«Він Черчіллем ходить поважно –
справжнісінький лідер вселенський.
А як придивитись уважно –
то був і лишився Зеленський».
Юрій Луканов, журналіст.
1
У своїй вересневій 2019 року праці «Про результати позачергових парламентських виборів – попередньо, або Україна – остров нєвєзєнія?» я вказав: «…законодавча діяльність Зе-законодавців є наслідком позачергових парламентських виборів 21 липня 2019 року. Підставою для їх проведення став УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №303/2019 „Про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України та призначення позачергових виборів“ від 21 травня 2019 року, незважаючи навіть на те, що чергові вибори парламенту мали би відбутися всього через три місяці „в останню неділю жовтня п'ятого року повноважень Верховної Ради України“, як твердить стаття 77 Конституції України. При цьому КСУ, на жаль, просто „умив руки“, не розглянувши по суті відповідне КОНСТИТУЦІЙНЕ ПОДАННЯ 62 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Указу Президента України № 303/2019 „Про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України та призначення позачергових виборів“ від 21 травня 2019 року («Урядовий кур'єр» № 95 від 23.05.2019) від 24 травня 2019 року, себтопро неконституційність даного президентського акту, і, попри велику кількість аргументованих заперечень багатьох видатних учених юристів-конституціоналістів, своїм Рішенням у справі за конституційним поданням 62 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Указу Президента України «Про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України та призначення позачергових виборів» (Справа № 1-152/2019(3426/19) № 6-р/2019 від 20 червня 2019 року залишив дійсним неправовий УКАЗ № 303/2019. Але… це тема окремого матеріалу…". Та дана робота якраз і є тим окремим матеріалом, де я й розглядатиму різні порушення Конституції України зі сторони Президента України Володимира Зеленського і почну цю роботу із антиконституційного розпуску парламенту 2019 року…
1.1
30 травня 2019 року громадська аналітична організація "Центр політико-правових реформ" на своїй Facebook-сторінці опублікувала інформацію, що "науковці, експерти і практики в галузі конституційного права звернулися до Конституційного Суду України з обґрунтуванням неконституційності Указу Президента України "Про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України та призначення позачергових виборів" від 21 травня 2019 року № 303/2019", а також відсилку до тексту цього відкритого звернення:
"Президент України Володимир Зеленський підписав Указ "Про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України та призначення позачергових виборів" 21 травня 2019 року №303/2019. 62 народних депутатів України внесли конституційне подання до Конституційного Суду України щодо конституційності цього Указу Президента. Конституційний Суд України 29 травня 2019 року відкрив провадження за цим поданням.
Ми, науковці, експерти і практики в галузі конституційного права, вважаємо своїм обов'язком оприлюднити факти і правові аргументи щодо конституційності зазначеного Указу Президента України:
- Відповідно до пункту 8 частини другої статті 106 Президент України має право достроково припинити повноваження Верховної Ради України, у випадках, передбачених частиною другою статті 90 Конституції, якщо: 1) протягом одного місяця ВРУ не сформовано коаліцію депутатських фракцій відповідно до статті 83 цієї Конституції; 2) протягом 60 днів після відставки Кабінету Міністрів України не сформовано персональний склад КМУ; 3) протягом 30 днів однієї чергової сесії пленарні засідання не можуть розпочатись. Лише у конституційно визначених випадках недієздатності законодавчого органу Президент має право припиняти повноваження парламенту. При цьому дострокове припинення повноважень парламенту є правом, а не обов'язком Президента. Конституція України не допускає можливості припинення повноважень парламенту з політичних причин, таких як низька суспільна довіра до парламенту чи вигідність одній чи кільком політичним партіям провести вибори швидше ніж передбачено Конституцією. Разом з цим частина п'ята статті 90 Конституції встановлює, що повноваження ВРУ не можуть бути достроково припинені Президентом в останні шість місяців строку повноважень Верховної Ради або Президента (виділено Г. М.).
