), пам'ятник Щорсу на бульварі Т. Шевченка, могилу генерала армії Ватутіна в Маріїнському парку, монітор „Железняков“ по вул. Електриків, пам'ятник екіпажу бронепоїзда „Таращанець“ в сквері між вулицями Заслонова та Ялтинською у Києві (як відомо, на даний час Київським міським головою є Віталій Кличко, про окремі цікаві сторінки біографії котрого розповідає моя публікація „К3, або Кличко, клінч і Крим…“ – Г. М.).
Крім того, пам'ятники Пушкіну в Житомирі, Харкові та Одесі, князю Воронцову в Одесі, полководцю Суворову в Ізмаїлі, адміралу Ушакову в Херсоні, „Україна – визволителям“ в Ужгороді, Меморіальний комплекс „Борцям революції“ в Луганську.
Постанова Кабінету Міністрів України („Про внесення змін до Державного реєстру нерухомих пам'яток України“ № 1186 від 10 листопада 2023 року, а про сам КМУ йдеться у моєму дослідженні „Як цей клієнт на самокаті виявився прем'єром…“? Або від Гончарука – до Шмигаля і, вкупі з брехнею та брехунами, до…» – Г. М.) прийнята на вимогу Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» та «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії» (вебсайт МКІП: «Уряд прийняв ініційоване МКІП рішення, яке дозволяє демонтувати пам'ятники Пушкіну, Щорсу та іншим російським і радянським діячам», 10 листопада 2023 року о 16:31; так каже Зе-влада, реальний портрет котрої змальовують хоча б оці окремі й далеко не всі мої аналітичні роботи «Про результати позачергових парламентських виборів – попередньо, або Україна – остров нєвєзєнія?», «Хто править Україною, або Українці, ви здуріли?!», «Маразм української влади продовжується, а РоССія на цьому тлі готується до широкомасштабної війни проти України!», «Попередження з минулого. Уроки для України», «Льод тронулся, нєгоспода руССкіє окупанти! Уже й Херсон звільнено від вас і все наше буде звільнено!», «Відомий німець – про мавп, німців і французів… А що ж українці – на їхньому тлі?», «Зелена» влада «слуг народу» – Зе-слуг злигАлася з біло-синьою нечистю – «слугами народу» Януковича!", "Зе – злісний порушник Конституції України!", "Діла (реалії) і слова (фантазії)", "Шевченколюбство" Зе як приклад чергового його ідіотизму й свинства!", "Зе на колінах повинен просити вибачення в Українського народу за це своє гі…но для нас!", "Ганьба – ухилянт від мобілізації до ЗСУ вітає українських воїнів із Днем ЗСУ!" і "Зе-Міністр Кулеба мавпує ПреЗедента").
А зараз я переходжу до решти ганьби – ще більшої ганьби Зе-влади, ніж та, що вже була вказана вище й стосувалася історії із проспектом Берестейським у Києві. Як видно з повідомлення "Уряд прийняв ініційоване МКІП рішення, яке дозволяє демонтувати пам'ятники Пушкіну, Щорсу та іншим російським і радянським діячам" від 10 листопада 2023 року МКІП України вказало, що Постанова КМУ від 10 листопада 2023 р. № 1186 була прийнята на виконання двох законів України, але якщо один із них – Закон України "Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії" № 3005-IX від 21 березня 2023 року – був прийнятий 21 березня 2023 року на основі проекту Закону про внесення змін до Закону України "Про географічні назви" щодо деколонізації топонімії та впорядкування використання географічних назв у населених пунктах України № 7253 від 05.04.2022 (звертаю увагу на ці дати – 5 квітня 2022 року й 21 березня 2023 року, котрі означають наступне: Зе-«слуги народу" так "поспішали" засудити та заборонити пропаганду російської імперської політики в Україні і деколонізувати топонімію, що приймали простИй проект Закону № 7253 один рік без двох тижнів – 18 липня 2022 року він був прийнятий у першому читанні за основу, 21 березня 2023 року прийнятий в цілому (за – 248 депутатів: "слуги народу" дали тільки 176 голосів (не голосували – 26, відсутні – 35) з 237-и й це свідчить про їхнє небажання засудити та заборонити пропаганду російської імперської політики в Україні і деколонізувати топонімію (тут назва моєї дослідницької праці "Від Революції Гідності до контрреволюції негідників? Від Януковича – до Зе, або Як треба голосувати під час усіх українських виборчих кампаній!" говорить сама за себе), оскільки для прийняття позитивного рішення вони самі могли дати 226 голосів, "ЄС" теж так собі повелася – проголосували позитивно 14 із 26-и депутатів (не голосували – 4, відсутні – 8: серед них є й П. Порошенко), "Батьківщина" взагалі виявилася не на висоті – 9 з 24-х (не голосували – 6, включаючи і Ю. Тимошенко, відсутні – 9), група "За життя та мир" (януковичівсько-регіоналівські недобитки) – 0 із 20, "Голос" також слабкувато проявив себе – 11 з 20-и (не голосували – 1, відсутні – 8); група "Відновлення України" – 8 із 18-и (не голосували – 7, відсутні – 3), група "Довіра" – 14 з 18-и (не голосували – 2, відсутні – 2), група "Партія "За майбутнє" – 7 із 18-и (не голосували – 5, відсутні – 6) та п/ф – 9 з 21-го (не голосували – 3, відсутні – 9 разом із Головою Верховної Ради України Р. Стефанчуком), себто через 8 місяців після першого читання, 27 березня 2023 року його відправили на підпис Зе, який підписався під ним аж 21 квітня 2023 року, хоча згідно ч. 2 статті 94 Конституції України, вкотре уже про це нагадую, "Президент України протягом п'ятнадцяти днів після отримання закону підписує його…", порушивши таким чином Основний Закон України, на чому я наголошую у своєму матеріалі "Вбивця Конституції України Зе продовжує витирати об неї ноги!") і стосується російських імперців пііта Пушкіна, князя Воронцова, полководця Суворова й адмірала Ушакова, то другий – Закон України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" № 317-VIII від 9 квітня 2015 року – був прийнятий 9 квітня 2015 року на основі проекту Закону про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їх символіки № 2558 від 06.04.2015 (6 квітня 2015 року внесено до парламенту, а вже 9 квітня 2015 року прийнято у цілому: за – 254 депутати, але попри позитивний і швидкий результат голосування теж не відзначалося особливою єдністю тих фракцій, які були державницькими, – фракція партії "Блок Петра Порошенка дала 106 голосів зі 146-и (не голосували 17 депутатів і 23 – були відсутніми), фракція партії "Народний фронт" – 69 із 82-х (не голосували – 5, відсутні – 8), "Опоблок" (регіоналівське сміття) – 0 з 40-а, фракція партії "Об'єднання "Самопоміч" – 25 із 31-го (не голосували – 2, відсутні – 4), група "Відродження" (януковичівський непотріб) – 0 з 22-х, фракція Радикальної партії Олега Ляшка – 18 із 21-го (відсутні – 3), "Батьківщина" – 11 з 19-и (не голосували – 2, відсутні – 6 включно із Ю. Тимошенко), група "Воля народу" – 9 з 19-и (не голосували – 2, відсутні – 8) та п/ф – 16 із 42-х (не голосували – 4, включаючи В. Гройсмана, відсутні – 22) й стосується пам'ятників Щорсу, Ватутіну, монітору "Железняков", екіпажу бронепоїзда "Таращанець" (знаходиться біля київської вулиці Заслонова; дивно, що вона ще існує, оскільки названа на честь совєтского партізана Константіна Заслонова, котрий разом зі своєю діяльністю жодним чином не був пов'язаний ні з Києвом, ні загалом з Україною), "Борцям революції" та "Україна – визволителям".
І таким чином вийшло, що Постанови Кабінету Міністрів України від 10 листопада 2023 р. № 1186 у контексті української деімперіалізації-деколонізації від московітско-совєтско-россійскіх/русскіх імпєрско-колоніальних маркєров на виконання КМУ Закону України "Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії" № 3005-IX від 21 березня 2023 року довелося чекати 8 місяців без 11 днів, якщо відштовхуватись від дати його прийняття (майже 8 місяців Зе-влада у личині Зе-КМУ, оскільки до нього входять лише люди Зе, "народжувала" цю свою Постанову), а в контексті декомунізації-дебільшовизації-десовєтізації на виконання Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" № 317-VIII від 9 квітня 2015 року – 8 років і 7 місяців, беручи за точку відліку дату ухвалення цього законодавчого акту (8 років та 7 місяців, з яких 4 роки й 2 місяці + 12 днів "героїчної боротьби" з більшовицько-комуністично-совєтскім минулим України припало на Зе-владу в особі Зе-КМУ; тут можна зробити закид і Пе-владі, коли Пе-КМУ при ній керували Арсеній Яценюк по 14 квітня 2016 року, діяльність котрого аналізується у моїй статті "Краще пізно, ніж ніколи…", та Володимир Гройсман із 14 квітня 2016 року по 29 серпня 2019 року, про якого разом з А. Яценюком розповідає мій нарис "Щоб то означало?", й він буде доречним, але із невеличким застереженням, бо все ж таки треба визнати і відзначити, що саме Пе-влада прийняла світоглядно вельми важливий Закон України № 317-VIII від 9 квітня 2015 року, хоча те, що її Пе-КМУ за 4 роки та 4 місяці + 19 днів не реагували на вимоги Закону України № 317-VIII, залишається прикрим фактом та попри це треба пам'ятати і той факт, що Пе-влада давно минула, а вже п'ятий рік керує Зе-влада). Й от оці 4 роки та 2 місяці з лишком і є отією великою ганьбою Зе-влади, про котру я казав вище, оскільки увесь цей зазначений термін вона не виконувала Закон України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" № 317-VIII від 9 квітня 2015 року, цим самим фактично порушуючи п. 1 статті 116 Конституції України, який гласить, що КМУ "забезпечує… виконання Конституції і законів України, актів Президента України".
Але й на цьому ганьба Зе-влади не закінчується…
Читайте продовження статті – ч. 2.
