Якщо б я не був Александром,

                                                                                                             я хотів би бути Діогеном.

                                                                                                           Александр Македонський.

   Яким же ж був цей давньогрецький філософ, відомий також як Діоген Сінопський?

   Ось – і відповідь…

   «Одного разу Діоген їв суп із сочевиці, сидячи на порозі якогось будинку. В Афінах не було дешевшої їжі, аніж сочевиця. Інакше кажучи, якщо ти їси суп із сочевиці, значить твої справи йдуть погано.

   Мимо проходив один із міністрів імператора й сказав йому: „Ех, Діогене! Якщо би ти навчився бути покірним і лестити імператорові, тобі не прийшлось би їсти стільки сочевиці“.

   Діоген відірвався від їжі, підняв очі й пильно подивившись на багатого співрозмовника, відповів: „Ех, мій брате! Якщо би ти навчився їсти сочевицю, тобі не довелося б бути таким покірним і так лестити імператорові“.

   Це і є шлях Діогена. Це шлях самоповаги і захисту власної гідності, яка стоїть вище за нашу потребу в схваленні.

   Ми всі шукаємо схвалення іншими людьми. Але, якщо для цього треба перестати бути самим собою, це не тільки занадто дорога ціна, а й безглузді пошуки… (виділено Г. М.)„, – так пише Хорхе Букай у своїй праці «Я хочу розповісти вам про...».

   І хто ж такий цей Хорхе Букай? Та Хорхе Букай – це відомий аргентинський психотерапевт, котрий, згідно повідомлень ЗМІ, після закінчення медичного факультету Університету Буенос-Айреса більше 30-и років пропрацював за своїм фахом, і автор перекладених на 18 мов книг з популярної психології, який ось, що сказав сам про себе: «Я торгував на вулиці шкарпетками, був клоуном, страховим агентом, комірником і таксистом. Але в результаті хлопчик із середньої сім'ї став лікарем, психотерапевтом, викладачем, лектором, ведучим авторської програми на радіо й телебаченні, автором книг». Ці ж книги містять практичні поради у вирішенні різноманітних життєвих проблем і вселяють оптимізм, допомагають людям жити й розуміти себе.

   А давньогрецький письменник-сатирик Лукіан із Самосати наголошував: «Чесні люди зневажені та гинуть у злиднях, хворобах і рабстві, а найбільші негідники й розбещені мають почесті та багатство, панують над кращими». Такою часто-густо, на жаль, є гірка правда життя, котра проглядається і в описаній вище Хорхе Букаєм ситуації з Діогеном.

   Про цю ж гіркоту життєвої правди говорив й уже згадуваний у моїй фоторозповіді «Жіноча краса» Пліній Старший: «Падає той, хто біжить. Той, хто повзе, не падає». Він також залишив людям і свої настанови: «Нам відмовлено в довгому житті; залишимо праці, які доведуть, що ми жили!» й «Ні дня без рядка». Я стараюся дотримуватися обох цих порад, доказом чого є мої роботи «Перша національна експедиція „Україна – Північний полюс – 2000“ із прекрасним фотоальбомом, „Україні – порядну владу і чесних депутатів! Що мною зроблено…“ й „STS – 87: 19 років космічній місії. Окремі маловідомі сторінки“ зі світлинами, аналітично-програмна праця „Крилатій піхоті“ підрізали крила…» та всі інші оприлюднені мої матеріали.

   Так само про гірку правду життя каже й наш сучасний український літератор Юрій Андрухович, якого я вже цитував у своєму дослідженні «РоССія, Путін і „руССкій мір“, ПНХ та здохніть уже нарешті!»: «Цинічно кажучи, донкіхотству ніде й ніколи місця немає, бо воно не від світу цього. Ідеалістично кажучи – завжди і всюди, бо лише завдяки донкіхотству цей світ дивом не провалюється в цілковите лайно». Як же ж я розумію й підтримую ці правдиві слова, адже мої соратники та опоненти завжди називали мене ідеалістом і романтиком, котрий не вписувався у їхнє бачення існування людства!

   Докладніше ж про себе можу сказати, що я завжди йшов шляхом Діогена, свідченням чому є мої публікації «Відмежовуємося від такої політики Президента», або Манчуленкo все пам'ятає...“ (вебсайт „Букінфо“ чомусь не розмістив відповідний фоторепортаж до цієї статті), „Бути самим собою“, „Час показав…“, „Владна багатоголовість доведе нас до цуґундера!“ та „Розкоші й злидні українських куртизанок можновладців…“, оскільки те, що Діогену сказав „один із міністрів імператора“, яскраво свідчить про звичайне міністрове пристосуванство, а я ненавиджу будь-яке й будь-чиє пристосуванство, бо не можу і не хочу „перестати бути самим собою“ заради лише отримання „схвалення іншими людьми“ (тому я завжди й не криючись називаю речі своїми іменами, зокрема дебілів – дебілами, а ідіотів – ідіотами, як підтверджують хоча б оці, окрім багатьох-багатьох інших, мої матеріали відповідно „Дебіли!“, „Дебіли обирають ідіотів!“ і „Я ж казав, що дебіли!“ та „Ідіоти керують дебілами!“ (відсутність гіперпосилань на ті чи інші вказані мої роботи пов'язана з тим, що на вебсайті „Вкурсі.Ком“, де вони були розміщені, з'явилася, на жаль, отака заставка: 'This site is currently suspended'/«Цей сайт на даний час призупинено"), «Зе-ідіот Руслан Стефанчук, ПНХ зі своїми антиконституційними парламентськими виборами 2023 року!», «Зе-КМУ заохочує колаборанство?!» і «Зе вкотре сказав „мудро“, „розумно“ й по-ідіотськи»), хоча шлях Діогена, який говорив, що «народу багато, а людей мало», свого часу й коштував мені дуже високих посад у центральній виконавчій владі через відсутність «схвалення іншими людьми», але я все одно ні про що не шкодую, бо ж іти шляхом «самоповаги і захисту власної гідності, котра стоїть вище за нашу потребу в схваленні» та «бути самим собою» – для мене важливіше за будь-які посади, то ж я із задоволенням їстиму сочевицю, аби тільки не бути покірним, себто пристосуванцем, і не лестити будь-кому, бо «підлесник – найнебезпечніший з усіх тварин», як казав сам Діоген!!!