- В Указі Президента України "Про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України та призначення позачергових виборів" міститься посилання на номери статей Конституції, в тому числі на пункт 1 частини другої статті 90 Конституції України, тобто на неспроможність Верховної Ради протягом одного місяця з дня припинення діяльності коаліції депутатських фракцій сформувати коаліцію.
- У той же час Голова ВРУ оголосив про припинення діяльності коаліції "Європейська України" 17 травня 2019 р. у зв'язку з виходом із коаліції депутатської фракції Політичної партії "Народний фронт". При цьому положення пункту 7 Угоди про коаліцію депутатських фракцій "Європейська Україна" пов'язують припинення існування коаліції саме з такими подіями, що відбулися 17 травня у парламенті.
- Інших офіційних повідомлень від керівників фракцій, які входили до коаліції, керівників парламенту чи Президента України про припинення існування коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді, які б могли стати початком відліку визначеного Конституцією місячного строку для створення чи відновлення коаліції, за період роботи 8-ого скликання ВРУ не було.
- Указ Президента України "Про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України та призначення позачергових виборів" з'явився 21 травня 2019 року, тобто на п'ятий день відсутності коаліції в парламенті. Проте повноваження достроково припиняти повноваження парламенту у Президента виникають лише через місяць після припинення існування коаліції у парламенті (виділено Г. М.).
- При цьому Указ Президента не містить обґрунтування щодо настання жодного випадку недієздатності парламенту, передбаченого в статті 90 Конституції України, отже не відповідає принципу правової визначеності, що є елементом верховенства права, закріпленого в статті 8 Конституції України (виділено Г. М.).
- Обґрунтування цього Указу низькою суспільною довірою до парламенту, як було публічно зазначено Володимиром Зеленським, чи тим, що "коаліції не було вже давно", як пояснюють політичні прихильники Президента, є політичними аргументами, але не можуть вважатися правовими оскільки не передбачені Конституцією України.
Вищенаведені факти і правові аргументи дають підстави стверджувати, що Президент України Володимир Зеленський видав Указ "Про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України та призначення позачергових виборів" від 21 травня 2019 р. № 303/2019 з перевищенням своїх конституційних повноважень, чим порушив частину першу статті 8, частину другу статті 19, пункт 8 частини першої статті 106 Конституції України.
Будучи за Конституцією України (стаття 102) гарантом додержання Конституції, Президент України почав виконання своїх повноважень з порушення Конституції України (виділено Г. М.). Як свідчить досвід, відсутність належної та вчасної реакції політикуму та Конституційного Суду України на антиконституційні дії Президента будуть заохочувати його до подальших порушень конституційного правопорядку.
У зв'язку з цим закликаємо суддів Конституційного Суду України якнайшвидше розглянути конституційне подання 62 народних депутатів, спираючись на наведені факти і правові аргументи та беручи до уваги інтерес суспільства і держави в суворому дотриманні принципів демократії та верховенства права.
Відкрите звернення підписали:
Володимир Василенко, Заслужений юрист України, доктор юридичних наук, професор кафедри міжнародного та європейського права Національного університету "Києво-Могилянська академія", Надзвичайний і Повноважний посол України;
Микола Козюбра, Заслужений юрист України, доктор юридичних наук, професор кафедри загальнотеоретичного правознавства та публічного права Національного університету "Києво-Могилянська академія", член-кореспондент Національної академії правових наук України, суддя Конституційного Суду України (1996 – 2003);
Віктор Шишкін (на світлині – нижче, 28 червня 2021 року – Г. М.), Заслужений юрист України,
кандидат юридичних наук, доцент, Державний радник юстиції України, суддя Конституційного Суду України (2006 – 2015);
Олег Березюк, голова Українського юридичного товариства;
Ігор Коліушко, голова правління Центру політико-правових реформ;
Юлія Кириченко, член правління Центру політико-правових реформ.
1.2
Але "найпрофесійніший" КСУ не захотів бачити цих аргументів і 20 червня 2019 року видав уже вказане угорі необґрунтоване з правової точки зору Рішення № 6-р/2019, правда, деякі судді КСУ виступали проти нього та виклали свої заперечення в окремих думках:
1) так, суддя Микола Мельник наголосив: "…Указ мав бути визнаним неконституційним, оскільки він не відповідає приписам частини другої статті 5, частин першої, другої статті 8, частини другої статті 19, частини першої статті 76, пункту 1 частини другої статті 90, пункту 8 частини першої статті 106 Конституції України (виділено Г. М.).
За таких обставин рішення про призначення позачергових виборів до Верховної Ради України матиме наслідком, зокрема, безпідставне скорочення конституційно визначеного строку повноважень діючого парламенту, обмеження права народу на здійснення влади через обрану ним Верховну Раду України восьмого скликання, ігнорування народного волевиявлення, здійсненого на минулих парламентських виборах (виділено Г. М.), безпідставне припинення повноважень діючого Кабінету Міністрів України.
Крім того, дострокове припинення повноважень Верховної Ради України за відсутності конституційно-правових підстав ставить під сумнів легітимність процесу формування нового складу парламенту. Також створюється прецедент для подібних рішень у майбутньому – уможливлюється прийняття главою держави рішення про дострокове припинення повноважень парламенту за відсутності конституційних підстав (за обґрунтування такого рішення суспільним запитом, політичною чи іншою доцільністю тощо).
У сукупності це зумовлює ризики формування та функціонування системи державної влади в Україні не на конституційних засадах, порушення принципів народовладдя, поділу державної влади та верховенства права, появу передумов для узурпації влади (виділено Г. М.)";
2) суддя КСУ Сергій Сас зазначив: "…Президент України при достроковому припиненні повноважень Верховної Ради України порушив принципи наступності та стабільності здійснення публічної влади в державі, а також не забезпечив принципів розумності та ефективності при призначенні позачергових виборів до Верховної Ради України, що свідчить про невідповідність Указу положенням статті 71, частини п'ятої статті 90 Конституції України.
Зазначені аргументи, які проігнорував Суд, в сукупності вказують на неконституційність Указу в цілому.
…Указ Президента України Зеленського В.О. базується на необ'єктивній інформації, зазначеній у пояснювальній записці до проекту Указу, що свідчить про відсутність об'єктивного обґрунтування та конституційних підстав для дострокового припинення повноважень Верховної Ради України восьмого скликання";
3) суддя КСУ Ігор Сліденко вказав: "…4. Підстави для розпуску парламенту носять оціночний характер, оскільки Конституція України не містить вичерпних підстав для формалізації цього процесу.
- За таких умов глава держави повинен був обґрунтувати причини розпуску парламенту в Указі "Про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України та призначення позачергових виборів" від 21 травня 2019 року № 303/2019 (далі – Указ) для того, щоб уникнути невизначеності та оціночних характеристик, які, власне, і стали причиною розгляду Указу в Конституційному Суді України.
- Глава держави не вказав такого обґрунтування, обмежившись формальним цитуванням норм Основного Закону України (виділено Г. М.).
- Таким чином, Указ не відповідає критеріям юридичної визначеності, а отже, принципу верховенства права, зокрема статті 8 Конституції України, оскільки "юридична визначеність" є складовою принципу верховенства права (виділено Г. М.).
- Питання наявності чи відсутності коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України, його деталізація в Конституції України та законодавстві не є предметом розгляду Конституційного Суду України та не може бути мотиваційним фактором, оскільки встановлення відповідних фактів є юрисдикцією адміністративних судів (виділено Г. М.).
- Сентенція Конституційного Суду України "розв'язання конституційного конфлікту народом шляхом проведення позачергових виборів до Верховної Ради України" є типовим прикладом логічної помилки – підміною поняття (виділено Г. М.)…
Йдеться не про конфлікт між Президентом України і Верховною Радою України, як це хоче показати Конституційний Суд України, а про специфічне функціональне призначення глави держави, яке полягає в необхідності забезпечення взаємодії уряду і парламенту.
З огляду на представлену логіку вказаної проблеми та застосовану в Рішенні мотивацію Конституційний Суд України самоусунувся від вирішення питання конституційності Указу (виділено Г. М.)…
Враховуючи наявність концептуальних вад Рішення, які суперечать суті розуміння предмета, що розглядався, Конституційний Суд України не довів конституційність Указу Президента України "Про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України та призначення позачергових виборів" від 21 травня 2019 року № 303/2019. З огляду на ряд концептуальних вад Указу, зокрема юридичну невизначеність, його слід визнати неконституційним (виділено Г. М.)";
4) суддя КСУ Василь Лемак відмітив: "Не можу погодитися з Рішенням Конституційного Суду України…
Висновок Суду про те, що "розв'язання конституційного конфлікту народом шляхом проведення позачергових виборів до Верховної Ради України відповідає вимогам частини другої статті 5 Конституції України" (пункт 3 Рішення), є сумнівним із огляду на сутність і логіку (виділено Г. М.). По-перше, народ як публічний суб'єкт конституційних відносин здійснює владу також не довільно, а в порядку, визначеному Конституцією України. Те, що Конституція України підкреслює його роль як "носія суверенітету і єдиного джерела державної влади", не може бути витлумачене як свавільне здійснення від його імені будь-якого обсягу влади…
По-друге, народ через вибори виявляє свою волю щодо надання мандата членам парламенту, однак не вирішує питання конституційності конкретного акта, який поставлено під сумнів іншим учасником юридичного спору…
Постає й третє питання: наскільки були дотримані процедурні вимоги при виданні Указу, які прямо випливають з Конституції України (окрім місячного терміну формування коаліції депутатських фракцій), зокрема щодо заборони дострокового припинення повноважень Верховної Ради України "в останні шість місяців строку повноважень Верховної Ради України" (частина п'ята статті 90 Конституції України) (виділено Г. М.)?
Суд зовсім не відповів і на це запитання. Перевірку дотримання конституційної вимоги про те, що рішення про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України ухвалюється "після консультацій з Головою Верховної Ради України, його заступниками та головами депутатських фракцій у Верховній Раді України" (частина четверта статті 90), Суд провів через констатацію відповідного факту без з'ясування мети відповідної конституційної норми та її "прикладення" до того, що насправді мало місце на зустрічі глави держави з відповідними посадовими особами 21 травня 2019 року.
Річ у тім, що право на ухвалення рішення про дострокове припинення повноважень парламенту є ultima ratio (останнім доводом), спрямованим на вирішення інституційної кризи, пов'язаної з неспроможністю парламенту сформувати уряд або ж його іншої організаційної неспроможності, яка виражається, наприклад, у непроведенні пленарних засідань протягом певного строку, а відтак – паузі у здійсненні законодавчої влади. Метою консультацій Президента України з керівниками парламенту та депутатських фракцій мало бути з'ясування кола питань, а саме: чи має місце інституційна криза; чи насправді немає іншого способу її подолати, ніж ухвалення рішення про дострокове припинення повноважень парламенту. Суд не провів дослідження, наскільки повно зустріч глави держави з групою посадових осіб 21 травня 2019 року була спрямована на досягнення такого результату.
Якби Суд відповів на вказані питання, резолютивна частина Рішення була би іншою…
Суд пішов іншим шляхом. Уже усне слухання у межах провадження показало надто завищену увагу не до питань конституційності Указу, а до формальних аспектів, які були виражені у спробах учасників довести наявність або відсутність кількісних показників коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України (виділено Г. М.)…
Обравши невірну методологію аргументації, Суд очікувано опинився в безпорадній ситуації. Відтак через звичні способи він виявився неспроможним встановити фактичні обставини, які б свідчили про наявність чи відсутність коаліції депутатських фракцій в контексті частин шостої – восьмої статті 83 Конституції України…
Невдалий спосіб дослідження та його наслідки робило межу між правовим і політичним аспектами у цій справі надто крихкою. Якщо стати на позицію про обґрунтованість застосування Судом доктрини "політичного питання" як аргументу судового самообмеження і погодитися, що конфлікт "не має правового вирішення", то логічним наслідком цього могло бути лише одне – винесення ухвали про закриття конституційного провадження. Однак Суд не закрив провадження, а вирішив спір на користь одного з учасників.
…Суд у Рішенні не сформулював необхідних юридичних позицій стосовно застережень від загроз щодо узурпації влади в Україні. Парламент відіграє ключову роль у конституційній демократії, а відтак конституційні гарантії його діяльності в межах строків повноважень безумовно підлягають пріоритетному захисту з боку Суду. Суд не обґрунтував баланс між захистом конституційних строків повноважень парламенту та наявністю підстав для призначення позачергових виборів (виділено Г. М.) – навіть якщо йдеться про часову "дистанцію" між ними в 3 місяці.
У Рішенні Суд мав зробити такі застереження, щоб у жодного з суб'єктів політики не склалося враження, ніби засіб дострокового припинення повноважень парламенту може бути довільно застосований у будь-який час в якості "санкції" до депутатського корпусу чи з інших неправових мотивів. Низький (чи високий) рівень суспільної довіри до інституту парламенту чи політичних суб'єктів, які сформували його депутатський склад за наслідками вільних виборів, не стосується конституційних підстав для дострокового припинення повноважень єдиного законодавчого органу. Свавільне використання цього засобу означало б серйозні загрози для конституційних принципів верховенства права та поділу влади в Україні";
5) суддя КСУ Олег Первомайський наголосив: "Згідно з частиною 1 статті 89 Закону рішення Конституційного Суду має бути вмотивованим незалежно від того, чи дійшов Конституційний Суд висновку про конституційність акта чи його неконституційність…
Додатковим аргументом на підтвердження істинності тези про потребу вмотивованості рішення Конституційного Суду саме в цій справі є те, що об'єкт конституційного контролю – Указ – не містить мотивувальної частини (виділено Г. М.), тому цю прогалину в будь-якому варіанті вирішення мало б виправити Рішення…
Однак, незважаючи на все це, мушу визнати, що ухвалене Рішення в його мотивувальній частині, на мою думку, не відповідає тим розумним очікуванням, що, можливо, виникли у зацікавлених громадян, правників, політиків, й Конституційний Суд, з одного боку, формально вирішивши конституційний конфлікт, з іншого – усунувся від виконання своєї найважливішої місії – забезпечення верховенства Конституції України (виділено Г. М.), у тому числі в контексті охорони таких складових конституційного ладу як: народний суверенітет, джерело влади, безпосередня та опосередкована демократія, заборона узурпації державної влади, поділ влади, система стримувань та противаг.
…у справі щодо перевірки на конституційність Указу про дострокове припинення повноважень єдиного законодавчого органу – Верховної Ради України Конституційній Суд виявив недоречну непослідовність та стриманість у мотивуванні свого Рішення (виділено Г. М.)…
- Конституційний Суд у Рішенні вказав, що "...конституційний конфлікт між Президентом та Верховною Радою України щодо підстав дострокового припинення повноважень Верховної Ради України... не має правового вирішення..." (друге речення абзацу тринадцятого пункту 3 мотивувальної частини).
Однак, всупереч такому власному твердженню Конституційний Суд Рішенням вирішив (розв'язав) цей конфлікт, що дозволяє дійти висновку або про застосування Конституційним Судом "не правового" вирішення цього конфлікту, або про помилку в мотивації Рішення (виділено Г. М.). Звісно, що обидва ці припущення не кращим чином характеризують Рішення.
- Аналіз змісту Рішення свідчить про те, що Конституційний Суд фактично не погодився з можливістю дострокового припинення повноважень Верховної Ради України внаслідок припинення діяльності коаліції депутатських фракцій (виділено Г. М.) у зв'язку з відсутністю юридичного регулювання відповідних конституційних відносин нормами Конституції України та Регламенту Верховної Ради України.
Встановивши таку обставину під час розгляду справи, Конституційний Суд, на мою думку, мав щонайменше вказати в Рішенні на те, що Президент України не міг встановити факт припинення діяльності коаліції депутатських фракцій та, як наслідок, з цього посилатись в Указі на пункт 1 частини другої статті 90 Конституції України як підставу для дострокового припинення повноважень Верховної Ради України (виділено Г. М.).
…Конституційний Суд в своєму Рішенні повністю проігнорував те, що в Указі нічого не згадується про положення статей 5, 69 Конституції України щодо Українського народу, як суверена та джерела влади й права Українського народу обирати парламент (виділено Г. М.)…
3… Отже, фактичні обставини справи та їх правова кваліфікація не давали підстав вважати, що Президент України за результатами виборів Президента України чи якимось іншим чином отримав від суверена та джерела влади – Українського народу "вказівку" чи певне повноваження на дострокове припинення повноважень парламенту – Верховної Ради України (виділено Г. М.).
З урахуванням наведеного Конституційний Суд з незрозумілих для мене мотивів дійшов висновку про виникнення у Президента України такого права на підставі волевиявлення Українського народу. Хоча, якщо припустити, що цей умовивід Конституційного Суду пов'язаний з минулими виборами Президента України, то цілком зрозуміло, що на цих виборах виборці голосували не за дострокове припинення повноважень парламенту, а за кандидатів на посаду Президента України (виділено Г. М.)…
Таке мотивування Конституційним Судом підстав для дострокового припинення повноважень Верховної Ради України, на мою думку, суперечить не лише приписам частини другої статті 90 Основного Закону України, а, що більш важливо, розумінню змісту та суті системи стримувань та противаг як засадничому конституційному положенню, що забезпечує функціонування державної влади (виділено Г. М.).
- Причиною таких помилок у Рішенні є те, що Конституційний Суд не з'ясував легітимну мету реалізації Президентом України свого права на дострокове припинення повноважень парламенту.
Зі змісту положень частини другої статті 90 Основного Закону України зрозуміло, що такою метою не може бути дострокове припинення повноважень Верховної Ради України, оскільки реалізація Президентом України цього права є засобом досягнення мети, а не самою метою (виділено Г. М.).
Звісно, не може бути легітимною метою дострокового припинення повноважень Верховної Ради України також таке явище як вирішення конституційного конфлікту між Президентом України та парламентом, оскільки… ірраціональним є припущення про те, що в системі стримувань та противаг одна зі сторін конституційного конфлікту може вирішити (розв'язати) останній шляхом припинення повноважень іншої сторони (виділено Г. М.)…
Слід зазначити, що в Конституції України, зокрема в статті 90, не згадується про можливість виникнення у Президента України права на дострокове припинення повноважень Верховної Ради України у зв'язку з реальним чи прихованим конфліктом інтересів між ним та парламентом чи у разі наявності у Президента України результатів соціологічних досліджень, які вказують на низькі рейтинги довіри до Верховної Ради України (виділено Г. М.)…
З огляду на наведене, вважаю, що у разі коли б Конституційний Суд у Рішенні відмовився від насправді у цілому зайвого та непотрібного цитувався загалом відомих тверджень щодо розуміння принципу верховенства права та юридичної визначеності як його складової, а натомість дослідив би зазначені проблемні питання й сформулював би нові або уточнені юридичні позиції, то Рішення, без сумнівів, відповідало б як принципу верховенства права, так і вимозі юридичної визначеності. Однак цього не сталось, що завадило мені підтримати Рішення як у частині його мотивування, так і в частині остаточного висновку".
Таким чином Зе, навіть не встигнувши нагріти своїм гузном президентський стілець, від самого початку своєї каденції глави держави, як зазначено вище, почав порушувати Конституцію України – Основний Закон України, хоча стаття 102 цього Закону наголошує, що "Президент України є гарантом… додержання Конституції України…", а його стаття 104 вказує, що "Президент України складає таку присягу: "Я, (ім'я та прізвище), волею народу обраний Президентом України, заступаючи на цей високий пост, урочисто присягаю на вірність Україні. Зобов"язуюсь… додержуватися Конституції України і законів України…".
Читайте закінчення статті – ч. 2.
